ПСИХОДІАГНОСТИКА ІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МІЛІЦІЇ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації. Визначено зв′язок роботи з науковими програмами, планами, темами; зазначено мету, основні завдання, об′єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 ″Теоретико-методологічні засади діагностики індивідуально-психологічних властивостей майбутніх працівників оперативних підрозділів міліції″ містить аналіз теорії і практики психодіагностики особистості, професійної діяльності персоналу кримінальної міліції, досліджень професійно важливих якостей у професійно-психологічному відборі, а також сутність професійної придатності і психологічної готовності до діяльності. Окреслено систему базових понять дослідження: ″професійна діяльність″, ″професійна придатність″, ″професійно-психологічний відбір″, ″психологічна готовність″, ″професійно важливі якості″.

У підрозділі 1.1. ″Теорія і практика психодіагностики індивідуально-психологічних властивостей особистості в системі професійного відбору″ аналізуються методологічні підходи, концепції, принципи і структура професійно-психологічного відбору кандидатів на навчання (службу) в ОВС, а також ретроспектива становлення і нормативне забезпечення цього процесу.

Здійснено аналіз і оцінку змісту та методологічних основ професійного відбору, під яким розуміється спеціально організоване, комплексне дослідження особистості за допомогою науково обґрунтованих методів з метою прогнозування професійної придатності та психологічної готовності до діяльності. Метою психологічного аспекту професійного відбору є оцінка ступеню розвитку системи стійких якостей особистості, які визначаються оптимальним взаємозв'язком з умовами професійної діяльності персоналу оперативних підрозділів міліції та сприяють успішному оволодінню нею. Під  оптимальним розуміється такий взаємозв'язк, який задовольняє систему духовного, психічного і фізичного розвитку індивіда у процесі ефективної трудової діяльності, а умовами професійної діяльності – фактори, що впливають як на процес, так і на її результат.

Встановлено, що в ОВС України існує кілька різновидів і рівнів професійного відбору, кожний з яких регламентований окремими нормативно-правовими актами і положеннями та здійснюється рядом установ. З метою дослідження індивідуально-психологічних властивостей особистості застосовують номотетичний та ідіографічний, лабораторний і польовий підходи, а також широкий набір методів, більшість яких придатні до використання і використовуються в системі професійно-психологічного відбору МВС України. На думку науковців (В.І.Барка, В.О.Бодрова, Є.Г.Запорожцева, Б.В.Кулагіна, В.С.Медведєва, С.І.Яковенка та інших), серед численних психодіагностичних засобів найбільш дієвими та ефективними для оцінки особистісних властивостей в ОВС можуть бути: методи незалежних експертних оцінок і характеристик, спостереження і аналіз біографічних даних, психодіагностичні опитувальники, психологічне тестування, проективні психодіагностичні методики. Провідні вчені Л.Ф.Бурлачук, Л.І.Казміренко, М.В.Костицький, О.М.Морозов, В.В.Рибалка, В.М.Синьов та інші стверджують, що завдання упорядкування отриманих результатів значно ускладнюється, якщо діагностичні методи грунтуються на різних теоретичних положеннях, а результати формулюються не у загальноприйнятих термінах.

У підрозділі 1.2. ″Теоретичний аналіз професійної діяльності персоналу оперативних підрозділів міліції″ охарактеризовано зміст, структуру, функції та задачі професійної діяльності персоналу оперативних підрозділів міліції.

Показано, що у науковій літературі існує багато підходів до аналізу професійної діяльності, які складають групу загальнопсихологічних і системних концепцій. Позитивні результати дає підхід, за яким умовно виокремлюють двi сторони професійної діяльності – змiстовну і динамічну. Провідні психологи Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, Г.В.Суходольський, В.Д.Шадріков та ін. зазначали, що розробка методологічних основ професійно-психологічного відбору повинна розпочинатися із встановлення оптимальної взаємовідповідності людини, як суб'єкта діяльності і об'єктивних вимог цієї діяльності.

