ЗМІНИ У МОТИВАЦІЙНІЙ СФЕРІ ОСОБИСТОСТІ СЛІДЧИХ НА РАННІХ СТАДІЯХ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, наукова новизна, теоретична та практична значущість роботи, визначено об’єкт, предмет, мету та основні завдання дослідження, описано дослідницькі методи та способи обробки результатів, висвітлено апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Основні теоретичні та емпіричні підходи до вивчення мотиваційної сфери особистості на різних стадіях професіоналізації»  висвітлено сучасні концепцій мотивації, різноманіття точок зору на її природу, феноменологію і сутність.

Мотиваційну сферу особистості автори розглядають як сукупність стійких мотивів, які мають певну ієрархію, виражають спрямованість особистості та опираються на її ціннісні орієнтації. Мотив –  внутрішнє спонукання особистості до того або іншого виду активності (діяльність, спілкування, поводження), пов’язане із задоволенням певної потреби. Мотивами можуть виступати ідеали, інтереси особистості, переконання, соціальні установки, цінності, потреби особистості у всьому їх різноманітті. Складність і багатоаспектність проблеми мотивації обумовлює множинність підходів до розуміння її сутності, природи, структури, а також до методів її вивчення (Б.Г.Ананьєв, С.Л.Рубінштейн, М.Аргайл, В.Г.Асєєв, Л.І.Божович, К.Левин, О.М.Леонтьєв, З.Фрейд). Основним методологічним принципом, що визначає дослідження мотиваційної сфери у вітчизняній психології, є положення про єдність динамічної (енергетичної) і змістовної сторін мотивації. Активна розробка цього принципу пов’язана з дослідженням таких проблем, як система стосунків людини (В.М.Мясіщев), співвідношення змісту і сенсу (О.М.Леонтьєв), інтеграція спонукань і їх змістовний контекст (С.Л.Рубінштейн), спрямованість особистості та динаміка поведінки (Л.І.Божович, В.Е.Чудновский), орієнтування в діяльності (П.Я.Гальперін).

Будь-яка професійна діяльність ставить до людини певні вимоги, залежить від її мотивації та накладає своєрідний відбиток на особистість і спосіб життя. Характеристика мотиваційної сфери особистості працівника ОВС також залежить від особливостей професійного середовища. Професія слідчого передбачає певні стандарти, які зафіксовано професіограмою, етичними і моральними вимогами, тими загально-соціальними тенденціями, які впливають на його роль та імідж під час виконання професійних обов’язків. Адекватна мотивація впливає на успішність професійної діяльності.

Автори вказують, що становлення майбутнього висококваліфікованого фахівця можливо лише за умов формування  позитивного мотиваційно-ціннісного ставлення до професії. Отже, в період отримання освіти для прискорення темпів адаптації майбутніх правоохоронців необхідна система виховних заходів щодо формування сприятливої професійної мотивації. Період навчання розглядається як найважливіший етап професійного самовизначення майбутнього фахівця.  Навчальна діяльність полімотивована, тому що процес навчання відбувається у складному сплетінні соціально-обумовлених процесів. Основною проблемою будь-якого професійного становлення є перехід від навчальної діяльності курсантів до професійної діяльності. З позиції загальної теорії діяльності, такий перехід сприяє трансформації пізнавальних мотивів курсантів у професійні мотиви фахівця. Тобто, одними з провідних у загальному мотиваційному синдромі навчання є пізнавальні та професійні мотиви, взаємообумовлений розвиток яких становить динаміку взаємних трансформацій пізнавальних і професійних мотивів курсантів. Мотивація курсантів протягом навчання у вузі має свою динаміку від курсу до курсу.

У процесі оволодіння професією, у ході навчання й трудової діяльності відбуваються розвиток і трансформація мотиваційної структури суб’єкта діяльності. Цей розвиток прямує за двома напрямками: по-перше, загальні мотиви особистості трансформуються у трудові; по-друге, у разі зміни рівня професіоналізації змінюється й система професійних мотивів. Під час професіоналізації особистість знаходить свій предмет у діяльності й, таким чином, відбувається формування структури професійних мотивів та їх усвідомлення. У результаті цього процесу встановлюється особистісний зміст діяльності (за О.М.Леонтьєвим) і окремих її аспектів. Усвідомлення особистісного змісту діяльності знаходить висвітлення у характері виконання окремих дій і діяльності в цілому. Якщо прийняття діяльності породжує прагнення виконати її певним чином, то встановлення особистісного змісту веде до її подальшого перетворення, що проявляється в установках на якість і продуктивність, у специфіці виконання діяльності, у її динаміці, напруженості та формуванні специфічної психологічної системи діяльності. Критичними моментами у генезисі мотивації є прийняття професії й розкриття особистісного змісту діяльності. Об’єктивні можливості задоволення потреб особистості, з яких складається діяльність, набувають індивідуального характеру і стають провідними залежно від етапів професіоналізації.

