МОРАЛЬНИЙ ВИБІР ЯК УМОВА СТАНОВЛЕННЯ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено її об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; сформульовано гіпотезу; розкрито методологічні й теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну й практичну цінність дослідження, наведені дані про апробацію та впровадження одержаних результатів; визначено структуру роботи.

У першому розділі – "Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми морального вибору особистості на різних етапах онтогенезу" – проаналізовано наукові теорії та концепції вивчення морального вибору особистості, здійснено інтерпретацію генезису морального вибору та визначаються його психологічні особливості, виявлено специфіку готовності особистості до здійснення морального вибору в процесі дорослішання.

Феноменологія морального вибору представлена у багатьох аспектах: філософському, що висвітлює категорію морального вибору як таку (М.Ю.Бабій, А.А.Гусейнов, Б.Е.Давидович, О.Г.Дробницький Є.В.Золотухіна-Аболіна, М.Г.Каган, І.Кант, А.В.Меренков, М.Ю.Мізурін, О.В.Назаров, Є.П.Потапова, Ю.В.Согомонов та ін.), релігійному, за яким витоки здатності особистості до морального вибору визначаються в контексті привласнення нею релігійно-духовних цінностей (В.В.Зеньковський, С.Л.Франк, А.І.Клібанов, Б.С.Братусь); етичному, який презентує пріоритетну дію соціуму на процес становлення моральності людини (О.І.Титаренко, В.І.Бакштановський, О.Г.Дробницький, Б.О.Ніколаїчев, О.В.Назаров та ін.); культурологічному, що враховує орієнтацію людини на духовні корені, які “закладені” попередніми поколіннями (В.В.Соловйов, В.Д.Шадриков, В.В.Знаков), екзистенціональному, за яким актуалізується креативність особистості, поява в неї смислових орієнтирів (В.Т.Кудрявцев, П.С.Гуревич, А.Л.Нікіфоров, Д.О.Леонтьєв), психологічному, що відображає прагнення особистості до морального самовдосконалення через власну активність (К.О.Абульханова-Славська, І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, В.А.Роменець).

Перші згадки про моральний вибір існують у творах античних філософів Сократа та Аристотеля, які, визначаючи сутність моральності людини, вказували на те, що добра людина здатна до морального вибору. Надалі проблема морального вибору піднімається у творах німецького філософа І.Канта, французьких екзистенціоналістів С.К’єркегора та Ж.-П.Сартра, російських філософів різних періодів В.В.Соловйова, М.К.Мамардашвілі, М.Ю.Бабія, А.А.Гусейнова, Є.В.Золотухіної-Аболіної, М.Г.Кагана, які висвітлюють смислове поле поняття морального вибору.

У психології процес вибору особистості – явище альтернативи і розглядається з позицій психологічної та соціальної детермінації. Серед зарубіжних напрямів відомі: психоаналітичний підхід З.Фрейда, у якому чинником морального вибору виступає бажання людини відповідати вимогам значущих інших; аналітичний підхід К.Юнга, на засадах якого обґрунтовується наявність архетипів духовного життя, володіючи якими, індивід набуває готовності до здійснення моральних виборів; у когнітивному підході Ж.Піаже та Л.Колберга висувається положення про здійснення морального вибору у контексті розвитку сфери моральних суджень підростаючої особистості.

Російські психологи досліджували моральний вибір як вихід із кола власних інтересів та як спрямованість соціальної активності на оточуючих людей. Так, К.О.Абульханова-Славська пов’язує вибір з відповідальністю та активністю особистості, В.А.Петровський з феноменом суб’єктності, Д.О.Леонтьєв з поняттям смислу. Українські вчені вивчають моральний вибір у межах концепцій саморегуляції (М.Й.Боришевський), становлення моральної самосвідомості та особистісних цінностей вихованців (І.Д.Бех, Р.В.Павелків), особистої відповідальності за обране рішення (Т.М.Титаренко, М.В.Савчин), психології здійснення вчинку (В.А.Роменець).

Різноплановість психологічних підходів до морального вибору потребує їх узагальнення шляхом вивчення генезису цього процесу на різних вікових етапах онтогенезу особистості. Створення ситуацій морального вибору як експериментальної методики дослідження особливостей моральної поведінки дітей належить Х.Хардшорну та М.Мею. Автори перших експериментальних досліджень особливостей морального вибору дитини приходять до висновку, що вона успішно долає конфлікт егоїстичної та альтруїстичної системи мотивів у разі наявності у неї звички діяти нормативним (моральним) шляхом.