Так, дослiдження професійної діяльності оперативних служб міліції вченими і практиками В.Г.Андросюком, В.І.Барком, Б.І.Бараненком, М.В.Костицьким, Я.Ю.Кондратьєвим, Р.А.Калюжним, Л.І.Казміренко, В.О.Коноваловою, В.М.Синьовим, С.І.Яковенком та iншими доводять, що мета цієї діяльності визначається функціями, а сфера – внутрiшнiми задачами i у загальному виглядi являє собою людськi взаємини, що регламентуються правом. Задачі реалізуються у відповідності із правилами конспірації та у передбаченому законом порядку, застосовуючи спеціальні методи. Професійні обов'язки персоналу полягають у реалізації оперативно-розшукової функції відповідної діяльності, що здійснюється гласно і негласно. Предметом дiяльностi оперативних підрозділів міліції є правовi вiдносини трьох категорiй громадян (правослухняних, схильних до вчинення злочинiв i правопорушень i тих, які скоїли злочини та правопорушення).

Визначено, що складну професійну діяльність персоналу оперативних підрозділів мiлiцiї відрізняє цілий комплекс специфічних особливостей, які перебувають у динаміці та ставлять високі вимоги до кандидата, зокрема: правова регламентація, владність повноважень, негласний характер більшості заходів, наявність елементів небезпеки і ризику, високі вимоги до навичок професійного спілкування, конфліктність більшості дій, елементи воєнiзованостi та інше. Під психологічною структурою такої діяльності розуміється опосередковане відображення об'єктивних задач, яке відбувається через особистість працівника (що включає мотиваційний, інформаційний, цільовий, інструментальний та емоційний компоненти). Складна діяльність оперативних служб міліції висуває високі вимоги до індивідуально-психологічних властивостей особистості (здібностей, темпераменту, характеру, мотивації, соціальних установок).

У підрозділі 1.3. ″Професійна придатність і психологічна готовність майбутніх працівників оперативних підрозділів міліції до діяльності″ розглянуто, принципи, підходи та методи визначення професійної придатності, рівні і види її розвитку; проаналізовано підходи до розуміння психологічної готовності до діяльності, функції, види, ознаки, структуру і критерії її оцінки.

З′ясовано, що у сучасній психології професійна придатність визначається як система психологічних та психофізіологічних властивостей (рис) особистості, необхідних і достатніх для досягнення нею (при наявності спеціальних знань і умінь), суспільно прийнятної ефективності праці. Психодіагностика професійної придатності заснована на уявленні про якості (властивості) особистості як відносно стійкі характеристики, що дозволяють прогнозувати її поведінку. Окрему частку психічних властивостей, стабільну у часі, складають ″риси″, під якими розуміють стійку описову змінну, що обумовлює поведінку людини і формується під впливом організмічного, індивідного й особистісного рівнів регуляції. Сучасні дослідження професійної придатності ґрунтуються на психодіагностиці здібностей як індивідуально-психологічних властивостях, що дають можливість успішно здійснювати діяльність, обумовлюють легкість і швидкість набуття знань і умінь, а також відрізняють одну людину від іншої. Під професійною придатністю курсантів ВНЗ МВС України розуміється не тільки підготовленість, освіченість, але й здатність особистості швидко і легко оволодівати професійними знаннями і уміннями та успішно здійснювати професійні задачі при мінімальних психофізіологічних витратах. Проблема професійної придатності тісно пов′язана із поняттям ″психологічна готовність″ до навчання і майбутньої діяльності як важливого, але не вродженого феномену, що існує та виявляється як система професійно важливих якостей і стійка характеристика особистості. Її структуру складають мотиваційний, операційно-діяльнісний, когнітивний, особистісний компоненти.

У підрозділі 1.4. ″Професійно важливі якості персоналу оперативних підрозділів міліції, їх структура та діагностика″ узагальнено і систематизовано ступені розвитку, структуру і методи вивчення професійно важливих якостей персоналу оперативних служб міліції.

