ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СИМВОЛІЧНОГО ОБРАЗУ В ХУДОЖНЬО-ГРАФІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДЛІТКІВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено вихідні методологічні положення і методи, визначено наукову новизну та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, про кількість публікацій, в яких відбито основний зміст роботи, а також подано загальну структуру роботи.

       У першому розділі – ″Теоретико-методологічні проблеми психологічного дослідження образу″ – здійснено огляд наукової літератури, яка стосується проблеми образу, його ролі в творчому процесі, оперування образами на рівні мислення.

       Центральним поняттям нашої роботи є образ, що розглядається в рамках вітчизняної традиції - в руслі теорії відображення, а саме як чуттєве відображення об’єктивного світу в свідомості людини.

       Аналіз літератури висвітлює існування великої кількості дефініцій поняття "образ", що передає його багатоаспектність, але не розкриває сутності психічного образу й тим самим вказує на те, що проблема образу в психології не є остаточно розв’язаною. Що ж стосується ролі образу в творчій діяльності, то ця проблема практично не висвітлена. Всі існуючі на сьогодні розробки з проблеми образу в психології творчості, в тому числі і наша, є пошуковими.

       Відповідно до Психологічного словника за редакцією В.П. Зінченка та Б.Г. Мещерякова (1996) в роботі ми дотримуємося визначення образу як чуттєвої форми психічного явища, яка в ідеальному плані має просторову організацію та часову динаміку. За формою образ завжди є чуттєвим, а за змістом може бути, як чуттєвим, так і раціональним. Згідно з вітчизняною традицією, образи на чуттєвому рівні розподіляються на первинні (сенсорно-перцептивні) та вторинні (образи пам’яті як результат попереднього перцептивного досвіду у вигляді уявлень та образи уяви як результат уявлювання). В роботі особлива увага надається вторинним образам, їх ролі у формуванні символічного образу.

       В сучасних наукових джерелах образ розглядається в таких аспектах: образ, як регулятор процесу діяльності: образ, що регулює діяльність людини-оператора в звичайних умовах та нестандартних ситуаціях (Н.Д. Завалова, Б.Ф. Ломов, В.О. Пономаренко); образ, як орієнтир, провідник головної ідеї в процесі здійснення конструкторської (творчої) діяльності (В.О. Моляко); образ, як уявлення про кінцевий результат, як уявлення про наступні дії, що спрямовані на досягнення мети; образ, що у функціональному плані передує дії (С.Д. Смирнов).

        Результат аналізу першоджерел показує, що в цілому проблема образу в психології хоча і є базовою, але розроблена недостатньо. Наприклад, роль образу в творчій, зокрема художній діяльності, ґрунтовно не досліджувалася. В роботі ми спираємося на теоретичні підходи до дослідження образу в творчому процесі в працях В.О. Моляко.

        Психічний образ за певних умов може втілюватися в матеріальну форму. Його втілення відбувається завдяки практичним художнім діям, мові та іншим знаковим моделям. В роботі розглядається така форма матеріального втілення психічного образу як візуальне зображення. Зображення, (або художній образ як вищий його рівень, категорія особливої знакової системи – мистецтва), у своїй першооснові має чуттєвий образ (як первинний, так і вторинний), пропущений через почуття художника, посилений його думкою та втілений в певний матеріал або слово.

       Специфічним видом художнього образу в мистецтві є зображувальний символ, основу якого складає певна ідея, що має вираження в візуальній матеріальній формі (М.М. Рубцов). Він має певний зміст, який є планом вираження іншого, як правило, культурно більш цінного змісту (Ю.М. Лотман). В широкому розумінні символ є образ, взятий в аспекті своєї знаковості, а також він є знак, наділений багатозначністю образу; символ складається з предметного образу та глибинного смислу, що, як два полюси, неможливі один без одного, але й розведені між собою (С. Аверінцев). Ми визначаємо символічне зображення в психологічному плані: основу символічного образу складають втілені зорові образи-уявлення та образи-поняття, які завдяки мисленню людини й, зокрема, аналогізуванню, стали адекватними смисловими замінниками абстрактних ідей, понять.

       Символічний образ формується на двох планах: внутрішньому (як формування ідеального образу та пошук його графічної форми) та зовнішньому (як втілення образу-еталону завдяки практичним діям та умінням). Формування символічного образу на двох планах є творчим процесом.

