ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АДАПТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ МИРОТВОРЧОГО КОНТИНГЕНТУ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, розкрито методологічну основу, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження результатів у практику.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження адаптації військовослужбовців до умов виконання миротворчої місії” проаналізовано світовий і вітчизняний досвід вивчення проблеми, узагальнено основні теоретико-методологічні підходи до аналізу сутності та змісту адаптації особистості до різних умов діяльності.

Загальний аналіз наукових джерел свідчить про те, що окремі аспекти цієї проблеми у різні роки розглядали Г.О. Акімов, Ю.А. Александровський, Ф.Б. Березін, М.О. Бернштейн, В.Ф. Венде, Дж. Дьюї, В.П. Казначеєв, Ф.З. Меєрсон, А.А. Налчаджян, Т.А. Рібо, І.М. Сєченов, Г. Спенсер, О.А. Теличкін, та інші. Вченими встановлено закономірності психологічної адаптації як у звичайних так і особливих умовах.

Успішна психологічна адаптація до умов виконання миротворчої місії є однією з найважливіших передумов боєздатності військовослужбовців і полягає в пристосуванні до впливу факторів, пов’язаних із їх професійною діяльністю (фактори змісту та умов діяльності: психологічні, соціально-психологічні, ергономічні та кліматично-географічні). Результатом ефективної психологічної адаптації миротворця є успішне виконання ним бойових завдань при мінімальних психофізіологічних витратах.

У структурі психологічної адаптації, як системного явища, можна виділити три взаємозалежні аспекти: 1) забезпечення оптимального співвідношення між психічними й фізіологічними адаптаційними процесами (психофізіологічна адаптація); 2) забезпечення збереження психічного гомеостазу і стійкої цілеспрямованої поведінки (власне психологічна адаптація); 3) забезпечення адекватної взаємодії з іншими учасниками діяльності (соціально-психологічна адаптація).

До основних чинників, що впливають на психологічну адаптацію військовослужбовців до особливих умов миротворчої місії, можна віднести  кліматично-географічні особливості країни перебування, умови безпеки, служби, національно-мовні аспекти, культурні особливості, інтимно-особистісні характеристики, побутові обставини.

За рівнем адаптованості до особливих умов діяльності миротворці можуть поділятися на: 1) осіб з високим рівнем, який характеризується стабільністю, вмілим використанням традиційних форм і методів досягнення мети, впевненістю в собі, відчуттям особистої відповідальності, потрібності у незамінності, підвищеним настроєм, оптимізмом, адекватністю, простотою й логічністю поведінки; 2) осіб з середнім (змішаним) рівнем, який характеризується поєднанням ознак високого  та  низького рівнів, а також 3) осіб із низьким рівнем, що характеризується підміною реальної діяльності, відсутністю відчуття особистої відповідальності, нестандартним сприйняттям дійсності, сумнівами в успіху будь-якого починання, депресивними реакціями.

Визначені рівні адаптованості дозволяють знаходитися у стані певної готовності, приводити в дію захисні механізми за той відрізок часу, який відділяє виникнення негативних психічних станів від появи їх ефектів. Ця готовність є не тільки наслідком психогенного впливу, вона являє собою необхідну умову виживання.

На нашу думку, шляхами розв’язання проблеми подолання чинників які негативно впливають на психологічну адаптацію військовослужбовців миротворчого контингенту до діяльності в особливих умовах є: 1) з’ясування структурних компонентів діяльності військовослужбовців миротворчого контингенту до діяльності в особливих умовах; 2) виявлення психологічних компонентів, що впливають на успішність виконання військовослужбовцями функціональних обов’язків; 3) розробка методики ефективного професійно – психологічного відбору кандидатів до діяльності у складі миротворчого контингенту; 4) розробка організаційно-методичних рекомендацій органам військового управління, щодо психологічного супроводження адаптації військовослужбовців до особливих умов діяльності.

У другому розділі „Організація та методики дослідження адаптації військовослужбовців до особливих умов миротворчої діяльності” викладено методи та методики емпіричного дослідження, обґрунтовано необхідність психологічного супроводження діяльності військовослужбовців в особливих умовах.

Важливе місце у роботі займає обґрунтування комплексу методик для здійснення дослідження адаптації військовослужбовців до особливих умов діяльності та апробація визначеного нами інструментарію.