У силу складності соціально-психологічного феномену понять ″праця″ і ″професія″, до професійно важливих якостей традиційно відносять широкий спектр – від природних задатків до професійних знань і умінь, а також індивідуальні властивості особистості (мотивацію, спрямованість, характер), психофізіологічні (темперамент, особливості вищої нервової діяльності), психічні процеси (пам'ять, увагу, мислення, уяву). У науковій літературі підсистема професійно важливих якостей виділяється, змістовно та інструментально описується, а також інтерпретується різними вченими як менш або більш інтегровані психологічні ″одиниці″ професійної придатності у системі ″здібності″–″професійно важливі якості″–″компетентність″–″потенціал″–″майстерність″.

На основі концепцій Б.Ф.Ломова і В.Д.Шадрикова, у процесі аналізу професійної діяльності розглядається проблема професійно важливих якостей як сукупності індивідуальних властивостей особистості, ряду фізичних, антропометричних, фізіологічних характеристик, які визначають успішність навчання і реальної діяльності. Встановлено, що у широкому розумінні професійно важливі якості розглядаються як здібність людини до діяльності, що виступає у ролі внутрішніх психологічних характеристик суб'єкта, тобто поняття ″професійно важливі якості″ вживається як синонім ″професійні здібності″. Оскільки здібності, на думку Б.М.Теплова, за своєю суттю є поняттям динамічним, існують тільки у русі і тільки у розвитку, то здібності не виникають поза діяльністю. Загальні здібності вчені пов'язують із провідною активністю суб'єкта (Н.С.Лейтес), з інтелектом, навчуваністю і креативністю (Д.Векслер, В.М.Дружинін, В.Є.Чудновський). До структури загальних здібностей включають і ″неінтелектуальні″ індивідуально-вольові властивості особистості, що забезпечують продуктивність оволодіння професійними знаннями і уміннями.

Встановлено, що у науковій літературі існують різні погляди на професійно важливі якості юриста, які об′єднують групу спеціальностей, але дисертаційних досліджень щодо якостей персоналу оперативних підрозділів міліції у доступних нам наукових першоджерелах не виявлено. Дослідження вітчизняних науковців (В.Г.Андросюком, О.М.Бандуркою, С.П.Бочаровою, В.І.Барком, Б.І.Бараненком, О.В.Землянською, Я.Ю.Кондратьєвим, В.П.Казміренком, В.С.Медведєвим, О.М.Морозовим, В.В.Рибалкою, В.М.Синьовим, О.П.Сєвєровим, О.В.Шаповаловим, С.І.Яковенком та ін.) і дані російських фахівців (Б.Г.Бовіна, Л.В.Васильєва, М.І.Мягких, А.Д.Сафронова, О.М.Столяренка та ін.) дозволили нам виділити професійно важливі якості, які дають цілісне уявлення про виконання трудових функцій і відображають професійно значимі аспекти поведінки успішних працівників оперативних підрозділів міліції, а саме: інтелектуальні; пізнавальні, комунікативні, домінантно-лідерські; високий рівень активності; креативність; якості психологічної стійкості, професійно-ділові, вольові і фізичні.

Розділ 2 ″Оптимізація психодіагностики індивідуально-типологічних властивостей майбутніх працівників оперативних підрозділів міліції″ обґрунтовується концепція удосконалення психодіагностики, її методичні засади, описано хід дослідження та інтерпретація отриманих емпіричних даних і психолого-педагогічна ефективність запропонованої моделі психодіагностики особистості курсанта.

У підрозділі 2.1. ″Концептуальні засади психодіагностики індивідуально-типологічних властивостей майбутніх працівників оперативних підрозділів міліції″ окреслено систему базових понять дослідження: ″психологічний діагноз″, ″діагностичні ознаки″, ″діагностичні категорії″, ″психодіагностичний висновок″, ″норма″, ″соціокультурна норма″, ″риси″, ″властивості″, ″професійні здібності″.

