ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УСТАНОВКИ УЧНІВ МОЛОДШОГО ТА РАННЬОГО ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ НА ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ

summary

У вступі обґрунтована актуальність проблеми, визначені об’єкт, предмет, мета дослідження, гіпотеза, визначена методологічна основа дослідження, вказані використані методики і методичні прийоми, висвітлені наукова новизна, теоретичне і практичне значення дослідження, подано дані про апробацію роботи та її впровадження в практику.

У першому розділі “Установка особистості на вживання алкоголю як предмет психолого-педагогічного аналізу” подаються результати аналізу  психологічної та педагогічної літератури з досліджуваної проблеми.

У роботі проаналізовано основні підходи до поняття адиктивної поведінки особистості у зарубіжній і вітчизняній психології. Зокрема, психодинамічний напрямок розглядає алкоголізацію як захисну і адаптивну функцію особистості (Д.Меннінгер). Екзистенційно-гуманістичні теорії алкоголізації наголошують на тому, що якщо через низку обставин нормальна самоактуалізація через любов|кохання|, творчість і духовність унеможливлюється, вона може бути підмінена самовираженням через девіантну, зокрема залежну поведінку (А. Маслоу). Залежна поведінка може бути зумовлена розвинутим в нашу епоху культом споживача (Е. Фром). Згідно соціально-когнітивної теорії особи|особистості|стості, вживання|вжиток,використання| алкоголю і інших психоактивних речовин може існувати в свідомості як зразок|взірець| для наслідування, як пасивно засвоєна модель на основі соціального научіння або як безпосереднє автоматичне наслідування іншим (А. Бандура). В теоріях особистісних властивостей (Р.Кеттел) виділені фактори|фактори|, що мають безпосереднє відношення до особистісної патології. Наприклад, ступінь|міра| самоконтролю або загальна|спільна| здатність до саморегуляції (фактор|фактор| Q3 за Р. Кеттелом) має відношення до алкоголізації (В.Д. | Москаленко).

На думку провідних фахівців вітчизняної психології (Н.В. Дмитрієва, Ц.П. Короленко, Н.С. Курек, І.П. Лисенко, Н.Ю. Максимова,                      В.Д. Менделевич та ін.) феномен адиктивної поведінки людини потрібно розглядати не в контексті патологічної залежності, а як прагнення особистості відчути зміну стану свідомості за допомогою психоактивних речовин або інших засобів і цьому сприяють біологічні, соціальні та психологічні чинники (Н.С. Курек, І.П. Лисенко, Н.Ю. Максимова).

У вітчизняній психології проблема адиктивної поведінки особистості досліджувалася у працях Н.М. Апетик, Н.П. Бурмаки, О.В. Двіжони,          Н.Є. Завацької, Н.Ю. Максимової, Б.А. Леко, І.П. Лисенко, Н.М. Панасенко, О.В. Савчук, Б.М. Ткач, О.М. Чередниченко та ін. 

Встановлено, що головними факторами виникнення у неповнолітніх потреби у вживанні психотропних речовин є такі: вікові особливості, несприятлива мікросоціальна ситуація розвитку, порушення у функціонуванні вищої нервової діяльності. Схильність до алкоголю найчастіше виникає на фоні відхилень у психічному розвитку дитини (психопатії, акцентуації характеру, мінімальна дисфункція мозку) або в разі наявності негативної соціальної ситуації розвитку, помилок батьків у вихованні дітей, особливо небезпечним є наявність алкогольного оточення, а також спадковість передумов алкоголізму. Таким чином, схильність до алкоголю розглядається як своєрідне функціональне новоутворення особистості, яке поступово формуючись,  може значний час перебувати у прихованому стані, але при певних умовах виявляється  (Н.Ю. Максимова ).

         Сучасні погляди зарубіжних і вітчизняних  психологів щодо основних властивостей особистості учнів молодшого шкільного та раннього  підліткового віку полягають у наступному.

