ПСИХОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА АГРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ В УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

summary

У вступі обґрунтовується актуальність та доцільність досліджуваної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження; названо методи та експериментальну базу дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів роботи; наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів; визначено їх обґрунтованість.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні основи профілактики проявів агресивності в учнів професійно-технічних навчальних закладів” – проводиться теоретичний аналіз проблеми агресивності особистості, чинників та особливостей їх виникнення; розглядаються різні трактування природи та основних факторів, що обумовлюють агресивні прояви старшого підлітка; визначається самоактуалізація особистості як можливий засіб профілактики агресивних проявів; визначається методологічний підхід до профілактики агресивної поведінки підлітків.

У першому підрозділі “Проблема чинників агресивності учнівської молоді у психолого-педагогічних дослідженнях” здійснено аналіз різних підходів у розумінні понять „агресія”, „агресивність”, „агресивні прояви”. 

Проаналізовано теоретичні погляди, що пояснюють чинники прояву агресивності, визначено явища, які характеризують агресивність (А.Басс, В.В.Знаков, Н.Д.Левітов, Т.Г.Румянцева, В.Г.Степанов, Е.Фромм та ін.). Проведено аналіз причин, що її викликають, серед яких виділяють біологічні, обумовлені спадковістю (К.Лоренц, З.Фройд і ін.), соціальні, обумовлені суспільними явищами (А.Бандура, А.А.Реан, Т.Г.Румянцева, Г.Сельє та ін.). Визначено методи, що попереджають агресивність: залучення підлітка в систему соціально схвалюваної й соціально визнаної діяльності, формування внутрішньої мотивації зниження агресивності (Л.С.Виготський, Л.С.Семенюк, Д.І.Фельдштейн й ін.). Висвітлено положення теорії соціального научіння щодо зміни стилю сімейного виховання, зниження демонстрації пропаганди насильства в засобах масової інформації (А.Бандура, Р.Фелсон й ін.), розвитку когнітивних здібностей (Д.Зільманн) та інших шляхів профілактики проявів агресивності.

У теоретичних дослідженнях підліткового віку виділяється, поряд з агресивністю, і таке явище, як самоактуалізація. Її особливості й прояви різних форм агресивності підлітка розглянуті Д.Марсіа через поняття статусу ідентичності. Проходження підлітків через певні статуси може супроводжуватись проявами агресивності (конфліктність, експериментування з різними способами поведінки), які можуть змінюватися в процесі засвоєння гуманістичних цінностей, розвитку властивостей самоактуалізованої особистості (потреба в пізнанні, креативність, пошук і формування свого "Я"). Ж.П’яже описав децентрацію в підлітковому віці й формування програми життя, як основні характеристики самоактуалізації в підлітковому віці. У своїй культурно-психологічній концепції Е.Шпрангер визначив три типи розвитку дітей. Перший та другий типи характеризуються високим рівнем агресивності, а третій – високим рівнем самоактуалізації. Підлітки, що розвиваються за останнім типом, мають більш низький, аніж в інших випадках, рівень агресивності. Е.Шпрангер виділяє у своїй роботі таку особливість самоактуалізації, як формування Я-концепції.

Ш.Бюлер виділила у підлітковому періоді дві фази: негативну й позитивну. В період негативної фази яскраво проявляються агресивні тенденції, а в період позитивної – тенденції до самоактуалізації. Л.С.Виготський стверджував, що в підлітковому віці має місце відмирання й руйнування старих інтересів, і дозрівання біологічної основи, на якій, згодом, розвиваються нові інтереси, що є властивим для самоактуалізованої особистості. Він відзначав також два новоутворення цього віку: розвиток рефлексії і, на її основі, самосвідомості.

У підлітковому віці, як зазначає Т.М.Титаренко, існує чотири кризи ідентичності. Завершеною вважається та криза, коли індивід переходить від пошуку себе до практичної самореалізації. Типологічними особливостями підлітка, за І.С.Булах, є прагнення до автономності та самостійності, нової соціальної позиції, здатність до саморозвитку, усвідомлення власної наступності. Саме ці положення про самоактуалізацію враховуються у нашому дослідженні.