Розглянуті підходи, концепції і теорії особистості засвідчують, що фактично співіснують різні їхні альтернативи. До того ж, різні теорії особистості представляють і різні її структури. Методологiчну основу дослiдження становлять принципи: детермінізму, розвитку та активності, єдностi психiки i дiяльностi (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, К.К.Платонов, С.Л.Рубiнштейн та iн); системного і комплексного пiдходу до дослідження особистості (Б.Г.Ананьєв, В.С.Мерлін, А.В.Петровський, К.К.Платонов, Є.О.Клімов, Г.С.Костюк, Б.В.Кулагін, Г.К.Середа, В.В.Рибалка та ін.); особистiсно-структурного пiдходу (Б.Г.Ананьєв, П.К.Анохiн, В.О.Бодров та iн); системно-структурного пiдходу до аналiзу професiйної дiяльностi (Б.Г.Ананьєв, П.К.Анохін, В.С.Мерлін, Є.О.Клiмов, О.О.Крилов, Б.Ф.Ломов, В.Г.Суходольський, В.Д.Шадрiков); концепція діагностики готовності до діяльності (К.К.Платонов, А.В.Петровський, Б.Ф.Ломов, К.М.Гуревич, Є.О.Клімов, Б.Г.Бовін, В.О.Бодров, В.О.Татенко та ін.); оптимальності, комплексності та об′єктивності психодіагностики (Л.Ф.Бурлачук, В.В.Рибалка, Л.М.Собчик).

Психологічні дослідження індивідуальності, як правило, зосереджуються на вивченні таких характеристик, що, по-перше, мають відмінності у досліджуваних; по-друге, стабільні у необмеженому діапазоні, тобто трансситуативні; по-третє, корелюють із значимими аспектами поведінки. У  дослідженні автор дотримується концепції, яка грунтується на цілісному розумінні особистості, де визначальною типологічною ознакою є присутність на всіх рівнях емоційно-динамічного паттерну, що проявляється однією або кількома провідними тенденціями. Тенденція являє собою стійку якість особистості, що є системним утворенням. Провідні тенденції у процесі виховання змінюються, але вони продовжують відігравати головну роль у поведінці особистості, оскільки переростають в індивідуальні властивості. Таким чином, стійкі характеристики особистості, які визначаються провідними тенденціями, складають основу професійної і соціальної орієнтації індивіда. Авторка поділяє думку Л.М.Собчик про те, що досліджуючи базові структури особистості, виявляється той фундамент, який передував формуванню більш високих рівнів й значною мірою визначає основний напрямок спершу неусвідомлених схильностей, а потім і усвідомленого вибору. Базові властивості особистості розвиваються з біологічних умов і виявляються, на перших етапах, темпераментом, а базові характеристики темпераменту і характеру знаходять своє продовження в особистісних властивостях. Ці тенденції, у руслі зазначеної концепції, являють собою стійку, стрижневу якість особистості, яка залежить від типу вищої нервової діяльності, конституційно заданих властивостей нервової системи і визначає індивідуальні особливості адаптаційних механізмів, стиль мислення, міжособистісну поведінку, силу мотивації і тип реакції на стрес. Провідні тенденції впливають на формування більш високих рівнів орієнтації особистості – соціальну спрямованість, ієрархію цінностей, мотивацію, інтегративним центром яких є самосвідомість.

У підрозділі 2.2. ″Методичні засади оптимальної діагностики індивідуально-типологічних властивостей курсантів оперативної спеціалізації в умовах ВНЗ МВС України″ запропонована і обгрунтована модель психодіагностики ідивідуально-типологічних властивостей особистості майбутнього працівника оперативних служб міліції.

Встановлено, що збільшення точності прогнозу професійної придатності можливо за умов врахування трьох основних аналітичних напрямків наукових досліджень щодо формування базових системних вимірів побудови цілісної психологічної структури особистості (О.М.Леонтьєв, Г.С.Костюк, К.К.Платонов, В.В.Рибалка, Л.М.Собчик), а саме: соціально-психолого-індивідуального, діяльнісного, генетичного.

