ОСОБЕННОСТИ И ПСИХОКОРРЕКЦИЯ ОБРАЗА «Я» У ПОДРОСТКОВ С ДЕВИАНТНЫМ ПОВЕДЕНИЕМ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, виділено об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію основних положень дослідження, його результати і публікації з теми дисертації.

 Перший розділ – «Теоретичні основи дослідження образу Я у підлітків з девіантною поведінкою» – містить два підрозділи, у яких охарактеризовано теоретико-методологічні аспекти досліджень проблеми образу Я у підлітків з розладами поведінки та розладами особистості. У сучасній психології девіантну поведінку розглядають як поведінку особистості, що відхиляється від найбільш важливих соціальних норм і супроводжується її соціальною дезадаптацією.  Така  поведінка має деструктивний характер і є наслідком викривленого процесу соціалізації та перебудови ієрархії мотивів.

Дослідники виділяють такі основні чинникі, що лежать в основі формування девіантної поведінки:

–  соціальні чинники, до яких відносять зображення насильства у творах мистецтва і засобах масової інформації, вживання алкоголю і наркотиків, вплив однолітків, причини  шкільної неуспішності, психологічну атмосферу в сім'ї;

– психологічні чинники, серед яких можна виділити особистісні особливості підлітків, специфіку їх характеру і темпераменту, а також  наявність акцентуації характеру і розладів особистості;

– біологічні чинники, які включають генетичну схильність до протиправної поведінки.

Встановлено, що існує певний зв’язок між девіантною поведінкою та індивідуальними властивостями особистості. Зокрема, найбільш значущими є емоційно-вольові порушення: збудженість, конфліктність, емоційна нестійкість (Ю. А. Клейберг, 2007; В. А. Татенко, 1988; О. В. Змановська, 2004); порушення ціннісно-смислової сфери (Л. Ф. Шестопалова, 2003; Т. А. Перевозна, 1997; ); наявність акцентуацій характеру (А. Є. Лічко, 1995; В. Т. Кондрашенко, 2004;  В. М. Кузьмінов, 1999). Такі особистісні характеристики ускладнюють спілкування  підлітків із соціумом, що призводить до порушень стосунків між підлітками та  дорослими і,  у свою чергу, зумовлює соціальну  дезадаптацію (Н. Ю. Максимова, 2000, 2001, 2003; І. В. Жданова, 1996 та ін.).  Таким чином, девіація як форма поведінки, що відхиляється від норми, знаходиться в прямій залежності від особистісних характеристик, які направляють, детермінують і забезпечують реалізацію девіантної поведінки ( А. Є. Лічко, 1995; В. Т. Кондрашенко, 2004; Н. Ю. Максимова, 2001, 2003; С. Д. Максименко, О. П. Карпова, 2003;  Л. Ф. Шестопалова, 2003;  А. М. Кожина, 2001).

Однак усі ці дослідження девіантної поведінки та ії детермінант недостатньо розкривають механізми формування самосвідомості, особливості самооцінки та образу Я підлітків з розладами поведінки. Ефективна саморегуляція поведінки неповнолітнього забезпечується розвиненою самосвідомістю, яка активно формується й оформляється саме в підлітковому віці.  Порушення у формуванні образу Я яскраво помітні саме за порушеннями поведінки.

 У сучасній психології особлива увага звертається на вивчення різних психологічних феноменів та їх зв'язків з образом Я особистості (М. І. Борішевський, 1988;  Г. С. Костюк, 1988; О. Т.Соколова, 1989, 2005; Г. В. Ложкін, 2004;  Н. Ф. Шевченко, 2007;  А. Ю. Рождественський, 2004;  І. І. Чеснокова,1977, 2001;  К. О. Абульханова - Славська, 1999). Аналіз сучасних досліджень образу Я у підлітків свідчить про неоднозначність його  трактування. Так поняття самооцінки та образу Я або ототожнюються, або розмежовуються. При цьому під поняттям самооцінки розуміється сукупність уявлень про себе, а образ Я описується як Я-концепція, сукупність різних самооцінок, ставлень до себе, самопереживань.

Отже, доцільним є вивчення особливостей образу Я неповнолітніх, тому що образ Я опосередковує поведінку і за його недостатньої сформованості  або викривленості поведінка буде відхилятися від соціальної норми.

На нашу думку, образ Я слід розглядати як образ свідомості згідно з поглядами  О. Ш. Тхостова, який вивчав внутрішню картину хвороби як образ свідомості.