Таким чином, результати аналітичного огляду сучасних психологічних досліджень дають підстави вважати, що „агресія” – це широко використовуваний  філософський, соціологічний і психологічний термін, який позначає будь-яку, різною мірою емоційно забарвлену активність особистості чи групи (суспільства) у відношенні до інших суб’єктів, яка набуває форм прямого чи опосередкованого насилля. Також поширеним є розуміння агресії як мотивованих зовнішніх дій, які порушують норми і правила співіснування, які приносять шкоду, спричиняють біль і страждання іншим людям. Відповідно до цього, під „агресивними проявами” ми розуміємо передусім зовнішні форми поведінкового реагування, що являють собою дії, які спричиняють шкоду чи збиток живим і неживим об’єктам. Агресивні прояви виступають і як спосіб психологічного захисту, тому їх можна розглядати в якості недиференційованого захисного механізму, як неконструктивну, неадекватну поведінку. Вже на цьому етапі аналізу виявляється зв’язок між агресивністю і самоактуалізацією особистості.

У другому підрозділі “Поведінкові та особистісні прояви агресивності в учнівської молоді” визначені особливості поведінкових та особистісних проявів агресивності, що характерні для учнів підліткового віку.

Поведінкові прояви агресивності – це біологічно, психологічно та соціально зумовлені форми поведінки, які виконують адаптивну та захисну функцію. Наявність агресивності є суб’єктивно необхідною, що підвищує можливості особистості у соціальній адаптації і доланні життєвих труднощів. У разі недостатнього рівня агресивності, особистість втрачає власну індивідуальність, стає пасивною і конформною. Тривале перебування особистості у загрозливому середовищі посилює захисні реакції, активізує механізми психологічного захисту, що призводить до укорінення в поведінці деструктивних стереотипів, які спершу виконують роль захисних реакцій, а потім трансформуються у сталі агресивні риси особистості.

Вступ підлітка до професійно-технічного училища переживається ним як акт різкого переходу до нового стану – дорослості. Саме в цей період у підлітка виникає бажання самоутвердитися, довести всім свою значущість. Тому під впливом мікросередовища агресивна поведінка постає як спосіб задоволення потреби у спілкуванні; самовираження і самоствердження; реагування на несприятливу атмосферу в сім’ї і жорстоке поводження з боку батьків; досягнення значущої мети. Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка являє собою своєрідний захисний механізм.

Особистісні прояви агресивності – це усталені риси особистості, до яких можна віднести підвищений рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється у збудливості, подразливості, роздратованості, а також депресивності, яка веде до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості у собі.

Основними шляхами долання агресивних проявів в учнів професійно-технічних закладів можна вважати формування в них гуманістичних цінностей і розвиток здатності особистості до самоактуалізації.

У третьому підрозділі “Самоактуалізація як засіб психологічної профілактики агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів” представлене теоретичне обґрунтування психологічних умов формування в учнів ПТНЗ гуманістичних цінностей і розвитку в них властивостей самоактуалізованої особистості як засобів профілактики їх поведінкових і особистісних проявів агресивності.

Самоактуалізація в підлітковому віці пов’язана з переживанням дитинства, що минає, зі спрямованістю на подальший розвиток, зі здатністю підлітка не просто відтворювати зовнішній світ, а виділяти себе в цьому світі, пізнавати свій внутрішній світ, переживати його і певним чином ставитися до себе (Ш.Бюлер, Т.М.Титаренко, І.С.Булах). Самоактуалізація визначається нами як процес, що характеризується наступними компонентами: відкриттям свого внутрішнього світу, самоприйняттям, самоповагою, адекватною самооцінкою, появою усвідомлення реальності часу; усвідомленням своїх цілей, життєвих прагнень, виробленням життєвого плану; формуванням автономності.

