ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ В МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ

summary

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження проблеми, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання дослідження. Розкриваються наукова новизна, теоретична та практична значущість результатів дисертаційного дослідження, подано дані про апробацію та впровадження цих результатів.

У першому розділі – «Місце соціального інтелекту в професійній діяльності менеджера: теоретичний аналіз» – здійснено теоретичний аналіз структури професійної діяльності менеджера, місця соціального інтелекту в структурі професійно важливих якостей менеджера, сутності та структури соціального інтелекту.

Існує значна кількість публікацій, присвячених особистості сучасного менеджера. Кожен з авторів робить спробу створити повний перелік якостей і вимог, що ставляться до менеджера, а також визначити характеристики, які не повинен мати керівник, що прагне до успіху (Є.П.Варламова, А.В.Карпов, Р.Л.Кричевський, С.Ю.Степанов, Р.Х.Шакуров, Г.П.Щедровицький та ін.). Аналіз елементів структури здібностей до управлінської діяльності дозволяє виявити у кожній з трьох категорій якостей здібності, або комплекс здібностей, які так чи інакше пов’язані з соціальним інтелектом.

Узагальнюючи різні підходи до характеристик і здібностей ефективного управлінця, можна сформулювати такі висновки. Поняття «соціальний інтелект» безпосередньо не існує в жодному з переліків професійно важливих якостей менеджера. Водночас, істотне місце в структурі професійно важливих якостей (ПВЯ) відводиться комунікативній компетентності, товариськості, вмінню впливати на людей, вмінню розв’язувати проблеми міжособистісної взаємодії, тобто якостям, які відносяться до сфери соціального інтелекту. Крім того, в кожному з розглянутих переліків ПВЯ обов’язково є «інтелектуальні здібності», «здатність розв’язувати», «вміння передбачувати» тощо, і це дає підставу вважати, що характеристики соціального інтелекту також існують імпліцитно в цих структурах ПВЯ.

 Термін «соціальний інтелект» введений у психологію Е.Торндайком в 1920 році для позначення далекоглядності в міжособистісних стосунках. Він розглядав соціальний інтелект як специфічну пізнавальну здібність, яка забезпечує успішну взаємодію із людьми.

У 60-ті роки Дж.Гілфорд, творець першого тесту для вимірювання соціального інтелекту, розглядав його як систему інтелектуальних здібностей, незалежних від фактора загального інтелекту, і пов’язаних, насамперед, з пізнанням поведінкової інформації. Згідно з концепцією Дж.Гілфорда, соціальний інтелект – це інтегральна інтелектуальна здібність, яка визначає успішність спілкування і соціальної адаптації. Соціальний інтелект об’єднує і регулює пізнавальні процеси, пов’язані з відображенням соціальних об’єктів (людини, як партнера по спілкуванню, групи людей). До процесів, які його утворюють, належать соціальна сензитивність, соціальна перцепція, соціальна пам'ять і соціальне мислення.

Іноді в літературі соціальний інтелект ототожнюється з практичним мисленням. Л.І.Уманський визначив соціальний інтелект як відносно незалежне праксеологічне утворення – те, що безпретензійно можна визначити як «практично-психологічний розум». У працях Н.А.Амінова і М.В.Молоканова соціальний інтелект розглядається як умова вибору профілю діяльності у майбутніх практичних психологів.

Н.А.Кудрявцева розуміє соціальний інтелект як здатність до раціональних, мисленнєвих операцій, об’єктом яких є процеси міжособистісної взаємодії. Вона встановила неоднозначну картину взаємозв’язку загального і соціального інтелекту: соціальний інтелект відносно незалежний від загального інтелекту.

У дослідженні Л.М.Кубишкіної виявлено, що  соціальний інтелект сприяє досягнення високих результатів у соціально значущій діяльності. М.Г.Некрасов звертається до поняття «соціальне мислення», близькому за змістом до поняття «соціальний інтелект» і визначає його як здатність до розуміння і оперування інформацією про взаємостосунки людей і груп.

В.Н.Куніцина розуміє соціальний інтелект як індивідуальні задатки, здібності, властивості, що полегшують вироблення в особистому досвіді вмінь і навичок соціальних дій та контактів. Соціальний інтелект допомагає людині прогнозувати розвиток міжособистісних подій, загострює інтуїцію, передбачливість та забезпечує психологічну витривалість.