Найбільш вагомою частиною розділу стало проведення пілотажного та основного дослідження військовослужбовців до відправки в зону відповідальності та після повернення у місце дислокації.

Дослідження проводили на базі механізованої бригади, яка здійснювала підготовку до миротворчої місії та виконувала її протягом восьми місяців в республіці Ірак. Контингент досліджуваних склали 425 військовослужбовців військової служби за контрактом віком 19-36 років.

Організаційно робота виконувалась у три етапи згідно яких визначено завдання та обсяг досліджень:

1.     Підготовчий (2002 – 2003 рр.). Вивчення та теоретичний аналіз сучасної психологічної літератури за проблемою психологічної адаптації людини та визначення діагностичних методів її дослідження.

2.     Експериментальний (2003 – 2005 рр.). Підбір досліджуваних груп. Проведення пілотажного дослідження кандидатів на військову службу за контрактом у миротворчі підрозділи. Розробка програми та апробація інструментарію емпіричного дослідження (кількість учасників – 150 осіб).

Проведення дослідження показників психологічної адаптації військовослужбовців до відправки миротворчого підрозділу в зону відповідальності (кількість учасників – 275 осіб).

Проведення дослідження показників психологічної адаптації військовослужбовців після повернення миротворчого підрозділу до місця дислокації (кількість учасників – 273 особи).

3.   Заключний  (2005 – 2006 рр.). Узагальнення результатів теоретичного та емпіричного дослідження. Розробка моделі психологічних якостей успішного військовослужбовця-миротворця. Розробка організаційно-методичних рекомендацій, щодо психологічного супроводження адаптації миротворців в особливих умовах.

На підставі результатів пілотажного дослідження відібрано найбільш інформативну батарею тестових методик:

1.     Методика діагностики тривожності.

2.     Методика „Тепінг-тест”.

3.     Методика „СМДО”.

4.     Анкета експертної оцінки воєнно-професійної діяльності.

Всі визначені методики відповідали задачам дослідження.

Успішність виконання миротворцями професійних завдань визначали експерти, підбір яких здійснювався за соціальними характеристиками:  посада, термін служби, досвід участі в миротворчих операціях (особливих умовах).

Показником успішності виконання військовослужбовцями професійних завдань слугував зовнішній критерій виведений експертами із 18 ознак анкети експертної оцінки воєнно-професійної діяльності, якими були охарактеризовані миротворці після завершення місії і повернення у місце дислокації.

Цифрові масиви досліджуваних показників обробляли методами варіаційної статистики для кожного контингенту окремо, проводили кореляційний, факторний та регресивний аналіз. Отримані у дослідженні кількісні показники оброблено за допомогою статистичної програми SPSS 12.0.

У третьому розділі „Експериментальне обґрунтування психологічних чинників адаптації військовослужбовців миротворчого контингенту до діяльності в особливих умовах” представлені результати емпіричного дослідження і проведено їх аналіз.

Дослідження було спрямоване на визначення психологічних чинників адаптації військовослужбовців-миротворців до діяльності в особливих умовах та встановлення закономірностей взаємозв’язку між психологічними особливостями адаптації військовослужбовців миротворчого контингенту і успішністю виконання ними професійної діяльності. Для цього послідовно було проведено:

1)  порівняльний аналіз психологічних змін провідних особистісних властивостей у військовослужбовців, що відбулися внаслідок впливу особливих умов миротворчої діяльності (було підраховано середньостатистичні „профілі особистості” досліджуваних за методикою СМДО до і після участі в миротворчих діях та проведено психологічну інтерпретацію динаміки особистісних змін);

2)  визначення психодіагностичних корелятів ефективності діяльності військовослужбовців миротворчого контингенту. Отримані емпіричні дані були статистично оброблені методом кореляційного аналізу, після чого проведено аналіз результатів шляхом виявлення інтеркореляційних зв’язків між показниками особистісних якостей військовослужбовців та успішністю виконання ними військово-професійних завдань (відповідно до розроблених нами 18-ти критеріїв експертної оцінки військово-професійної діяльності);

3)  експериментальне обґрунтування моделі психологічних якостей військовослужбовця-миротворця. Процедура побудови моделі здійснювалась на основі інтерпретації статистично оброблених даних методами факторного та регресивного аналізу.

Отримані дані психодіагностичного обстеження військовослужбовців свідчать про динаміку психологічних змін особистості, які відбувалися внаслідок впливу на людину особливих умов діяльності.

