ОСОБИСТІСТЬ ТА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ОВС

summary

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, розкрито методологічні засади дослідження, визначено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, наведено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження, визначено структуру роботи.

У першому розділі «Науково-історичні та теоретико-методологічні основи вчення особистості та професійної діяльності психолога у загальносвітовій психологічній науці» висвітлено емпіричні дослідження особистості практичного психолога в професійній діяльності, здійснено теоретичний аналіз основних напрямків психологічної діяльності практичного психолога: академічна психологія (представлена в дослідницьких інститутах, навчальних закладах, наукових співтовариствах) і практична психологія (існує як система психологічних служб підприємств, організацій, як сукупність психологічних центрів, що займаються профорієнтацією, консультуванням і наданням інших видів психологічної допомоги населенню).

У психології праці виділяються два основних напрямки дослідження особистості в контексті професійної діяльності. Перший напрямок пов'язаний з вивченням окремих індивідуально-психологічних особливостей особистості, а також цілого комплексу професійно важливих якостей, їхні взаємозв'язки і взаємовпливи в процесі професійної діяльності.

У рамках цього напрямку запропоновано набір особистісних якостей відповідних вимогам професії до психолога - дослідника (С.Л.Ареф’єва, М.А.Дмитрієв, К.А.Рамул, Л.Л. Ясюкова) та до психолога - практика (В.Е.Гаврилов, Ю.М.Жуков, Н.Н.Обозов, Г.В.Сидоренко, Н.Ю.Хрящева, Ю.Н.Ємельянов).

К.А.Рамул необхідними і важливими для кожного ученого вважав наступні компоненти: допитливість, здатність тривалий час займатися вирішенням однієї проблеми, розвинена пам'ять, творче мислення, фантазію і спостережливість. А також розвиток окремих рис особистості: ентузіазм, старанність, дисциплінованість, здатність до критики, неупередженість, уміння контактувати з людьми.

М.А.Дмитрієва і С.Л.Ареф’єв, користуючись методом експертної оцінки, вивчали взаємозв’язок професійно важливих якостей інженерних психологів і психологів - практиків. Під час дослідження були отримані структури професійно важливих якостей обох груп. Для інженерних психологів, на їх думку, важливими є спостережливість, інтелектуальні, вольові та комунікативні якості особистості. Для практичних психологів найбільш вагомими виявилися комунікативні, вольові і моторні якості.

Н.Н.Богомолова, О.Т.Мельникова і Г.В.Фоломєєва до особистісних якостей ведучого фокус-групи, висувають такі вимоги як: гарна пам'ять, уміння слухати, встановлювати контакт, виявляти щиру цікавість до людей, здатність викликати довіру. Ведучий також повинен мати почуття часу, здатність точно виражати свої думки, вміння спонтанно реагувати при веденні групової дискусії.

Другий напрямок – типологічний підхід, в рамках якого  запропоновані класифікації професійних типів особистості, досліджуються процеси формування особистості залежно від  професійного середовища та інш..

Професійний розвиток особистості практичного психолога являє собою процес формування ансамблю професійно важливих якостей, що виражають цілісну структуру й особливості практичної діяльності психолога. Цей процес самоформування відбувається шляхом переломлення впливу соціального середовища через внутрішні умови розвитку особистості психолога. Усвідомлення професійної ролі, узагальнення своєї професійної діяльності й прогнозування її перспектив, здатність до самоконтролю й самовдосконаленню створюють вихідну базу розвитку практичного психолога.

А.Г.Лідерс виділяє чотири позиції, які приймають практикуючі психологи в своїй діяльності, це позиції: лікаря, педагога, юриста, священика.

У роботах А.А.Деркача, Н.В.Кузьміної, А.П.Ситникова, Л.А.Ясюкової при аналізі праці практичного психолога були виділені сторони (блоки) професійної роботи: професійна діяльність, професійне спілкування, особистість, яка розвивається, і результати праці. Ці сторони відображають як процесуальний, так і результуючий аспекти професійної діяльності психолога, його повсякденних відносин і особистісного розвитку.

Н.Н.Обозов виділяє два типи практичного психолога - консультанта: "емоційно-комунікативний" і "емоційно - нейтральний" (“когнітивний”).

За результатами аналізу літературних даних можна зробити висновок, що в основному дослідження професійно важливих якостей (ПВЯ) психолога у вітчизняній і зарубіжній науці починалися в рамках вивчення окремих індивідуально - психологічних особливостей особистості або їхнього комплексу, що є передумовами ефективної професійної діяльності. Але при цьому в більшості емпіричних досліджень підкреслюється роль комунікативних якостей психолога. В цілому, за підсумками аналізу отриманий великий список ПВЯ психолога, за яким важко встановити цілісний портрет особистості професіонала.

О.М. Столяренком описана професіограма психолога, але не наведено конкретних даних дослідження.

У другому розділі «Організаційно - методичні основи дослідження» висвітлено методи емпіричного дослідження особистості практичного психолога ОВС та обґрунтовано доцільність їх використання; визначено досліджувану вибірку.