О.С.Михайлова вважає, що соціальний інтелект забезпечує розуміння вчинків та дій людей, розуміння мовної продукції людини, а також його невербальних реакцій.

У деяких дослідженнях аналогом соціального інтелекту є соціальні здібності, соціальна обдарованість. О.І.Власова розглядає соціально обдаровану людину як особистість, що має стійку потребу та значний дієвий потенціал здійснення активних перетворень у соціальному середовищі.

Теоретичний аналіз досліджень соціального інтелекту дав змогу визначити соціальний інтелект як здатність людини розуміти не лише інших, але й самого себе у постійній зміні психічних станів та міжособистісних стосунків, розуміти і прогнозувати результати як власної поведінки, так і поведінки партнерів по взаємодії.

Другий розділ – „Дослідження рівня розвитку соціального інтелекту в майбутніх менеджерів” – присвячений розробці моделі соціального інтелекту менеджера, обґрунтуванню методик емпіричного дослідження та аналізу його результатів.

Соціальний інтелект пропонується розглядати як трирівневу модель: 1) рівень потенційних здібностей; 2) рівень актуальних здібностей; 3) результативний рівень.

З метою дослідження соціального інтелекту майбутніх менеджерів нами було визначено набір психодіагностичних методик, які дозволяють комплексно підійти до вивчення проблеми, виявити особливості прояву соціального інтелекту менеджера і розглянути міру вираженості здібностей, які належать до структури соціального інтелекту.

Для діагностики рівня потенційних здібностей соціального інтелекту були використані:

-          ситуативно-рольове завдання «Рефлексія» (А.П.Вяткін);

-          методика міжособистісної прийнятності Н.Бехтерєвої (прийнятність індивідом групи);

-          методика визначення самооцінки особистості;

-          тест емпатії Мехрабіяна-Епштейна;

-          коротка шкала вимірювання самоактуалізації.

Для діагностики рівня актуальних здібностей соціального інтелекту застосовувалися:

-          методика оцінки особистісно-ділових професійно важливих якостей особистості Т.Ю.Базарова;

-          методика міжособистісної прийнятності Н.Бехтерєвої (соціально-психологічний статус індивіда в групі);

-          методика Скока оцінки комплексної продуктивності в управлінських ситуаціях.

Актуальні здібності або фактори соціального інтелекту вимірювалися за допомогою тесту Дж.Гілфорда і М.Саллівена, адаптованого О.М.Михайловою.

Комплекс з 8-ми методик дозволяє враховувати більше 30 психологічних вимірів, які допомагають зрозуміти зміст і структуру соціального інтелекту менеджера.

 Емпіричне дослідження соціального інтелекту проводилося на базі факультету менеджменту і маркетингу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка протягом 2005-2006 років. За своїм видом експеримент було визначено як природний, оскільки проходив в умовах занять з навчального курсу «Менеджмент та маркетинг» для студентів факультету менеджменту і маркетингу, які навчаються за спеціальністю «Менеджмент організацій».

Дослідження охоплювало три етапи: констатуючий, формуючий і контрольний.

На першому етапі дослідження (жовтень-грудень 2005 року) були організовані дві групи досліджуваних в залежності від поєднання двох незалежних змінних: 1) рівень освіченості; 2) наявність досвіду менеджерської роботи. Перша група – студенти-менеджери, які навчаються на 3-4 курсах ДДПУ за вказаними спеціальностями. Вік досліджуваних – 21-24 роки, кількість 162 особи, з них чоловіків – 43%, жінок – 57%.

Друга група досліджуваних – менеджери-практики. До неї увійшли люди, які мають практичний менеджерський досвід в ринкових умовах, пройшли жорсткий конкурентний відбір і підготовку за сучасними технологіями менеджменту. Середній вік досліджуваних – 30,5 років, освіта вища, досвід практичної роботи від 3 до 10 років. Чисельність групи – 31 особа, з них 5 жінок (16%) і 26 чоловіків (84%).

Результати психологічного обстеження дозволили виявити рівень соціального інтелекту студентів, а також рівень розвитку здатності до емпатії, точність рефлексії, самооцінку, рівень самоактуалізації і міру прийнятності своєї групи студентами-менеджерами.

З метою підтвердження висновку про те, що розвинений соціальний інтелект є професійно значущим для менеджера, було виокремлено результативний рівень, що включає професійні вміння та якості менеджера. Ми висунули припущення про те, що показники результативного рівня є критеріями соціального інтелекту в управлінській діяльності.