Психологічні засади підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до прогностичної діяльності

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується стан і напрями її наукового опрацювання, окреслено мету, завдання та методи наукового пошуку, визначено об’єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, викладено дані про апробацію дослідження.

У першому розділі «Підготовка керівників освіти до прогностичної діяльності як психологічна проблема» висвітлено стан досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до розуміння сутності прогностичної діяльності та її значення для успішності управління в освітніх навчальних закладах. Значну увагу приділено розробці моделі психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до прогностичної діяльності.

Проведений аналіз наукової літератури з психології управління та результатів емпіричних досліджень управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів дозволив зробити висновок, що управління навчальним закладом має відмінності, що зумовлюється специфікою управління в системі освіти. Сучасні реалії вимагають від керівників закладів оперативно вирішувати нові досить складні завдання, тому однією із найгостріших проблем практичного сьогодення керівників в освіті є розробка і прийняття рішень в умовах значного підвищення їх самостійності. У прийнятті правильних рішень як виборі найбільш оптимальної альтернативи з виявлених відбивається практична значимість прогностичної діяльності.

Дослідження проблеми прогностичної діяльності показало розмитість у трактуванні цього терміну різними науковцями. Свого часу цю проблему вивчали А. В. Брушлинський, С. Г. Геллерштейн, Г. В. Гуменюк, Л. М. Карамушка, О. В. Карпов, Е. Кестлер, Ю. А. Козелецький, Н. Л. Коломінський, Т. В. Корнилова, О. І. Ларічев, Б. Ф. Ломов, О. І. Орлов, О. Ц. Пуні, Є. Н. Сурков, І. М. Фейгенберг, М. М. Узяков та інші.

Проведений аналіз співвідношення понять прогностичної діяльності, прогнозування, прогнозу, планування, антиципації дає можливість запропонувати наступне визначення прогностичної діяльності. Прогностична діяльність є специфічною діяльністю керівника навчального закладу як визначення та аналіз альтернативних варіантів дій у певній ситуації, а також їх оцінка та вибір найбільш доцільного варіанту розв’язання проблеми і досягнення поставленої мети. Вона пов’язана з передбаченням розвитку об’єктів та суб’єктів управління на перспективу і здійснюється шляхом розробки моделей щодо імовірних тенденцій перебігу процесу та можливих результатів тих чи інших проектів.

Виділено три рівні успішності прогностичної діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів: низький, середній і високий.

Низький рівень успішності прогностичної діяльності керівника навчального закладу характеризується низькою точністю прогнозів, домінує оперативне і тактичне планування діяльності (строком до півроку), у цілепокладанні переважають оперативні і тактичні цілі (стратегічні цілі або взагалі відсутні, або є розмитими, нереалістичними), керівник здатен успішно прогнозувати лише на рівні конкретних ситуацій, превалюють оперативні прогнози, керівник не вміє «підключати» резерви колективу для вирішення поставлених завдань (застосування методу мозкового штурму, делегування повноважень тощо).

Середній рівень успішності прогностичної діяльності керівника навчального закладу характеризується помірною точністю прогнозів, превалюють короткострокові прогнози (до 1 року), домінує тактичне планування діяльності (строком до 1 року), рідко – стратегічне, у цілепокладанні тактичні цілі переважають над стратегічними.

Високий рівень успішності прогностичної діяльності керівника закладу характеризується достатньо високою точністю прогнозів, вмінням розробляти стратегічні концепції, превалюють середньострокові прогнози (від 1 до 3 років), надається перевага стратегічному плануванню (до трьох років), на основі якого розробляються тактичні плани, у цілепокладанні визначаються як стратегічні, так і тактичні цілі (які характеризуються реалістичністю і досяжністю).

Було зроблене припущення, що успішність прогностичної діяльності керівника визначає наявність певних індивідуальних властивостей, які можна умовно об’єднати у чотири компоненти:

1)    гностичний компонент – наявність знань у керівника навчального закладу про прогностичну діяльність (її сутність і значення для успішності управління);

2)    мотиваційний компонент – визнання керівником загальноосвітнього навчального закладу значущості прогностичної діяльності та бажання її ефективно реалізовувати, а також орієнтація на здобуття інформації щодо прогностичної діяльності;

3)    операційний компонент – наявність у керівника загальноосвітнього закладу умінь і навичок прогностичної діяльності (стратегія прогнозування, планування, стратегія прийняття рішень, стиль управління);

4)    особистісний компонент – лабільність і креативність мислення, аналітико-синтетичний тип мислення, інтернальний локус контролю, висока самооцінка, мотивація до успіху, емпатійні здібності, рефлексивні здібності.

Незважаючи на існування різноманітних форм післядипломної підготовки керівних кадрів, питанню психологічної підготовки керівників загальноосвітніх закладів приділяється недостатня увага, тому проблема удосконалення рівня готовності керівників до прогностичної діяльності часто випадає з навчального процесу. Разом з тим можна очікувати, що дослідження суб’єктивних чинників успішності прогностичної діяльності керівників закладів (зокрема, психологічної готовності до прогностичної діяльності) дозволить заповнити прогалини в структурі оптимальної моделі особистості керівника.

