| summary: | Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт та предмет, головну мету та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне значення та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження.
Перший розділ “Науково-теоретичні підходи до аналізу та класифікації причин помилкових дій професіонала в сучасній психологічній науці” містить стислий аналіз поняття “помилкова дія”, поглядів сучасних дослідників щодо причин виникнення помилкових дій у професійній діяльності фахівця та ролі людського фактора у забезпеченні безпомилковості професійної діяльності.
Під помилковою дією у сучасній психологічній науці розуміють елемент діяльності, що порушує її цілеспрямоване протікання й призводить до небажаного для діючої особи результату (Г.М. Зараковський, Г.С. Нікіфоров, J. Reason та ін.). Інакше кажучи, помилкова дія не пов'язана із припиненням або тимчасовим перериванням діяльності (М.А. Котик). В основі помилкових дій завжди лежить неправильне, несвоєчасне або неповне виконання професійних завдань (В.А. Бодров, В.А. Пономаренко та ін.).
В результаті узагальнення різноманітних точок зору, в основу дослідження покладено авторське визначення поняття «помилка» фахівця, під яким розуміється таке його діяння, нераціональна дія або бездіяльність, що або призвело до відхилення керованих параметрів професійної діяльності за припустимі межі, або заборонено правилами (нормами), що її регламентують. Види й частота помилкових дій залежатимуть як від структури конкретної професійної діяльності (її змісту, умов, організації) так і від індивідуальних (у тому числі психологічних) характеристик фахівця.
Відзначено, що при класифікації помилкових дій більшість дослідників орієнтуються, як правило, на основні ознаки комплексного поняття помилки: причина виникнення, форма прояву, ступінь виразності, наслідки впливу.
Шляхом критичного аналізу наукових джерел доведено, що головними компонентами класифікації помилкових дій професіонала повинні бути: факт наявності, місце прояву, час настання, причини виникнення, наслідки появи, заходи з попередження або подолання. Основними ж групами ознак помилкових дій професіонала мають бути: загальні ознаки (загальний опис факту), зовнішні ознаки (форма помилки), внутрішні ознаки (зміст помилки), наслідки, розвиток помилки, причини, оцінки помилки й рекомендації з попередження помилок.
Викладена систематизація причин помилкових дій свідчить про те, що стосовно до окремих завдань діяльності фахівців-водолазів аварійно-рятувальних підрозділів МНС їхні передумови визначаються індивідуально-психологічними (психофізіологічними) особливостями людини й повинні або оцінюватися й ураховуватися під час професійно-психологічного відбору, або формуватися, розвиватися в процесі цілеспрямованої професійно-психологічної підготовки. У той же час багато завдань й умови діяльності пред'являють підвищені, а іноді й непомірно високі вимоги до стану професійно важливих якостей не тільки конкретного суб'єкта діяльності, але й цілої сукупності професіоналів. Тим самим причини помилок визначатимуться впливом на фахівців зовнішніх факторів діяльності, не адекватних їхнім можливостям.
Великі перспективи в підвищенні якості й розширенні можливостей аналізу причин зазначених дій відкриваються у зв'язку з визначенням ролі психологічних, фізіологічних, професійних та інших компонентів “особистісного фактора” у виникненні помилок.
В межах дисертаційного дослідження поняття “особистісний фактор” визначено як сукупність індивідуальних особливостей конкретної людини, які можуть стати причиною виникнення помилкових дій, тобто можуть бути пов'язані із причинами виникнення, характером перебігу й результатом порушень у діяльності.
Доведено, що вплив “особистісного фактора” на виникнення помилкових дій і аварійних ситуацій спостерігається тільки в конкретних умовах взаємодії фахівця з об'єктом професійної діяльності або іншими фахівцями за наявності, розвитку та прояву несприятливих індивідуальних особливостей, важливих для професійної діяльності якостей і функцій. Причиною помилкових дій може бути прояв або якоїсь конкретної несприятливої індивідуальної характеристики людини, або, що буває значно частіше, певної їх сукупності.
Виділено та охарактеризовано компоненти структури особистості, які можуть обумовлювати безпомилковість здійснення професійної діяльності і мають три рівні: соціально-психологічний (включає вивчення установок, норм, цінностей, мотивації, особливостей соціальних взаємодій, рівня домагань, самооцінки, самоконтролю); індивідуально-психологічний (передбачає виявлення показників емоційно-вольової, інтелектуальної сфер, характерологічних особливостей (наявність надмірних реакцій самоактуалізації, конфліктності, агресивності, акцентуацій і т. ін.), особливості окремих психічних функцій); нейродинамічний (включає вивчення рівня тривожності та інших показників нервової системи, зміна яких може свідчити про виникнення патологічних станів і порушення механізмів психологічного захисту).