       В науковій літературі, присвяченій творчості, творчій діяльності відображено різні підходи, різні розуміння як її природи, сутності, так і головних компонент. В нашому дослідженні ми спираємося на положення загального розуміння творчості як системного утворення, в якій всі її підсистеми, компоненти та складові взаємодіють між собою, що призводить до нового, до розвитку (Я.О. Пономарьов) та творчості у вузькому розумінні як "процесу створення, відкриття чогось нового, раніше не відомого для даного суб’єкта", ″як суб’єктивно значущого процесу, який буде творчим для того, хто робить це вперше″  (В.О. Моляко).

       Образ в творчому процесі виступає не лише як його кінцевий результат - матеріалізований образ, але й як попередній візуальний розв’язок творчої задачі, як регулятор творчого процесу у вигляді ідеального образу, який разом з обраною графічною формою стає образом-еталоном для наступного втілення в матеріальну форму. Художня творчість (професійна, народна традиційна, дитяча) здійснюється завдяки творчому процесові та реалізується в продукт, яким може бути художній або символічний образ. Символічний образ, як різновид художнього, утворюється в процесі символізації.

       Символізація - це ″метод перетворення абстрактної думки в образ″ (А. Бєлий), це процес переходу цього образу з психічного плану в чуттєву матеріальну форму. Символізація в широкому розумінні є способом зображення того, що не є, за своєю природою, зображувальним. В нашій роботі символізація визначається як подвійне кодування на рівні мислення: пошук образного аналога, здатного репрезентувати ідею, та пошук його графічної форми вираження.  

       На основі аналізу та систематизації наукової літератури, а також згідно з принципами системного та комплексного підходів, вивчення формування символічного образу розглядається на двох рівнях відображення дійсності: рівні відтворення - як символізація форми та на символічному - як символізація змісту.

       Процес символізації проходить такі етапи: 1) постановка проблеми; 2) формування образу: а) на рівні відтворення - узагальнення та схематизація образу-уявлення про візуальний об’єкт; на символічному рівні - пошук образного аналогу, здатного репрезентувати абстрактну ідею в чуттєвій формі; б) після знаходження адекватного образного замінника - графічне кодування як пошук графічної форми для втілення образу-схеми або образу-аналогу; 3) реалізація: втілення ідеального символічного образу в матеріальне зображення з подальшим його видозміненням.       

       Згідно з гіпотезою, психологічною особливістю формування символічного образу є пошук такого образу-аналога, який би розкривав смисл конкретної чи абстрактної ідеї. В художньо-графічній діяльності ми розрізняємо такі прояви аналогії: 1) об’єктивну форму аналогії - як звичайну схожість, відповідність зображення до об’єктів реальної дійсності; 2) формально-логічний аспект аналогії - як розгорнутий або згорнутий висновок за аналогією у вигляді операціональних дій пошуку відповідності між різними предметами, об’єктами або їх частинами; 3) аналогію в психологічному її аспекті - як здатність людини помічати схожість завжди й у всьому, яку можна розвинути у мисленнєву здібність до аналогізування; свідома спрямованість мисленнєвої діяльності на аналогізування становить стратегію пошуку аналогів.

      Стратегія, за В.О. Моляко, - це таке ″психічне утворення, така гнучка система, в якій домінує певна тенденція розумової діяльності особистості по відношенню до задачі, тобто спостерігається суб’єктивна перевага цієї тенденції над іншими розумовими діями. Стратегія пошуку аналогів, як складне системне утворення психіки, є програмою дій, головним напрямком пошуку та розробки″. Ми вважаємо, що стратегіальні мисленнєві дії пошуку аналогів охоплюють всю структуру процесу символізації образу: від етапу розуміння завдання створити символічний образ на основі минулого досвіду, включаючи плануючі дії пошуку адекватного образу-аналогу до дій з реалізації задуму відповідно до обраного образу-аналогу.

       Кожна людина має певний рівень умінь, здібностей як щодо рішення, так і стосовно мисленнєвої тенденції. В дослідженні дитячої творчості ми говоримо лише про стратегіальну тенденцію аналогізування, яка становить нечітко виражений рівень стратегії пошуку аналогів і є передумовою її розвитку.

       Здійснений у розділі аналіз наукової літератури дозволив так визначити в узагальненому вигляді психологічний аспект символічного образу в художньо-графічній діяльності учнів: символічний образ (зображувальний символ) становить специфічний вид зображення, форма якого виражає зміст конкретного чи абстрактного поняття/ідеї та є результатом мисленнєвих дій аналогізування як пошуку чуттєвого образу-аналога, здатного в чуттєвій, предметній формі репрезентувати один або декілька аспектів поняття/ідеї.

