У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження; розкрито його наукову новизну й практичну значущість; подано дані щодо апробації основних положень дисертаційної роботи та публікацій.
Перший розділ – “Теоретичний аналіз професійної діяльності викладачів ВНЗ МВС України” складається з двох підрозділів.
ВНЗ МВС України” проаналізовано визначення науково-педагогічної діяльності провідними вченими (П. Я. Гальперін, Н. В. Кузьміна, О. М. Леонтьєв, М. М. Рубінштейн) та надано порівняльний аналіз діяльності науково-педагогічних працівників цивільних навчальних закладів і науково-педагогічних працівників закладів освіти МВС України. Окрім того спираючись на праці вчених (Д. О. Александров, В. І. Барко, Л. І. Казміренко, Л. І. Мороз, Г. О. Юхновець та ін.), означено перспективи подальшої розробки проблеми, особливості й фактори, що впливають на ефективність службово-педагогічної діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України.
Результати проведеного опитування свідчать, що специфіка й психотравмуючі наслідки професійної діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України значно відрізняються від аналогічних показників науково-педагогічних працівників навчальних закладів МОН України. Проведений аналіз дозволяє не лише констатувати відмінності або знайти “слабкі” місця, але й з’ясувати причини, що породжують психологічну напруженість.
У підрозділі 1.2 – “Актуальні проблеми професійної психолого-педагогічної підготовки викладачів у сучасних умовах” зосереджено увагу на професійній психолого-педагогічній підготовці, яка озброює молодих викладачів психологічними знаннями, уміннями та навичками, необхідними при виконанні службово-педагогічних обов’язків. Аргументовано, що психологічна напруженість у науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України є більш виразною порівняно з викладачами цивільних закладів освіти: внаслідок специфіки діяльності, крім суто педагогічних на них покладаються ще й певні службові обов’язки, що є психогенним чинником та здатне породжувати негативні психічні стани (тривожність, низька стресостійкість тощо). Тому дослідження психологічної напруженості має здійснюватися не лише з теоретичною, але й суто практичною метою – її профілактики.
1) напруженість є однією з основних причин, що заважає успішному виконанню науково-педагогічним працівником своїх професійних обов’язків, оскільки вона знижує як стійкість і рухливість психіки, так і працездатність особистості загалом. Можливість виникнення психологічної напруженості у науково-педагогічного працівника ВНЗ МВС України зумовлена багатьма чинниками, які визначаються індивідуальними особливостями конкретної особи та специфікою службово-педагогічної діяльності, зокрема, дефіцитом часу, станом підвищеної ситуативної тривожності, високою ймовірністю виникнення у повсякденній роботі конфліктних ситуацій, сумнівами у власній компетентності, незадоволенням своїм матеріальним становищем та ін.;
2) у процесі формування та розвитку особистісних якостей і властивостей викладача, які б відповідали вимогам діяльності та забезпечували її ефективне виконання, виникає необхідність впровадження результатів спеціальних психологічних досліджень та відповідних прийомів для мінімізації психологічної напруженості й, особливо, усунення її негативних наслідків.
Таким чином, визначаються два провідних напрями подальшого дослідження:
1) вивчення феномену психологічної стійкості та готовності науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України до психологічно напружених умов службово-педагогічної діяльності;
2) визначення системи заходів формування й підтримання такої стійкості, в тому числі й шляхом вдосконалення професійно-психологічної підготовки фахівців.
Другий розділ – “Дослідження психологічної напруженості в діяльності викладачів ВНЗ МВС України” – складається з двох підрозділів.
“Аналіз наукових підходів до вивчення проблеми психологічної напруженості” – доводиться, що напружений характер такої комунікативно насиченої професії, як науково-педагогічна діяльність у ВНЗ МВС України, здатен не лише призводити до погіршення психофізіологічного та психічного стану науково-педагогічних працівників, але й до деформації особистісної сфери фахівця, його професійної зорієнтованості та ціннісної структури. Ці обставини, за умови відсутності їх профілактики, можуть викликати стійкі негативні зміни особистісних якостей, спотворювати особистісний розвиток та призводити до появи стійких непродуктивних стереотипів.
Одержані при опитуванні науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України та МОН України результати дозволили з’ясувати найбільш значущі проблеми в контексті переживання психологічної напруженості та формування професійної деформації. Встановлено, що психологічна напруженість є дійсно актуальним станом для атестованих науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України. Аналіз виявлених психотравмуючих чинників дав змогу розглянути “фактори ризику” розвитку невротичних розладів, виходячи з чого в подальшому можна розробляти профілактичні заходи психологічного супроводу професійної діяльності викладачів.
Узагальнення результатів опитування свідчить, що майже всі складові феномену “вигорання” оцінюються науково-педагогічними працівниками ВНЗ МВС України як достатньо розповсюджені, такі, що впливають на формування і прояв професійної деформації та суб’єктивні переживання, пов’язані з психологічною напруженістю.
