Особливості застосування методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчого

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження та визначено об’єкт, предмет, головну мету та завдання дослідження, методологічні та методичні підходи. Висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи та особистий внесок автора. Наведено відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження та структуру роботи.

У першому розділі “Аналіз та принципи використання методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності”, що складається із трьох підрозділів, проведено теоретичний аналіз вітчизняних і закордонних досліджень, присвячених проблемі застосування методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності.

Поняття “психологічний вплив” зазнало змін, що пов’язані як із розширенням сфери його застосування, так і з фундаментальним вивченням різноманітних аспектів цієї проблеми – класифікації методів, правомірності та доцільності застосування, регуляції застосування та формування практичних навичок використання тактичних прийомів, що базуються на психологічному впливові. Аналіз підходів до вивчення класифікацій методів психологічного впливу; необхідності, правомірності та доцільності його застосування у слідчій практиці як серед психологів, так і серед юристів (О.Р. Ратінов, В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько, О.М. Столяренко, М.В. Костицький, Ю.В. Чуфаровський, В.Г. Андросюк, В.К. Весельський, М.І. Єнікєєв, Є.Л. Доценко, Т.С. Кабаченко, Є.В. Сидоренко, Л.Б. Філонов, Ф.М. Сокіран та ін.) свідчить про різноманітність форм опису методів і засобів впливу. Питання про класифікацію методів психологічного впливу та виділення найбільш значущих критеріїв допустимості їхнього застосування на сьогодні не достатньо опрацьовані, хоча активно розглядаються в роботах В.П. Бахіна, В.І. Гончаренко, В.О. Коновалової, В.Г. Лукашевича, М.В. Салтевського, І.Л. Петрухіна та ін. Багато авторів обмежуються виділенням і описом двох-трьох груп методів впливу та їхньої класифікації. Проаналізувавши історію становлення і розвитку методів впливу на особистість, ми прийшли до висновку, що існує дві основні групи методів впливу: переконання через задобрювання, заохочення та переконання за допомогою примусу (погрози, залякування). Ці методи реалізуються багатьма способами і прийомами із використанням різноманітних тактик і стратегій, що вимагає розробки спеціальної упорядкованої системи їхньої класифікації.

Міжнародне співробітництво правоохоронних органів склалось у певну систему, у межах якої вирішуються питання дотримання поліцією прав і свобод людини, контроль над використанням недозволених методів психологічного і фізичного впливу, катувань, проблеми попередження злочинності, боротьби з нею і поводження із правопорушниками. Співробітництво у галузі запровадження норм і принципів поліцейської етики в практику діяльності поліції країн світової співдружності свідчить про міжнародне визнання системи норм поліцейської деонтології як загальноприйнятого нормативно-орієнтуючого інституту. Однак невідповідність основних характеристик правових норм (соціальна значущість, міра вияву і ступінь шкоди) призводить до певних складнощів у створенні оптимального міжнародно-правового співробітництва, що ґрунтується на адекватному психологічному сприйманні цих параметрів мешканцями кожної країни. Серед найбільш відомих публікацій сучасного періоду у Західній Європі та Америці необхідно відзначити роботи Г. Тоха, Р. Луважа, Г.Ю. Айзенка, Г.К. Салсберга, Г. Беккера, Д. Клеммерса та ін., у яких розглядались питання застосування методів психологічного впливу з метою одержання необхідної інформації при розслідуванні злочинів.

Аналіз наукової літератури показує, що в ході історичного розвитку суспільства постійно розширювалась і ускладнювалась сфера використання методів психологічного впливу та засоби, які реалізовували відповідні методи, але недостатність даних про цю проблему потребує подальшого її дослідження.

У другому розділі “Етапи та методи дослідження” наводиться методологічна схема побудови дослідження, загальна характеристика груп досліджених та методів дослідження. Дослідження проводилося протягом 2000-2004 років на базі Національного університету внутрішніх справ, районних відділень УМВС України в Харківській області, кафедри прикладної психології Національного університету внутрішніх справ. У ході роботи було здійснено комплексне обстеження трьох груп досліджених: перша група ‑ 452 курсанти випускних курсів юридичного факультету Національного університету внутрішніх справ (237 – випускники 2002-2003 рр. та 215 – випускники 2003-2004 рр.); друга група ‑ працівники слідчих підрозділів (слідчі, помічники слідчих, дізнавачі) – 50 осіб, які працюють у м. Харкові та Харківській області та заочно навчаються у Національному університеті внутрішніх справ (стаж роботи в слідчих підрозділах 1-5 років); третя група ‑ підслідні у кількості 50 осіб.

Експериментально-дослідна робота проходила в декілька послідовних етапів, кожний з яких переслідував конкретні цілі та вирішував певні задачі.

Перший етап (1999-2001 рр.) полягав у перегляді та аналізі наукової літератури, архівних матеріалів, керівних документів, регламентуючих діяльність правоохоронних органів, законодавчої бази України, країн ближнього та дальнього зарубіжжя; всебічному аналізі проблеми використання методів психологічного впливу в процесі розслідування злочинів, виборі предмета та об’єкта досліджень, формулюванні робочої гіпотези; розробці початкових принципів та методики дослідження.

