ІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТИЦИПАЦІЇ ЖИТТЄВИХ ВИБОРІВ ВИПУСКНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, схарактеризовано сутність та стан вивчення проблеми, її значущість, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотези, завдання, теоретико-методологічну основу і методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі – "Феномен антиципації та життєвого вибору в контексті проблем педагогічної і вікової психології” – здійснено теоретичний аналіз проблеми антиципації загалом і антиципації життєвих виборів випускників ВНЗ – зокрема. Аналіз відповідної літератури показав, що в галузі психології антиципації накопичено достатньо матеріалу, проте багато питань лишаються відкритими. Серед останніх – питання антиципації особистістю свого життєвого вибору. Дослідження, присвячені цій проблемі, мають поодинокий характер.

У розділі подано психологічний аналіз феномену антиципації.

Під антиципацією розуміється взагалі здатність вищих живих істот (людини і тварин) передбачати появу результатів дій, предметів, явищ ще до того, як вони будуть реально здійснені чи сприйняті (“випереджальне відображення”). У роботі доводиться, що поняття “антиципація” і “прогнозування” не є тотожними. Відмінності змістових характеристик вказаних понять відповідно аргументуються. Зокрема відзначається, що прогнозування є складовою антиципації, але не вичерпує визначений феномен, оскільки включає в себе переважно раціональні свідомі механізми, у той час, як антиципація може мати також і неусвідомлюваний ірраціональний характер.

Виокремлено та проаналізовано найбільш поширені напрямки досліджень феномену антиципації: психофізіологічний (П. Анохін, Т. Базилевич, М. Бернштейн, І. Павлов, Є. Соколов); загально-психологічний (А. Брушлинський, Дж. Келлі, У. Найссер, Б. Тєплов, О. Тихомиров); інженерно-психологічний (В. Іванніков, Б. Ломов, Є. Сурков, І. Фейгенберг); соціально-психологічний (О. Донченко, М. Чурсов); психолого-педагогічний (І. Батраченко, Є. Сергієнко, Л. Регуш); психолого-життєтворчий (А. Абульханова-Славська, О. Кронік, О. Рихальська, Л. Сохань).

У дисертації поняття антиципації як універсальної здатності особистості розглядається у контексті завдань психолого-педагогічних досліджень.

Розглянуто філогенез та онтогенез антиципації, визначено її основні функції (когнітивна, регулятивна, комунікативна, адаптивна), запропоновано її узагальнену типологію за такими критеріями: ступінь усвідомленості, рівень антиципаційних схем, сфера діяльності особистості, об’єкт антиципування, психічна сфера.

Спеціальну увагу присвячено питанню про зв’язок антиципації з індивідуально-типологічними складовими особистості. Встановлено зв’язок антиципації з певними інтелектуальними властивостями, які були нами узагальнені терміном “логічність”; з ірраціональними, несвідомими механізмами, об’єднаними терміном “інтуїтивність”, а також з окремими творчими якостями особистості, що були охоплені терміном “креативність”. Успішна антиципація, як припускається, можлива за умови цілісності взаємозв’язку зазначених вище утворень.

Феномен антиципації життєвих виборів розуміється як здатність особистості передбачити свій подальший життєвий вибір та його наслідки.

Сам феномен життєвого вибору представлено як стратегічне рішення, що стимулюється певними життєвими подіями і визначає подальший напрям саморозвитку особистості (Т. Титаренко).

Розглянуто: передумови життєвого вибору у суб’єкта, критерії його готовності і спроможності вибирати (еволюційно-самоорганізаційний, психосемантичний, суб’єктний, структурно-функціональний, знаряддєво-операціональний); психологічні і соціальні детермінанти (стан самоорганізації особистості, адекватне саморозуміння, спрямованість на розвиток, сім’я, соціокультурний контекст, ін.); етапи (пробудження інтенціональності, етап співвіднесення “Я-ідеального” та “Я-реального”, синтез); риси, а також основні стратегії життєвого вибору (егоцентрична, конформна, нормативна та релятивна – за Т. Титаренко, та його види: імпульсивний, ризикований, врівноважений, обережний, інертний – за Ю. Кулюткіним).

У розділі докладно висвітлюється проблема антиципації життєвих виборів випускниками ВНЗ. Вона пов’язується з низкою кризових явищ, що мають місце на цьому віковому етапі, а саме: з кризою випускника (А. Земба, Г. Любимова, Т. Титаренко, Н. Хазратова), кризою ідентичності
(Ю. Овчиннікова), кризою життєтворчості (І. Кравченко).

Припускається, що ускладнення життєвого вибору випускників ВНЗ спричиняються недостатньою сформованістю їх здатності до антиципації.

На підставі узагальнених літературних джерел і власних спостережень була запропонована модель антиципації життєвих виборів (рис. 1), верифікація якої склала зміст другого розділу роботи.