ОСОБЕННОСТИ СОСТОЯНИЙ ПСИХИЧЕСКОГО НАПРЯЖЕНИЯ КУРСАНТОВ-ЛЕТЧИКОВ В ПЕРИОД НАЗЕМНОЙ ПОДГОТОВКИ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено її зв'язок з науковими програмами й планами, подано визначення об'єкта, предмета, мети й завдань дослідження, його теоретичних і методологічних засад. Перераховуються методи дослідження, представлені наукова новизна, практична значущість дослідження, його апробація, структура й обсяг.

У першому розділі „Стани психічного напруження курсантів льотного факультету ХУ ПС в особливих умовах діяльності” проведений теоретико-методологічний аналіз поняття психічних станів, подана їх класифікація як складного динамічного утворення. Розглянуто погляди авторитетних дослідників з проблеми психічних станів у науковій літературі. Обґрунтована необхідність вивчення станів психічного напруження курсантів льотного факультету в період наземної підготовки, обумовлених системою об’єктивних і суб’єктивних факторів, які детермінують ефективність діяльності й адекватність поведінки в умовах впливу стрес-факторів. На основі проведеного аналізу визначаються структурні компоненти станів психічного напруження курсантів. Розглядаються психологічні механізми цих станів.

Дослідженню психічних станів присвячена велика кількість наукових праць, що вказує на їх особливе місце серед психічних явищ. Психічні стани виступають свого роду сполучною ланкою між процесами й властивостями особистості, відображенням ставлення суб’єкта до того, що відбувається, вони характеризуються як відносно стійкі явища психічної діяльності.

На сучасному етапі проблемі психічних станів приділяється велика увага багатьма дослідниками, але найбільш повно ця проблема представлена в наукових працях Л.М. Аболіна, Б.Г. Ананьєва, П.К. Анохіна, С.П. Бочарової, Б.X. Варданяна, Е. Гельгорна, Ф.Д. Горбова, О.В. Дашкевича, М.І. Дьяченка, П.Б. Зильбермана, Н.Д. Левітова, Б.Ф. Ломова, Дж. Луфборроу, К.Е. Ізарда, В.Л. Марищука, В.С. Мерліна, Е.А. Мілеряна, В.Е. Мільмана, Н.І. Наєнка, А.Є. Ольшанникової, Л.А. Орбелі, С.М. Оя, І.П. Павлова, В.М. Писаренка, В.А. Плахтієнка, К.К. Платонова, В.А. Пономаренка, П.А. Рудика, Я. Рейковського, О.П. Санникової, Г. Селье, П.В. Симонова, О.А. Сиротіна, А.Я. Чебикіна, О.А. Черникової тощо.

У психологічній літературі розглядаються найрізноманітніші види станів людини, що впливають на її ставлення до об'єктів, предметів, явищ, процесів та визначають поведінку й діяльність. Це пояснюється тим, що психічні стани багатовимірні. Вони виступають і як система організації психічних процесів, і як суб'єктивне ставлення до явищ, що відбуваються, і як механізм оцінки відображуваної дійсності.

Для психології діяльності військовослужбовців найбільш прийнятною є класифікація психічних станів за рівнем напруження, оскільки ця ознака найістотніша з погляду впливу психічних станів на ефективність та якість діяльності. Таким чином, поняття напруження має різні значення: напруження як вид стану й напруження як характеристика багатьох інших видів станів (тензіонна характеристика). Причому ця характеристика має як суб'єктивний зміст, так і об'єктивний. Враховуючи завдання нашого дослідження, слід зазначити, що ми визначаємо стани психічного напруження як характеристику станів людини-оператора в умовах підготовки до льотної діяльності, а саме характеристику станів курсантів-льотчиків у період наземної підготовки. У зв'язку з цим стани психічного напруження курсантів-льотчиків ми визначаємо як загальне збудження рівноваги й готовності до зміни поведінки під час зіткнення з перешкодами, які заважають  досягненню мети. Це ті впливи, які визначають ступінь загального напруження курсантів-льотчиків у період наземної підготовки й впливають на фізіологічні, сенсорні, інтелектуальні, емоційні процеси. Тому ми пропонуємо до розгляду представлену нижче модель механізму виникнення напруженого психічного стану (рис. 1).

