РОЗВИТОК МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ТА САМОСВІДОМОСТІ В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність вивчення проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотези та завдання дослідження, розкрито його теоретико-методологічні засади, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, вказується сфера апробації і впровадження його результатів, наводяться дані про структуру дисертації.

У першому розділі ”Філософсько-психологічний вимір моральної свідомості та самосвідомості” зроблено теоретичний аналіз проблеми психологічної сутності моральної свідомості та самосвідомості; розкрито специфічні особливості моральної вимоги, її функції, закономірності трансформування у категорію особистісної норми; висвітлено особливості моральних суджень; проаналізовано рефлексивний механізм моральної самосвідомості, його формування в дитячому віці; висвітлено психологічну сутність морального вибору дитини.

Зміст розділу обумовлений сутністю основної проблеми психологічної науки у сфері моральності – пошуком закономірностей переходу зовнішніх соціальних стимулів, системи моральних приписів у особистісні стратегії людини. Відповідно до цього вибудувана лінія висвітлення теоретичних витоків проблеми. Аналіз основ проблеми моральної свідомості та самосвідомості здійснюється у розділі відповідно до принципу детермінізму. Обговорення започатковується психологічним аналізом сутності моралі, висвітленням специфіки моральних вимог, особливостей їх функціонування та походження, після чого висвітлюється зміст наукових пошуків щодо механізмів, етапів, закономірностей переходу соціально-моральних приписів у особистісні конструкти. Розкривається зміст понять “особистісна норма”, а також “моральний смисл” і “етична інстанція” як утворень індивідуальної свідомості.

У розділі аналізуються психологічні дослідження, присвячені феномену морального вибору та його особливостям в дитячому віці. Цілісність розкриття відповідних питань забезпечується, окрім іншого, аналізом продуктів функціонування моральної свідомості – системи моральних знань, особливостей моральних суджень. Відповідно до предмета дослідження в роботі висвітлюється також механізм моральної самосвідомості, аналізуються особливості процесу рефлексії, що забезпечує сприйняття себе як суб’єкта моральної діяльності. 

Ознайомлення з історією і сучасним станом гуманітарних знань, як і спостереження за перебігом соціальних процесів, дозволяє констатувати, що наукове пізнання свідомості взагалі та її морального компонента зокрема, належить до важливих і складних проблем психологічної науки і людинознавства загалом. Ці питання є предметом наукових досліджень численних вітчизняних і зарубіжних учених. Варто зазначити, що вітчизняні психологи займають провідні позиції у розробці цієї проблематики. Під керівництвом І.Д.Беха, М.Й.Боришевского, І.С.Булах, С.Д.Максименка, М.В.Савчина розробляються різні аспекти моральної саморегуляції та її розвитку. Результати виконаних досліджень кладуться в основу програм особистісно зорієнтованого виховання, особистісного зростання, формування відповідальної поведінки.

Моральна свідомість є культурологічним і психологічним феноменом, який виступає важливою складовою суспільного й індивідуального буття людини. Це один із компонентів свідомості людини взагалі, що відображає ступінь асиміляції особистістю суспільної моралі, засвоєння, інтерпретації, а іноді й розвитку людиною моральних принципів. 

Аналіз теоретичних витоків проблеми показує, що для розкриття сутності моральної свідомості у психологічних роботах використовується декілька підходів. Застосовувані поняття характеризуються через функції (вища форма відображення, вища регулююча система); через вказівку на походження (культурний феномен, наслідок та основа соціалізації); через зарахування до структур психіки (прояв індивідуальної свідомості, компонент свідомості, сфера внутрішньої свободи, система мотиваційно-ціннісних та операційно-механічних елементів свідомості); через віднесення до певної лінії наукового аналізу (психологічний феномен, філософський феномен). У своїй роботі ми розглядали моральну свідомість як особливий конструкт психіки, що забезпечує розуміння і прийняття моральних законів та організацію відповідно до них власної поведінки. Елементом моральної свідомості є моральна самосвідомість - важливий компонент, який надає всім процесам суб’єктного характеру.

Вивчення розвитку моральної свідомості передбачає врахування особливостей моральних приписів. Як суб’єктивна реальність індивідуальної свідомості, моральні норми виступають у вигляді морального знання, моделі функціонального зв’язку із середовищем. Основними функціями моральних норм є: функція міри, еталону, що забезпечує оцінювання, нормування дій суб’єкта; інформаційна функція, яка визначає сутність вчинку; перспективно-прогностична функція, яка на основі випереджувального відображення дозволяє планувати майбутні дії; функція управління та регулювання власними діями.