Середньостатистичний профіль особистості за методикою СМДО до і після виконання миротворчої місії відображено на рис. 1.

На основі проведеного дослідження (на рівні надійності р≤0,05) встановлено:

-       до діяльності в особливих умовах, зокрема, до участі в миротворчих місіях схильні особи, які відрізняються характерологічними рисами: амбіціозністю, імпульсивністю, підвищеним фоном настрою, оптимістичністю, самовпевненістю, індивідуалістичністю, оригінальністю мислення, прагненням до „гострих відчуттів”, що є проявом мотиваційної готовності до участі у миротворчих діях;

-       після участі в миротворчих операціях у військовослужбовців простежується значне зростання рівня невротичного зверхконтролю, маскулінності й песимізму, що є проявом психологічної компенсації внаслідок адаптації людини до особливих умов і сприяє формуванню особистісної зрілості військовослужбовців;

-       перебування в умовах миротворчої місії сприяє розвитку протилежних (різноспрямованих) тенденцій особистісного розвитку, що відбувається внаслідок пристосування людини до особливих умов бойової обстановки (після участі в миротворчій місії військовослужбовці стали реалістичними, мужніми, емоційно лабільними, але водночас напруженими, ригідними, імпульсивними та інтровертовано-замкненими);

-       психологічний механізм адаптації до особливих умов має дві основні складові: емоційно-мотиваційну сферу особистості та психофізичну витривалість організму. При помірному рівні стресогенного фактору, тобто в екстремальних умовах, які особистість здатна подолати, внаслідок мобілізації психофізичної витривалості організму має місце адаптивна поведінка військовослужбовця (він здатен адекватно діяти в особливих умовах бойової обстановки, виконувати службові завдання, залишаючись при цьому в стані психоемоційної врівноваженості й доброзичливого ставлення до оточуючих);

-       якщо психогенний вплив стрес-фактора екстремальної ситуації занадто сильний, тобто внутрішня психофізична напруга сягає свого найвищого рівня, який конкретна людина вже не в змозі подолати, то відтоді починається соціально-психологічна дезадаптація військовослужбовця, що супроводжується процесом патогенних особистісних змін (постстресових, аутичних, депресивних тощо розладів особистості). Патогенні особистісні зміни є нормальною реакцією людини на екстремальну ситуацію;

-       порушення адаптації військовослужбовців до екстремальних умов професійної діяльності надає підстави для висновку про необхідність розробки психологічного супроводу та психокорекційних програм з метою проведення курсу психологічної реабілітації військовослужбовців, що брали участь у миротворчих місіях.

Аналіз інтеркореляційних зв’язків показників особистісних якостей з експертною оцінкою успішності військово-професійної діяльності показав, що найбільш важливими психодіагностичними корелятами ефективності діяльності військовослужбовців миротворчого контингенту (на рівні р≤0,05) є психофізична витривалість, песимізм, соціальна бажаність, інтроверсія, емоційна гнучкість, здатність до пристосування, що виражається в тенденції до соціально бажаних відповідей, розвинений зверхконтроль при оптимальному рівні психічної напруги та помірному рівні ригідності, маскулінності та індивідуалістичності.

Характеристиками, які негативно корелюють (на рівні р≤0,05) з експертними оцінками успішності військово-професійної діяльності, є: надто виражений оптимізм, імпульсивність, надмірний рівень ригідності, індивідуалістичності, тривожності. Домінування цих особистісних рис створює підґрунтя для соціально-психологічної дезадаптованості особистості у військовому колективі й перешкоджає належному виконанню військово-професійного обов’язку. Миротворці, які мають означені особистісні риси, потребують психокорекційного впливу в системі психологічної допомоги після повернення у місця постійної дислокації.

Проведене нами дослідження дозволило побудувати модель психологічних якостей успішного військовослужбовця, яка складається із позитивних і негативних індивідуально–психологічних характеристик

До складу позитивних характеристик увійшли: соціальна інтроверсія, тривожність, маскулінність та витривалість що характеризують провідні особистісні якості успішного миротворця. До складу негативних характеристик увійшли: оптимізм, невротичний зверхконтроль, емоційна лабільність та реактивна тривожність.

Розроблені нами організаційно-методичні рекомендації психологічного супроводження адаптації миротворців мають бути враховані в ході підготовки військовослужбовців до участі у миротворчих діях, в ході їх виконання та після повернення у місця дислокації