Наведено процедуру і методику проведення авторського дослідження.
Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі ДП “Мобільний рятувальний центр МНС України” (м. Київ), річкових координаційних аварійно-рятувальних центрів Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах МНС України (ДСАРСВО) у м. Київ та м. Івано-Франківськ, морських координаційних аварійно-рятувальних центрів Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах МНС України (ДСАРСВО) у м. Севастополь та м. Керч, Спеціального морського загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (м. Керч), ГУ МНС України в Харківській, Івано-франківській та Хмельницькій областях. У дослідженні, окрім експертів (24 фахівця-водолаза, які працюють (або працювали) за даним фахом не менше 5 років), взяли участь 104 особи, яких було розподілено на 3 групи обстежуваних:
ü 1-а група: 42 курсанти та випускники факультету оперативно-рятувальних сил Університету цивільного захисту України (УЦЗУ), які щойно вступили або збираються вступити на службу до водолазних формувань аварійно-рятувальних підрозділів МНС України. Стаж служби досліджуваних даної групи в такому підрозділі – не більше 1 року. Вік досліджуваних від 22 до 25 років;
ü 2-а група: фахівці-водолази віком від 24 до 41 року чисельністю 35 осіб. Стаж служби від 1 до 5 років;
ü 3-я група: 27 водолазів віком 29 до 43 років, стаж служби яких становить 5 та більше років.
Експериментальний цикл був розподілений на послідовні етапи, кожний з яких присвячувався вирішенню конкретної частини загальної задачі і ставав базою для подальших досліджень.
Пошуковий етап (2005 – 2006 рр.). Було визначено наукову проблему, її стан, окреслені підходи щодо її вирішення, розроблено початкові принципи та методики дослідження, сформульовано робочу гіпотезу.
Експериментальний етап (2006 – 2007 рр.), що включав до себе підбір методик та експериментальне дослідження питань, які постають у роботі. Результати цього етапу дозволили розкрити зовнішні та внутрішні детермінанти помилкових дій у професійній діяльності фахівців-водолазів аварійно-рятувальних підрозділів МНС України.
Теоретико-узагальнюючий етап (2008 р.), у межах якого проводився концептуальний аналіз, систематизація та узагальнення результатів дослідження, робились основні висновки, здійснювалась апробація та впровадження основних результатів, визначались подальші перспективи досліджень.
У другому розділі “” зазначається, що на сучасному етапі розвитку нашої країни праця водолазів використовується майже у всіх галузях господарювання, які так чи інакше пов’язані з використанням водних ресурсів. Тому закономірним представляється те, що водолази сьогодні працюють і у такій невиробничій сфері як аварійно-рятувальні підрозділи МНС. Тут їх діяльність набуває значної специфіки і у великій мірі різниться з працею фахівців-водолазів інших міністерств та відомств.
Проведений аналіз сучасного нормативно-правового регулювання діяльності водолазів системи МНС дозволив виділити найбільш «больові» точки функціонального призначення фахівців-водолазів, які з великою долею вірогідності можуть призводити до виникнення різноманітних помилок у ході виконання ними задач за призначенням. Так, на сьогоднішній день основним нормативно-правовим документом, яким керуються водолази аварійно-рятувальних підрозділів МНС у своїй повсякденній діяльності і який визначає кваліфікаційні вимоги до професії, є “Єдині правила безпеки праці на водолазних роботах” (далі Правила). Однак маємо констатувати, що за багатьма параметрами Правила є застарілими, і на сьогодні не в змозі регулювати питання застосування сучасних засобів забезпечення водолазних спусків і робіт, у тому числі – при виконанні аварійно-рятувальних водолазних робіт (Правила первісно орієнтовані на планове виконання водолазних робіт на глибинах до 60 м спеціалізованими водолазними підприємствами, де аварійно-рятувальні роботи – це виключення, а не основний вид діяльності).
Крім того, кваліфікаційні характеристики водолазів, передбачені Правилами, на сьогодні не охоплюють усіх видів водолазних робіт, що зустрічаються у різних галузях господарювання.