 Провідною діяльністю молодшого| щколяра| є|з'являється,являється| навчальна діяльність, а основні новоутворення віку – це  розвиток довільності і формування словесно-логічного мислення|. Молодший шкільний вік є|з'являється,являється| періодом інтенсивного розвитку і якісного перетворення пізнавальних процесів: вони починають|розпочинають,зачинають| набувати опосередкованого характеру і стають усвідомленими і довільними. У цей період якісно змінюється здатність до довільної регуляції поведінки. Як зазначає  Л. С. Виготський, втрата дитячої безпосередності, що відбувається|походить| в цьому віці, характеризує новий рівень розвитку мотиваційно-потребнісної| сфери, що дозволяє дитині|дитяті| діяти не безпосередньо, а керуватися свідомими цілями, соціально виробленими нормами, правилами і способами поведінки. Наприкінці|упродовж| молодшого шкільного| | віку починає|розпочинає,зачинає| складатися новий тип відносин| з|із| навколишніми|довколишніми| людьми. Безумовний авторитет дорослого поступово втрачається, все більше значення для дитини|дитяти| починають|розпочинають,зачинають| набувати|придбавати| однолітки, зростає роль дитячого співтовариства|спілки|.

 Відомо, що дітям, які виховувались в сім’ях, де зловживають алкоголем властиві проблеми в емоційній|емоціональній| сфері, такі, як|з'являються,являються| агресивність, емоційна|емоціональна| розгальмованість| і тривожність, вже у молодшому шкільному віці. Тривожність переживається дітьми як відчуття психологічного дискомфорту, зниження настрою, неспокою|занепокоєння|. Тривале перебування в такому стані і неможливість справитися|впоратися| з|із| ним самостійно, закономірно може призвести до пошуку альтернативних форм регуляції стану - зокрема, до формування установки на зміну емоційного|емоціонального| стану за допомогою алкоголю. |десятеро|

Молодшому підлітку є властива виражена|виказана,висловлена| емоційна|емоціональна| нестійкість, конфліктність і агресивність, сором’язливість і максималізм, схильність до ризику, самовипробувань (Л.С. Виготський, В.М. Поліщук, М.В. Савчин). 

 Становлення і розвиток особистості у молодшому шкільному віці охоплює такі фази, як адаптація (пристосування до нових соціальних умов), індивідуалізація (вияв своїх індивідуальних можливостей і особливостей) та інтеграція (включення в групу ровесників). Фактором розвитку особистості молодшого школяра є не стільки навчальна діяльність, скільки ставлення дорослих до успішності, дисциплінованості, старанності дитини. Отже, вступ дитини до школи, перехід від сімейного виховання до системи шкільного навчання і виховання є важливим і складним процесом, який супроводжується суттєвими змінами в її житті та розвитку. В процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні новоутворення  молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння організовувати навчальну діяльність, рефлексія (М.В. Савчин).

  У молодшому шкільному віці значно розширюється сфера соціальних контактів дитини, що неминуче впливає на її первинну Я-концепцію – сукупність настанов щодо себе.

Школа сприяє самостійності учня, його емансипації від впливу батьків, надає йому широкі можливості для вивчення навколишнього (фізичного і соціального світу). Діти із сімей, де існує проблема зловживання алкоголем,  як правило погано вчаться. Відомо, що успішність навчання школярів та їхні уявлення про себе взаємопов'язані. Успіхи в навчанні сприяють розвитку самооцінки молодшого школяра, а самооцінка впливає на рівень успішності через механізми очікувань, домагань, мотивації та впевненості у своїх силах.

  Розвиток емоційно-ціннісного ставлення дитини до себе, результатом якого є певна самооцінка, відбувається через відображення нею реальних зв'язків з навколишнім сві­том, які існують лише завдяки активності особистості. При цьому важливо врахувати, що самооцінка як структурний компонент Я-образу дитини, певний ступінь її емоційно-ціннісного ставлення до себе є постійно діючим мотивацій­ним фактором у процесі життєдіяльності особистості. То­му, спрямовуючи активність учня, надаючи їй соціальної значущості, можна впливати не тільки на сферу його сві­домості, а досягти гармонізаціїі розвитку підростаючої особистості загалом (Л.С. Виготський,  Н.І. Жигайло, М.В. Савчин).|десятеро|

Згідно Л.С.Виготського, фантазії молодших підлітків|дитяти| виконують значущу регуляторну функцію, приносять заспокоєння, знімають напруженість і усувають внутрішній конфлікт. Вживання|вжиток,використання| психоактивних речовин може ставати | способом задоволення найрізноманітніших фантазій, за якими стоїть незадоволеність|незадоволення| потреб і бажань|волінь| в реальному житті.

