ВІДНОШЕННЯ ДО ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ: ЦІННІСНО-СМИСЛОВИЙ АСПЕКТ

summary

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт та предмет, мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження у практику діяльності МНС України.

Перший розділ – «Теоретичні підвалини психологічного аналізу розуміння життя та смерті в руслі ціннісно-смислових орієнтацій особистості» – містить у собі теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення сутності категорій «життя» та «смерть» у межах психологічної науки.

Відзначено, що проблема смерті й проблема сенсу життя – два питання,
які прийнято відносити до сфери філософії. Проте з кожним роком ця проблематика стає більш звичайною, як для психологів-дослідників, так і для практикуючих фахівців; усе більш явною стає думка про те, що без розглядання цих питань, без їх інтеграції в психологічну систему знань не можлива побудова повної теорії особистості, без усвідомлення їх важливості не можлива будь-яка терапевтична робота, незалежно від того, у руслі яких теоретичних концепцій вона ведеться.

Критичний аналіз існуючих на сьогодні підходів у висвітленні та розумінні таких понять як «життя» та «смерть» дозволив виділити та обґрунтувати чотири основні напрямки, які розвиваються у сучасній психологічній науці:

1. Вивчення психології смертельно хворих (неоперабельні онкологічні хворі, смертельно поранені, помираючі) і шляхів психологічної допомоги їм (А.В. Гнєздилов, Х. і С. Гроф, І. Кюблер-Росс, З. Левін, К. і С. Саймонтоні, Дж. Хєліфакс та ін.).

2. Дослідження причин суїцидів і суїцидальної поведінки, станів, що передують їм, а також можливих напрямків профілактики суїцидів (А.Г. Амбрумова, О.В. Боєнако, А.В. Маров, Ю.М. Лях, В.О. Тихоненко, О.В. Тимченко та ін.).

3. Дослідження відношення й сприйняття смерті та їх зміни в різні вікові періоди (Ф. Дольто, А.І. Захаров, Д.А. Ісаєв, І.С. Кон, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко та ін.).

4. Дослідження спогадів людей, що одержали досвід помирання в результаті клінічної смерті (Б. Грейсон, О.П. Лаврін, Р. Моуді, А. Форд, Б. Харріс та ін.).

Відзначено, що зіткнення зі смертю, як і будь-яка інша критична ситуація, по своїй суті є амбівалентною. Вона справляє подвійний вплив на людину:
з одного боку, така зустріч може вселити жах перед небуттям і кінцем, тобто виразитися в підсиленому страху смерті й стати руйнівною силою для людини,
а з іншого боку – додати життю сенсу, зробити його більш повним і змістовним. Таким чином, особистість по-різному може реагувати на критичну ситуацію зіткнення зі смертю.

Доведено, що сенс життя як спосіб відношення до світу реалізується особистістю в різних сферах життя, у тому числі й у професії. Відношення до професії будується через життєвий сенс як різноманіття відносин особистості. Незважаючи на те, що сенс життя є детермінантою розвитку особистості, він може не завжди відповідати змісту професійної діяльності. Звичайно, найбільш сприятливим випадком є такий, коли сенс життя й професії збігаються. Однак є можливим і інший варіант, коли вони є протилежними один одному. Така ситуа­ція веде до нестійкості особистості, підвищеної тривожності, втрати власного Я.

Проведений аналіз сучасних підходів до визначення взаємовпливу професії та смисложиттєвих орієнтацій особистості фахівця дозволив стверджувати, що сама по собі екстремальність професії створює специфічні умови для становлення сенсу життя професіонала. Іншими словами, існує особливий складний взаємозв’язок професійної діяльності, «сенсу життя» й особистісних особливостей індивіда.

Розглянуто специфіку професійної діяльності працівників АРП МНС України та проведено її психологічний аналіз. Доведено, що основними специфічними особливостями професійної діяльності рятувальників в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації є:

-       безупинне нервово-психічне напруження, викликане систематичною роботою в незвичайних умовах (висока температура, сильна концентрація диму й інших продуктів горіння, обмежена видимість і т.п.), постійною загрозою життю і здоров’ю (можливий обвал конструкцій будинків і споруджень, вибухи, отруєння небезпечними хімічними речовинами), негативними емоційними впливами (винос травмованих і обгорілих людей, трупів і т. ін.);

-       велике фізичне навантаження, пов’язане з роботами щодо демонтажу конструкцій і устаткування, роботами з аварійно-рятувальним і пожежно-технічним обладнанням різного призначення, високим темпом роботи і т. ін.;

-       подолання труднощів, викликаних емоційною та інтелектуальною напруженістю, пов’язаних з необхідністю постійно і тривалий час підтримувати інтенсивність і концентрацію уваги, спрямовану на те, щоб стежити за змінами середовища і зовнішнього оточення, тримати у полі зору стан різноманітних складних конструкцій, технологічних агрегатів і установок у процесі виконання бойової задачі на об’єкті під час гасіння пожежі або ліквідації наслідків аварії;

-       труднощі, зумовлені необхідністю працювати в обмеженому просторі, тобто необхідність виконувати задачу в тунелях, підземних комунікаціях, підвалах і т. ін., що значно ускладнює дії, порушує звичайні способи руху (наприклад, рух і робота лежачи протягом тривалого часу);

-       робота в киснево-ізолюючих протигазах і апаратах стиснутого повітря, що обмежує рух, погіршує дихання, ускладнює спілкування;

-       постійна висока відповідальність кожного рятувальника за відносної самостійності дій і рішень, спрямованих на порятунок людей, матеріальних цінностей і т. ін.;

-       наявність несподіваних і несподівано виникаючих перешкод, які ускладнюють виконання оперативного завдання.

