Особливості розвитку образу “Я” дітей-сиріт у навчальному закладі інтернатного типу

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, методологічну основу і методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі роботи “Теоретико-методологічні засади вивчення категорії “Я” висвітлюються основні підходи до досліджуваної проблеми у зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі. Розкривається психологічний зміст понять “Я”-образ”, “Я-концепція”, “ідентичність особистості” тощо. Визначаються та обґрунтовуються теоретичні засади дослідження системи “Я”-образів у підлітків; окреслюються шляхи подальшої розробки проблеми та конкретизуються завдання емпіричного дослідження.

Аналіз стану розробки проблеми показав, що існують різні підходи до вивчення образу “Я”. Розмаїття ідей та теоретичних підходів до цієї проблеми залишає враження невизначеності та суперечливості навіть у рамках одного напряму досліджень. Проблемним видається також і співвідношення різних теоретичних підходів. Найбільш дискусійним у науковій літературі є питання про співвідношення понять “образ “Я”, “Я”-концепція”, “ідентичність особистості”.

Вивчення наукової літератури показало, що в більшості розроблених моделей Я-концепції дослідники виділяють образ “Я” як когнітивну підструктуру й емоційно-ціннісне ставлення людини до себе. “Я”-концепція не є тотожною поняттю образу “Я”. Ці категорії не співпадають за обсягом. “Я”-концепція включає в себе як образ реального “Я”, так і суб’єктивну конструкцію можливого і необхідного “Я”. Крім того, у зміст “Я”-концепції входять програма і механізми самоздійснення особистості, що включають компонент самооцінки й вибору індивідом цілей, завдань, загальної спрямованості своїх дій і самореалізації. На відміну від ситуативних “Я”-образів (яким індивід бачить, відчуває себе в кожний даний момент), «Я»-концепція створює в людини відчуття своєї постійної визначеності, самототожності. При такому підході “Я”-образи виступають видами суб’єктивного знання про себе або елементами цілісної “Я”-концепції.

На рівні розмежувань понять „Я”-концепція, „Я”-образ і „самооцінка” виникає ряд проблем, викликаних труднощами їх емпіричного вивчення. У процесі самооцінювання оцінка і знання функціонують у нерозривній єдності, отже ні
„Я”-образи, ні самооцінка не можуть бути представлені в „чистому вигляді”. Рівні системи „Я” відносно самостійні й у той же час сполучені одна з одною, перетинаються, проникають одна в одну: „Я”-образ і „Я”-концепція підсумкові утворення. „Я”-концепція виступає як сукупність усіх уявлень індивіда про себе, пропущених через фільтр самооцінки.

В зарубіжній гуманістичній психології в якості основного визначення
„Я”-концепції, розглядається сукупність уявлень індивіда про себе. Вона формується в процесі взаємовідносин людини з іншими людьми, має тенденцію до змін в результаті набуття нового досвіду (Р.Бернс, К.Роджерс, Т.Шибутані).

У радянській психології розроблявся підхід, відповідно до якого “Я” є похідним від реальної активності суб’єкта. Поступово, з розвитком цієї активності від ситуативних реакцій до скерованої світоглядом поведінки, “Я” усвідомлюється індивідом у різних формах і з різним ступенем суб’єктивної узагальненості – від розпорошених відчуттів до “категоріального “Я”, що є частиною картини світу суб’єкта. Зміст “Я” визначається середовищем життєдіяльності індивіда.
“Я”-образи є видами суб’єктивного знання про себе, або елементами “Я”-концепції.

Образ “Я”, виступаючи продуктом самосвідомості, одночасно є і її суттєвою умовою, моментом цього процесу. У людини фіксується не один образ “Я”,
а множина “Я”-образів, які змінюють один одного. Окремі образи “Я” є окремими проявами єдиної “Я”-концепції, в якій узагальнюються і систематизуються знання, отриманні індивідом про себе в результаті самопізнання.

Процес пізнання себе здійснюється під впливом різноманітних факторів. Найбільш значимими з них є соціальне оточення й індивідуальний досвід діяльності та спілкування з іншими людьми, які потрібно враховувати в їх єдності. В результаті комунікативної діяльності формується ставлення до себе і до інших людей. Для особистісного розвитку і становлення „Я”-образу підлітка особливо важливе значення мають контакти з близькими дорослими. Вони є головним джерелом інформації як про себе, так і про інших. Саме в контактах із значимими дорослими підліток оцінює себе шляхом порівняння із зразком вартим для наслідування.