У підрозділі 2.2 – “Обґрунтування інструментарію, аналіз та інтерпретація результатів експериментального дослідження психологічної напруженості” – автором наводяться результати емпіричного дослідження, що мало на меті:
1) оцінити психологічний стан науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України за допомогою психодіагностичних методів;
2) скласти “психологічний портрет” атестованого викладача;
3) здійснити порівняльний аналіз особистості науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України та науково-педагогічних працівників МОН України;
4) встановити перелік професійно значущих якостей, що визначають психологічну стійкість науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України до умов діяльності.
Всього в дослідженні брало участь 465 осіб. Обстежуваний масив, виходячи з загальної чисельності науково-педагогічного складу, відповідав вимогам статистичної ймовірності та достатності обсягу вибірки на п’ятивідсотковому рівні вірогідності [Р=0,05]. Обсяг вибірки визначено за формулою В. Кокрена: n = 1/ (D 2+1/N).
Емпіричне дослідження проведено в мм. Києві (Київський національний університет внутрішніх справ) та Одесі (Одеський державний університет внутрішніх справ). Загальна кількість опитаних становила 156 осіб, серед них: викладачі – 51, старші викладачі – 48, доценти – 32, професори – 11, начальники кафедр – 14; серед респондентів 69,2% чоловіків та 30,8% жінок. Педагогічний стаж: 3-5 років – 83 особи (53,2%), 5-10 років – 49 осіб (31,4%), 10-15 років – 18 осіб (11,5%), понад 15 років – 6 осіб (3,9%). Крім атестованих викладачів, у дослідженні брали участь 70 магістрів (спеціальність “Правознавство”) та 239 науково-педагогічних працівників цивільних закладів освіти, які склали контрольну групу, серед них: 195 викладачів Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова та 44 – Одеського Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. Під час збирання емпіричного матеріалу застосовувалися методи: анкетування, бесіда, спостереження, експертна оцінка, аналіз умов діяльності, а також опитувальник Р. Кеттелла (16 PF – 105С) та тест М. Люшера. Одержані первісні дані було оброблено за допомогою стандартних програм варіаційної статистики з обчисленням середніх значень, кореляційного аналізу рангів Ч. Спірмена й побудовою кореляційних плеяд.
Процедура дослідження складалася з констатуючого та формуючого етапів.
Одержані дані свідчать, що загальною рисою для представників усіх трьох груп є комунікативна стриманість. Проте, у науково-педагогічних працівників навчальних закладів МОН України вона зумовлена підвищеним рівнем нормативності поведінки, яка, у свою чергу характеризується обережністю, песимістичністю; також для них характерна тривожність, що спричиняє зниження мотивації, інертність. Разом із тим, високий рівень стресостійкості свідчить, що у випадках стресів та фрустрації вони здатні швидко мобілізуватися та зосередити увагу на виконанні своїх обов’язків.
У атестованих викладачів ВНЗ МВС України комунікативна стриманість визначається зменшенням відвертості, довірливості, що призводить до зниження швидкості у прийнятті рішень. Підвищення рівня нормативності поведінки зумовлено високим рівнем самоконтролю, точністю у виконанні поставлених завдань, активністю, готовністю до ризику. Високий рівень психологічної напруженості, детермінований наявністю тривожності, коли навіть незначні стреси та фрустрації призводять до виникнення стійких та тривалих негативних емоційних станів, спричиняє зниження їхньої працездатності.
Слухачам магістратури, як майбутнім науково-педагогічним працівникам, притаманна висока стресостійкість, низький рівень психологічної напруженості й тривожності, що пояснюється незначним проміжком часу, який вони знаходяться на службі в ОВС, а також відсутністю педагогічного навантаження.
Основними завданнями психологічної підтримки службово-педагогічної діяльності слід вважати:
1) психологічний аналіз інформації про організацію педагогічного процесу, психологічні особливості його учасників та надання рекомендацій щодо планування навчально-виховних заходів;
2) психологічне забезпечення комплектування структурних підрозділів (кафедр, лабораторій, навчально-методичних відділів, центрів тощо) з урахуванням психологічної сумісності осіб, що входять до їх складу;
3) надання консультативної допомоги, проведення професійно-психологічних тренінгів та інших заходів із метою профілактики негативних емоційних станів у науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України;
4) надання психологічної допомоги викладачам, які перебувають у стані психологічної напруженості, розробка відповідних заходів, програм та методик для покращення психологічного стану учасників педагогічного процесу й підвищення їх працездатності.
За результатами узагальнення сучасного стану психологічного забезпечення службово-педагогічної діяльності й на підставі одержаних емпіричних результатів можна констатувати, що для попередження деструктивних проявів психологічної напруженості в атестованих викладачів ВНЗ МВС України слід приділяти особливу увагу їх професійно-психологічному відбору та професійно-психологічній підготовці.
