ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ТЕЛЕСНО-ОРИЕНТИРОВАННОЙ КОРРЕКЦИИ ПОВЕДЕНИЯ ПОДРОСТКОВ С АКЦЕНТУАЦИЯМИ ХАРАКТЕРА

summary

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, виділено об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі   «Акцентуації характеру і психологічні проблеми підліткового віку»   проведено теоретичний аналіз уявлень про природу і суть підліткових акцентуацій характеру, їх зв'язку з емоційно-афективною і тілесною динамікою в підлітковому віці. Такий аналіз дозволив сформувати комплексне уявлення про причини ймовірних порушень поведінки у підлітків на фоні акцентуйованих рис характеру. Базою теоретичних уявлень про підліткову акцентуацію характеру виступили дослідження різних авторів (В.П.Дворщенко, М.В.Коркіна, К.Леонгард,  О.Е.Личко, С.І.Підмазін, Ю.В.Попов та інші).

Розглянуто і проаналізовано умови формування і проявів акцентуацій характеру, їхня вікова динаміка і типологія. Певне значення надано, зокрема, соціальним джерелам формування тих чи інших рис характеру, провідну роль серед яких відіграють сім'я і школа. Крім соціальних чинників зародження крайових станів, важливе значення мають також внутрішньо-особистісні процеси, зокрема, те, як дитина сприймає і оцінює психогенний вплив. Подальший аналіз дозволив розширити уявлення про природу травмуючих особистість підлітка зовнішніх впливів і говорити про ту чи іншу ступінь їхньої афектогенності.

Динаміка проявів акцентуйованих рис характеру безпосередньо пов’язана з процесом соціально-психологічної дезадаптації підлітків. Доводиться положення про те, що дезадаптивні реакції у сфері афективної і тілесної сфери складають ядро феноменів дезадаптивної поведінки підлітків. Відповідно до завдань дослідження ми обгрунтовуємо припущення про те, що на розвиток дезадаптивних процесів і декомпенсаторних реакцій впливають такі специфічні утворення емоційно-афективної сфери, як тривожний та агресивний поведінкові комплекси. Їхня патогенність полягає в сенсибілізації емоційної сфери підлітків до психотравмуючих факторів, що відповідають специфіці типу акцентуації, внаслідок чого формується дезадаптація за тривожним та агресивним типами.

Відповідно до теми дослідження особливу увагу в дисертації приділено особливостям тілесної сфери акцентуйованих підлітків. Відзначається вагомість нової для психології сфери знання  - психології тілесності (В.В.Ніколаєва, Г.Г.Аріна; А.Ш.Тхостов). Розглядаються питання, що стосуються процесу становлення тілесної сфери в підлітковому віці, а також взаємовиявлення і взаємозв'язки тілесних феноменів та акцентуйованих рис характеру.

У другому розділі   «Феноменологія тілесності як основа тілесно-орієнтованого підходу в психокорекції» розробляється уявлення про природу тілесності людини. Основою методологічного аналізу послужила філософсько-антропологічна концепція тілесності, представлена у працях В.А.Подороги і А.Ш.Тхостова. Визначення терміну «тілесність» дозволяє підвищити точність і методологічну адекватність розробленої в ході нашої роботи тілесно-орієнтованої корекційно-розвиваючої програми.

Тілесність розглядається як інтегративна засада, що забезпечує цілісність переживання людиною всього розмаїття досвіду, джерелом якого виступають феномени об'єктивної реальності. Тілесність розглядається як сутнісна характеристика людини. Її онтологічний аспект, виражений у феномені суб’єктності, зумовлений соціальним, культурним і духовним розвитком особистості. Підсумок саморозвитку природної основи людини, збагаченої соціальним та етичним досвідом, визначається як субстанціональність людського тіла.

З точки зору структурно-функціональної цілісності психіки і тіла в подальшому викладі ми розглядаємо організм людини як систему співпорядкованих елементів. Ця система служить джерелом формування уявлень про інтегральну індивідуальність та її структуру (М.І.Акинщикова,  В.С.Мерлін). Аналіз цих уявлень дозволяє зробити висновок, що тілесність людини є сумарним ефектом еволюційного розвитку, в якому в найбільш економічній формі представлено процес поетапного становлення та організації індивіду і особистості.

Підсумком методологічного аналізу стало визначення поняття тілесність. Тілесність людини розглядається нами як інтегративний, цілісний комплекс переживань людиною своєї родової суті, яка полягає в соматичному опосередкуванні проявів суб'єктивної реальності її внутрішнього світу. Функціональна сукупність тілесних якостей, зумовлених біологічною, психологічною і соціальною складовими людини, забезпечує здатність співвідносити світ суб'єктивно-психологічних феноменів до феноменів об'єктивної реальності. Виходячи з такого розуміння людська тілесність являє собою унікальний предмет пізнавального відношення, що з'являється у вигляді безперервності і нескінченності суб'єктивних можливостей самопізнання (Н.Ф.Каліна). Це було для нас базою теоретичного обґрунтування можливості використання методів тілесно-орієнтованої психокорекції в роботі з акцентуйованими підлітками.

Принципи психокорекційної роботи з акцентуйованими підлітками розглядаються нами в третьому розділі дослідження – «Практичні аспекти тілесно-орієнтованої психокорекції поведінки підлітків з акцентуаціями характеру».