         У розділі проаналізовані особистісні детермінанти узалежнення від алкоголю у віковому контексті (Ц.П. Короленко, Н.С. Курек, В.Д. Менделевич, В.Д. Москаленко та ін.).

         Показано, що психічний інфантилізм, який часто притаманний дітям із сімей, які зловживають алкоголем, зумовлює|зумовлює| бідність поведінкового репертуару, обмеження навичок| соціальних контактів, що часто|частенько| призводить|призводить,наводить| до утруднень|скрути| психічної адаптації, одним з проявів|виявів| якої і є|з'являється,являється| рання алкоголізація (Б.М. Гузіков, Е.Г. Ейдеміллер, І.А. Агєєва).

Відзначено, що ризик виникнення алкоголізму істотний|суттєвий| при наступних|слідуючих| властивостях особистості|особистості| і поведінки підлітків: несформованість «я» із|із| слабкістю внутрішнього контролю, зовнішньою імпульсивністю поведінки; низький поріг емоційного|емоціонального| реагування з|із| внутрішньою напругою|напруженням|, тривогою, полегшеним включенням|приєднанням| конфліктних психологічних переживань|вболівань| (С.А. Кулаков).

Також висвітлено психологічну функцію установки у ґенезі адиктивної поведінки учнів молодшого та раннього підліткового віку (О.Г. Асмолов, Ш.А. Надірашвілі, В.Г. Норакідзе, Д.Н. Узнадзе).|вжиток,використання| Психологічна енциклопедія подає  визначення установки як готовності суб’єкта до прояву певної активності, що забезпечує стійкий цілеспрямований характер діяльності, спрямованої на задоволення  тієї чи іншої потреби. Загальнопсихологічну теорію установки розробив Д.Н. Узнадзе, який встановив наявність у людини загальнопсихологічної готовності до реалізації значущої у певний момент потреби і розкрив закономірності її закріплення при повторенні ситуацій, що дають змогу задовольнити цю потребу. Соціальна установка (атитюд) включає емоційний|емоціональний|, когнітивний і поведінковий компоненти (Г.М. Андрєєва). Когнітивний компонент включає думки оцінного характеру|вдачі|, думки про об'єкти. На основі цих думок об'єктам приписуються якості корисності-шкідливості, бажаності-небажаності і т.д. Когнітивний компонент спирається|обпирається| на процес встановлення пізнавальних відносин, зіставлення і порівняння ознак об'єкту з метою людини, виражається|виказується,висловлюється| в переконанні або думці. Емоційний|емоціональний| компонент включає відчуття|почуття| щодо|відносно| об'єкту: задоволення - незадоволення; симпатія - антипатія і т.д. Поведінковий компонент виражає|виказує,висловлює| потенційну готовність особистості|особистості| реалізувати певну поведінку по відношенню до об'єкту (Г.М. Андрєєва).

       У сучасних психологічних| і наркологічних дослідженнях поняття установки на вживання|вжиток,використання| психоактивних речовин почали використовувати порівняно недавно, переважно з метою аналізу  і прогнозу поведінки         (Е.Є. Бехтель, В.В. Гульдан, Н.С. Курек, Б.А. Леко, В.А. Мухамедов,           Т.І. Петракова,  О.Л. Романова).

       Таким чином, здійснений  у розділі аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури засвідчив, що проблема вивчення психологічних особливостей установки учнів молодшого та раннього підліткового віку на вживання алкоголю залишається недостатньо розробленою.