Незважаючи на те, що при зарахуванні на службу в правоохоронні органи кандидати проходять психологічний відбір, повторне поглиблене вивчення осіб, які запропоновані для заміщення посад науково-педагогічних працівників, є обов’язковим. Це пояснюється, по-перше, тим, що науково-педагогічна діяльність у ВНЗ МВС України висуває більш високі вимоги до особистості, ніж служба в цілому; по-друге, в процесі служби могла змінитися не тільки спрямованість особистості, але й її індивідуально-психологічні властивості та якості.
Психологічне супроводження науково-педагогічної діяльності для профілактики психологічної напруженості передбачає вирішення, перш за все, наступних завдань:
1) проведення контролю за динамікою психічних станів викладачів;
2) виявлення факторів, що негативно впливають на психічний стан, та вживання заходів щодо їх профілактики та усунення;
3) надання психологічної підтримки і проведення психокорегуючих заходів;
У підрозділі 3.2 – “Напрями вдосконалення професійно-психологічної підготовки науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України” – визначається, що однією з важливих умов підвищення ефективності виконання професійних обов’язків науково-педагогічними працівниками ВНЗ МВС України є їх якісна психологічна підготовленість.
Узагальнення сучасного досвіду та результатів проведеного дослідження дозволило створити програму професійно-психологічної підготовки атестованих викладачів, спрямовану на профілактику негативних проявів психологічної напруженості у професійній діяльності, та реалізувати її в процесі формуючого експерименту.
“Програма професійно-психологічної підготовки науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України” має на меті ознайомлення з проблемою психологічної напруженості, яка згодом може призвести до професійного “вигорання” та професійної деформації, а також профілактику деструктивних психосоматичних станів, формування та розвиток стійкості до специфічних умов діяльності, прискорення процесу професійної адаптації. Вона передбачає реалізацію низки корекційно-профілактичних заходів з урахуванням індивідуально-психологічних та соціально-психологічних характеристик учасників.
Завданнями “Програми професійно-психологічної підготовки науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України” є: усвідомлення учасниками доцільності та необхідності професійної психологічної підготовки; формування вмінь та навичок застосування психологічних знань при виникненні ситуативної тривожності, стресових ситуацій, психологічної напруженості; удосконалення професійно важливих властивостей і якостей; вироблення навичок психологічної саморегуляції професійної поведінки, стійкості у психологічно напружених ситуаціях.
За структурою програма складається з чотирьох тем, які за формою представлені лекційними і практичними заняттями. На лекціях надаються загально-психологічні знання про службово-педагогічну діяльність та її вплив на особистість педагога; практичні заняття спрямовані на розвиток професійно значущих якостей, що визначають психологічну стійкість, та профілактику проявів психологічної напруженості. Практичні заняття проводяться у вигляді спеціалізованих тренінгів, при цьому послідовно здійснюється перехід від загальних теоретичних питань до аналізу конкретних ситуацій професійної діяльності та надання відповідних рекомендацій.
На теоретичному рівні науково-педагогічні працівники повинні засвоїти: 1) уявлення про місце психологічних знань у професійній підготовці науково-педагогічних працівників; 2) структуру, цілі й завдання професійно-психологічної підготовки науково-педагогічного складу; 3) ключові чинники психологічної напруженості; 4) основні причини виникнення психологічної напруженості та її можливі наслідки; 5) прийоми нейтралізації і напрями профілактики психологічної напруженості та її негативних наслідків.
На практичному рівні викладачі повинні оволодіти вміннями та навичками: 1) подолання психологічної напруженості та її проявів; 2) емоційного самоконтролю та самовладання; 3) корекції особистісних якостей і форм поведінки; 4) визначення та нейтралізації психологічних бар’єрів, ефективної комунікації у процесі професійної діяльності.
Одержані порівняльні дані дозволяють стверджувати, що під впливом авторської “Програми професійно-психологічної підготовки науково-педагогічних працівників ВНЗ МВС України” кількість негативних проявів психологічної напруженості зменшується як у професійній діяльності, так і в повсякденній поведінці досліджуваних. В свою чергу, це сприяє професійному розвитку особистості; формуванню ефективних комунікативних умінь; засвоєнню навичок психологічної взаємодії; усуненню неадекватних емоційних реакцій; формуванню стійкої емоційно-вольової саморегуляції.
Найбільш суттєвим результатом впровадження “Програми” стало те, що процес адаптації молодих викладачів до напружених умов професійної діяльності набув більшої інтенсивності та гармонійності, що стало можливим завдяки розумінню власних психологічних особливостей, причин і механізмів розвитку тривожності та психологічної напруженості, а також засобів формування стійкої мотивації до саморозвитку особистості. | 