       З метою виявлення особливостей формування символічного образу в процесі символізації в художньо-графічній діяльності та, зокрема, виявлення ролі аналогізування в ньому, розроблено схему проведення експериментального дослідження, що складається з двох етапів: констатуючого та формуючого.

       В другому розділі - ″Дослідження процесу символізації образу в художньо-графічній діяльності школярів″ - описано методику констатуючого етапу дослідження, яка охоплює: здійснення школярами процесу символізації в художньо-графічній діяльності, оцінювання продуктів цієї діяльності, аналіз об’єктивних показників візуалізації образу. Для реалізації процесу символізації та отримання більш-менш однорідного матеріалу було адаптовано метод піктограми. Адаптація полягала в підборі двох типів творчих задач на символізацію: 1) задач на схематизацію образу предметного об’єкта, 2) задач на пошук образного аналога-репрезентанта абстрактного об’єкта. Завдання було представлено на бланку, розподіленому на шість частин-клітинок. В кожній клітинці зверху в кутку написане слово – вербальний стимул до формування образу. Було запропоновано дві групи слів: конкретні поняття архетипічного змісту (вода, рослина, тварина) та абстрактні поняття (життя, добро, зло). В інструкції зазначалось, що досліджувані мають зробити рисунки до кожного слова в схематичній, узагальненій формі; їм також пропонувалось за бажанням зробити декілька рисунків до будь-яких слів. На думку автора, перша група слів, як більш легка для утворення графічного образу, мала адаптувати досліджуваних до виконання завдання в цілому, а друга – вже спрямовувати мислення, уяву на створення символічного образу. Завдання виконувалося графітними або кольоровими олівцями. Час на виконання завдання обмежувався до 12-15 хвилин з метою стимулювання дітей до створення узагальнених рисунків.

      Метою констатуючого дослідження було виявлення загального рівня здатності досліджуваних різних вікових груп створювати символічні зображення в художньо-графічній діяльності, а також з’ясування особливостей перероблення ними вербальної інформації в образну форму та кодування її графічним способом в конкретному образному процесі.

      На основі аналізу змісту рисунків нами було розроблено схему інтерпретації отриманого графічного матеріалу, яка відображає особливості формування символічного образу й зокрема, реалізацію мисленнєвих дій аналогізування.

Виокремлено такі рівні процесу символізації:

-     рівень відображення, що має два підрівні: іконічне відтворення образів-уявлень візуального об’єкту (об’єктивна форма прояву аналогії) та символічне зображення незображальних об’єктів (пошук образних аналогів, здатних адекватно розкрити певний смисловий аспект(и) абстрактного);

-     рівень мисленнєвого заміщення одного об’єкта іншим: конкретного поняття іконічним зображенням уявлення про об’єкт; абстрактного поняття образним аналогом-репрезентантом. Заміщення абстрактного поняття/ідеї здійснюється різними способами: від запозичення візуальних стереотипів чи готових, вигаданих кимось раніше, образів до абстрактних або індивідуально значущих образних аналогів, а також оригінальних образних аналогів-репрезентантів;

-     рівень графічного кодування, який передбачає пошук версії графічної форми втілення вигаданого ідеального образу-аналогу.

        Крім того, на рівні мисленнєвого заміщення нами розглядаються різні види аналогії на встановлення суттєвої схожості: це аналогія за структурою, за зовнішнім виглядом; аналогія за функцією, що відображує саме дію; аналогія за принципом (дуже віддалена аналогія), що відтворює віддалений аспект загальної ідеї порівнюваних об’єктів.

       З метою визначення особливостей символізації, здійснюваної саме підлітками, до експерименту було залучено учнів інших вікових груп. Експеримент проводився в 3-х, 7-х і 9-х класах; в ньому було задіяно 191 досліджуваних і отримано 1282 рисунки.

       Наводиться кількісний аналіз отриманих в ході експерименту даних.

       Результати розв’язання задач методом піктограми виявились такими: рівень відтворення образних уявлень про реальні об’єкти ­склав 55%; рівень символізації абстрактних ідей склав 45%. Використання піддослідними різних видів аналогій за суттєвою схожістю відповідно представлене таким співвідношенням: аналогія за структурою - 55%, аналогія за функцією - 29%, аналогія за принципом - 16%.

       В різних вікових категоріях тенденція аналогізування виявляється по-різному: якщо піддослідні 3-х, 7-х класів розв’язали біля 84 % запропонованих задач, то у піддослідних 9-х класів цей кількісний показник підвищується до 96 %, що можна пояснити віковими особливостями розвитку абстрактного мислення старших підлітків.