У руслі психологічної проблематики особливий інтерес становить питання індивідуального засвоєння моральних норм. На сьогодні практика соціального життя, результати наукових досліджень (Ф.Н.Аванесова, І.Д.Бех, Б.С.Братусь, М.Р.Гінзбург, М.Ю.Махова, Є.Є.Соловцова, В.Т.Циба) показують, що це досить складний і суперечливий процес. Норми відрізняються багатьма параметрами, що позначається на логіці їх засвоєння. Діти з перших днів життя стикаються з моральними приписами різної модальності, при цьому їх засвоєння на кожному віковому етапі характеризується певними особливостями та закономірностями формування. Присвоєння дитиною моральних норм виявляється на двох рівнях: на рівні реальних вчинків та у формі вербальних конструкцій, через оцінку, аналіз вчинків, що містяться в мовленнєвих висловлюваннях і можуть реалізовуватися в життєвих ситуаціях.

Експериментальні дослідження у сфері вікової психології (Г.А.Горська, Р.Р.Калініна, Н.А.Холіна, В.М.Холмогорова, Ю.М.Швалб) підтверджують, що про повноцінний моральний вибір можна говорити лише за наявності у свідомості такого засобу, як моральна норма. Дитина отримує можливість вибудовувати свою майбутню інваріантну поведінку, враховуючи соціальний характер ситуації, особистісні бажання, власні можливості та прагнення. Отже, моральна норма виступає зовнішнім орієнтиром, який, інтеріоризуючись, стає критерієм розуміння дитиною соціальних ситуацій. Особистісний смисл “згортає” подію, структурує її, виступаючи у подальшому основою для розуміння самого себе чи визначення своєї позиції у взаємодії з іншими людьми. При цьому досвід створює особливий ментальний простір, когнітивну модель пережитої реальності. Основними механізмами розуміння та інтерпретації особистого досвіду, на думку Н.В.Чепелєвої, є семантичний і комунікативний механізми.

Аналіз засвоєння моральних норм у психологічних роботах пов’язується з виокремленням основних закономірностей процесу, описом новоутворень, визначенням етапів становлення, розкриттям його механізмів. Услід за Л.І.Божович, зазначимо, що засвоєння дітьми моральних принципів передбачає перехід зовнішніх моральних вимог у внутрішні етичні інстанції. Такий перехід обумовлюється трьома моментами: виокремленням морального змісту ситуації; розкриттям морального смислу, що передбачає розуміння позицій інших людей, сфери їх переживань, орієнтацію на них у власній поведінці; переходом моральних знань дитини в моральні переконання. Механізм формування моральності, на думку І.Д.Беха, характеризується двоетапністю прийняття суб’єктом етичної вимоги. Його психологічними засобами є виникнення в особистості емоційного динамічного образу поставленої вимоги та створення глибинної рефлексії щодо неї.

Важливим етапом переходу від моральних знань до їх використання в життєвій практиці є етап вибору та його обґрунтування. У його основі лежить суперечність особистісних інтересів та інтересів інших людей, позначених у вигляді моральної вимоги. На наявність цих суперечностей як невід’ємної частини ситуації морального вибору неодноразово вказувалося в наукових працях (Е.К.Золотарьова, Є.В.Субботський, С.Г.Якобсон, J.Piaget).

Зазначимо, що проблема вибору вчинку на основі прийнятої моральної орієнтації включає два елементи: вибір мети і вибір засобів її досягнення. Проблема вибору мети – це проблема моральної свідомості. Вибір засобів є етапом переходу до її реалізації. Виділяють два критерії, що показують рівень моральності засобів. Перш за все, моральна мета не може досягатися неморальними засобами (хоча необхідно зазначити, що не завжди існує можливість повноцінного вибору; у цьому випадку моральним обов’язком є вибір найбільш адекватних засобів). По-друге, засоби повинні відповідати цілям у операційному плані, тобто добиратися відповідно до певних знань і вмінь.

Для нашого дослідження особливий інтерес становлять теоретичні уявлення щодо узгодження ліній розвитку моральної свідомості та самосвідомості. Як зазначається в роботах Л.С.Сапожнікової, В.М.Холмогорової, О.М.Чоросової, С.Г.Якобсон, власні дії у логіці задоволення особистісних інтересів та моральні знання, що зумовлюють соціальний тип поведінки, на певному етапі розвитку моральної свідомості починають протиставлятися, зіставлятися, осмислюватися й оцінюватися дитиною. Моральна свідомість і уявлення про себе як суб’єкта дії взаємодіють, вербальна і реальна поведінки перетинаються та об’єднуються в єдину життєву практику.

