ОСОБЕННОСТИ САМОРЕГУЛЯЦИИ ПСИХИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЙ КУРСАНТАМИ В ПРОЦЕССЕ ПЕРВИЧНОЙ ВОЕННО-ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ

summary

У  вступі обґрунтувано  актуальность  теми  дослідження,  її  зв'язок  з  науковими  програмами  і  планами,  визначено  об'єкт,  предмет,  мету  та  задачі  дослідження,       ого теоретико-методологічну базу,  описано  методи  дослідження,  визначено  наукову  новизну й практичне  значення  одержаних результатів,  наводено  дані щодо  апробації результатів дослідження. 

У  першому  розділі  «Саморегуляція психічних станів як проблема сучасної психологічної науки» здійснений  аналіз  стану  дослідженої  проблеми саморегуляції психічних станів у  психологічній  літературі.  Різні аспекти  даної проблеми розглядаються в роботах І.І. Ахтамянової, Л.Ф. Бурлачука, В.А. Ганзена, О.А. Головка,  Є.П. Ільїна, Л.О. Китаєва-Смика, О.А. Конопкіна, О.С. Кочаряна, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, С.Д. Максименка, Н.І. Наєнко, Т.А. Немчина, К.К. Платонова, О.П. Саннікова, Г.Б. Суворова та ін. Аналіз нукових джерел дозволив виявити різні підходи до розробки цієї проблеми, що дозволяють розглянути саморегуляцію психічних станів стосовно практичної діяльності курсантів у стресових ситуаціях, спрямованої на успішне вирішення ними поставлених задач.

Проведений аналіз літератури показав, що для курсантів одним з складних і важких періодыв навчання і служби є первинна військово-професійна підготовка (ПВПП). Саме в цей період відбувається інтенсивний процес їхньої адаптації до істотно нових умов. Курсанти зустрічаються зі специфічними труднощами в житті, побуті, навчанні, спілкуванні з новим колективом, новими наставниками, з невідомими раніше військовими порядками. Усі ці труднощі обумовлені стресовими ситуаціями, що виникають у процесі  первинної військово-професійної підготовки і, як правило, впливають на психічний стан курсантів.

Встановлено, що успішність саморегуляції психічних станів курсантами в стресових ситуаціях опосередковується рядом особистісних параметрів: агресивністю, спрямованістю (В.С. Новиков), тривожністю, напруженістю       (Г. Красовський,  В. Кутузов, П.В. Симонов), товариськістю, темпераментом, самооцінкою, самоконтролем (А.Л. Журавльов, С.І. С’єдін), інтроверсією-екстраверсією (Н.Ф. Феденко), мисленням, емоційною стійкістю, сугестивністю (В.І. Лебедєв,  А.А. Леонов) та ін.

Разом з тим, важливою умовою успішної саморегуляції є сформованість умінь саморегуляції і широкий поведінковий паттерн реагування на стресову ситуацію.

Проведений у першому розділі аналіз літератури дозволив зробити висновок, що проблема саморегуляції психічних станів курсантами в процесі первинної військово-професійної підготовки досліджена недостатньо, а задача цілеспрямованого формування умінь саморегуляції курсантами психічних станів у стресових ситуаціях залишається невирішеною як у теоретичному, так і в конкретно-прикладному аспектах.

Другий  розділ «Динаміка психічних станів і їх саморегуляції в процесі первинної військово-професійної підготовки»  присвячений обґрунтуванню  доцільності  застосування  використаних  методів,  проведенню  короткої  характеристики  груп  обстежуваних  і  опису  етапів дослідження. 

Дослідження процесу саморегуляції психічних станів курсантів у ході первинної військово-професійної підготовки проводилося протягом  2-х  років  (2000–2002рр.)  у  різних  регіонах України (міста:  Богодухів, Чугуїв, Котовськ), за два етапи: перед початком первинної військово-професійної підготовки й у ході її проведення. На кожному з цих двох етапів виявлялися психічні стани курсантів, а також рівні сформованості  особистісних особливостей і умінь саморегуляції. В подальшому визначалася їх динаміка в результаті впливу стресових ситуацій. До складу досліджуваної вибірки входило 216 курсантів.

Найбільш типовими для курсантів у процесі первинної військово-професійної підготовки були переживання станів психоемоційного напруження, тривоги і монотонії.

На основі контрольного списку ситуацій було виявлено, що стан напруження в курсантів у процесі первинної військово-професійної підготовки  викликали:  тверда  регламентація  алгоритму  виконання  задачі, відсутність  звичного  робочого  ритму;  нові, незвичні ситуації,  з  якими  курсанти  не  зіштовхувалися  в  повсякденному  житті;  стан перманентного  очікування  команд  і  сигналів,  час  надходження  яких  не  визначено; інформаційні перевантаження;  дискретність  діяльності;  дефіцит  часу.

Стан тривоги був обумовлений:  погрозою  невиконання  навчально-бойової  задачі  внаслідок  впливу  стресових ситуацій, що  негативно  впливають  на  ефективність діяльності  курсантів;  високою  відповідальністю  за  точне  і  своєчасне  виконання  навчально-бойових  задач;  раптовістю  одержання  сигналів  і  команд;  постійними  змінами  обстановки,  її  новизною  і  невизначеністю;  нестійкістю  і  суперечливістю  інформації, що надходить  у  ході  проведення первинної військово-професійної підготовки.

Стан монотонії  було обумовлено: одноманітністю команд, що  надходять  у  ході  проведення первинної військово-професійної підготовки;  малозмістовністю  й  однотипністю  дій  курсантів  після  одержання  команди  або  сигналу,  їх  багаторазовим  повторенням  і  невеликою  тривалістю,  а  також  багатогодинним  перебуванням  курсантів  в  одному  положенні.

У результаті була створена шкала стресових ситуацій, що запускають специфічні психічні стани у курсантів в ході первинної військово-професійної підготовки.

Діяльність у стресових ситуаціях призводила до прояву у курсантів ознак стомлення і перевтоми, що впливали на зміни їх психічних станів. Крім того в курсантів спостерігалися субдепресивні стани, що знижують задоволеність обраною професією і продуктивність виконання задач у ході первинної військово-професійної підготовки.

На підставі експертних оцінок (експертами виступали командири, їх заступники з виховної роботи і психологи) були виділені три групи курсантів, що розрізняються за рівнями сформованості умінь саморегуляції психічних станів у стресових ситуаціях. До першої групи були віднесені курсанти з високими рівнями сформованості умінь саморегуляції,  кількість яких склала 19,4% досліджуваної вибірки, до другої групи були віднесені  курсанти середнього рівня сформованості умінь психічної саморегуляції  (49,1%)  і до третьої  з  низькими  (31,5%). Жоден  з курсантів досліджуваної вибірки раніш не навчався методам саморегуляції. Тим часом, розходження між ними за рівнем сформованості умінь саморегуляції свідчать, що останні сформовано спонтанно. Однак, стійкість таких спонтанно сформованих умінь саморегуляції є невисокою.