ЛИЧНОСТНО-ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ СТАНОВЛЕНИЕ РАБОТНИКОВ ПРОКУРАТУРЫ В ПРОЦЕССЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, задачі та методи їх вирішення, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи. Висвітлено особистий внесок автора, апробацію та впровадження отриманих результатів дослідження.

            Перший розділ „Сучасні наукові уявлення про успішність професійної діяльності державних службовців в системі органів прокуратури” містить теоретичний аналіз досліджуваної проблеми. У цьому розділі зроблено аналіз психологічної та юридичної літератури, висвітлено підходи, сучасні технології і методи, а також фактичні дані щодо психологічних особливостей становлення та успішності діяльності державних службовців, і зокрема, працівників прокуратури.

            Проблема особистісно-професійного становлення працівників вивчалась багатьма дослідниками. У цілому ряді досліджень підтверджується  логічний зв’язок між розвитком і взаємовпливом особистісних і професійних характеристик працівника (О.М.Бандурка, 1995; В.Л.Васильєв, 1998, 2000; М.І.Єникєєв, 2000; О.В.Тімченко, 2000; Якимчук, 2002). Погоджуючись з цією думкою, слід проаналізувати, які критерії та показники в сучасній психології використовують для оцінки становлення працівника. Так, А.К.Маркова (1996) виділяє наступні критерії: об’єктивні, суб’єктивні, інтегральні і конкретні. У цілому, як вважають названі автори, за допомогою них можна виявити рівні особистісно-професійного становлення працівника.

У професійній діяльності також досить важливо виявити ступінь професійної придатності працівника до тієї чи іншої спеціальності. З цього приводу цілий ланцюг дослідників займався пошуком критеріїв професійної успішності, оскільки саме вона детермінує рівень майстерності працівника. Однак, що стосується досліджень критеріїв професійної успішності службовців прокуратури, особливо з психологічних позицій, то вони майже не проводились, за винятком досліджень В.В.Романова та М.В.Кроза (1994; 2003).

Далі дисертантом подано дані про особливості управління в органах прокуратури і підкреслено специфіку їх структури та організації. З цього приводу в статті 6 Закону України „Про  прокуратуру” записано так: „Органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим”.

Для психологічного аналізу професійної діяльності прокурора треба дослідити особливості даної професії, до яких вчені відносять: високу складність та творчий характер їх професійної діяльності, жорстку правову регламентацію і дуже широке коло задач, які вирішує прокурор (Ю.В. Кореневський, 1994; В.Л. Васильєв, 2000; О.М. Бандурка і співавтори, 2002).

Незважаючи на існування достатньої кількості досліджень, які широко висвітлюють особливості професій адвоката, судді, працівників ОВС, стосовно службовців прокуратури таких праць дуже замало. Поза увагою дослідників залишилось багато питань, які стосуються не тільки становлення та успішності діяльності прокурорів, але проблема психологічного обґрунтування придатності їх до цього виду праці. Більш того, не знайшло також розв’язання питання великого практичного значення: розробка рекомендацій про способи та шляхи оптимізації процесу, підвищення його ефективності.

У другому розділі „Методи дослідження і структура діяльності працівників прокуратури” обґрунтована доцільність саме тих сучасних методів дослідження, що використані в дисертаційній роботі.

Конкретно це дві групи методів: перші застосовувались при вирішенні проблеми особистісно-професійного становлення службовців прокуратури, зокрема подійно-біографічний метод, який дає можливість діагностувати ціннісні орієнтації, мотиви і цілі особистості; особистісно-професійний опитувальник, розроблений Російською академією державної служби; метод оцінки нормативно-ціннісних орієнтацій,  який використовується для прогнозування поведінки людини, виходячи із специфіки її орієнтацій в нормативно-ціннісному світі. Крім того, в цю групу методів ввійшла методика „ціннісних орієнтацій” М. Рокіча, то методика діагностики рівня агресивних ворожих реакцій А. Басса і А. Даркі.

Виявлення рівня адаптації до своїх професійних обов’язків  у процесі становлення у працівників прокуратури проводилось за методикою експрес діагностики адаптивності.

Вивчення рівня успішності досліджуваних осіб проводилось з використанням групи методів. Сюди ввійшли наступні методи: „Прогресивні матриці” Дж. Равена, шістнадцятифакторний особистісний опитувальник, 16-PF форма „А”, „Стандартизований метод дослідження особистості”, а також „Рівень суб’єктивного  контролю”. Крім того, до цієї групи  методів відносяться методики, які використовувались для визначення „Товариськості” і методики „Діагностика рівня емпатичних здібностей” В.В.Бойко. Всі кількісні дані оброблялись методами математичної статистики.