У другому розділі «Дослідження психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до прогностичної діяльності» визначено загальну стратегію констатуючого етапу дослідження, обґрунтовано вибір методичних прийомів і діагностичних методик для емпіричного вивчення успішності прогностичної діяльності керівників, рівнів розвитку компонентів психологічної готовності до прогностичної діяльності, експериментально підтверджено правомірність використання створеної моделі психологічної готовності керівників загальноосвітніх закладів до прогностичної діяльності.

Емпіричне дослідження, яке проводилося упродовж 2005–2006 рр., містило:

·        збір соціально-демографічних даних керівників загальноосвітніх навчальних закладів та вивчення успішності прогностичної діяльності керівників;

·        виділення груп керівників загальноосвітніх закладів в залежності від успішності прогностичної діяльності: низького (6,4 %), середнього (74,0 %) та високого (19,6 %) рівнів;

·        вивчення гностичного, мотиваційного та операційного компонентів психологічної готовності керівників навчальних закладів до прогностичної діяльності;

·        дослідження особистісного компоненту готовності керівника навчального закладу до прогностичної діяльності;

·        обробка отриманих емпіричних даних, співставлення результатів проведеного дослідження у групах обстежуваних керівників, остаточний аналіз даних дослідження з використанням методів Спірмена, Х² Пірсона, дисперсійного аналізу. Отримані дані опрацьовані за допомогою комп’ютерної програми статистичної обробки даних SPSS (версія 14.0). Подальший порівняльний аналіз результатів дозволив зробити висновки щодо значимості виділених властивостей для успішності прогностичної діяльності керівників навчальних закладів.

Для дослідження успішності прогностичної діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів була використана методика «Незавершені ситуації» (авторська розробка), яка включала у себе завдання трьох рівнів складності, що вимагали вирішення незавершених (або невизначених) ситуацій. Керівники повинні були спрогнозувати завершення кожної з проблемних ситуацій, при цьому ситуації, які пропонувалися у завданнях першого рівня, стосувалися оперативного прогнозування (миттєві та оперативні прогнози), другого рівня – тактичного прогнозування (короткострокові прогнози), третього рівня – стратегічного прогнозування (середньострокові та довгострокові прогнози).

У залежності від кількості набраних керівниками балів виділено три рівні успішності прогностичної діяльності: низький (до 19 балів), середній (від 19 до 36 балів) та високий (від 37 до 54 балів).

Відповідно до результатів дослідження за методикою були виділені три групи керівників загальноосвітніх навчальних закладів: групи низького, середнього та високого рівнів прогностичної діяльності. Подальший порівняльний аналіз результатів дослідження рівнів успішності прогностичної діяльності з експертною оцінкою успішності реалізації управління керівниками виявив статистично значущий зв’язок на рівні 0,731 (р<0,05). Експертна оцінка була дана співробітниками науково-методичного центру управління освіти міськвиконкому Миколаївської міської ради за наступними критеріями:

-           рейтинг загальноосвітнього навчального закладу;

-           наявність міцної матеріальної бази;

-           ефективна організація навчального процесу в школі;

-           перемоги представників школи у міських та обласних змаганнях;

-           високий рівень професійних та психологічних знань керівника;

-           активне зайняття самоосвітою, відвідування семінарів і тренінгів;

-           стратегічне планування діяльності навчального закладу;

-           успішна реалізація довгострокового прогнозування;

-           активне впровадження інновацій у своїй діяльності.

Успішність управлінської роботи керівників загальноосвітніх навчальних закладів оцінювалася експертами за дев’ятибальною шкалою (від 1 до 9 балів), відповідно до чого були виділені три групи керівників: група низького рівня реалізації управління (від 1 до 3 балів), група середнього рівня реалізації управління (4–6 балів) та група високого рівня реалізації управління (7–9 балів).

Дослідження гностичного компоненту психологічної готовності керівників загальноосвітніх закладів до прогностичної діяльності показало вищий рівень знань у керівників групи високого рівня успішності прогностичної діяльності. Статистична значущість знань для успішності прогностичної діяльності становить 0,354 (р<0,01).

Мотиваційний компонент психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до прогностичної освіти вивчався через дослідження ставлення керівників до прогностичної діяльності та активної самоосвіти з цього питання. Статистична значущість цінування керівниками прогностичної діяльності для її успішності становить 0,486 (р<0,05), самоосвіти з питань прогностичної діяльності – 0,377 (р<0,05).

Вивчення операційного компоненту психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до прогностичної освіти відбувалося через дослідження стратегії планування (0,412 при р<0,05), прогнозування (0,581 при р<0,01), прийняття рішень (0,232 при р<0,01).