Оскільки прогнозування професійної психологічної придатності ґрунтується на дослідженні системи професійно важливих якостей, шляхом співставлення показників діагностованих властивостей особистості із показниками незалежних критеріїв успішності професійної діяльності, то модель прогнозування розроблена в рамках типологічного підходу і теорії провідних тенденцій. Оскільки для кожного типу особистості може бути побудована особлива модель прогнозування, яка визначається співвідношенням її суттєвих властивостей і вимог професійної діяльності, то вважається, що типологічний підхід забезпечує підвищення прогностичності й ефективності методів професійно-психологічного відбору.

Експериментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених, а також вимоги до психодіагностичного інструментарію для відбору кандидатів в оперативні підрозділи міліції послужили основою для виокремлення групи найбільш доцільних, практичних та інформативних з точки зору професіографії методик, оскільки були дотримані наступні вимоги: валідність та адаптованість до умов нашого дослідження; оптимальність з точки зору поставлених критеріїв; відповідність задач дослідження емпіричним індикаторам методики; простота у реалізації та інтерпретації результатів; феноменологічний паралелізм результатів застосованих методик; інтерпретація даних виокремлених методик здійснюється на основі спільної теорії провідних тенденцій; компактність та зручність у застосуванні в умовах масових психодіагностичних обстежень; можливість здійснювати діагностику як індивідуально, так і в груповому варіанті; тривалість психодіагностики не перевищує три години; можливість використання обраних методик у системі професійно-психологічного відбору та психологічного супроводження в умовах ВНЗ МВС України.

У підрозділі 2.3. ″Психодіагностика індивідуально-типологічних властивостей майбутніх працівників оперативних підрозділів міліції у ВНЗ МВС України″ представлено якісну та кількісну інтерпретацію емпіричних даних психодіагностики, їх кореляційний, факторний, регресійний і кластерний аналіз та змістовне узагальнення і встановлення кількісних залежностей між показниками.

Модель оптимізації психодіагностики особистості реалізована у контексті ортогональної концепції, що діагностує відносно стійкі і діагностично достатні якості курсанта. Відповідно до даного методологічного підходу індивідуально-особистісна типологія курсанта базується на протиставленні контрастних ортогональних властивостей: інтроверсія-екстраверсія, тривожність-агресивність, лабільність-ригідність, сензитивність-спонтанність. За   результатами психодіагностики з використанням візуально-графічного методу створювалася індивідуально-типологічна модель ″успішного″ і ″неуспішного″ курсанта.

Здійснений математико-статистичний аналіз підтвердив наявність суттєвих відмінностей у розвитку індивідуально-психологічних властивостей ″успішних″ і ″неуспішних″ курсантів. Рівень розвитку лабільності і когнітивних здібностей є фактором, який сприяє ефективному професійному навчанню курсантів у ВНЗ МВС України. Прогностична цінність методики, за результатами нашого дослідження, є досить високою, що дає підстави визначати професійну психологічну готовність до навчання та майбутньої діяльності курсантів, а також виявляти причини низького рівня успішності для своєчасного психолого-педагогічного втручання з метою корекції. Отримані результати обстеження з використанням запропонованої моделі психодіаностики у 92,0% випадків співпали із показниками експертної оцінки і успішністю навчання курсантів, що підтверджує наш висновок про її досить високу прогностичну оцінку. Порівняльний аналіз даних експертної оцінки підтверджує наявність позитивного кореляційного зв′язку між спрямованістю на набуття професійних знань, умінь та навичок і успішністю навчання.

У підрозділі 2.4. ″Психолого-педагогічна ефективність психодіагностики індивідуально-типологічних властивостей курсантів оперативної спеціалізації з позицій теорії провідних тенденцій″ доводиться ефективність застосування запропонованої моделі психодіагностики індивідуально-психологічних властивостей курсантів і можливість за її результатами прогнозування професійної придатності і психологічної готовності до діяльності.