У працях з підліткової проблематики виділяється ряд істотних для нашого дослідження особливостей даного етапу онтогенезу, в яких знаходить втілення новий рівень самосвідомості: становлення “Я”-концепції, виникнення рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності, зміцнення часової перспективи. Підлітковий період є сензитивним для розвитку особистісної ідентичності. Саме в цьому віці відбувається інтеграція результатів рефлексії та інтеріоризованих оцінок дорослих і однолітків у єдину структуру. Аналіз інтеграції компонентів у цілісну структуру є центральним моментом нашого дослідження.

У другому розділі – “Організація та методичне забезпечення емпіричного дослідження” – аналізуються методичні аспекти вивчення системи “Я”-образів у підлітковому віці, розглядаються конкретні психодіагностичні методики, обґрунтовується схема емпіричного дослідження, описується процедура дослідження і вибірка.

Метою експериментального дослідження було з’ясування можливостей і шляхів психологічної допомоги підліткам зі зруйнованими родинними зв’язками через формування позитивної “Я-концепції”, як узгодженої системи „Я”-образів. Реалізація даної мети здійснювалася в три етапи.

Перший етап – констатуюче дослідження, яке було проведене на базі шкіл-інтернатів та масових шкіл. Дослідження було спрямоване на виявлення особливостей “Я”-образів підлітків, які зазнали соціальної депривації, та підлітків, які виховуються в повноцінних сім’ях. Також вивчалися особливості складових “Я”-концепції підлітків зазначених груп.

Другий етап – формуючий. На цьому етапі проведена психокорекційна робота, мета якої – інтеграція “Я”-образів у цілісну позитивну “Я”-концепцію методом психологічного тренінгу. Визначалася й аналізувалася ефективність психотехнічних засобів корекції.

За даними, отриманими на констатуючому етапі дослідження, розроблена комплексна програма допомоги підліткам, позбавленим батьківського піклування, з метою інтеграції “Я”-образів, формування у них позитивного самоставлення та адекватної самооцінки. Комплексна програма складається із психодіагностичної частини, інформаційної частини, та психологічної корекції, для чого спеціально була розроблена програма соціально-психологічного тренінгу (СПТ).

Третій етап – через два місяці після проведення психокорекційної роботи було проведено повторне тестування респондентів контрольної та експериментальної груп з метою перевірки узгодженості “Я”-образів у
“Я-концепції та валентності модальностей самоставлення. Результати тестування аналізувалися за допомогою статистичних методів.

Для проведення формуючого етапу дослідження підлітки зі зруйнованими родинними зв’язками, які брали участь у констатуючому етапі дослідження, були поділені на дві групи. Експериментальна група (80 підлітків-сиріт, які брали участь у психокорекційній роботі) – від 13 до 14 років (середній вік 13,5 року). По 50% представників чоловічої й жіночої статі. Контрольна група (86 підлітків-сиріт, які не брали участі у психокорекційній роботі)– від 12,9 до 14,1 року (середній вік 13,6 року ) – 58% дівчат та 42% хлопців).

Для проведення експериментальної частини дослідження складено набір методик, адекватний меті роботи. Залучення до методичного апарату дослідження конкретних тестів і відповідних їм експериментальних показників здійснювалося на підставі таких критеріїв: концептуальна обумовленість методу, висока валідність, психометрична надійність. Для проведення психокорекційної роботи підлітки експериментальної групи були поділені на робочі групи (по 12-16 осіб у кожній). Робота здійснювалася протягом двох місяців по два рази на тиждень – 16 тренінгових занять (по дві години).

Статистична значущість результатів визначалася за допомогою t-критерію Стьюдента та φ-критерію (кутове перетворення Фішера). Математична обробка даних проводилася з використанням електронних таблиць Microsoft Exel та на основі пакету програми Statistica 95.

У третьому розділі – “Зміст і результати дослідження “Я”-образів підлітків” – здійснюється кількісний та якісний аналіз здобутих даних: інтерпретуються результати емпіричного дослідження системи “Я”-образів підлітків, позбавлених батьківського піклування, результати порівнюються з даними, отриманими для підлітків загальноосвітніх масових шкіл, описуються методологічні засади і процедура психокорекційної роботи з інтеграції та диференціації системи “Я”-образів в узгоджену “Я”-концепцію.

Застосування запропонованої схеми дослідження дало підставу для вивчення системи “Я”-образів у загальній ідентифікаційній системі особистості. Насамперед нас цікавило співвідношення та кількість застосування ідентифікаційних категорій підлітками двох груп – групи підлітків, що навчаються в інтернатах, і групи підлітків із загальноосвітніх масових шкіл. З метою з’ясування означеного співвідношення був використаний тест М.Куна і Т. Мак-Партленда “Хто Я”.