Зосередження нашої уваги саме на тілесно-орієнтованих методах психологічної корекції зумовлене зростанням на даний час девіантності тілесного розвитку підлітків. Потенційно висока ефективність цих методів (більшість з яких була розроблена зарубіжними авторами) для практичної реалізації вимагала їх адаптації до умов вітчизняного культурально-психологічного середовища. У більш вузькому контексті виникає необхідність адаптації цих методів до умов загальноосвітньої школи.

Наявні на даний час методологічні розробки психокорекційної роботи тією чи іншою мірою підкреслюють необхідність орієнтації психологічного впливу на наближення поведінки підлітка до соціальних вимог, які ставляться до нього.  Однак, крім корекційних цілей, важливого значення в роботі з підлітками набуває розвиваючий вплив, що значно підвищує ефективність будь-якої психологічної роботи.

Ситуація тілесного розвитку підлітка вимагає чіткого визначення умов проведення психокорекційного тренінгу. У зв'язку з цим запропоновано авторську модель психологічного «простору» корекційної практики. Основними її компонентами, розвиток яких зумовлює ефективність психокорекцїї, є: креативність, адаптивність і адекватність самооцінки. Можливість їх розвитку забезпечується акцентуванням уваги на формуванні таких параметрів функціональної активності особистості підлітка: когнітивна чутливість, емоційна рухливість, координаційна стійкість, стабільність уваги, пластичність. Основною умовою успішності корекційно-розвиваючої програми виступає ступінь усвідомлення своєї поведінки. Реалізація процесу усвідомлення продиктованих структурою характеру особливостей поведінки здійснюється через тілесну активність.

Оскільки основними чинниками соціально-психологічної дезадаптації підлітків виступають агресивний і тривожний поведінкові комплекси, ефективність психологічної роботи забезпечується корекцією їх дезадаптуючого потенціалу. У сфері тілесності ступінь ефективності корелює з досягнутим рівнем психоемоційної та тілесної пластичності і конгруентності.

Зміст корекційних прийомів і методів тілесно-орієнтованого підходу надає можливість успішної корекції порушених форм поведінки акцентуйованих підлітків і розвитку їх адаптивного потенціалу. Безпосередньо це пов'язане з тим, що зазначені методи сприяють формуванню гармонійного і адекватного образу тілесного Я, стійкій самооцінці, а також розвивають навички використання в соціальному середовищі різних стратегій і прийомів тілесної і особистісної активності.

Теоретичний та емпіричний аналіз дозволив сформувати авторське уявлення про спрямованість тілесно-орієнтованої корекції і постулювати її інтегративну спрямованість. Виходячи з цього мета тілесно-орієнтованої психокорекції – інтеграція свідомості з тілом через досягнення свободи у самовираженні і глибинному усвідомленні тілесних процесів.

Основою для створення тілесно-орієнтованої психокорекційної програми виступала парадигма тілесно-орієнтованої психотерапії (Ф.М.Александер, В.Ю.Баскаков, Ч.Брукс,  О.Лоуен,  В.М.Нікітін, В.Райх,  І.Рольф,  М.Фельденкрайз). Аналіз існуючих напрямів тілесно-орієнтованої терапії дозволив виділити основні методичні прийоми цього підходу, а також їхню роль і ступінь ефективності в роботі з акцентуйованими підлітками: дихальна техніка, релаксаційно-сенситивні техніки, післяізометричні і масажні техніки, театральні техніки, техніки експресивної (виразної) дії і танцювальні техніки, когнітивно-аналітичні техніки, альтернативні методи роботи з тілом (наприклад, йога). Використання цих прийомів вимагає відповідних професійних навичок і точного дотримання з боку ведучого певних етичних стандартів.

У четвертому розділі дисертації «Експериментальне вивчення можливостей тілесно-орієнтованої психокорекції в роботі з акцентуйованими підлітками» наводяться емпіричні дані про ступінь ефективності використання тренінгової програми, побудованої на принципах тілесно-орієнтованого підходу, в роботі з акцентуйованими підлітками.

Основою для участі підлітків в психокорекційній програмі послужили дані комплексного психодіагностичного обстеження. Оцінка ступеня вираженості акцентуйованих рис характеру проводилася з урахуванням діагностичних рекомендацій, запропонованих С.І.Підмазіним («Патохарактерологічний діагностичний опитувальник» А.Е.Личко в модифікації С.І.Підмазіна, тест «Смислові установки» С.І.Підмазіна і «Цветовой тест» М. Люшера в модифікації Л.Н.Собчик) і доповнених результатами спостереження та експертних оцінок. На цьому етапі дослідження нами було протестовано 418 чоловік, які є учнями середніх загальноосвітніх шкіл м.Сімферополя. Вибірку склали діти підліткового віку без явних ознак психічної патології. Після виключення з вибірки тих осіб, чиї результати з тих чи інших причин виявилися  недостовірними, аналізована вибірка склала 404 чоловіка. З них акцентуйованих рис характеру не виявлено у 60 чоловік. Зіставлення даних тестування, експертних оцінок і спостереження дало такий розподіл за типами акцентуацій: гіпертимний тип – 58 підлітків, циклотимний – 16, лабільний – 54, астено-невротичний – 15, сенситивний – 49, тривожно-педантичний – 19, інтровертований – 51, збудливий – 32, демонстративний – 37, нестійкий – 23 чоловіка. Частота проявів акцентуацій в цілому відповідає літературним даним.