Суть даної моделі полягає в тому, що потреби індивіда, впливаючи на його свідомість, утворюють блок мотивів. Цей блок мотивів, що виникає за умови необхідності виконання певної діяльності, піддається емоційному й інтелектуальному аналізу. На основі чого неактуальні потреби за допомогою вольових зусиль гальмуються, а переважаючі мотиви утворюють мотивацію поведінки, що спонукає індивіда до дії. Дане спонукання інтегрується в установку, в результаті чого індивід готовий до виконання поставленого перед ним завдання, діяльності, дії.

Рис. 1. Модель психологічного механізму виникнення станів психічного напруження курсанта-льотчика

Дана модель наочно демонструє, що індивід, сприймаючи сигнали про необхідність виконання дій, емоційно їх переживає. При інтелектуальній оцінці цих потреб він змушений загальмовувати ті з них, які не можуть бути задоволені в цей момент. У таких випадках надлишок нервового напруження, викликаного вольовим гальмуванням частини потреб, за механізмом компенсаторного процесу спрямовується на внутрішні системи організму. Це проявляється в підвищенні кровоносного тиску, частішанні дихання й серцебиття, порушенні координації руху та інших негативних фізіологічних змінах. Крім цього, загальмовані негативні впливи нерідко викликають застійні напружені психічні стани. Індивід не може позбавитися пережитого емоційного стану й постійно шукає шляхи виходу з невирішеного ним завдання. П.К. Анохін вказує на те, що рівень напруження в цьому випадку є важливим регулятором внутрішніх констант організму. Тому психологічний механізм емоційного реагування на вплив стрес-факторів можна представити у вигляді такої моделі (рис. 2).

Описуючи модель психічного механізму емоційного реагування, слід зазначити, що, одержуючи сигнал зовнішнього впливу, індивід у процесі сприйняття сигналу згадує подібні ситуації минулого впливу й впізнає нову ситуацію як знайому. У процесі  ідентифікації, що відбувається, коли вплив знайомий і викликає позитивні спогади, емоційне реагування виражається в схваленні того, що відбувається. Це, у свою чергу, викликає почуття впевненості й задоволення, які стимулюють психологічну готовність до виконання діяльності.

Одним із значущих видів напружених психічних станів є тривожність індивіда. Тривожність як стан особистості виникає, коли індивід сприймає певні стрес-фактори, що несуть у собі небезпеку, загрозу й шкоду. Особистість із вираженою тривожністю сприймає навколишнє оточення як загрозу й небезпеку у значно більшій мірі, ніж особистість із низьким рівнем тривожності. Чим вища чутливість індивіда, тим більш гостро він сприймає загрозу або небезпеку, тим вищою є тривожність, а відповідно й напруженість.

Рис. 2. Модель психологічного механізму емоційного реагування курсанта-льотчика на вплив особливих умов навколишнього середовища

Якщо індивід на інтелектуальному рівні починає реально оцінювати обстановку, робити правильні висновки й приймати раціональні рішення, то модель виникнення напружених психічних станів можна представити в такий спосіб: когнітивна оцінка обстановки взаємозалежна з емоційними й інтелектуальними компонентами моделі виникнення напружених психічних станів. Чим вищий рівень інтелектуальних здібностей індивіда, тим відповідно менший вплив емоцій на когнітивну оцінку обстановки, тим більш реально вона сприймається, тим більш логічні й обґрунтовані дії або діяльність, тим менший вплив стрес-факторів на психіку.

Зазначена модель показує, що поряд із зазначеними вище детермінантами напружених психічних станів варто виділити інтелектуальні характеристики станів індивіда. За допомогою інтелекту індивід визначає своє ставлення до дійсності на основі змісту й величини потреб, рівня домагань, значущості завдань, оцінки своїх можливостей, віри у свої сили та ін.