Другий етап (2002 р.) був присвячений теоретичному узагальненню об’єктивного загальносвітового досвіду використання методів психологічного впливу в слідчий діяльності

Третій етап (2002-2003 рр.) – проведення емпіричних досліджень. На цьому етапі проводилося анкетування, опитування, інтерв’ювання слідчих, курсантів випускних курсів юридичного факультету НУВС і підслідних; контент-аналіз документів, які містяться у кримінальних справах; документів, що відбивають стан злочинності та її динаміку за визначений період; документів, що відображають скарги та заяви громадян на неправомірні дії працівників ОВС. Опрацьовувались підходи із розробки, класифікації та моделювання засобів психологічного впливу у професійній діяльності слідчого.

Четвертий етап (2003-2004 рр.) – підсумковий, узагальнюючий, що дозволив підбити підсумки досліджень, визначити подальші напрямки роботи. На цьому етапі були узагальнені результати та сформульовані висновки досліджень.

Третій розділ “Емпіричні дослідження застосування методів психологічного впливу слідчими у професійній діяльності” складається із чотирьох підрозділів і присвячений аналізу психологічних детермінант, що зумовлюють високий рівень напруженості слідчої діяльності; визначенню причин, що ускладнюють роботу слідчого та сприяють застосуванню слідчими неправомірних методів впливу; характеристиці співвідношення фактів порушення законності у слідчій діяльності; визначенню значущості окремих методів впливу на підвищення ефективності діяльності слідчого; виокремленню пріоритетної ролі психологічних методів впливу у практичній діяльності слідчих та аналізу об’єктивних та суб’єктивних умов застосування слідчими неправомірного психологічного впливу.

На основі даних експериментального дослідження нами було встановлено, що головними психологічними детермінантами, які зумовлюють високий рівень напруженості професійної діяльності слідчого, є:

·         правова регламентація, що обмежує свободу слідчих робітників, підпорядковуючи їхню діяльність суворо встановленим нормам закону, і не може простягатися далі оперування вже сформульованими у законі вимогами і порядком діяльності;

·         високий рівень відповідальності за результати діяльності, ступінь ризику для власного життя та турбота за безпеку інших;

·         дефіцит часу, що регулює діяльність і визначає для неї суворий режим, психологічно впливає на слідчого, роблячи його працю більш напруженою;

·         насиченість діяльності негативними стресовими ситуаціями, конфліктність діяльності, складність професійних задач, а також часта взаємодія з особами, які скоїли злочин.

Поряд з чинниками, що обумовлюють високий рівень напруженості роботи слідчого, нами було встановлено ще низку причин, які негативно впливають на її ефективність та сприяють застосуванню слідчими методів неправомірного впливу. Серед них найбільш значущими є такі.

Перша група причин пов’язана з низьким рівнем матеріально-технічної забезпеченості діяльності, недостатнім грошовим утриманням та незадоволеністю соціально-побутовими умовами життя. Висока частота вибору значущості в 10 балів за десятибальною шкалою цих факторів як курсантами, так і слідчими свідчить про те, що більше 50% досліджених вважають, що вирішення цих проблем позитивно відіб’ється на підвищенні результативності праці слідчого.

Друга група причин пов’язана з побоюванням постраждати від рук злочинців, тривогою як за своє життя так і за життя своїх близьких. Частота розподілу відповідей за десятибальною шкалою оцінки значущості цих факторів досить висока та стабільна як у слідчих, так і у курсантів, що свідчить про наявність стійкої групи працівників, котрі вважають значущим негативний вплив цієї групи факторів на свою діяльність.

Третя група причин включає фактори, що пов’язані з питаннями якісного кадрового забезпечення слідчих підрозділів: слабкий підбір кадрового апарату, неукомплектованість кадрами, низький рівень професіоналізму працівників слідчих підрозділів. Частота розподілу відповідей за десятибальною шкалою оцінки значущості цих факторів досить висока ‑ приблизно 18% слідчих та 8% курсантів (котрі оцінили значущість цього фактору в 10 балів) вважають, що підвищення рівня професійної підготовки працівників слідчих підрозділів сприяє підвищенню результативності діяльності. Так, наприклад, серед слідчих: неукомплектованість кадрами (16,7% ‑ оцінили значущість фактору в 10 балів); низький рівень професіоналізму (20% ‑ оцінили значущість фактору в 10 балів); слабкий підбір кадрового апарату (20% ‑ оцінили значущість фактору в 10 балів). Така тенденція свідчить про недостатність кількості фахівців та “вимивання” професійного ядра у слідчих підрозділах.

Четверта група причин об’єднує фактори, що пов’язані з організацією праці слідчих. До цієї групи відносяться такі причини: незадоволеність умовами організації праці, необхідність забезпечення високих показників, недосконалість існуючого законодавства, виконання непритаманних функцій, робота в комерційних структурах. Серед досліджених слідчих частота вибору фактору “необхідність забезпечення високих показників” є значно вищою, ніж інших, а саме – 52% респондентів оцінили ступінь його негативного впливу на діяльність слідчого у 10 балів.

П’ята група причин пов’язана зі специфікою професійної діяльності слідчого. В силу виникнення протиріч, зіткнення протилежних інтересів у багатьох випадках спостерігаються ситуації вчинення протидії слідству, що негативно впливає на хід розслідування кримінальної справи.