Багатоукладність як чинник демонополізації конкурентоспроможних систем у сфері товарного обігу

summary

Внаслідок процесів роздержавлення та приватизації  в соціальній структурі системи у сфері товарного обігу склалися відповідні зміни. За період 1992-1996 років за рівнем приватизації об’єктів внутрішня торгівля випереджала промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок, готелі і ресторани.

Розглянемо державну та недержавну системи торгівлі відповідно до соціальних форм власності, що утворилися в цих системах. Тобто державна система торгівлі базується на державній та державно-корпоративній, комунальній та комунально-корпоративній власності, а недержавна система на приватній формі власності.

Відомо, що до перебудованого періоду всі канали товаропросування були одержавлені. Державний сектор торгівлі споживчими товарами складав 2/3, а інша частина припадала на кооперативну торгівлю, а приватна торгівля вважалася чужорідною для системи соціалістичного господарювання. Все це призводило до надмірної централізації, усуспільнення власності та монополізації торгівлі.  Державна форма в торговельних системах базується на державній комунальній формі власності, тобто на власності місцевих  органів влади. Таким чином особливістю державної торгівлі є те, що вона  заснована на державній власності, а її роздрібна й оптова мережа розміщена переважно в містах, відповідно вона обслуговує міське населення. Необхідність збереження державної форми торгівлі в ринковому середовищі пояснюється багатьма причинами. По-перше, у сфері товарного виробництва зберігається масштабний державний сектор. Тут значна частина продукції реалізується через державні канали. По –друге, державна торгівля покликана обслуговувати соціально незахищених громадян: пенсіонерів, ветеранів, біженців, багатодітних сімей на пільгових засадах. По-третє, через державну торгівлю державні органи мають можливість організовувати купівлю – продаж на умовах держконтракту, держзамовлення тобто купувати ресурси для державних потреб і за державні кошти. Таким чином, по суті, три соціальні форми (державна, колективна і приватна) визначали соціальну характеристику торговельної системи