ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО СЕБЕ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дисертаційного дослідження; розкрито методологічні й теоретичні засади дослідження; названо методи та експериментальну базу дослідження; висвітлено наукову новизну, практичну цінність роботи; наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблеми становлення довіри до себе особистості” – визначається сутність поняття довіри до себе, аналізуються науково-методологічні концепції та підходи до вивчення даної проблеми у зарубіжній та вітчизняній психології; розкриваються вікові особливості її розвитку у юнацькому віці, розглядаються структура та критерії довіри до себе.

Враховуючи термінологічну невизначеність у встановленні базової категорії для дефініції довіри до себе (почуття, переживання, соціальна установка), ми довели обґрунтованість визначення даного поняття як феномену самосвідомості, елементу ,,Я”-концепції, котрий є соціальною самоустановкою, яка проявляється у стійкій схильності суб’єкта приймати, усвідомлювати цінність власної особистості і захищати її. Поняття довіри до себе відрізняється від близьких за змістом понять ,,віра у себе” (Г. Альберт, Є.А. Євстіфєєва, Р.М. Грановська, Л.В. Сохань, І.Г, Єрмаков, Г.М. Несен, К.Роджерс, Е.Фромм), ,,впевненсть у собі” (Р. Алберті, А.Бандура, Л.П. Грімак,

М. Зелігман, Ф Зімбардо, Г.С. Пригін, В.Г. Ромек, І.Г. Скотнікова), ,,довіра до людей, світу” (О.В. Сидоренков, В.О. Дорофєєв, С.Г. Достовалов, В.І. Зінченко, Т.П. Скрипкіна), ,,розвиток самосвідомості” (К.О. Абульханова-Славська, О.Є. Гуменюк, І.С. Кон, С.Р. Пантилєєв, Н.І. Сарджвеладзе, В.В. Столін, В.О. Татенко).

Вивчення проблеми довіри до себе у межах різних науково-теоретичних концепцій є найбільш продуктивним у зарубіжній психології. Представники психоаналізу (Е.Еріксон, Д.Віннікот, К.Хорні, К. Юнг, Д.Бразерс), гештальтпсихології (Ф.Перлз, Е. Шостромм) та гуманістичної психології (К. Роджерс, А. Маслоу) вивчають окремі аспекти даної проблеми – особливості становлення довіри до себе у здорових і невротичних особистостей. У вітчизняній психології вивчення довіри до себе як рефлексивного феномену самосвідомості було виконано Т.П. Скрипкіною. В.О. Дорофєєв та С.Г. Достовалов поглибили уявлення про довіру до себе як фундаментальну установку особистості, пов’язану з довірою до світу. Вітчизняні вчені розглядають феномен довіри до себе у зв’язку з амбівалентністю особистості (Л.М. Собчик, Т.М. Зелінська, А.Е. Хурчак).

Дослідження підходів до визначення структури довіри до себе показало, що перспективним напрямком є її вивчення як трьохкомпонентного конструкту в афективній, когнітивній та поведінковій сферах (В.О. Дорофєєв, С.Г. Достовалов, Т.П. Скрипкіна, С.Р. Пантилєєв). Критеріями прояву довіри до себе дослідники виділяють самоцінність , самоприйняття, самоприхильність (С.Р. Пантилєєв, А.Е Хурчак).

На основі узагальнення проведеного аналізу та виходячи з мети, гіпотези і поставлених завдань, були визначені теоретичні підходи до експериментального дослідження психологічних особливостей становлення довіри до себе в юнацькому віці, а також засоби та прийоми психологічного впливу на цей феномен у юнаків.

У другому розділі – ,,Експериментальне вивчення психологічних особливостей становлення довіри до себе в юнацькому віці” доведено сенситивність юнацького віку для становлення довіри до себе,обґрунтовано психодіагностичний інструментарій дослідження, представлено психологічні особливості прояву структурних компонентів довіри до себе студентів, здійснено кількісний та якісний аналіз результатів констатувального експерименту щодо вікових особливостей прояву цього феномену у юнацькому віці, на основі якого виявлено показники та рівні прояву довіри до себе у юнацькому віці.

На основі аналізу наукової літератури з проблеми дослідження нами були виділені структурні компоненти довіри до себе (афективний, когнітивний, поведінковий). За допомогою батареї взаємодоповнюючих методик було проведено дослідження вікових особливостей прояву компонентів довіри до себе: афективного – за допомогою основної методики – шкали ,,Самоприйняття” ,,Методики дослідження самоставлення” С.Р. Пантилєєва та

допоміжної – шкали ,,Прийняття себе” Е. Шостромма ,,Опитувальника особистісних орієнтацій”, когнітивного - ,,Самоцінність” ,,Методики дослідження самоставлення” С.Р. Пантилєєва та допоміжної – ,,Тесту на самоцінність” Н.Г. Осухової та В.А. Рахматшаєвої, поведінкового – шкали ,,Самоприхильність” ,,Методики дослідження самоставлення” С.Р. Пантилєєва та допоміжної – шкали ,,Спонтанність” Е. Шостромма ,,Опитувальника особистісних орієнтацій”.