Другий підрозділ цього розділу присвячений обґрунтуванню специфіки професійної діяльності працівників прокуратури та побудові професіограми та психограми успішного прокурора.

Професіограма складається з семи основних видів професійної діяльності прокурора: соціально-мотиваційної, когнітивної, організаційно-управлінської, превентивно-виховної, комунікативно-конструктивної, авторегуляторної і операціональної. При цьому доведено, що найбільш важливими для психологічного аналізу і основними особливостями професійної діяльності прокурора являються: обов’язкова юридична нормативність задач і функцій прокурора; чітко регламентовані межі його повноважень; суворо обумовлені вимоги до форм реагування при порушеннях законів; директивний стиль діяльності, заснований на єдиноначальності. Суперечливий характер діяльності обумовлений, з одного боку, жорсткістю юридичних вимог до неї, а, з другого боку,  творчим її характером, різноманітністю задач, які вирішуються, процесуальною і професійною самостійністю, яка детермінує високу особисту відповідальність за свої рішення. Саме суперечливість діяльності прокурора обумовлює її стресогенний характер.

Психограма успішного прокурора побудована з п’яти факторів, які вміщують основні вимоги, що пред’являє  ця професія  до індивідуально-психологічних особливостей її носія.

Слід зазначити, що після теоретичної побудови психограми було проведено серію досліджень з метою емпіричного обґрунтування отриманих даних. Емпіричні показники, одержані різними методами, можуть служити прогностичними факторами, завдяки яким можна виявити придатність досліджуваної  особи до виконання професійних обов’язків прокурора. Саме в цьому полягає істотна і головна відмінність нашої  психограми від отриманих моделей інших дослідників. Використання якісних і кількісних показників нашої психограми дає можливість застосовувати цей підхід для визначення не тільки наявності, а і рівня розвитку професійно необхідних якостей і здібностей працівників прокуратури. Крім того, це дає змогу диференційовано визначити їх потенційні професійні можливості і робити висновок про наявність індивідуально-психологічних умов до успішного виконання специфічних обов’язків прокурора.

Третій розділ „Психологічні умови успішності професійної діяльності працівників прокуратури”. У першій частині нашого дослідження виявлялись умови особистісно-професійного становлення працівників прокуратури. Було показано, що виділені три групи службовців (початківці, спеціалісти і професіонали) мають досить вагомі відмінності. Так, установлено, що соціальне походження у початківців - працівників прокуратури у 35 % робітничо-селянське, а 55 % - з сімей інтелігенції. У той час як професіонали, навпаки, 81 % мають робітничо-селянське походження і тільки 5 % - інтелігентське.

Виявлені взаємозв’язки між особистісно-професійним становленням працівника прокуратури і соціально-біографічними умовами його життя. Так, успішність навчання в школі відіграє не головну роль; ефективність становлення службовців прокуратури більшою мірою залежить від активних занять громадською роботою, спортом, служби в армії та професійної діяльності до приходу в прокуратуру.

Перераховані види  діяльності сприяли формуванню навичок  спілкування, комунікативної компетентності, емоційно-вольової стійкості, цілеспрямованості та організованості, які так необхідні у професії прокурора. Показано також, що ефективність становлення працівників прокуратури залежить від рівня їх агресивності: остання зменшується  у міру набуття майстерності.

Ставлення до життєвих цінностей також досить суттєво відрізняється у досліджених груп працівників. Наприклад, таким цінностям, як ставлення до роботи, віддають перевагу тільки  7 % працівників прокуратури - початківців, а професіоналів - 40 % ; ставлення до навчання у початківців – 25 %, а у  професіоналів - 51 %; ставлення до охорони закону  у початківців  - 15 %, а у професіоналів – 55 %.

Встановлено також, що показники рівня адаптивності змінюються з набуттям навиків та підвищенням майстерності фахівців. Наприклад, показники психічної втомлюваності і тривожності у початківців, відповідно 8,4 та 8,8 ум.од; у той час як у професіоналів вони значно ближчі до норми: 5,2 та 5,6 ум.од. Норма для обох показників дорівнює 5 ум.од. Саме  протікання цих психологічних процесів з меншими показниками дає можливість більшою мірою пристосуватись до специфіки професійної діяльності в прокуратурі. Тому у високо адаптованих працівників, якими є професіонали, найменше відхилення від аутогенної норми (4,5 ум.од), а у початківців – 10,1 ум.од. Крім того, у професіоналів виявлені максимальні кількісні показники коефіцієнтів: вегетативного – 2,6 ум.од. (у початківців - 1,8 ум.од) і адаптації - 0,83 ум.од. (у початківців - 0,43 ум.од).