У другому розділі „Експериментальна діагностика станів психічного напруження курсантів льотного факультету ХУПС у період наземної підготовки” досліджуються умови, зміст і динаміка станів психічного напруження курсантів у процесі наземної підготовки. Проводиться аналіз залежності професійної діяльності курсантів від рівня психічного напруження. Показано залежність психічного напруження курсантів у процесі наземної підготовки від емоційного, мотиваційного, інтелектуального компонентів і сили нервової системи. Подано обґрунтування наземної підготовки  як особливої стадії професійного навчання курсантів-льотчиків і досліджена динаміка впливу стрес-факторів у даний період.

У результаті роботи експертної групи наземна підготовка була розділена на п'ять етапів.

Перший етап – період здачі курсантами комплексно-тренувальних занять (КТЗ). Він характеризується відсутністю стрес-факторів, які діють на курсантів у період наземної підготовки, і тому є фоновим для курсантів-льотчиків. У цей період є можливим зробити початкові заміри, які будуть характеризувати курсантів у звичайних, тобто звичних для них, умовах діяльності.

Другий етап – етап завчасної підготовки. Даний етап починається з моменту приїзду курсантів-льотчиків в підрозділи для проведення польотів і характеризується повною зміною обстановки, інтенсивністю протікання занять, дефіцитом часу й, головне, значущістю результатів. Курсант, що не засвоїв польотного завдання або продемонстрував слабкі знання, до польотів не допускається.

Третій етап – попередня підготовка, що проходить напередодні польотів. У цей період курсанти, що вже пройшли допуск до польотів і продемонстрували гарні знання техніки, засвоїли польотне завдання, завчасну підготовку, готуються до виконання конкретних польотних завдань у наступний льотний день (ніч). Даний етап характеризується обмеженістю в часі й вимагає більш ретельного добору методик і способів проведення дослідження.

Четвертий етап – передпольотна підготовка. Він є найбільш напруженим, тому що проводиться безпосередньо перед польотами на аеродромі та характеризується обмеженістю часу як у підготовці до польоту, так і в проведенні дослідження. Тому на даному етапі особливо важливим є визначення місця, часу й методик проведення дослідження.

П'ятий етап дослідження – післяполітна підготовка, що так само, як і КТЗ, є результативним етапом. У даний період проводиться розбір польотів, помилок, неполадок і позаштатних ситуацій. На курсантів безпосередньо не впливають стрес-фактори наземної підготовки, польоти закінчені, але наслідки впливу ще проявляються.

Наступним завданням експерименту було визначення осіб, які братимуть участь у дослідженні. Для цього як випробувані нами були обрані курсанти льотного факультету ХУПС, що безпосередньо брали участь у польотах. Сюди ввійшли курсанти других і третіх курсів льотного факультету, які в цей період проходили підготовку до здійснення першого самостійного польоту.

Під час безпосереднього проведення дослідження з метою визначення рівнів стану психічного напруження в курсантів-льотчиків у період наземної підготовки групою психологів кафедри психології й педагогіки ХУПС був розроблений спеціальний метод експертної оцінки. В основі даного методу лежить принцип забезпечення успішного досягнення мети діяльності в складній емоціогенній обстановці. Дотримуючись цього методу, на основі отриманих результатів експертної оцінки рівня стану психічного напруження, нами були визначені три групи курсантів:

-1-а група – з незначним рівнем стану психічного напруження;

-2-а група – з підвищеним рівнем стану психічного напруження;

-3-я група – із значно вираженим рівнем стану психічного напруження.

За результатами дослідження, також були визначені основні критерії оцінки діяльності курсантів-льотчиків у період наземної підготовки, а саме:

1-а група курсантів з незначним рівнем психічного напруження, у котрих виявляється відносно рівна емоційна активність, стан психічного напруження перебуває на оптимальному рівні. У ході вирішення нестандартних аварійних ситуацій для них характерна перевага інтелектуального реагування над емоційним. У діяльності спостерігалася самостійність, самокритичність, ініціативність, висока активність і працездатність, висока відповідальність, швидкість і чіткість реагування на всі команди, всі дії виконувалися уважно, акуратно. На думку курсантів цієї групи, їм не доводиться докладати особливих вольових зусиль для виконання польотного завдання або вправи.