Важливу роль у ситуації морального вибору відіграє моральна орієнтація. У психологічній літературі (О.В.Садокова, К.Gilligan) виокремлюються два типи моральної орієнтації: нормативна (орієнтація на норму, правило) та емпатійна (орієнтація на благополуччя, щастя конкретних людей).

Аналіз розгортання наукових досліджень проблеми морального вибору показує, що у цьому процесі простежується поступовий перехід від розкриття його загальних особливостей (Є.В.Субботський, С.Г.Якобсон) до пошуку способів інтенсифікації через постановку так званих діалектичних завдань, демонстрування вербально-негативних зразків, розробку креативних завдань, що здатні стимулювати творчий пошук (Т.П.Авдулова, Н.А.Холіна).

В науковій літературі ми натрапили на декілька моделей моральної саморегуляції. До найбільш відпрацьованих, на нашу думку, можна зарахувати схеми І.Д.Беха, Л.І.Божович, С.Г.Якобсон, L.Kohlberg. Їх відмінність зумовлена вибором різного ракурсу аналізу проблеми. Так, модель L.Kohlberg зорієнтована на висвітлення динамічних, фазових процесів становлення моральності, у той час як інші концепції спрямовані на виокремлення структурних елементів моральної самосвідомості.

Як показує аналіз, у всіх концепціях особливу увагу вчених привертає питання детермінуючих основ морального вибору. Виокремлюють різні підстави активації моральної самосвідомості: негативні емоційні переживання, що виникають при виведенні паралелей між власною поведінкою і негативними проявами персонажів (С.Г.Якобсон); позитивні переживання, на основі яких формується позитивна моральна самооцінка (Н.А.Холіна); інтеріоризований зовнішній контроль як спонукальна сила (Л.І.Божович, Є.В.Субботський); усвідомлення цінності правил (J.Piaget). 

Підсумовуючи питання сутності морального вибору, зазначимо, що саме вивчення психологічних механізмів цього процесу і належить до центральних питань психології моральної свідомості та самосвідомості У ньому закладена сутність поведінки дитини, закономірності її переходу від системи моральних когніцій до реальних типів поведінки, від міркування у сфері моралі до її використання у міжособистісній взаємодії.

Важливою лінією теоретичного аналізу в роботі є характеристика продуктів функціонування моральної сфери, перш за все – системи моральних суджень, що продукує людина. Зазначимо, що саме цей конструкт використовується багатьма вченими для опису дитячого морального розвитку та виокремлення його стадій (L.Kohlberg, J.Piaget). Моральні судження за своєю смисловою структурою є когнітивно-оцінними феноменами моральної свідомості. Ступінь їх сформованості є важливим показником загального та морального розвитку. Аналізуючи роль моральної свідомості, Л.С.Виготський вказував, що у цьому випадку принципово важливим є розуміння свідомості як передумови організації поведінки. При цьому когнітивним функціям свідомості вчений надає статус ланки зв’язку між прагненнями і поведінкою. Як елементи свідомості, моральні судження висвітлюють переконання особистості, виступають механізмами регуляції поведінки, показниками моральних позицій, важливими елементами повсякденного спілкування і взаємодії людей.

Аналіз наукової літератури дає можливість виокремити декілька загальних висновків щодо цього питання: по-перше, стверджується, що судження вибудовуються на основі знань, але знанням не дорівнюють; по-друге, високий рівень моральних суджень не гарантує такого ж рівня моральної поведінки, але є  її суттєвою передумовою; по-третє, більш діагностичними є висновки дитини щодо спілкування з рівними партнерами, оскільки судження відносно взаємодії з дорослими вибудовуються на основі просоціальної мотивації; по-четверте, моральні судження, відображаючи певну моральну позицію особистості, пов’язану з тими чи іншими принципами організації діяльності і спілкування, значною мірою зумовлюються ступенем психічного та морального розвитку.

З метою простеження взаємозв’язку моральної свідомості та самосвідомості в роботі висвітлюється сутність рефлексивного механізму (Н.І.Гуткіна, Т.В.Комар, В.А. Семиченко), зокрема його особливого різновиду – рефлексії моральної. З посиланням на позиції Л.С.Виготського та В.Г. Ганжина, зазначається, що саме моральна рефлексія забезпечує динамічність самосвідомості, перехід від моральних цінностей до мотивів та моральної поведінки. Особлива увага в роботі зосереджується на аналітичному представленні результатів наукових досліджень, присвячених віковим аспектам моральної рефлексії (М.Ю.Махова, Є.В.Субботський).