ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність наукової проблеми, показано зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами, визначено об’єкт та предмет дослідження, мету, завдання, методологічну базу та теоретичну основу роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне та практичне значення, а також наведено інформацію щодо апробації основних положень дисертації.

Перший розділ „Злочинність неповнолітніх як психологічна проблема” присвячено аналізу стану наукової розробки досліджуваної теми в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі. Зазначено, що різні аспекти проблеми злочинності неповнолітніх знайшли відображення в працях низки вчених. Зокрема, І.П. Башкатов, О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, С.І. Болтівець, В.Л. Васильєв, О.В. Землянська, О.О. Кочемировська., Н.Ю. Максимова, О.М. Столяренко виділяють такі специфічні риси злочинності неповнолітніх, як її груповий характер, корислива спрямованість, особлива жорстокість, підвищена латентність підліткової злочинності, її омолодження, наявність специфічного механізму злочинної поведінки.

До основних чинників злочинності неповнолітніх провідні науковці (В.Т. Кондрашенко, Л.І. Анциферова, О.В. Змановська, Е. Лемерт, Г. Беккер) відносять систему взаємозалежних зовнішніх та внутрішніх факторів: соціальних, біологічних і психологічних. У роботах Г. Шнайдера, А.В. Сороки, І.М. Шалімової, Н.Ю. Максимової, Е.Г. Ейдеміллера, О.О. Папіра, Бандури А., Betsch T., Dickenberger D вказується на велику роль сімейного виховання та засобів масової інформації у детермінації злочинної поведінки неповнолітніх. Криміногенне значення психічних аномалій у підлітково-юнацькому віці досліджено А.Є. Личко, В.П. Ємельяновим, І.В. Ждановою, В.В. Корольовим.

Особистість неповнолітнього правопорушника з виділенням мотиваційної сфери як її соціального ядра досліджувалася у роботах Ю.М. Антоняна, Н.П. Крейдун, К.А. Абульханової-Славської, О.М. Столяренка, В.В. Ковальова, К.Є. Ігошева, А.Р. Ратінова. У роботах В.В. Лунєєва, А.М. Яковлєва, Г.Г. Бочкарьової, С.Л. Дановського, Є.В. Пєтухова, С.О. Гарькавця підкреслюється, що мотиваційна сфера неповнолітніх правопорушників відрізняється від мотиваційної сфери їх правослухняних однолітків.

На підставі аналізу наукової літератури зроблено висновок, що мотиваційна сфера особистості неповнолітнього правопорушника неодноразово ставала предметом як психологічних, так і педагогічних, соціологічних, психіатричних досліджень, які, як правило, проводилися шляхом порівняльного аналізу їх із законослухняними підлітками. Разом з тим, мотиваційна сфера певних категорій та груп неповнолітніх правопорушників практично не була предметом спеціального дослідження.

У другому розділі „Загальна характеристика досліджуваних та методів дослідження” подано інформацію щодо неповнолітніх правопорушників, які брали участь у дослідженні, та методів, які використано для виконання поставлених завдань. Дослідження проводилося на базі Куряжської виховної колонії та Харківської школи соціальної реабілітації. У дослідженні взяли участь 213 неповнолітніх правопоруш-ників чоловічої статі у віці від 11 до 18 років, з них 145 юнаків, які відбувають покарання у виді позбавлення волі та 68 підлітків, до яких застосовані примусові заходи виховного характеру. Відповідно до завдань дослідження аналіз особливостей мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників проводився з урахуванням спрямованості вчинених ними злочинів, віку та умов утримання у спеціальних установах, наявності кримінального досвіду, ступеня перевихованнях. Відповідно до поставлених завдань та за вищевказаними критеріями всі неповнолітні, що брали участь у дослідженні, були тричі розподілені на групи (рис.1).

У ході дослідження використано наступні методи: аналіз особових справ правопорушників, метод експертної оцінки, бесіди та психодіагностичний метод. Останній був представлений такими методиками: „Рівень співвідношення „цінності” та „доступності” у різних життєвих сферах” О.Б. Фанталової, „Мотивація афіляції” А. Меграбяна в модифікації М.Ш. Магомед-Емінова,  „Діагностики  потреби у  пошуках  відчуттів” М. Цукермана, „Діагностики ступеня задоволеності основних потреб” Д.Я.  Райгородского, „Мотиваційної індукції” Ж. Ньютена, колірним тестом ставлення (КТС)  Е.Ф. Бажина та  А.М. Еткінда,  методом  колірних  виборів