ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО ВІДБОРУ КАНДИДАТІВ НА КЕРІВНІ ПОСАДИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значимість одержаних результатів, наведено дані про апробацію роботи та її впровадження у практику.

У першому розділі „Теоретичні засади та структурно-функціональний аналіз психологічних чинників управлінської діяльності керівника органу, підрозділу внутрішніх справ” здійснений психологічний аналіз змісту, структури й функцій управлінської діяльності у правоохоронних органах, наведено теоретичне обґрунтування системи психологічного відбору кандидатів на керівні посади та визначено концептуальні підходи до вивчення професійної діяльності керівників в ОВС України.

Психологічні засади професійного відбору кандидатів на керівні посади в ОВС України обумовлюються застосуванням психологічної теорії та використанням психологічної методології:

–      визначення рівня психологічної відповідності кандидата фаховим вимогам управлінської діяльності на основі виявлених професійно важливих індивідуально-психологічних особистісних якостей;

–      врахування при здійсненні професійного відбору кандидатів на керівні посади психологічних аспектів управлінської діяльності;

–      підвищення психологічної компетентності працівників кадрових апаратів, на яких покладено повноваження приймати рішення про професійну придатність кандидатів на керівні посади до здійснення ними управлінської діяльності;

–      суворе дотримання етичних норм психолога, норм професійної етики та корпоративної культури;

–      дотримання принципів конфіденційності, наукової обґрунтованості, об’єктивності та юридичної правомірності.

Аналіз літератури свідчить, що управління – це соціальний феномен, без якого неможливе існування й розвиток людства. Процеси управління мають місце всюди, де здійснюється спільна діяльність людей, спрямована на досягнення певних цілей (О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Т.С. Кабаченко, В.П. Казміренко, Л.І. Казміренко, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломинський, Я.Ю. Кондратьєв, М.В. Костицький, С.Д. Максименко В.М. Плішкін, В.В. Рибалка, В.М. Синьов, О.М. Столяренко, В.О. Татенко, С.І. Яковенко).

Відповідно до фундаментальних теоретичних засад управління органами внутрішніх справ являє собою систему взаємодії двох основних елементів: суб’єкта управління (хто керує), і об’єкта управління (ким керують) (В.Г. Андросюк, Є.Г. Запорожцев, О.В. Землянська, Т.С. Кабаченко, Л.І. Казміренко, Д.О. Кобзін, Я.Ю. Кондратьєв, М.В. Костицький, Н.П. Матюхіна, В.С. Медведєв, О.М. Морозов, А.П. Москаленко).

Сучасна теорія поліцейського менеджменту переважно розглядає системний підхід, використовує корпоративну стратегію і якісний підхід з метою наближення до суспільно-орієнтованої, проактивної концепції поліціювання й менеджменту (П. Айнсворт, В.І. Барко, Б.Г. Бовін, Д. Кукендал, К. Піз, В.М. Плішкін, Р. Роберг).

Теоретичні засади, зміст, структура і функції проактивного управління органами внутрішніх справ обумовлюють оптимальний набір індивідуально-психологічних і соціально-психологічних якостей, необхідних для здійснення керівної або управлінської діяльності. Ці якості, згідно вимог професії до особистості суб’єкта управлінської діяльності, нами визначено як професійно важливі.

Згідно з теоретичними засадами управління в ОВС України, основним змістом професійної діяльності керівника органу (підрозділу) внутрішніх справ є управління й керівництво підпорядкованим колективом.

Ключовою ланкою серед спеціалістів, що здійснюють управління органами внутрішніх справ, є керівники. Вони являють собою групу посадових осіб, яким делеговані права та обов’язки владного характеру. Вони повноважні віддавати накази, розпорядження, що є обов’язковими до виконання підлеглими.

У дослідженні надана психологічна характеристика умов та чинників управлінської діяльності:

-      високий темп та тривала безперервна діяльність упродовж робочого дня;

-      інтенсивні стосунки з колегами й підлеглими;

-      складність і розмаїття службових завдань;

-      пріоритет інтелектуального компонента в професійній діяльності;

-      прийняття ефективних управлінських рішень в умовах дефіциту часу;

-      високий ризик негативних результатів через помилкові рішення.