В парадигмі діяльнісного  підходу у психології у структурі свідомості виділено чотири складники:

1)    чуттєва тканина, аналогом якої виступають феномени емоційної сфери та сенсорні процеси;

2)    означення першого рівня, аналогом якого є створення цілісних образів для віддзеркалення  опосередкованої мовою реальності;

3)    означення другого рівня, аналогом якого є віддзеркалення уявлень про себе у формі узагальнення та абстрагування, виділення загальної схеми явища цілісної концепції;

4)    значущість як смислова конструкція, структурний елемент свідомості та самосвідомості.

Таким чином, до структури образу Я вводимо такі складники як означення першого рівня та означення другого рівня. Усі аспекти цього образу (тілесний і соціальний образи, образ себе як особистості) мають чотири компоненти: особистісний смисл, чуттєву тканину, означення першого та другого рівня.

Самосвідомість підлітка є не стільки кінцевим продуктом психічного відзеркалення самого себе, скільки процесом самоусвідомлення, тому під час розгляду етапів такого самоусвідомлення слід розглядати  процес категоризації, протікання якого є основною умовою нормального психічного функціонування особистості.

 На першому плані в структурі свідомості розміщують чуттєву тканину, що в емоційних і сенсорних феноменах містить інформацію про тіло суб'єкта, про роботу його сенсорних органів. У клінічній психології є широкий спектр досліджень усіляких порушень, які беруть участь у формуванні схеми тіла, що свідчить про те, що тілесна ідентичність є основою для побудови образу Я і формується шляхом створення категорій, які відображають істотні ознаки тілесної організації особистості. Означення є другою структурною складовою свідомості і самосвідомості як усвідомлення себе самого. Соціальний аспект образу Я відображає тенденцію особистості при позначенні власної внутрішньої реальності використовувати соціальний досвід. Ставлення особистості  до уявлення про своє місце у світі додає кожному акту осмислення об'єктивної реальності суб'єктивного відтінку, так званої особистісної значущості.  Сукупність особистісних значущостей  складає особистісний аспект образу Я.

Відомо, що поведінка є адекватною в тому випадку, коли особистість має можливість отримувати інформацію про ефективність її дій та вчинків у мінливих умовах життєдіяльності. Недостатність зворотного зв’язку між зовнішньою об'єктивною і суб'єктивною реальностями призводить до неадекватності поведінки в реальній ситуації.

У нормі підлітки фіксують свої відмінності на рівні тілесної організації, а соціум впливає на сприйняття цих відмінностей шляхом культурно напрацьованих знаків, символів, інших засобів категоризації. Процес усвідомлення, виділення відмінностей протікає постійно, що й забезпечує лабільність внутрішньої картини світу підлітка.

Порушення поведінки призводять до того, що підліток не може користуватися соціально опосередкованими засобами вираження внутрішнього особистісного досвіду. Підліток виражає протест проти необхідності дотримання правил і норм суспільного життя. Відхилення у формуванні соціального аспекту образу Я призводять до порушення категоризації, що, у свою чергу, зумовлює неможливість адекватного формування особистості. Підліток не задоволений собою і шукає можливості для створення стабільного образу Я, може вдаватися до ідентифікації з певною групою.

Таким чином, в структурі образу Я для вивчення детермінант девіантної поведінки виокремлюємо такі компоненти, які відображають міжособистісні характеристики цього образу, а саме:

1)    ставлення до власного тіла (зовнішність як атрибут самопред’явлення себе іншим);

2)     стосунки з  людьми, що оточують (соціальне відчуття приналежності);

   3) ставлення до себе та до своїх особистісних характеристик (особистісні характеристики).

Зазначені аспекти складають структурно-динамічну організацію образу Я. У структурі цього образу виділено чотири складники: чуттєву тканину, особистісну значущість, означення першого та другого рівня. Його динамічні аспекти опосередковані наявністю у свідомості уявлень про себе в часі (от минулого через теперішнє до майбутнього).

Другий розділ – «Емпіричне дослідження особливостей образу Я у підлітків з девіантною поведінкою» – присвячено аналізу результатів психодіагностичного дослідження самосвідомості підлітків-делінквентів та підлітків з розладами поведінки. Згідно з поставленою метою та завданнями дослідження обґрунтовано вибір психодіагностичних методик і визначено хід емпіричного дослідження, який включає три етапи:

1) вивчення рівня психопатизації та невротизації з використанням  опитувальника РНП для діагностики наявності психопатизації та невротизації.

Виявлено, що підлітки з розладами поведінки та підлітки-делінквенти у порівнянні зі здоровими підлітками мають за шкалою психопатизації негативні оцінки, що свідчить про наявність відхилення за цією шкалою. Саме таких підлітків включено до досліджуваних груп.(рис.1). У підлітків-делінквентів та у підлітків з розладами поведінки виявлено негативні оцінки, що свідчить про наявність таких психологічних характеристик, як байдужість до думки навколишніх, прагнення виділитися серед оточуючих, лицемірство, підвищене самолюбство, дратівливість.