За результатами досліджень, які здійснювалися в радянські та пострадянські часи, виявлено, що важливим фактором здійснення особистістю морального вибору є її спрямованість (просоціальна чи асоціальна). Показниками асоціальної поведінки В.С.Мухіна вважає відсутність у особистості почуття сорому та вини. Натомість саме вони є важливими індикаторами здатності до морального вибору і з’являються вже наприкінці дошкільного віку. Реакція значущого дорослого на здійснений дитиною вчинок, а не сам факт знання, «що таке добре і погане» зумовлює її до обрання в ситуації морального вибору альтруїстичної поведінки (В.С.Мухіна). Дослідження, проведені С.Г.Якобсон, показали, що реальний вплив на моральну поведінку дитини має лише та оцінка, яку вона дає собі як відповідальній за свою поведінку особистості. При цьому нею усвідомлюється власна тотожність зразкам, зафіксованим у суспільній свідомості як втілення добра або зла. Рівень розвитку моральної самосвідомості, на думку вченої, обумовлює готовність дитини до здійснення морального вибору. Однак у дошкільному віці моральну самооцінку дитина здійснює в більшості випадків за допомогою дорослого. Тому моральний вибір дошкільника визначений нами як зовнішньо опосередкований. При цьому, слідуючи положенням Є.В.Суботського, О.Е.Кострюкової, С.Г.Якобсон, ми констатуємо, що компоненти моральної самосвідомості ідентичні компонентам готовності до морального вибору.

Молодший шкільний вік, на думку ряду дослідників (І.Д.Бех, І.Ю.Кулагіна, В.С.Мухіна та ін.), характеризується подальшим розвитком когнітивного, емоційно-ціннісного та саморегуляційного компонентів самосвідомості - засвоюються моральні зразки та критерії, удосконалюється інтелектуальна сфера та процеси самопізнання дитини, формуються навички довільної поведінки. За позицією І.Д.Беха, в цей віковий період генезис морального вибору певною мірою відображає особливості становлення вольової сфери особистості. Як зазначає О.С.Безверхий, моральний вибір молодшого школяра базується на прогнозуванні дітьми реакції оточуючих та носить спонтанний характер. Узагальнення результатів досліджень з проблеми морального розвитку молодших школярів дало нам змогу обґрунтувати їх вибір в ситуації наявності моральних альтернатив як прогнозований моральний вибір.

У підлітковому віці розвиток самосвідомості підлітка супроводжується появою здатності до децентрації. Моральний вибір, що включає в себе механізм моральної децентрації, виступає як процес осягнення смислів та розв’язання міжособистісних конфліктів, як вибір між установкою на норму (що відображає в узагальненому вигляді інтереси суспільства) та установкою на конкретну людину (що має особисті цінності). Поява у підлітковому віці поряд з егоцентризмом моральної децентрації пов’язана зі зміною точки відліку в моральних судженнях особистості, з “переміщенням” критерію зовнішньо нормативної правильності вчинку до критерію внутрішньої значущості вчинку для конкретної людини. Таке переструктурування смислової сфери підлітка є не що інше, як можливість усвідомити істинну цінність цієї норми, тобто вийти за межі цієї норми.

Складність психологічних перетворень, що відбуваються в процесі розвитку всіх компонентів моральної самосвідомості підлітка, зайняття ним нової Я-позиції в соціальному просторі обумовлюють значні зміни у формуванні його готовності до морального вибору, вивченню яких присвячений другий розділ дисертації.

У другому розділі – “Дослідження психологічних особливостей морального вибору особистості підліткового віку" – репрезентовані особливості діагностування готовності до морального вибору особистості підлітка, обґрунтовані конкретні методики констатувальної частини дослідження, адекватні завданням та віку досліджуваних, схарактеризовано психодіагностичний інструментарій, наведено якісно-кількісний аналіз одержаних результатів, досліджена специфіка здійснення морального вибору особистістю підлітка та його типологія.

Для проведення констатувального експерименту нами було використано пакет взаємодоповнювальних методів, а саме: методики дослідження когнітивного компонента («Моє розуміння особистісних якостей людини», авт. І.С.Булах); емоційно-ціннісного компонента (“Методика вивчення ціннісних орієнтацій”, авт. М.Рокич, «Методика домінуючих ціннісних орієнтацій», авт. Х.Ніємі, “Тест-опитувальник самоставлення”, авт. В.В.Столін, С.Р.Пантелєєв, опитувальники “Якими принципами Ви керуєтесь при здійсненні вчинків”, авт. І.Г.Дубов, А.А.Хвостов та методика «Відповідальність», авт. М.А.Осташева, «Методика вивчення емпатії», авт. А.Меграбян, М.Епштейн); компонента моральної саморегуляції готовності підлітка до морального вибору («Особистий вибір», авт. І.Д.Бех, «Вибір», авт. Л.М.Сокол).

