Напрями та засоби забезпечення професійної захищеності практичних психологів ОВС України

summary

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито мету та дослідницькі завдання, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведені дані щодо їх апробації та структури дисертаційної роботи.

Перший розділ „Теоретичні аспекти професійної захищеності практичних психологів ОВС України” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Проблема професійної захищеності практичних психологів органів внутрішніх справ України” доведено, що визначальним чинником особистої безпеки психолога ОВС є професійна захищеність, яка визначається нами як стійкий емоційно-позитивний стан, що ґрунтується на усвідомленні людиною стабільної можливості задоволення своїх базових особистісних потреб через фахову самореалізацію у професійній діяльності та забезпечується почуттям належності до стійкої професійної спільноти, особистісними можливостями, реалістичним рівнем прагнень. Отже, професійна захищеність психолога ОВС, передусім, полягає у тому, що сама його діяльність повинна мати максимальний рівень безпечних умов та організації роботи.

Оскільки психолог ОВС є атестованим працівником, то, відповідно, його професійна захищеність має певні відмінності і від цивільних психологів, і від інших співробітників міліції. Так, при дослідженні наукових джерел та за результатами проведеного експертного оцінювання було встановлено, що психолог ОВС зазнає подвійного психотравмуючого впливу: і як працівник ОВС під час виконання загальноправоохоронних функцій, адже діяльність органів внутрішніх справ є екстремальною та небезпечною, і це негативно впливає на психіку будь-якого працівника в цілому і психолога, зокрема, і як професіонал-психолог, який зустрічається з психотравмуючими ситуаціями, виконуючи суто фахові функціональні обов’язки. Окрім того, визначено, що ефективність діяльності практичних психологів ОВС у значній мірі залежить від впливу організаційно-психологічних чинників – необхідності суворого дотримання законності та дисципліни, правил внутрішнього розпорядку, службової ієрархії, основою якої є принцип єдиноначальності, значних психологічних і фізіологічних навантажень, що викликають психологічну напруженість. Зазначені психотравмуючі впливи можуть спровокувати виникнення у нього, як у представника специфічного соціономічного напряму професійної діяльності, професійного (психоемоційного) вигоряння.

Такий специфічний статус психолога ОВС і відповідні йому негативні психологічні впливи й визначають особливості його професійної захищеності.

У другому підрозділі „Характеристика професійної діяльності практичних психологів ОВС” розкрито зміст та особливості діяльності практичних психологів ОВС. Визначено, що досконалість та вади чинного нормативно-правового регулювання є однією з важливих умов ефективної та безпечної професійної діяльності, що й визначає значною мірою професійну захищеність психолога. Тому, характеризуючи особливості діяльності психолога ОВС, нами була проаналізована нормативно-правова база діяльності психологічної служби, зокрема, наказ МВС України від 28.07.2004 р. №842 „Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України”, у контексті проблеми психологічної захищеності. Окрім того, на основі анкетування фахівців психологічної служби ОВС, визначено, що проблема психологічної захищеності не може бути реалізованою, доки не будуть створені умови для кількісного та якісного комплектування персоналу; не буде проведена корекція окремих положень щодо функціональних обов’язків та навантаження персоналу у відповідності до реальних вимог; доки не забезпечені реально вимоги наказу щодо належного інформаційного, науково-методичного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення умов професійної діяльності.

Також був проведений аналіз специфіки професійних стосунків у процесі психологічної взаємодії, як чинника ризику у діяльності психолога ОВС. Визначено, що характер професійної діяльності психолога ОВС містить істотний професійний ризик, пов’язаний, з одного боку, з підвищеною відповідальністю за можливі наслідки проведеної роботи, з іншого – постійною взаємодією з наслідками значних стрес-факторів специфічного контингенту клієнтів-працівників, що, до речі, також виступає як психогенний чинник. Тому важливим є не тільки якісний професійний добір осіб, здатних виконувати обов’язки психолога, не лише їхня фундаментальна фахова підготовка, але й постійне забезпечення професійної захищеності.

Отже, професійна захищеність психолога ОВС має враховувати психотравмуючий характер такої діяльності і включати до себе відповідні нормативно-організаційні механізми задля підвищення професійної витривалості та стійкості самих психологів. Тому нами сформульовані відповідні пропозиції щодо приведення у відповідність до реальних вимог актуальних умов праці фахівців-психологів, а також щодо заходів супроводження самих психологів для своєчасної діагностики та усунення можливих деструктивних психологічних станів.

У третьому підрозділі „Форми психологічного захисту та їх наслідки щодо професійної незахищеності практичних психологів ОВС” визначено, що наслідком недостатньої професійної захищеності практичних психологів ОВС є виникнення у них стійких негативних (деструктивних) психологічних станів, реакцією на які стають непродуктивні форми психологічного захисту.

Нами виявлені наступні стійкі негативні психічні стани: стресове напруження, психологічна астенізація, емоційне виснаження, деперсоналізація та редукція професійних досягнень. Загалом вони притаманні будь-якій інтенсивній напруженій інтерактивній діяльності у системі „людина-людина”, але набувають своєї специфіки в умовах правоохоронної („силової”) системи. Також з’ясовано, що за відсутності професійної захищеності ці негативні психічні стани поступово породжують непродуктивні форми психологічного захисту що, у свою чергу, викликає небезпечний та деструктивний синдром „психологічного вигоряння”.

Нами доводиться відмінність феномену вигоряння від таких суміжних феноменів, як професійна деформація та депресія.

Виходячи з цього, спектр заходів професійної захищеності необхідно спрямовувати не лише на нормативну чи організаційну сферу, а й на суто психологічну профілактику деструктивних станів персоналу, в тому числі й „психологічного вигоряння”.

Другий розділ „Прикладні аспекти вдосконалення професійної захищеності практичних психологів ОВС” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. – „Дослідження психологічних умов професійної захищеності практичних психологів ОВС” – надано характеристику психологічних умов професійної захищеності практичних психологів ОВС. У ньому розглянуто традиційні підходи до цієї проблеми – аналіз індивідуальних та організаційних чинників професійної захищеності; висвітлено констатуюче та формуюче експериментальне дослідження психологічних аспектів професійної захищеності практичних психологів ОВС.

Проведене дослідження було спрямоване на виявлення чинників, що визначають виникнення деструктивних психологічних станів персоналу в процесі діяльності у контексті проблеми психологічної захищеності. Воно будувалося з урахуванням не лише особливостей професійної діяльності, а й індивідуально-психологічних якостей персоналу.

Після формування експериментальної та контрольних груп були реалізовані психокорекційні заходи. Розроблена авторська програма „Професійно-психологічна підготовка практичних психологів ОВС як напрямок професійної захищеності” передбачає вплив на весь психологічний „профіль” особистості, що створює умови для психокорекції негативних психічних станів, зокрема, „психологічного вигоряння”.

Методика психологічної корекції негативних психічних станів побудована на засадах активного формування необхідних психічних якостей та проводиться у колективній (під час навчання чи підвищення кваліфікації) або індивідуальній (при наданні безпосередньої допомоги) формах. Вона поєднує техніки раціональної та сугестивної психотерапії і становить собою комплекс методів і прийомів психологічного впливу на особистість. Методика передбачає послідовну реалізацію наступних етапів: фіксація проблеми та формулювання бажаного результату; формування здатності зберігати стан спокою під час виконання професійних обов’язків; формування установки всебічного розгляду конфліктної ситуації при збереженні спокою; формування установки уникання конфліктних та виходу з кризових ситуацій під час виконання професійних обов’язків; закріплення результатів впливу.