Дослідження здійснювалося протягом 2004-2007 рр. та виконувалося, відповідно до поставлених в дисертаційній роботі завдань. В дослідженні взяли участь чотири групи респондентів.

Першу групу складали 39 психологів Центру практичної психології при УМВД України в Харківській, Сумській областях, психологи Центру практичної психології при УМВД України в м. Рівне та психологи відділу психологічної допомоги при ХНУВС. Середній вік психологів становить 24-30 років, стаж роботи на посаді психолога 1-8 років. Всі респонденти даної групи мають вищу освіту за спеціальністю психологія, 25 закінчили вищий навчальний заклад системи МВС України.

Другу групу становили 42 спеціалісти - психологи загальноосвітніх установ (35 психологів загальноосвітніх шкіл та 7 – дитсадків) м. Харкова. Серед них 7 мають вищу освіту за фахом психологія, 35 мають вищу філологічну освіту та закінчили курси перекваліфікації за фахом «психологія». Вік досліджуваних становить 23-45 років, стаж роботи на посаді психолога - 1-7 років.

Третю групу складають курсанти - психологи 5-го курсу Харківського національного університету внутрішніх справ. Кількість опитаних - 40 осіб, вік яких - 20– 21 рік. Респонденти цієї групи не мають стажу роботи на посаді психолога, але майже всі пройшли навчальну практику в райвідділах.

Четверту групу становили 850 співробітників органів та підрозділів внутрішніх справ м. Харкова та Харківської області, м. Суми та Сумської області, а також м. Рівне. Респонденти умовно поділені на сім груп відповідно до виду діяльності :оперативно розшукова діяльність - 230 осіб, слідча діяльність - 164 особи, профілактична діяльність - 230 осіб, діяльність підрозділів швидкого реагування - 60 осіб, охоронна діяльність - 40 осіб, диспетчерська діяльність - 29 осіб, адміністративно – наглядова діяльність - 97 осіб. Вік респондентів - 21-38 років, більшість опитаних мають середню технічну, вищу технічну та вищу юридичну освіту.

Для вирішення завдань дослідження використано комплекс методів та методик. Особистість практичного психолога ОВС досліджено за допомогою багатофакторного тест-опитувальника Р.Б. Кеттела та розробленої дисертантом «Анкети важливих якостей психолога», що дозволило в короткий термін виявити індивідуальні особливості особистості психологів органів внутрішніх прав.

За допомогою анкетування вивчено уявлення практичних працівників ОВС та практичних психологів різних груп щодо комунікативних, інтелектуальних, емоційно-вольових та професійно важливих якостей та характеристик діяльності, їх прояви в умовах професійної взаємодії.

Математичну обробку результатів дисертаційного дослідження виконано з використанням наступних методів математичної статистики: t-критерій Стьюдента, ц-критерій кутового перетворення Фішера, коефіцієнту рангової кореляції Спірмена (r_s).

У третьому розділі «Емпіричний аналіз особливостей особистісних передумов успішної діяльності практичного психолога ОВС» представлені результати дослідження.

Для дослідження особливостей особистості практичного психолога ОВС в порівнянні з іншими представниками професії (для порівняння були обрані психологи системи освіти та курсанти - психологи 5 курсу Національного університету внутрішніх справ) було застосовано методику Багатофакторний особистий опитувальник Р.Б. Кеттела (16 PF- опитувальник).

За результатами проведеного дослідження ми можемо стверджувати, що:

1. Існують певні відмінності між особистісними якостями практичних психологів ОВС та іншими представниками професії психолог (на прикладі психологів освіти).

2. Деякі відмінності набуті психологами ОВС у ході роботи в силовій структурі.

Відмінності особистісних якостей практичного психолога ОВС від особистісних якостей психолога системи освіти є наступними (табл. 1):

1.     В інтелектуальній сфері особистості більш вираженими у психологів ОВС в порівнянні з іншими представниками професії є такі якості, як: врівноваженість, стійкі моральні принципи, прагнення до точності та порядку, здоровий глузд, спроможність чітко оцінювати ситуацію;

2.     В комунікативній сфері більш вираженими у психолога ОВС є такі якості як сміливість, енергійність, принциповість, стриманість, коректність, прагнення до інтриг, недовірливість, завищена самооцінка, прагнення до домінування, незалежність.

3.     В емоційній сфері у психолога ОВС більш виражені емоційна зрілість, врівноваженість, вміння сміливо та реалістично сприймати факти, вміння добре оцінювати та сприймати свої недоліки та досягнення, схильність дотримуватися норм та правил поведінки.

Як показує практика, практичні психологи, які отримали вищу освіту за фахом психологія в цивільних освітніх закладах, відчувають більші труднощі в пристосуванні до умов професійної діяльності в силових підрозділах, ніж спеціалісти, які отримали вишу освіту в закладах системи МВС.

Таким чином, є доцільним застосування специфічних умов навчання та підготовки психолога до діяльності в ОВС за заздалегідь, ще в період навчання.