Психологічні особливості професійної діяльності дільничних інспекторів міліції (на прикладі сприйняття об’єкту професійного інтересу)

summary

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної теми, визначено мету і гіпотезу дослідження, сформульовано завдання, об’єкт та предмет дослідження, методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, розкрито форми її апробації, наведено відомості про структуру дисертації.

Перший розділ «Міжособистісне сприймання як основа професійного спілкування дільничних інспекторів міліції з громадянами» містить теоретичний аналіз стану досліджуваної проблеми. Визначено, що структурно-динамічні особливості суб’єктивного відображення людиною людини розглядаються психологами у зв’язку з внутрішньою системою значень особистості як суб’єкта сприймання, її суб’єктивним «образом світу» (О.М. Леонтьєв, 1979); «особистісними конструктами» (Дж. Келлі, 1963); соціальними диспозиціями (В.А. Ядов, 1975; Д.Т. Кэмпбелл, 1979 та ін.); «когнітивними схемами» (І. Клар, Д. Бар-Тель, А. Кругланскі, 1988); семантичними просторами індивідуальної свідомості (В.Ф. Петренко, 1986).

Незважаючи на термінологічні розбіжності визначень, автори одностайні у тому, що особливості сприйняття інших людей та ситуацій тісно пов’язані з особистісними установками суб’єкта сприймання.

Проведений аналіз наукових джерел показав, що пізнання людьми одне одного розглядається не лише як безпосереднє сприйняття індивідом іншої людини, але і як сприйняття, опосередковане діяльністю суб’єкта сприйняття, точніше – діяльністю групи, до якої він належить, зокрема, професійної (Г.М. Андрєєва, В.С. Агєєв, О.О. Бодальов, Я.Я. Коломінський, А.Г. Костінська, О.О. Крічевський, О.О. Кронік, М.М. Обозов, А.В. Петровський, Ш.В. Саркісян та ін.).. Разом з цим ще існують протиріччя у підходах юридичних психологів до визначення ролі професійного досвіду та стажу професійної діяльності правоохоронців на специфіку їх міжособистісного сприймання.

Специфіку сприйняття людиною людини в особливих умовах професійної діяльності, зокрема, невизначених (С. Аш, Х. Блок, М. Херцман, О.О. Лустіна, М.С. Роговін, О.В. Соловйов, Л.П. Урванцев), конфліктних (І.В. Ващенко, Н.В. Грішина, В.М.Гаврилов,  П.Г.Півоваров, О.Є. Сапарін), екстремальних (О.В.Дашкевич, Ю.І. Ільченко, В.Д. Рудашевський, О.В.Тімченко), на думку вчених, визначають як об’єктивні психолого-професійні особливості діяльності (обмеженість інформації і часу; довготривалі  фізичні, інтелектуальні і психічні перевантаження, «природна» конфліктність правоохоронної професійної діяльності та ін.), так і особистісні характеристики суб’єкта сприймання (комунікативні установки, соціальні орієнтації, локус контролю, імпліцитні уявлення особистості про природу та ознаки конфлікту та ін.).

Для подолання обмеженості диспозиційного і ситуаційного підходів, на нашу думку, більш доцільним є використання «синтетичної» позиції. Опір на принцип взаємодоповнення ситуативних та трансситуативних чинників дозволяє припустити, що у переважній більшості випадків детермінантами є особистісні чинники, а ситуативні відіграють роль модулятора, тобто визначають варіативність проявів особистісних чинників (А.А. Реан, Я.Л. Коломінський, 1999).

Проблема взаємовідносин міліції з населенням досліджувалась в працях М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, С.П. Бочарової, А.П. Закалюка, О.В. Землянської, А.П. Коренєва, А.В. Майдикова, В.І. Московця, В.О. Соболєва та ін. У наведених роботах зазначається, що охорона громадської безпеки, забезпечення прав і свобод громадянина, боротьба зі злочинністю не можуть вестись ефективно без підтримки населення. Слід відзначити, що специфіка професійного спілкування ДІМ із громадянами обумовлюється тим, що право не є єдиним регулятором взаємовідносин міліції і населення. Як зазначає Г.Є. Запорожцева, люди, вступаючи в різні суспільні відносини, на які не поширюється дія встановлених правовими актами правил поведінки, часто на практиці керуються іншими соціальними нормами – політичними, моральними, культурними, соціально-психологічними. Таким чином, перед дільничним інспектором стоіть задача організації ефективної взаємодії з громадянами у повсякденному професійному спілкуванні з урахуванням різноманітних психологічних чинників, що порушують цей процес.

Аналіз літератури свідчить, що дослідження специфіки сприйняття персоналом ОВС громадян як об’єкту професійного інтересу, з урахуванням психологічних особливостей правоохоронної діяльності, фактично відсутні, що ускладнює аналіз цього питання і стимулює проведення спеціального вивчення означеної проблеми.

Другий розділ «Загальна характеристика досліджуваних та методів дослідження». Визначено концептуальну схему дослідження, охарактеризовано групи досліджуваних та методи дослідження.

До основної групи досліджуваних увійшли дільничні інспектори міліції міських та районних підрозділів УМВС України в Харківській області загальною кількістю 180 осіб чоловічої статі. Для дослідження трансформації сприйняття дільничними інспекторами міліції об’єкту професійного інтересу в залежності від стажу служби в ОВС основна група була поділена на три підгрупи: зі стажем служби в ОВС 0-3 роки; 3-10 років; понад 10 років.