Найбільш специфічними для керівників професійно важливими якостями є:

-      розвинені професійні пам’ять, спостережливість, увага та комунікативні здібності;

-      здатність до активної інтелектуальної діяльності при відборі й селекції службової інформації та при прийнятті управлінських рішень;

-      психоемоційна стійкість, врівноваженість та самовладання в екстремальних умовах;

-      розвинені вольові якості та здатність до саморегуляції й самоконтролю;

-      здатність брати на себе відповідальність у складних ситуаціях та приймати рішення за умов браку інформації;

-      здатність до швидкодії в умовах дефіциту часу.

На основі аналізу літератури і власних досліджень виділені й провідні функції, які покладаються сьогодні на управлінців в ОВС: аналітична, прогностична, планування, комплектування, мотивуюча, регуляторна, організаційна, контрольна, виконавча.

Як суб’єкти управління керівники здійснюють управлінський вплив на підлеглих і виконують повний спектр управлінських функцій. Поряд з цим, керівники ОВС самі являються об’єктами управлінського впливу з боку керівників вищої ланки. Цей вплив може бути як безпосереднім, так і опосередкованим – через накази, вказівки та розпорядження. Успішний керівник однаковою мірою повинен бути спроможним як керувати, так і підпорядковуватись. Удале балансування цих двох аспектів є доволі важливим при побудові профілю особистості успішного керівника.

Найбільш ефективним видом лідерства в правоохоронних органах е трансформаційне лідерство і, відповідно, новий тип лідера – трансформаційний лідер (У. Алдерсон, Т. Андерсон, В.І. Барко, П.П. Підюков).

Суть трансформаційного лідерства полягає у внутрішній соціально-психологічній організації управління діяльністю команди, зміні уявлень і цінностей підлеглих, активізації потреб працівників у новаторстві, творчості й самоактуалізації. Воно являє собою сучасну модель лідерства, що ґрунтується на перетворенні суті лідерства на постійний процес навчання кращому й ефективному лідируванню.

Практичне застосування попередньої моделі психологічного відбору кандидатів на керівні посади показало, що вона неефективно спрацьовує при відборі. Серед основних її недоліків виявились:

-      невиправдані витрати часу на збирання відомостей, що не містять значущої інформації;

-      надмірні обсяги збору інформації, її фіксування, обрахування та інтерпретування (нормативно визначений термін збирання матеріалів на одну особу – 5 діб);

-      велика кількість бланків і анкет, обов’язкове вивчення стану соціально-психологічного клімату та соціометричні дослідження в колективах при кожному призначенні;

-      низький рівень надійності тестової батареї (використання невдало модифікованого варіанта особистісного опитувальника Р. Кеттелла і скороченої неадаптованої версії російськомовного Короткого відбірного тесту);

-      високий рівень суб’єктивності отриманої інформації (відсутність захисту від нещирості);

-      невідповідність критеріїв оціночних шкал дедалі зростаючим вимогам до особистісних і професійно важливих якостей сучасного керівника через відсутність науково обґрунтованих професіографічних вимог;

-      однобічне тлумачення результатів тестування і неможливість їх варіативної інтерпретації (чітка визначеність N-факторів);

-      невиправдано занижені граничні показники професійної придатності;

-      низька прогностична валідність методики щодо успішності роботи кандидата на керівній посаді та перспектив розвитку його управлінських якостей.

На неефективність цієї методики також указують підсумки професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади в ОВС України упродовж 1999-2003 років, які виказують неприродно малий відсоток кандидатів, яких за результатами психологічного вивчення не було рекомендовано до призначення (максимальний у 2000 році – 1,1%). Це, у свою чергу, підтверджує необхідність створення нової, більш дієвої системи психологічного відбору кандидатів на керівні посади в ОВС України.

Результати теоретичного обґрунтування предмету дослідження обумовили вибір концептуальних підходів при вивченні професійної діяльності керівників в ОВС України. Зокрема, окрім загальнопсихологічного були обрані особистісний та діяльнісний підходи. Психодіагностичними засобами оцінки особистісних властивостей керівника в ОВС установлені:

-      методи незалежних характеристик і експертних оцінок;

-      біографічні методи;

-      вербальні та проективні психодіагностичні методики.

Таким чином, враховуючи, що на керівні посади в якості кандидатів висуваються діючі працівники з певним досвідом роботи та з проявленими певною мірою в процесі діяльності управлінськими здібностями, можна зробити висновок, що на успішність керівної діяльності має суттєвий вплив наявність чи відсутність певних професійно важливих якостей.