Наше дослідження базувалось на особистісно орієнтованому підході, зокрема, орієнтиром стали обґрунтовані та впроваджені у педагогічну практику загальноосвітніх шкіл І.Д.Бехом принципи активності компонентів ситуації, системності особистісних якостей, довільності моральних утворень особистості. Крім того, спираючись на зазначені принципи та враховуючи їх загальну спрямованість щодо особистісного розвитку людини в онтогенезі, ми брали до уваги вихідні методологічні положення дослідження моральної самосвідомості особистості на певному віковому етапі її особистісно орієнтованого виховання, а саме: об’єктивації нормативного «Я» особистості підлітка, трансформації морального мотиву в моральну якість (самоцінність), відносної синергійності та співвідносності «Я-утворень» у структурі моральної самосвідомості (І.С.Булах).

Дослідження когнітивного компонента готовності підлітків до морального вибору пов’язане з розумінням підлітками моральних понять, їх здатністю до моральної рефлексії та саморефлексії. Констатовано, що високий рівень розуміння моральних понять притаманний 36,8% досліджуваним. Ці підлітки здатні до перенесення у власний вжиток моральних знань інших людей, вільно оперують моральними поняттями, визначають моральні якості, чітко диференціюють, узагальнюють і конкретизують їх зміст. Середній рівень розуміння моральних понять виявлено у 32,2% респондентів, для яких характерно вибіркове привласнення моральних знань дорослих у власний особистісний простір, добра орієнтація у змісті найвідоміших й найпоширеніших моральних понять і якостей, здійснення ситуативної моральної рефлексії подій власного життя. Низький рівень зафіксовано у 31% досліджуваних, які досить обмежено оперують моральними поняттями, нормами, рідко визначають моральні якості, не можуть їх диференціювати, надати навіть емпіричного визначення.

Дослідження емоційно-ціннісного компонента готовності до морального вибору учнів підліткового віку пов’язано з вивченням ціннісних орієнтацій, емоційно-ціннісного ставлення особистості підлітка до свого “Я” при здійсненні нею морального вибору, наповненістю моральних норм особистісним смислом, вивченням почуттів відповідальності та емпатії.

Виявлено, що до першого та другого рангів термінальних цінностей увійшли ті цінності-цілі, які визнаються головними для більшості учнів підліткового віку. Такими цінностями виступають: взаємостосунки з вірними друзями (45,6%), здоров'я (31,6%), щастя в сімейному житті (22,8%). Для учнів, які здійснили такі вибори, особливої значущості набуває сфера спілкування з однолітками. Ці підлітки здатні до ціннісного прийняття іншої людини, осмислення її емоційних переживань, демонструють почуття дружби. Третій ранг цінностей-цілей визначається пріоритетами підлітків у структуруванні вільного часу, а саме: цікавою роботою (44,2%) та активним життям (34,6%), а також здоров’ям (21,2%).

Ранги інструментальних цінностей підлітків – шляхів подолання життєвих труднощів, у тому числі й моральних конфліктів, вказують на зміщення цінностей у бік індивідуальних властивостей, що визначає прагнення учнів, по-перше, володіти такими якостями як: вихованість (59,1%), охайність (45,7%), життєрадісність (29,2%), по-друге, – сміливість (51,8%) та тверда воля (48,2%). Такі показники обумовлені інтенсивним розвитком в учнів підліткового віку особистісної і міжособистісної рефлексії. В результаті рефлексування вони починають бачити ті чинники, які будуть сприяти їх успішному і активному життю. При цьому, цінності-засоби морального характеру (чесність) займають третій ранг, що вказує на деяку неузгодженість цінностей-цілей та цінностей-засобів учнів (54%), а, отже, на низьку мотиваційну готовність половини підлітків здійснити моральний вибір.

За показником соціальних очікувань високий рівень значущості позитивної думки про підлітків інших людей характерний для 29% досліджуваних, які в ситуації морального вибору орієнтуються на схвалення референтним оточенням їх вчинків та поглядів. Ці підлітки мають негативне ставлення до себе, малорозвинену здатність до цілісного прийняття власної особистості; неадекватну моральну оцінку, конформні. Середній рівень очікувань позитивного ставлення від інших мають 12,9% учнів підліткового віку, які частково осмислюють власні ціннісні пріоритети та аналізують проявлені у вчинках якості характеру. Низький рівень залежності від референтного оточення виявлений у 58,1% підлітків, які адекватно сприймають критику, гостро відчувають власну провину на фоні цілісного позитивного ставлення до себе, а, отже, здатні до самостійного самовизначення у ситуації морального вибору.