Відзначено, що діяльність фахівців АРП МНС України в умовах ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації може призводити до виникнення травматичного стресу, первинними проявами якого є гострі стресові реакції, гострий стресовий розлад, невротичні реакції, кризовий стан, а вторинними – посттравматичний стресовий розлад, професійне вигоряння, психо­соматичні розлади, невротичні стани, які, у свою чергу, будуть чинити вплив на індивідуальне наповнення смислу життя кожного конкретного рятувальника.

У другому розділі – «Обґрунтування структури та методів дослідження» – наводиться схема побудови дослідження, загальна характеристика груп досліджуваних та методів дослідження.

Вирішення завдань дисертаційної роботи проводилося в ході комплексного дослідження, що включало психологічне обстеження 216 осіб, яких було розділено на три групи залежно від професійного досвіду досліджуваних:

1-а група – курсанти 4-5-х курсів факультету оперативно-рятувальних сил Університету цивільного захисту України у кількості 110 чоловік віком від 21 до 23 років;

2-а група – фахівці АРП МНС України, які брали участь у ліквідації наслідків НС, де не було людських жертв. Кількість досліджуваних – 60 осіб віком від 26 до 44 років. Стаж роботи в підрозділі –від 3 до 8 років;

3-я група – фахівці АРП МНС України, що брали участь у ліквідації наслідків НС, де були людські жертви. Кількість досліджуваних – 46 осіб віком від 25 до 46 років. Стаж роботи в підрозділі від 3 до 11 років.

Дослідження проходило у 3 етапи:

На першому етапі, відповідно до цілей і завдань даного дослідження, було проведено вибір основних напрямів аналізу й узагальнення літературних даних щодо сучасного стану розглянутої проблеми й, на підставі цього, сформульовано напрями дослідження.

На другому етапі було проведено добір методів та методик дослідження та виконання емпіричних завдань дисертаційної роботи

На третьому етапі було здійснено аналіз, систематизацію та узагальнення результатів дослідження, а також проведено інтерпретацію одержаних даних.

Проведення широкомасштабних психологічних досліджень серед фахівців АРП МНС України виявило цілу низку особливостей:

а) необхідність проведення підготовчого періоду. У цей період здійснювалася роз’яснювальна робота з досліджуваними про мету дослідження, визначався час роботи з опитувальниками, анкетами, давалися поради, на що звернути увагу, як заповнювати анкету та т. ін.;

б) необхідність встановлення офіційного і психологічного контакту з керівництвом підрозділу. Це, мабуть, була найбільш складна організаційна частина дослідження, оскільки широкомасштабні спеціальні психологічні дослідження проводяться серед рятувальників украй рідко через специфіку діяльності МНС. У зв’язку з цим будь-яке проведення опитування, анкетування, не кажучи про застосування спеціальних методик, викликало сторожкість, побоювання і несхвалення з боку окремих керівників. Таке негативне ставлення до проведення дослідження з боку керівництва передавалося і фахівцям АРП. Вони часто відмовлялися від участі у дослідженні, виявляли недовіру до його результатів, виражали побоювання, що їхнє співробітництво з дослідником-психологом принесе їм неприємності по службі.

Отримані результати, незважаючи на усю їх зовнішню переконливість, перевірялися аналізом матеріалів особової справи, інших службових документів, спостереженнями, бесідами і т.п.

У третьому розділі – «Психологічні особливості ставлення до життя та смерті фахівців аварійно-рятувальних підрозділів МНС України» – представлено результати дослідження особливостей ціннісно-смислової сфери рятувальників, наведено ієрархію актуальних потреб фахівців, що можуть чинити вплив на формування ціннісної спрямованості особистості, розглянуто суб’єктивний аспект розуміння категорій «життя» та «смерть» фахівцями АРП.

Виходячи з тези про те, що ціннісні орієнтації є важливою складовою особистості, мотивують її діяльність, визначають сприйняття індивідом соціальної ситуації та допомагають обирати відповідні дії, на першому етапі дослідження було здійснено вивчення ціннісних орієнтацій працівників АРП МНС України. Результати, отримані за допомогою методики дослідження ціннісних орієнтації особистості М. Рокича та опитувальника термінальних цінностей (ОТеЦ) І.С. Сеніна, не тільки дозволили визначити ієрархію життєвих цінностей рятувальників кожної з виділених нами груп досліджуваних, а й побудувати так званий «ціннісно-орієнтаційний портрет», який відобразив деякі особистісні особливості фахівців МНС.

Встановлено, що в 1-ій групі досліджуваних домінує така цінність як власний престиж; в 2-ій групі – саморозвиток; в 3-ій групі – активні соціальні контакти. Отримані результати дозволили констатувати, що на домінування тієї або іншої цінності-цілі рятувальника справляють вплив не тільки мотиви обрання досліджуваними своєї професії, а й професійний досвід фахівця.

У зв’язку з тим, що сутність ціннісних орієнтацій рятувальника здебільшого полягає у проекції його внутрішніх устремлінь, потреб та, певною мірою, смислів існування, доведено, що в ієрархії ціннісних орієнтацій особистості фахівця можуть відбуватися певні зміни. Силою, яка спонукає на це особистість, зазвичай виступатимуть незадоволені потреби. У разі набуття ними великого значення для особистості, вони трансформуються в цінності, (переважно термінальні), мотивують поведінку рятувальника, спонукають до певних дій та спрямовують його життєдіяльність.