Вивчення вікових особливостей прояву структурних компонентів довіри до себе у юнацькому віці виявило наступні особливості:

-         критерієм афективного компоненту даного особистісного утворення є самоприйняття (переживання симпатії до власної особистості, прийняття власних переваг і недоліків), яке проявляється у студентів на трьох рівнях: узгодженому високому (переживання високої симпатії до власної особистості, прийняття не тільки особистісних переваг, а і недоліків), неузгодженому середньому (відсутність стійкого самоприйняття: почуття симпатії одночасно співіснує з антипатією, відкидаються негативні сторони власного,,Я”), а також дезінтегрованому низькому (при одночасному співіснуванні почуттів симпатії та антипатії до власної особистості переважає остання, не приймаються не тільки особистісні недоліки, а і переваги);

-         вікова динаміка рівнів прояву афективного компоненту довіри до себе у юнацькому віці характеризується зменшенням високого узгодженого рівня (з 35,83% до 31,50%), що є негативною тенденцією, зменшенням середнього неузгодженого (з 41,67% до 38,58%) – з позитивною віковою динамікою, але вони статистично незначущі, і збільшенням проявів низького дезінтегрованого рівня (з 22,50 до 29,92%, t=2,78, p≤0,01), який домінує;

-         оптимальним для узгодженого прояву довіри до себе є високий рівень афективного компонента, але домінують середній та високий, які складають дисгармонійний неузгоджений рівень прояву у 17-18-річних (64,14%) студентів та у 18-19-річних (68,50%) студентів, що зумовлює необхідність психокорекційного впливу на зниження цих рівнів.

Когнітивний компонент досліджуваного феномену розкривається як самоцінність. Має наступні характеристики:

-         виявляється у студентів юнацького віку на трьох рівнях: узгоджений високий (високий стійкий інтерес до власного ,,Я”, усвідомлення цінності власної особистості), неузгоджений середній (відсутність стійкого інтересу до власного ,,Я”, незбалансованість прояву усвідомлення цінності власного ,,Я”), дезінтегрований низький (повна байдужість до власного внутрішнього світу, дезінтегрованість прояву усвідомлення цінності власної особистості);

-         вікова динаміка рівнів прояву когнітивного компонента довіри до себе у юнацькому віці характеризується наступними тенденціями: неузгоджені рівні (середній та низький) є провідними як для 17-18-річних (52,50%), так і для 18-19-річних досліджуваних (51,97%). Тобто узгодження суперечностей самоцінності не характерні для юнацької особистості. Узгоджений високий

рівень властивий для 47,5% 17-18-річних та 48,03% 18-19-річних студентів. Ці прояви свідчать про фактичну відсутність вікової динаміки при переході до ранньої дорослості.

Поведінковий компонент довіри до себе виявляється як спонтанність, поведінкова тенденція захищати власний образ ,,Я”, наміри самозміни і відзначається наступними характеристиками:

-         розкривається у юнаків на трьох рівнях: високому узгодженому (самоприхильність, пов’язана з збалансованим захистом позитивних сторін власного,,Я”, відсутністю серйозних намірів самозмін), середньому неузгодженому (самоприхильність, яка проявляється у надмірній тенденції до захисту власного ,,Я”, відсутністю намірів до самозмін), низькому дезінтегрованому (відсутність збалансованої тенденції до захисту образу ,,Я”, сильно виражені наміри до самозмін);

-         вікова динаміка рівнів прояву поведінкового компоненту у юнацькому віці характеризується незначним збільшенням високого узгодженого рівня (з 34,17% до 35,43%), яке не визначає позитивних змін у даній сфері особистості, зменшення проявів середнього неузгодженого (з 35,00% до 33,86%) та зменшенням проявів низького дезінтегрованого рівня (з 30,83% до 30,71%, t=2,060, р≤0,05).

-         дезінтегровані неузгоджені рівні (середній та низький) домінують у 17-18-річних (65,83%) та 18-19-річних (64,57%) студентів та визначає необхідність психокорекційної роботи, спрямованої на підсилення високого рівня самоприхильності.

На другому етапі констатувального експерименту визначено взаємозв’язок компонентів довіри до себе з прийняттям себе у студентів 17-18 років (rs=0,789, р≤0,01), усвідомленням самоцінності (rs=0,803, р≤0,01), спонтанністю (rs=0,749, р≤0,01) та у студентів 18-19 років (rs=0,726, р≤0,01), (rs=0,823, р≤0,01) (rs=0,620, р≤0,01) відповідно.