СЕМАНТИЧНІ ЧИННИКИ СУБ’ЄКТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та гіпотезу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано структуру організації дослідження та дані про апробацію матеріалу дослідження.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні передумови вивчення семантичного поля свідомості вчителя як суб’єкта педагогічної діяльності” – системно розглянуто основні концептуальні психологічні підходи до розуміння проблеми семантики суб'єкта.

Розробка філософської ідеї розуміння як функціонування свідомості спрямо­ваної на смисл детермінує спрямованість сучасних психологічних досліджень цієї проблеми на вивчення смислової реальності індивідуального буття. Науковці підкреслюють принципове значення інваріантів ставлень, особистісних значень і смислів, що складають власний досвід суб’єкта, та їх засадничий вплив на стратегію і тактику життєдіяльності та професійної самореалізації суб’єкта (О.Ю.Артем'єва, О.М.Лактіонов, Д.О.Леонтьєв, В.Ф.Петренко, Н.В.Чепелєва, О.Г.Шмельов, ін.). Незважаючи на розходження трактувань особистості, її системоутворюючою характеристикою визнається спрямованість (Б.Ф.Ломов). Виходячи з цього, логіку поведінки людини можна зрозуміти, якщо ми знаємо її особистісні смисли, що є мотивами. Цієї точки зору дотримується цілий шерег вітчизняних та закордонних науковців. Відтак, орієнтація на дослідження семантичної, ціннісно-смислової сфери свідомості особистості дає можливість вивчити сутнісні суб’єктні характеристики людини.

У психологічних працях доводиться, що у вербальній семантиці знаходять своє відображення суттєві властивості й ознаки предметного світу (О.Ю.Артем’єва, О.Г.Шмельов). До складу образу світу входить, зокрема, „суб'єктивна картина життєвого шляху" (Б.Г.Ананьєв, Є.О.Клімов) і „стратегії життя” (К.О.Абульханова).

Результатом засвоєння суб’єктом системи значень суспільної свідомості є побудова індивідуальної системи значень, яка тією чи іншою мірою споріднена з першою (В.Ф.Петренко). Системність існування значень у суспільній свідомості знаходить вияв у розкритті сутності значення через ставлення [О.О.Бодальов, О.М.Леонтьєв). Система суб’єктивних значень – „це не образи об’єктів, а образи ставлень до них, синтезовані наслідки взаємодії” (О.Ю.Артем’єва). Отже формою впливу суспільного досвіду на суб'єктні ставлення педагога є не тільки значення, але й смисл.

Сприйняття та інтерпретація реальності здійснюється суб'єктом, виходячи з його власного перцептивно-афективного досвіду, вербалізованого в поняттєві категоріальні форми – семантичні моделі (Р.Солсо). Щоб підійти до оцінки і аналізу суб'єктивної семантики, необхідно побудувати моделі категоріальних структур індивідуальної свідомості – семантичної репрезентації досвіду.

Наука завжди шукала теоретико-методологічних шляхів для такого комплексного вивчення людини, в якому значну роль грали б широкі світоглядні підстави філософського смислотворчого характеру. Суб’єкт у сучасній психології та філософії – іманентна сутність, “Я” людини, субстанційна інтенція спонтанійної психічної активності (В.А.Роменець, В.О.Татенко). Це положення стверджується у вітчизняній психології навіть як предмет (В.О.Татенко). У світовій науці зазначені трансцендентні аспекти психіки відносяться до предмету філософії (як у трансцендентній психології М.Гайдеггера). У даній роботі увагу зосереджено на тій проробленій частині суб’єкта, яка піддається верифікації – на “емпіричному суб’єкті” (за М.Гайдеггером), що має прикладний сенс, не торкаючись “трансцендентного”.

Здійснений нами аналіз підходів до розробки концепцій суб’єктності майбутнього педагога і професіонала показує наступне: 1) найбільш актуальним сьогодні є вивчення вчителя не стільки як носія професійних вмінь, скільки як суб'єкта, відповідального за їхнє формування і застосування; 2) разом зі спеціальними учительськими властивостями є важливими також його особистісні якості, зокрема – морально-вольові, що становлять ядро суб’єктності; 3) проблема суб'єктних властивостей педагога стала предметом спеціального вивчення, а це визначає необхідність моделювання структури суб'єктності педагога для аналізу, оцінки та системного вивчення; 4) основна роль вчителя – роль організатора дитячого колективу – передбачає необхідність формування вмінь керування, що відкриває можливість використання теоретичних досягнень, широко розкритих у менеджменті; 5) у визначенні суб’єкта автори подають лише окремі структури компонентів, виокремлених у системі особистості педагога; 6) більшість моделей не відзначає змін, що відбуваються в сучасному суспільстві; 7) подані моделі та концепції недостатньо відповідають діалектичним принципам структурно-функціонального аналізу систем; 8) істотний вплив на методологію розробки структури особистості та суб’єктності вчителя справили класичні моделі особистості: С.Л.Рубінштейна, К.К.Платонова, О.К.Ковальова та ін.; 9) сучасний етап вивчення особистості педагога-професіонала характеризується переходом від описових моделей до інтегральних структур (Є.А.Клімов, Н.В.Кузьміна та ін.); 10) у вивчені особистості професіонала намітилася тенденція до пошуку ядра його структури – суб’єктності (Є.А.Клімов, Н.В.Кузьміна, Г.К.Маркова, Л.М.Мітіна, В.А.Петровський); 11) в осмисленні особистості професіонала недостатній розвиток одержали психосемантичний, генетичний, автобіографічний,  клініко-психологічний і віковий підходи.

У другому розділі – “Структурно-функціональна характеристика семантичної репрезентації у вивченні суб’єктності майбутнього вчителя. Постановка проблеми та засоби вирішення” – розглянуто критерії та принципи системогенезу в моделюванні суб'єктності майбутнього педагога та особливості розробки гіпотетичних структурних моделей аналізу суб'єктності у семантичному вимірі, а також розроблено засоби системного аналізу суб’єктності педагога.