ОБРАЗ „Я” ЯК РЕГУЛЯТОР ПОДРУЖНІХ взаємин

summary

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання дослідження, його теоретико-методологічні основи і методи; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі - “Образ “Я” як предмет психологічного аналізу” – висвітлюються основні підходи до досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній, соціально-психологічній літературі; розкривається психологічний зміст понять образ “Я”, “Я-концепція”, “регуляторна функція образу “Я”; з’ясовуються теоретичні засади дослідження образу “Я” та самоставлення подружніх партнерів у контексті їх взаємодії; окреслюються шляхи подальшої розробки проблеми.

Стисло представлено розвиток наукових уявлень про образ “Я”, ін. компоненти самосвідомості особистості. Як відомо, образ “Я” як особливе психічне утворення був виокремлений та охарактеризований У. Джемсом у 1892 році як структурний компонент самосвідомості. Вже на початку 50-х років представники гуманістичної психології (К. Роджерс, А. Маслоу та ін.), розглядаючи “Я” як “ядро” особистості, стали вбачати в образі “Я” динамічну систему уявлень людини про саму себе.

Вітчизняні психологи значну увагу приділили вивченню особливостей та генези самосвідомості, яка формується в основному під впливом двох головних факторів – власної практичної діяльності людини та її взаємин з навколишніми (М.Й. Боришевський, М.В. Савчин, П.Р. Чамата). Один із напрямів психологічних досліджень у цій галузі стосується проблеми становлення образу “Я” особистості як інтегрованої форми самосвідомості, що виникає на більш пізньому етапі соціально-психологічного розвитку в результаті тривалого самопізнання та виступає у формі узагальненого уявлення людини про себе (М.Й. Боришевський).

Ґрунтовні праці в галузі дослідження самосвідомості особистості, формування “Я-концепції” належать І.С. Кону, К.Т. Соколовій, В.В. Століну та іншим науковцям. Образ “Я” розглядається у сучасній психологічній науці переважно з двох позицій: як синонім самосвідомості (Л.І. Божович, М.І. Лісіна, Г.І. Сільвестру та ін.) та як результат розвитку самосвідомості (Н.М. Авдєєва, М. Клє, В.І. Юрченко та ін.).

Регулятивний вплив образу “Я” на взаємини подружжя є недостатньо вивченим. Так, уявлення про себе та самоставлення у контексті подружньої взаємодії досить рідко були предметом досліджень психологів, вивчалися ними переважно як чинник ставлення до інших (Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозман, С. Будассі, Д.Т. Іванов, Х. Саллівван, К. Хорні та ін.). Динаміка цих уявлень залежно від динаміки подружніх взаємин та гендерні відмінності самосвідомості подружжя вивчалися лише побіжно. Отже, проблема зв’язку образу “Я” та особливостей подружніх взаємин мало досліджена і потребує більш глибокого аналізу, зокрема у плані розуміння психологічних механізмів зазначеного взаємозв’язку.

У другому розділі – “Емпіричне дослідження регулятивної функції образу “Я” у процесі розвитку подружніх взаємин” – обґрунтовуються принципи побудови експериментального дослідження, аналізуються методичні аспекти вивчення особливостей образу “Я” подружніх партнерів у контексті їх взаємин, розглядаються конкретні психодіагностичні методики, обґрунтовується методика дослідження когнітивних компонентів самосвідомості в єдності із самоставленням, описується процедура дослідження.

У дослідженні ми виходили із загальнофілософських принципів детермінізму, єдності свідомості і діяльності та генетичного принципу. На основі принципу детермінізму образ “Я” особистості розглядається як такий, що має складну, системну природу, детермінується специфікою процесу соціалізації, особистісного становлення, залежить від особливостей взаємодії індивіда з оточенням. Водночас образ “Я”, що складається, а згодом розширюється і концептуалізується на певних етапах особистісного розвитку, має регуляторний вплив на активність людини, характер її діяльності та взаємин з оточуючими.

Виходячи з генетичного принципу (С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, С.Д. Максименко та ін.), самосвідомість особистості та її компоненти – образ “Я”, самоставлення і саморегуляція – розглядаються у процесі їх становлення, трансформації, розвитку. Отже, самосвідомість розглядається в єдності усталеного та динамічного аспектів, що органічно пов’язані з системою міжособистісних стосунків індивіда, впливають на ці стосунки та зазнають впливу з боку останніх. Подружні стосунки також не є сталою системою, а перебувають у постійній трансформації, розвитку. Таким чином, основні феномени, що досліджуються у дисертації, розглядаються у їхньому взаємовпливі та розвитку.

Емпіричне дослідження регулятивної функції образу “Я” у процесі розвитку подружніх взаємин проведене на базі Державного Центру розвитку сім’ї при Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва протягом 2001 - 2002 рр. Загалом експериментальним дослідженням було охоплено 68 пар віком від 18 до 49 років, які були розділені на три групи: молоді пари, зрілі та пари, що розлучаються. Процедура дослідження включала спостереження, бесіду, психологічну діагностику. Після завершення опитування проводилася психологічна консультація з кожною парою.

За допомогою методики Куна-Макпартленда було отримано якісні характеристики образу “Я” досліджуваних. Було створено робочу шкалу оцінки образу “Я” на основі його інтегральних показників – повноти та диференційованості. Так, умовно виокремлено 3 рівні розвитку образу “Я”: низький (неповний, низькодиференційований самоопис), середній (повний-недиференційований або неповний-диференційований) та високий (повний-диференційований).

Оскільки образ “Я” розглядається у контексті подружніх взаємин, то показовою є репрезентованість даної сфери у самоописах респондентів, що відповідно свідчить про її суб’єктивну значущість для респондента. До даної категорії у самоописах звернулися: 24% жінок та 20% чоловіків (молоді подружжя), 40 % жінок та 64% чоловіків (зрілі подружжя), 77,8% жінок та 44,4% чоловіків (подружжя, що розлучаються). Отже, виявлена певна залежності щодо значущості подружніх стосунків для різних типів досліджуваних сімей. Найбільш значущими ці стосунки виявилися для жінок, котрі розлучаються, найменш значущими – для чоловіків, які одружуються.