У другому розділі дисертації „Побудова інноваційної системи професійно-психологічного відбору керівників органів та підрозділів внутрішніх справ” розкрито сутність інноваційної системи професійно-психологічного відбору керівників органів та підрозділів внутрішніх справ України, заснованої на емпіричному дослідженні професійно важливих індивідуально-психологічних якостей, необхідних для здійснення управлінської діяльності, а також, здійснено оцінку її ефективності.

У констатуючому експерименті були задіяні 700 керівників органів та підрозділів внутрішніх справ, 12500 працівників керівного складу органів та підрозділів внутрішніх справ України різних ланок, 300 керівників номенклатури МВС України, 33 керівники центрів практичної психології, 100 слухачів вищих академічних курсів Інституту управління Національної академії внутрішніх справ України, 465 працівників служби психологічного забезпечення органів та підрозділів внутрішніх справ України, 1800 осіб середнього начальницького складу ГУМВС України в м. Києві.

Результати вивчення соціально-психологічного клімату в колективах органів і підрозділів ГУМВС України в м. Києві, Київській області, УМВС України у Волинській та Тернопільській областях із залученням 1320 працівників дозволили з’ясувати основні проблемні питання в організації управлінської діяльності.

Керівникам органів та підрозділів внутрішніх справ властиві прагнення до кар’єрного зростання, підвищення професійної компетентності, реалізація владних домагань, бажання досягти матеріального й соціального благополуччя, бажання набути вищий за існуючий соціальний статус. Серед причин, які на думку опитаних спонукали вищестояще керівництво до висунення їх на керівні посади, були названі: прагнення будь-якою ціною досягти високих результатів, нехтування особистим життям та часом, „трудоголізм”, завзятість і наполегливість у вирішенні поставлених завдань і доручень, творчий або нетрадиційний підхід до вирішення існуючих проблем та організації роботи підлеглих, сувора виконавська дисципліна.

Дослідження, спрямоване на визначення управлінської ролі керівників органів та підрозділів ГУМВС України в м. Києві в організації оперативно-службової діяльності, висвітлило наявність таких проблем:

1)    сучасним керівникам бракує поваги до підлеглих (30%) та уваги до їх потреб (16%), компетентності (12%), готовності надати допомогу (12%) та принциповості (10%);

2)    незадоволеність результатами своєї службової діяльності внаслідок неналежної організації праці з боку керівників висловили 55% опитаних;

3)    нераціональністю розподілу робочого навантаження та надмірними навантаженнями виявились невдоволеними 28% опитаних;

4)    стан соціально-психологічного клімату в колективі на чолі з керівником визначили нездоровим 11% опитаних.

Наведені дані свідчать про невміння керівного складу належним чином організувати роботу своїх підлеглих зокрема, і всієї організації в цілому, що обумовлюється психологічною й мотиваційною неготовністю до здійснення керівної діяльності, а також відсутністю професійно важливих якостей, необхідних для успішного здійснення управлінської діяльності.

Аналіз звітних документів ДРП МВС України та анкетування 300 керівників номенклатури МВС України за модифікованою методикою експертної оцінки ефективності управлінської діяльності А.Л. Журавльова дозволили визначити орієнтовні критерії неуспішності управлінської діяльності керівників органів та підрозділів внутрішніх справ: звільнення з займаної керівної посади упродовж року за власним бажанням чи за негативними мотивами (зокрема, перехід на посади з меншим обсягом роботи, усунення від займаної посади за дисциплінарним провадженням чи внаслідок неналежного виконання посадових обов’язків).

Опитування 700 керівників різних ланок органів та підрозділів внутрішніх справ за допомогою модифікованої „Карти структури особистості” К.К. Платонова дозволило визначити професійно важливі якості керівника органу, підрозділу внутрішніх справ, що впливають на успішність управлінської діяльності. Крім того, даний метод допоміг виокремити три важливих показники, які характеризують успішність управлінської діяльності – швидкість, якість та надійність роботи.

Із залученням 12500 експертів за допомогою опитувальника О. Ліпмана встановлено перелік професійно важливих якостей, необхідних для здійснення управлінської діяльності в системі МВС України.