На основі виділених ознак поняття були проаналізовані різні аспекти зв'язку гуманістичних цінностей і властивостей самоактуалізованої особистості з агресивними проявами у поведінці та особистісних рисах. Так, Д.Зільман зазначає, що зниження агресивності спостерігається при розвинених когнітивних процесах. А.А.Реан доводить факт посилення парадоксальної агресивності при недостатній або неможливій самореалізації, С.Прентіс-Данн пояснює можливість зниження агресивності розвитком самосвідомості особистості. Деякі автори показують, що підвищення ступеня особистісної самосвідомості підштовхує індивіда до агресії, якщо він вважає подібну поведінку допустимою, і навпаки, утримує його від здійснення агресивних дій, якщо він ставиться до такої поведінки як до неприпустимої (L.Berkovvіtz, 1989, М.Scheіer& С.Carver, 1988). В.В.Знаков також відзначає, що існування в підлітковому віці мотиваційних конфліктів, низька диференційованість когнітивної й афективної сторони самоактуалізації є джерелами нестабільності самоставлення, яка провокує агресивну поведінку.

На основі проведеного аналізу встановлено, що гуманістичні цінності і властивості самоактуалізованої особистості можуть впливати на подолання у підлітків поведінкових та особистісних проявів агресивності. Такий вплив швидше за все буде мати місце в тому випадку, якщо гуманістичні цінності і здатність особистості до самоактуалізації стають реальними факторами процесу соціалізації учнівської молоді. Адже у ході соціалізації реалізується потреба у спілкуванні, розширюються та заглиблюються зв'язки підлітків з окремими людьми, з однолітками, суспільством у цілому, що є необхідним для здійснення спілкування як провідної діяльності підліткового віку. Саме тому психологічні умови формування в учнів гуманістичних цінностей і розвитку в них властивостей самоактуалізованої особистості  можуть розглядатися як засоби профілактики поведінкових та особистісних проявів агресивності учнів ПТНЗ.

У четвертому підрозділі “Методологічний підхід до вивчення і профілактики агресивної поведінки підлітків” запропоновано й обґрунтовано авторський підхід до психологічної діагностики і профілактики агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів, який базується на найбільш вагомих наукових положеннях таких підходів, як особистісний, представлений у дослідженнях Л.І.Божович, Н.С.Лейтеса, В.Ф.Моргуна, К.К.Платонова, В.В.Рибалки, та гуманістичний підхід, що найбільш послідовно презентований у працях Г.О.Балла, І.А.Зязюна, А.Маслоу, К.Роджерса, В.Франкла.

У зв’язку з цим, на основі проведеного аналізу і синтезу існуючих даних запропоновано особистісно-гуманістичний підхід, який дозволяє розглядати як один із важливих засобів психологічної профілактики агресивних проявів у підлітків такий відомий у гуманістичній психології феномен, як здатність до самоактуалізації особистості. Особистісно-гуманістичний підхід здійснюється через сукупність принципів:

1. Принцип гуманістичного розвитку особистості, який є головним напрямом подолання агресивних тенденцій в учнів професійно-технічних навчальних закладів.

2. Принцип комплексної психодіагностики особистості для виявлення наявних в учнів агресивних проявів та їх можливостей, необхідних для подолання агресивних проявів особистості.

         3. Принцип спрямування учнів на самоактуалізацію свого особистісного потенціалу, що виступає одним із важливих засобів психологічної профілактики агресивних проявів.

4. Принцип цілеспрямованого розвитку здатності особистості до самоактуалізації як умови попередження і долання агресивних тенденції в учнів ПТНЗ.

Реалізація визначених принципів в єдиному особистісно-гуманістичному підході передбачає більш детальне експериментальне дослідження агресивних проявів і психопрофілактичних можливостей самоактуалізації в учнів професійно-технічних навчальних закладах.

У другому розділі "Експериментальне вивчення особливостей агресивної поведінки та самоактуалізації як засобу її профілактики в учнів професійно-технічних навчальних закладів" представлені організація та методика констатувального етапу експериментального дослідження, метою якого було вивчення проявів та специфіки агресивності підлітків, особливостей їх самоактуалізації; наведена концептуальна модель психопрофілактичного впливу самоактуалізації особистості на прояв агресивності в учнів професійно-технічних навчальних закладів.

У першому підрозділі ”Організація і методика констатувального експерименту” розглядається програма емпіричного дослідження, яка складається з 3-х етапів: 1 етап - обґрунтування експериментального дослідження, підбір психодіагностичних методик для реалізації поставлених завдань; 2 етап - дослідження особливостей проявів різних форм агресивності у підлітків, а також їхньої самоактуалізації; 3 етап - дослідження зв'язку самоактуалізації зі зниженням проявів агресивності підлітків.