Позитивне ціннісне ставлення до дотримання таких етичних норм як самостійність виявили 22,2% опитуваних; чесність – 5,6% досліджуваних; справедливість – 33,3% підлітків. Такі показники вказують на високий рівень розвитку моральних переконань цієї категорії досліджуваних, їх емоційну готовність до здійснення морального вчинку, їх прагнення приймати самостійні, довільні та відповідальні рішення. Амбівалентне ставлення до таких норм як самостійність, чесність та справедливість виявили відповідно 33,3%; 52,7% та 38,9% учнів. Цими моральними нормами вони користуються залежно від соціальних умов та обставин. Як показали результати констатувального експерименту, в ситуаціях вибору вони обирають ту альтернативу, яка гарантує їм збереження дружніх стосунків з іншими, не зважаючи на фактори моральності чи аморальності таких вчинків. Рівень емоційної готовності цих підлітків до здійснення морального вибору характеризується ситуативністю. Негативне ставлення до моральної поведінки, прагнення уникнути виконання моральних норм, таких як самостійність, чесність та справедливість в ситуаціях вибору, декларування їх “відносності” характерне відповідно для 38,8%, 36,1% та 27,8% підлітків. Думаємо, що ігнорування принципів моральної поведінки цими учнями викликане розумінням того, що отримати користь для власної особистості легше, порушуючи етичні норми. Наприклад, здійснивши аморальний вибір, зберегти високий рівень самооцінки завдяки звинуваченню інших осіб, перекладенню відповідальності на обставини, ситуацію, оточуючих тощо.

Для аналізу відповідальності доцільно проаналізувати екстремуми різних типів відповідальності: соціальної, індивідуальної та дисциплінарної. Саме вищі  показники найкраще відображають якісні відмінності кількісного розподілу досліджуваних за рівнем емоційно-ціннісної готовності до здійснення морального вибору. Так, високий рівень розвитку відповідальності за інших характерний для 22% загальної кількості опитуваних. Ця група підлітків у ситуації морального вибору визначається високою поведінковою готовністю до здійснення морального вчинку – проявляє ініціативу, здатна повести за собою інших, організувати їх діяльність, відстояти власні моральні переконання. Відповідальність за себе виявляють у ситуації морального вибору 19,6% підлітків. Такі підлітки схильні в ситуації морального вибору до прояву індивідуальної відповідальності, вони здатні зайняти самостійну позицію, висловити власну точку зору, але їм важко організувати чи переконати в чомусь інших. Дисциплінарна відповідальність притаманна 46% досліджуваних. Рівень поведінкової готовності до здійснення морального вибору цієї групи підлітків низький. Здатність цих підлітків здійснити моральний вибір повністю обумовлена наявністю навколо них дорослих чи інших референтних осіб, що мають соціальні очікування (моральні оцінки) щодо моральної поведінки підлітків.

Досліджувані, що мають високий рівень розвитку емпатії складають незначний відсоток (4,1%) від загальної кількості опитуваних. Для них властиві чуйність, співчутливість, співпереживання, здатність до розуміння внутрішніх станів інших людей. Саме тому в ситуації морального вибору ці підлітки завжди обирають альтруїстичні форми поведінки. Середній рівень розвитку емпатії характерний для 41,9% опитаних, яким властива нестійка можливість адекватно розуміти, оцінювати як власні почуття, так і почуття інших. У більшості випадків вони активно втручаються в перебіг подій, де існують моральні альтернативи. Низький рівень розвитку емпатії мають 54% досліджуваних. Учні цієї групи мають обмежену здатність до децентрації, оскільки в ситуації морального вибору вони мало переймаються проблемами інших людей, звертаючи увагу лише на свої переживання, що вказує на їх корисливість та егоцентризм.

Вивчення компонента моральної саморегуляції готовності особистості підлітка до морального вибору пов’язане з прогнозуванням підлітком власних дій, вчинків, поведінки. Встановлено, що 57,2% підлітків вважають, що спроможні прийняти самостійне рішення в ситуації морального вибору та надати дієву допомогу іншим; будуть ініціативно підтримувати рішення референтної групи однолітків, вдаватися до прояву демонстративних форм залежності від інших 18% підлітків; займуть пасивну позицію, будуть дотримуватися вказівок інших 24,8% підлітків.