2-а група курсантів з підвищеним рівнем психічного напруження відрізняється тим, що стан психічного напруження незначно виходить за межі оптимального рівня. При цьому проявляються незначні перепади в емоційній сфері. Оцінюючи обстановку в емоціогенних умовах, інтелектуальне реагування цих курсантів не завжди переважає над емоційним. У результаті цього вони допускають незначні помилки, їх активність і працездатність знижені, занижене усвідомлення поставлених завдань і не завжди присутня впевненість у своїх силах у складних несподіваних ситуаціях. Курсанти даної групи на команди реагують із затримкою, не всі дії виконують чітко, не завжди уважно й акуратно. На думку курсантів, їм доводиться докладати значні вольові зусилля для виконання польотного завдання або вправи.

3-я група курсантів зі значно вираженим рівнем психічного напруження. У них проявляється сильне психічне напруження, характерні більші, у порівнянні з курсантами попередніх груп, перепади в емоційній сфері, у діяльності емоційне реагування переважає над інтелектуальним, зовнішні подразники викликають сильні емоційні реакції, впливаючі стрес-фактори ускладнюють виконання поставлених завдань. Помітно частий прояв хвилювання, недостатньої впевненості у власних силах, низька активність і працездатність. Складна обстановка не завжди сприймається адекватно, занижене усвідомлення польотного завдання в цілому і в окремих вправах. Даний стан психічного напруження призводить або до великої кількості помилок, або до відхилення від виконання поставлених завдань. Таким курсантам необхідне велике зусилля волі для продовження виконання польотного завдання.

Для перевірки й аналізу отриманих результатів підготовки курсантів нами було проведено психологічне дослідження динаміки структурних компонентів стану психічного напруження й таких критеріїв оцінки діяльності, як активність і працездатність. Із цією метою були використані такі методики: контент-аналіз документів (журнали успішності, службові картки, аркуші нарядів, журнали індивідуальних бесід); анкетування; опитування; спостереження; тест Ч.Д. Спілбергера-Ю.Л. Ханіна ситуативної й особистісної тривожності; опитувальник Г. Айзенка для діагностики рівня емоційної стійкості; методики визначення рівня інтелекту “Таблиці Равена”; “Тепінг-тест” визначення сили нервової системи, розроблений Є.П. Ільїним; тест-опитувальник “Потреба в досягненні” Ю.М. Орлова; тест Люшера, що дозволяє визначити силу емоційного збудження, а також рівень активності й працездатності. Для вивчення психофізіологічних показників психічного напруження за допомогою лікарів визначалися частота пульсу та дихання, сила м'язового напруження.

У даному дослідженні було визначено ступінь залежності професійної діяльності курсантів-льотчиків від детермінант станів психічного напруження (табл. 1). Як зазначалося вище, всі досліджені компоненти нерозривно пов'язані між собою, мають значущий вплив на рівень психічного напруження, але жоден з них не є постійно домінуючим. Перевага якогось з них визначається багатьма факторами, що викликає необхідність проведення кореляційного аналізу.

Даний метод дозволив нам визначити силу взаємозв'язків між досліджуваними компонентами і вплив кожного з них на стан психічного напруження. Так, аналіз психофізіологічних показників дозволив встановити, що найбільш високий зв'язок існує між психічним напруженням й частотою серцевих скорочень. Наступним психофізіологічним показником за силою зв'язку відзначена сила м'язового напруження. Даний зв'язок має зворотну залежність. Показник частоти дихання має менш сталий характер залежності. У цілому слід зазначити, що психофізіологічні показники нервової системи є об'єктивним критерієм, що визначає ступінь психічного напруження й істотно впливає на якість діяльності курсантів.