ПРОФЕСІЙНА ПЕРЕОРІЄНТАЦІЯ ВИПУСКНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОГО САМОЗДІЙСНЕННЯ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання, описано теоретико-методологічну основу та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію та відомості про структуру й загальний обсяг роботи.

У першому розділі  «Теоретико-методологічні засади дослідження професійної переорієнтації як чинника особистісного самоздійснення» проаналізовано теоретичні підходи до вивчення проблеми розвитку і самоздійснення особистості, розглянуто проблему співвідношення особистісного і професійного розвитку у зв’язку з особливостями ціннісної регуляції професійної переорієнтації випускників ВНЗ.

У концепції життєвого шляху Ш. Бюлер особистісне самоздійснення близьке за значенням до термінів «самореалізація», «самоактуалізація» і позначає процес та результат розвитку особистості протягом життя в цілому або на окремому його етапі.

Започаткований С.Л. Рубінштейном суб’єктний підхід у психології дозволяє розглядати особистісне самоздійснення як рух людини у напрямку до здатності бути першопричиною власного розвитку.

С.Д. Максименко пов’язує феномен самоздійснення особистості  з сукупністю ретроспективних та прогностичних переживань людини, які визначають індивідуальну тему життя. Рефлексивне осмислення себе і свого місця у світі дозволяє людині «йти своїм шляхом, самостійно обираючи темп, час, зупинки, супутників, або ж  невротично, фанатично йти вперед, не розбираючи дороги». При цьому «продуктивність життєвого шляху визначається балансом усвідомлення провідних цінностей та смислів і неусвідомлюваних переживань-рухів».

У працях Б.Г. Ананьєва, Є.О. Клімова, В.В. Рибалки, Б.О. Федоришина підкреслюється взаємозв’язок особистісного і професійного розвитку людини, а також проводиться думка про те, що проблема ціннісно-смислового самовизначення щодо професії і життя в цілому є актуальною впродовж всього життєвого шляху людини. Необхідність професійного самовизначення створює проблемну життєву ситуацію, вирішення якої, як доведено О.О. Конопкіним та В.І. Моросановою, потребує сформованої структури особистісної саморегуляції.

Результати досліджень динаміки професійного самовизначення (О.К. Осницький, М.С. Пряжніков), кризи вибору професії (Е.Ф. Зеєр і Е.Е. Симанюк) свідчать про те, що одним із можливих варіантів професійного самовизначення випускників ВНЗ є рішення змінити професію. Конструктивні варіанти розвитку особистості у професійній діяльності пов’язуються зі сформованими регуляторними механізмами, а виникнення кризових явищ і труднощі професійної переорієнтації – з проблемами регуляції і само­регуляції (В.П. Зінченко, Т.С. Чуйкова).

Наше дослідження спирається на запропоновану О.Л. Музикою модель суб’єктно-ціннісної регуляції розвитку особистості, в якій особистісне самоздійснення є основною ланкою. У результаті особистісно-ціннісного зважування життєвих завдань та здібностей і можливостей їх розвитку, як ресурсів для виконання цих завдань, робляться життєві вибори, розгортається конкретна діяльність, що змінює як саму людину, так і світ навколо неї.

У дисертації особистісне самоздійснення розглядається як суб’єктно детермінований рівневий процес реалізації випускниками ВНЗ програми особистісного саморозвитку шляхом зміни професії. У розробленій нами теоретичній моделі ціннісної регуляції професійної переорієнтації  випускників ВНЗ особистісне самоздійснення займає центральне місце: усвідомлення ресурсів особистісного розвитку у процесі професійної переорієнтації → створення суб’єктивної моделі саморозвитку → самоздійснення як процес і результат реалізації моделі саморозвитку → оцінка і корекція особистісного розвитку у процесі зміни професії → ціннісний розвиток особистості (див.рис.1).

У результаті аналізу варіантів особистісного розвитку людини за межами професії, описаних О.М. Борисовою, Є.П. Єрмолаєвою, Л.О. Коростильовою, було висунуто припущення, що на імпульсивно-ситуативному рівні регуляції через недостатню рефлексію ресурсів розвитку в професійній сфері та формування випадкової моделі саморозвитку професійна переорієнтація відбувається на основі імпульсивних спорадичних реакцій і, як правило, не є чинником самоздійснення особистості. Особистісні цінності в ході професійної переорієнтації залишаються незмінними, оскільки цей процес регулюється майже винятково ситуативними і соціально зумовленими чинниками: наявністю чи відсутністю робочих місць, уявленнями про престижність професії тощо. Імпульсивне самоздійснення у процесі зміни професії може вести як до своєрідної «інкапсуляції» професійного розвитку і його ізоляції від особистісного, так і до різноманітних особистісних деструкцій, пов’язаних з особистісною деградацією, спричиненою  нездатністю людини до компенсаторного розвитку у сферах, не пов’язаних із професією.