ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ Я-КОНЦЕПЦІЇ У СЛАБОЗОРИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість, методологічні та теоретичні засади дослідження, наведено методи, сфери апробації результатів та дані про структуру роботи.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади дослідження проблеми Я-концепції у загальній та спеціальній психолого-педагогічній літературі» визначено філософські, психологічні і педагогічні підходи до розгляду проблеми «Я» з метою розкриття її змісту.

Аналіз філософських поглядів проблеми «Я» від античності до німецької класичної філософії виявив базові ідеї, що заклали основу розвитку вітчизняної психології «Я», в якій вона розглядалася через поняття самосвідомість в межах проблеми свідомості як вищого інтегратора функцій відображення та регулювання психічного життя людини (В.А.Ганзен, К.К.Платонов та ін.). У західній психології проблема «Я» розроблялася з урахуванням змісту центрального поняття «Я» в межах теорій особистості (А.Адлер В.Джемс, Е.Еріксон, А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс, К.Хорні, З.Фрейд, Е.Фром). Педагогічний аспект теоретичного розгляду проблеми «Я» реалізується в особистісно-орієнтованому підході до навчання і виховання, що спрямовується на забезпечення формування у дитини в процесі взаємодії з педагогом гармонійної особистості, здатної до самореалізації (І.Д.Бех, О.Л.Кононко, В.В.Тарасун та ін.).

Базуючись на результатах теоретичного аналізу філософських та психолого-педагогічних наукових джерел, нами визначено системно-формувальний
Я-центрований підхід до дослідження особливостей формування Я-концепції у слабозорих дошкільників, який охоплює основні положення системного, діяльнісного, гуманістичного і особистісно-орієнтованого підходів. У межах цього підходу нами запропоновано моделі простору-Я та Я-концепції слабозорих дошкільників, розроблені з урахуванням етапів теоретичного аналізу проблеми «Я»: I-й етап – виділення базового поняття та його змісту; ІІ-й етап – окреслення основних підструктур базового поняття; ІІІ-й етап – аналіз та узагальнення найбільш суттєвих взаємозв’язків між підструктурами та базовим поняттям;
IV-й етап – побудова моделі; V-й етап – з’ясування теоретичної доцільності та практичної значущості розробленої моделі (В.А.Ганзен, К.К.Платонов).

Базовим поняттям розробленої моделі простору-Я є самосвідомість особистості – як складного психічного явища, що полягає у сприйнятті особистістю численних «образів» самої себе у різних ситуаціях діяльності та поведінки, у всіх формах взаємодії з іншими людьми та в об’єднанні цих образів в єдине цілісне утворення власного «Я» як суб’єкта, відмінного від інших суб’єктів (І.І.Чеснокова та ін.). Основні складові самосвідомості, за О.К.Тихомировим: Я-усвідомлення (процес здобування людиною знань про себе, що формує або змінює її Я-образ та
Я-концепцію); Я-образ (уявлення людини про себе, які постійно змінюється);