Процес становлення професіонала-правоохоронця має позитивні і негативні наслідки. Проявом позитивних результатів професіоналізації працівників органів внутрішніх справ є формування адекватних професійних кар’єрних орієнтацій. На думку багатьох авторів (В.О.Дятлов, Є.О.Климов, Є.О.Могилевкін, Г.С.Нікіфоров, М.С.Пряжников, Л.Б.Шнейдер) провідною ознакою ефективності розвитку професійної кар’єри слідчих є відповідність його реальних якостей функціональним компонентам професійної діяльності.

Отже мотиваційна сфера особистості слідчих у період професіоналізації здатна змінюватися, потребує контролю і використання спеціальних заходів щодо її адекватного формування, за допомогою спеціально створених умов тренінгу.

У другому розділі «Характеристика етапів та методів дослідження професійної мотивації слідчих органів внутрішніх справ» розглядається організаційні засади дослідження, описується загальний дослідницький план та критерії формування вибірки, обґрунтовуються методи емпіричного дослідження, що використовувались на етапі констатуючого дослідження, аналізуються його результати. Дослідження містило три етапи:

·        на першому, організаційно-підготовчому етапі (2003-2004 рр.), вивчалася сама проблема, її стан, складалася програма та технологія вивчення, проводилася робота щодо матеріального та методичного забезпечення її реалізації;

·        на другому, дослідницькому етапі (2005-2006 рр.), проводилася робота щодо вивчення особливостей мотиваційної сфери (розвиток мотиваційно-ціннісної структури, вираженість кар’єрних орієнтацій, рівень ідентифікації особистості з обраною професією, неусвідомлене емоційне ставлення суб’єктів до важливих аспектів професійної діяльності) особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації;

·        на третьому, заключному етапі (2006-2007 рр.), відбувалося обробка та аналіз отриманих даних, проводилася їх інтерпретація, формувався висновок та рекомендації у вигляді мотиваційної тренінгової програми.

  Загальна тенденція і стратегія емпіричного дослідження обумовлювалася, у першу чергу, комплексним, системним підходом до розробки поставлених в дисертації наукових завдань.

Діагностика мотиваційної сфери особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації здійснювалась за допомогою комплексу методик, до якого входили: методика К.Замфір у модифікації А.Реана для визначення мотивації професійної діяльності, в основу якої покладена концепція про внутрішню і зовнішню мотивацію; морфологічний тест життєвих цінностей (МТЖЦ) І.Г.Сеніна, призначений для визначення мотиваційно-ціннісної структури особистості, основним діагностичним конструктом якого є термінальні цінності; тест М.Куна і Т.Макпартленда «Хто Я?» для виявлення професійної ідентичності; модифікація репертуарного тесту особистісних конструктів (РТОК) Дж.Келлі; колірний тест відношень (КТВ) для виявлення неусвідомленого ставлення досліджуваних  до значущих професійно-важливих понять; контент-аналіз для опрацювання аналітичних довідок, статистичних матеріалів щодо відрахувань курсантів у період отримання освіти, задоволеності працею молодими працівниками ОВС.

У дослідженні брали участь курсанти першого (першокурсники), четвертого (випускники) курсів слідчо-криміналістичного факультету Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ України ім.Е.О.Дідоренка та слідчі ГУМВС України в Донецькій області зі стажем трудової діяльності до 3-х років. Загальна  кількість вибірки становить 139 осіб, з них: 43 особи –  курсанти першокурсники (перша група), 51 особа – курсанти випускники (друга група), 45 осіб – слідчі зі стажем трудової діяльності до 3-х років (третя група). До третьої групи увійшли: 9 слідчих Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, 36 слідчих з п’яти районних відділів Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області (Київського РВ, Ворошиловського РВ, Калінінського РВ, Куйбишевського РВ, Будьоннівського РВ).

У третьому розділі «Динаміка мотиваційної сфери особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації» представлено результати дослідження.

Після аналізу особливості мотиваційно-ціннісної структури досліджуваних виявлено, що більш ніж у третини курсантів першого та випускного курсів переважаючим типом мотивації професійного навчання є внутрішня мотивація і майже у половини превалює зовнішня позитивна мотивація. Цих курсантів привертає не сама діяльність, а те, як вона буде оцінена оточуючими (позитивна оцінка, заохочення, похвала тощо). Курсанти із зовнішньою негативною мотивацією мають слабкий інтерес до оволодіння професією. У більшості молодих працівників слідчих превалює внутрішня мотивація, для них є цікавою діяльність, якою вони займаються, а досягнення зовнішніх нагород не є актуальним. Вони прагнуть скоріше оволодіти професією, отримати певний професійний досвід, досягти успіху для ефективної професійної реалізація.  Більш ніж у третини слідчих виявлена наявність зовнішньо позитивної мотивації до професіональної діяльності. Успішна професіоналізація для них можлива тільки за умов позитивної оцінки їх діяльності, що ускладнює процес адаптації та може призвести до розчарування та бажання звільнитися