Особливу стурбованість викликає редакція ст. 3 Закону України “Про аварійно-рятувальні служби”, згідно якої фахівці-водолази системи МНС залучаються до виконання будь-якого завдання, визначеного переліком основних завдань аварійно-рятувального формування (служби, підрозділу). Такий стан справ з високою вірогідністю призведе до виникнення помилкових дій і навіть аварійних ситуацій у професійній діяльності фахівця.
Визначені та охарактеризовані основні групи факторів, що обумовлюють виникнення помилкових дій фахівців-водолазів аварійно-рятувальних підрозділів МНС України при виконанні професійних задач за призначенням (ергономічні фактори, або фактори водолазної техніки (спорядження), фактори навколишнього середовища та соціально-психологічні фактори). Відмічено, що в умовах водолазного спуска організм водолаза піддається не ізольованому впливу якого-небудь шкідливого або небезпечного фактора, а зазнає впливу комплексу фізичних, хімічних, біологічних і психофізіологічних факторів, пов'язаних з перебуванням і роботою у водній і гіпербаричній газових середах, а також із впливом водолазної техніки й водолазного спорядження. Багато з цих факторів мають аддитивну (підсумовану), синергічну (взаємно посилюючу) або антагоністичну дію.
Доведено, що у переважній більшості ситуацій діяльність фахівців-водолазів аварійно-рятувальних підрозділів МНС здійснюється в умовах психічної напруженості внаслідок: дефіциту часу, що передбачає високий темп і оперативність прийняття й виконання рішень; значущості фактора невизначеності розвитку ситуації, виникнення вторинних надзвичайних ситуацій, прогнозу наслідків; складності прийняття рішень, обумовлених дефіцитом або суперечливістю інформації; впливу станів стомлення й монотонії, пов'язаних із нерегламентованим характером діяльності й нерівномірним характером навантаження; високого ступеня відповідальності.
Визначено, що одним з основних соціально-психологічних факторів, які впливають на ефективність та безпомилковість виконання задач за призначенням, є виражений груповий характер діяльності фахівців-водолазів аварійно-рятувальних підрозділів МНС. Груповий характер діяльності обумовлений умовами та особливостями проведення окремих видів водолазних робіт та є головною запорукою безпеки праці.
У третьому розділі “Суб'єктивні детермінанти здійснення помилкових дій фахівцями водолазних формувань аварійно-рятувальних підрозділів МНС України” доведено, що на сьогодні дуже гострою є потреба у розробці професіограми вказаної професії та підборі методичного і психодіагностичного матеріалу для реалізації процесу якісного відбору кандидатів до служби у водолазні формування аварійно-рятувальних підрозділів МНС України.
На основі оцінювання експертами заданого переліку якостей, які можуть бути важливими для ефективного виконання своєї діяльності водолазами, а також при врахуванні основних типових елементів професійної діяльності водолазів розроблено рейтинг професійно-важливих якостей (табл.1). Проведений факторний аналіз методом головних компонентів з Varimax raw обертанням (як критерій значущості результатів виступила факторна вага 0,40) дозволив виділити головні групи (фактори) професійно-важливих якостей фахівців водолазних формувань аварійно-рятувальних підрозділів МНС України та встановити місце, роль та вагу кожної якості у професіографічній структурі професії водолаза.
Перший фактор утворили наступні професійно-важливі якості: вміння контролювати свої емоції та поведінку (0,59); стриманість (0,37); розважливість (0,65); відповідальність (0,44); рішучість (0,53); дотримання існуючих норм та правил (0,49). Зазначені якості можна об’єднати у групу емоційно-вольового компонента.
До другого фактора увійшли: стійкість та концентрація уваги (0,88); висока швидкість розподілу уваги (0,60); вміння прогнозувати перебіг подій в умовах надзвичайної ситуації (0,57); здатність до утримання в пам’яті великої кількості інформації (0,48). Зазначені якості можна об’єднати у групу когнітивного компонента.
Подальше дослідження було спрямоване на визначення суб’єктивного сприйняття своєї професійної діяльності фахівцями водолазних формувань аварійно-рятувальних підрозділів МНС України; домінуючих психічних станів у досліджуваних, які є властивими їм під час виконання професійних обов’язків; ступеня довіри між водолазами, що працюють в єдиній команді; особливостей індивідуально-психологічних властивостей фахівців-водолазів з різним професійним досвідом, проявів у них особистісної та реактивної тривожності, виявлення схильності до ризику; оцінки інтегрального показника рівня загальних здібностей фахівців, особливостей їх інтелектуальної лабільності. |