     У другому розділі «Зв'язок вікових і  статевих особливостей учнів зі схильністю до вживання алкоголю»|особистості| було подано характеристику вибірки|, подано схему дослідження, описано методи дослідження, характеристику вікових і статевих особливостей учнів.|   

         У дослідженні застосовувався:

-    багатофакторний особистісний опитувальник Р. Кеттела, варіант CPQ для дітей 8-12 років (Л.А. Головей, Е.Ф. Рибалко), який призначений для діагностики  властивостей особистості|особистості| дітей молодшого шкільного та молодшого підліткового віку. Опитувальник CPQ включає 12 факторів|фактори|, що дозволяють виявляти індивідуальні відмінності дитини|дитяти|, і сконструйований таким чином, щоб|так , щоб,таким образом | питання були зрозумілі як  молодшим школярам,   так і  учням більш старшого віку (12 років);

- опитувальник рівня шкільної тривожності Філіпса (Л.А. Головей,                  Е.Ф. Рибалко) мета якого полягає у вивченні рівня і особливостей|вдачі| тривожності, пов'язаної зі школою у|в,біля| учнів молодшого шкільного і раннього підліткового віку, тобто особистісної тривожності школяра;

-  методика дослідження установки на  шкідливість (нешкідливость) алкоголю і поведінкову готовність до вживання (методика О. Г. Макеєвої), яка спрямована|спрямована| на дослідження таких аспектів установки на вживання|вжиток,використання| алкоголю як сформованість загальних|спільних| уявлень про алкогольні напої, їх шкідливість (нешкідливость), а також| спроби, що відбулися, і передбачуване вживання|вжиток,використання| алкоголю в майбутньому;

-     методика дослідження установки на зміну емоцій за допомогою| алкоголю       (методика О. Г. Макеєвої );

-  методика дослідження установки на позитивні емоції від вживання| алкоголю (  методика емоційних|емоціональних| очікувань|чекань| Н.С. Курека ).

Шляхом експертних оцінок була встановлена група дітей молодшого шкільного віку та раннього підліткового віку, які виховувалися в сім’ях, де є проблема зловживання алкоголем. Експертами були вчителі із шкіл, де навчалися ці діти (враховувалася думка не менше трьох вчителів школи).

Отже, експериментальну групу становили діти із сімей, де є проблема зловживання алкоголем, а контрольну групу – діти із звичайних сімей.

 Виявлено, що у дітей із експериментальної групи, і у|в,біля| хлопчиків, і у|в,біля| дівчаток дані, отримані|отримані| за допомогою «Опитувальника шкільної тривожності» (Філіпса), вказують на підвищення рівня тривожності за фактором|факторах| «Страх ситуації перевірки знань» і «Страх невідповідності очікуванням|чеканням|  оточуючих». У|в,біля| хлопчиків решта показників розташовується в межах|у рамках| норми, у|в,біля| дівчаток має місце підвищення рівня шкільної тривожності за тестом в цілому|загалом|, зокрема за чинниками|факторах| «Загальна|спільна| шкільна тривожність» і «Страх самовираження».

У віці 11-12 років і у|в,біля| хлопчиків, і у|в,біля| дівчаток з експериментальної групи дані, отримані|отримані| за допомогою «Опитувальника шкільної тривожності» (Філіпса), показують підвищення рівня тривожності за факторами|факторах| «Страх самовираження», «Страх ситуації перевірки знань» і «Страхи і проблеми у відносинах з|із| вчителями|учителями|». У|в,біля| хлопчиків проявляється також підвищення рівня тривожності за фактором|фактору| «Страх невідповідності очікуванням|чеканням| оточуючих», решта показників лежать в межах|у рамках| норми. У|в,біля| дівчаток спостерігається підвищення рівня тривожності за тестом в цілому|загалом| і за фактором|фактору| «Загальна|спільна| шкільна тривожність». Дорослішання носить неоднозначний і суперечливий|суперечний| характер|вдачу|: зростання сили і зрілості «над-я|» поєднується|сполучається| з|із| емоційною|емоціональною| нестійкістю і слабкістю «я».