Для реалізації поставлених задач у дисертаційному дослідженні були використаними такі методики: методика В. Бойко “Діагностика комунікативної установки”; опитувальник рівня суб’єктивного контролю, розроблений Дж. Ротером і адаптований Є.Ф. Бажиним, О.О. Голинкіною, О.М. Еткіндом; методика Т. Лірі «Діагностика міжособистісних стосунків»; модифікована у даному дослідженні методика Тащьової А.І. «Діагностика міжособистісного сприймання у конфліктній ситуації»; методика А.Баса-А.Дарки «Діагностика показників і форм агресії»; методика К. Томаса «Стилі поведінки у конфліктній ситуації». Обрані методики  релевантні задачам дисертаційного дослідження і відповідають вимогам надійності і вірогідності. Кількісні дані підлягали математико-статистичній обробці.

Третій розділ «Експериментальне дослідження професійних особливостей сприйняття дільничними інспекторами міліції громадян в процесі виконання службових завдань».

Узагальнення результатів емпіричного дослідження показало існування професійних особливостей комунікативних  установок ДІМ у взаємодії з населенням: підвищений рівень прихованої жорстокості у відношенні до громадян у професійному спілкуванні, схильність до негативних висновків та недостатньо обґрунтованих узагальнень у взаємодії з громадянами. Разом з цим, на помірному рівні зберігається негативний досвід спілкування та готовність до ворожих дій у взаємодії з населенням. Результати дослідження продемонстрували існування у досліджуваних ДІМ вищого, у порівнянні з контрольною групою (інспектора з питань НПД), рівня сформованості установки на негативізм у судженнях про інших людей як готовності суб’єкта до негативних оцінок партнерів по взаємодії, а також готовності до необґрунтованих узагальнень негативних фактів у сфері професійного спілкування.

Отримані дані свідчать про меншу різнорідність індивідуальних показників сформованості деструктивних комунікативних установок ДІМ, що також вказує на їх професійну опосередкованість. Встановлено існування взаємозв'язків між комунікативними установками та особистісною агресивністю ДІМ, що, на нашу думку, може розглядатися як виражена профдеформаційна тенденція.

Виявилося, що основні соціальні орієнтації дільничних інспекторів міліції сформовані на помірному рівні, що є проявом успішної адаптації ДІМ до комунікативної діяльності в умовах вирішення службових задач. Разом з цим, відзначено, що професійною особливістю соціальної орієнтованості ДІМ є вища, ніж у досліджуваних контрольної групи,  ворожість та підозрілість до громадян як об’єкту професійного інтересу.

Визначеною професійною особливістю інтернальності дільничних інспекторів міліції є внутрішня локалізація СК. У соціально-перцептивному та комунікативному аспектах ця особливість виявляється у соціальній екстраверсії ДІМ, їх соціальній зрілості, незалежності, відчутті поваги до себе та партнерів по взаємодії. Виявлено існування зворотнього взаємозв’язку між інтернальністю дільничних інспекторів міліції у різних сферах та їх деструктивними комунікативними установками.

Встановлено, що ДІМ у цілому менше за досліджуваних контрольної групи схильні до визначення ситуації як конфліктної у випадках, пов’язаних з проявами фізичної та вербальної агресії, а також психологічної несумісності  з об’єктом професійного інтересу. На ситуаційному рівні це виявляється у більшій схильності ДІМ у порівнянні з контрольною групою до використання у конфлікті поведінкових стратегій пристосування та співробітництва. Професійна опосередкованість даних особливостей виявляється у підвищеній конфліктологічній стійкості працівників служби ДІМ, у формуванні певної соціально-перцептивної стійкості щодо оцінювання ситуації як конфліктної у випадках, пов’язаних з актами фізичної, вербальної агресії, або проявами психологічної несумісності.

У четвертому розділі «Особливості трансформації сприйняття дільничнми інспекторами міліції громадян як об’єкту професійного інтересу в залежності від стажу служби в ОВС» було досліджено та проаналізовано зміни сприйняття громадян як об’єкту професійного інтересу у досліджуваних основної групи з різним стажем служби в ОВС.

Отримані результати у цілому не виявили значущих відмінностей комунікативних установок і соціальних орієнтацій, а також інтернальності ДІМ у підгрупах зі стажем 0-3 роки і 3-10 років. Дільничні інспектори зі стажем служби в ОВС до десяти років у цілому мають помірний рівень сформованості негативних комунікативних установок і соціальних орієнтацій щодо громадян як об’єкту професійного інтересу. Виявлена залежність схильності дільничних інспекторів міліції до негативних суджень про об’єкт професійного інтересу від зростання стажу протягом перших трьох років служби в ОВС.

Разом з цим слід відзначити зростання після трьох років служби кількості працівників (до 10,4%) з надто владним, деспотичним ставленням до об’єкту професійного інтересу у соціальній взаємодії.

Також діагностовано пряму залежність схильності до актуалізації відкритої жорстокості до об’єкту професійного інтересу від зростання стажу служби ДІМ в ОВС, та поступове зростання схильності до необґрунтованих узагальнень негативних фактів у сфері взаємостосунків з громадянами. На цьому етапі професіоналізації ДІМ притаманний найвищий рівень сформованості негативного досвіду спілкування, готовності до звичного оцінювання нових соціальних ситуацій, певної стереотипності комунікативної поведінки і, разом з цим, негативного відношення до об’єкту професійного інтересу.

Визначена пряма залежність між зростанням стажу служби в ОВС і підвищенням рівня сформованості негативного досвіду спілкування протягом від 3-10 років. Рівень інтернальності ДІМ з досвідом служби в ОВС до десяти років має максимальний показник майже в усіх галузях життєдіяльності і соціальної взаємодії. Такі дані підтверджують положення про те, що на початку служби в ОВС професійна деформація не здійснює помітного впливу на особистість працівника і тому зберігаються основні механізми соціального сприйняття працівника служби ДІМ.