Шкрядо Л.В. Аналіз формування генеалогічної структури поліської м\'ясної породи

summary

Аналіз генеалогічної структури поліської породи проводився за методиками М.А.Кравченка, а створення структурних підрозділів нової породи та методичні підходи за загальноприйнятими методиками. При створенні та обгрунтуванні генеалогічної структури вивчались: вплив генотипу батьків та паратипичних факторів на фенотипічну мінливість потомків; складення родоводів окремих особин, генеалогічних таблиць ліній, родин та аналіз успадкування ознак; показники росту та розвитку, особливості конституції та екстер`єру, молочність та відтворна здатність кращих тварин племінного ядра за матеріалами племінного обліку безпосередньо у господарствах, зведених даних, Держплемкниг.

На підставі промірів вираховувались індекси будови тіла. Молочність корів визначали за живою масою телят при відлученні у віці 6 місяців. М`ясні якості враховували за даними матеріалів апробації породи. Аналізувався підбір і добір для отримання продовжувачів, застосовування інбридингу. Детально розглядалися оптимальні варіанти схрещування та визначення найбільш перспективних у подальшій роботі типів м`ясної худоби, досліди з порівняльного вивчення росту, розвитку м`ясних якостей поліської породи та її помісей з іншими породами. У племзаводі СНЦ “Поліський” вивчені екстер`єрні особливості лінійних тварин поліської породи.

При формуванні генеалогічної структури породи враховували: генеалогічну структуру кожного стада; оцінку тварин за походженням; оцінку конституції та екстер`єру візуально згідно інструкції по бонітуванню великої рогатої худоби м`ясних порід; оцінку росту та розвитку шляхом співставлення одержаних даних з вимогами стандартів; молочність; селекційно-генетичні параметри; ефектиність селекції та її прогнозування. Розрахунки ефективності розведення та використання бугаїв різних ліній проводили за загальновизнаною методикою.

У племзаводі СНЦ “Поліський” створена міцна кормова база. У  господарстві застосовується безприв`язний спосіб утримання м`ясної худоби на комплексі  в зимовий період року. Влітку худоба знаходиться на випасах. Умови годівлі та утримання сприяють реалізації генетичного потенціалу новоствореної породи.

Результати     досліджень

Форми і методи селекційно-племінної роботи при створенні поліської м`ясної породи великої рогатої худоби

 Вітчизняні м`ясні породи створені методом складного відтворного схрещування з подальшим розведенням “в собі” помісей бажаного генотипу, з наступною консолідацією спадковості помісних тварин або методом внутрішньопородного (симентальська м`ясна) розведення тварин з вираженими ознаками м`ясної породуктивності та проведенням цілеспрямованої селекційно-племінної роботи на підвищення генетичного потенціалу.

 При відтворному схрещуванні використовувались, як правило, плідники зарубіжних високопродуктивних порід. За багаторічний період на базі товарних стад Житомирського Полісся на основі власних генетичних ресурсів, які створені з використанням генетичного матеріалу зарубіжної селекції, сформована власна племінна база, на основі якої був виведений зональний тип, а згодом - поліська м`ясна порода (С.С.Спека і ін., 1998). Для забезпечення збереження цінних генетичних блоків спадковості в межах нової породи на початкових етапах селекційного процесу сформовувалась розгалужена генеалогічна структура.

Помісні плідники широко використовувались як на початковому етапі формування породи, так і в інбредному поєднанні батьківських пар, частіше III-III на чистопородних родоначальників відомих ліній, які відзначались препотентністю в умовах годівлі Полісся. Тісний інбридинг на видатних предків використовували під час виведення ліній, виходячи з того, що в помісних стадах дані форми спорідненого розведення не дають негативних результатів в разі правильного вибору цінних предків, на яких ведуть спрямований інбридинг. Велось закріплення випробуваних плідників за стадами м`ясної худоби, ротація ліній, добір модельних тварин для представлення на щорічних державних виставках.

Характеристика господарсько-продуктивних і племінних якостей поліської м`ясної породи великої рогатої худоби. Конституція і екстер`єр тварин, ріст та розвиток

Для рентабельного ведення тваринництва потрібні здорові високопродуктивні тварини з міцною конституцією, які стійко передають свої якості потомкам. Основним фактором, який визначає формування конституції, є спадковість і умови зовнішнього середовища. Старанний добір і підбір батьківських пар для відтворення стада - головне для вирощування тварин бажаного типу конституції і певного напряму продуктивності.

Аналіз проведених різноманітних схрещувань показав, що найпридатнішими для умов Полісся виявились генотипи м`ясної худоби, які у своїй спадковості несуть задатки ангуської, симентальської та шаролезької порід у такому поєднанні: 1/2А 1/4Ш 1/4С; 1/4А 3/8Ш 3/8С; 1/4А 3/8Ш 1/4С 1/8К. Тварини поліської породи характеризуються: жива маса  повновікових  бугаїв-плідників – 900-1100 кг, корів – 550-600 кг; новонароджених – 28-34 кг; бугайців: у 8 міс.- 250 кг, 12 – 360, 15- 450 і 18 міс.- 530 кг; теличок: у 8 міс.- 220 кг, 12 -  300, 15 – 340 і 18 міс.- 410 кг. Середньодобовий приріст при випробуванні - 1000-1100 г; маса туші не менше – 330 кг; вихід туші – 60-62%; вихід  жиру – 2-3%; вміст кісток у туші – 15-16%; легкість отелень – 4-5 балів; витрати кормів на 1 кг приросту – 6-8 корм. од.; вихід телят на 100 корів – 85-90 голів.

Худоба має невелику, коротку, легку голову, з відносно широким лобом; комолі; шия коротка, широка, товста, добре обмускулена та непомітно зливається з грудною частиною тулуба без великої кількості зморщок; холка низька й широка, іноді трохи роздвоєна; груди довгі, широкі і глибокі, які сильно видаються вперед з низько розташованою грудною кісткою і ясно вираженим підгрудком; ребра довгі, сильно округлені з великою відстанню між ними; спина і поперек довгі, рівні, дуже широкі і добре обмускулені; черево помірної величини, округле; крижі прямі, довгі і широкі як в маклоках, так і в сідничних горбах, добре обмускулені з розвинутим м`ясним трикутником; задня пахвина має пряму і низько опущену лінію; передні і задні кінцівки порівняно короткі, правильно поставлені з добре розвинутою мускулатурою вище зап`ястя і скакального суглоба; копитця невеликі з міцним і блискучим рогом; шкіра м`яка і рухлива, досить товста, з добре розвинутою підшкіряною сполучною тканиною, вкрита густим волоссям; у корів вим`я помірної величини. Особливу увагу у бугаїв приділяють  міцності попереку та задніх кінцівок.