ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СПРИЙНЯТТЯ МОЛОДДЮ ЕПІЗОДІВ НАСИЛЬСТВА В ХУДОЖНІХ ФІЛЬМАХ

summary

У першому розділі “Теоретико-методологічні та психологічні основи дослідження феномена екранного насильства” проаналізовано явище екранного насильства, розповсюдженість насильства на кіноекрані, форми екранного насильства та особливості реагування на них глядача, теорії впливу екранного насильства, чинники реагування на сцени кінонасильства.

У якості робочого визначення поняття насильства прийняте запропоноване Р.Харрісом, який трактує насильство як спричинення навмисної фізичної шкоди іншій людині. З розгляду виключається випадкове завдання болі, “психологічне насильство”, вандалізм відносно чужої власності.

Серед усіх форм масового спілкування саме у художніх фільмах можна бачити насильство у найбільш концентрованому, яскравому вигляді. Тому встановлені у даній сфері закономірності у подальшому можуть бути розповсюджені на інші форми зображення насильства.

            Результати багатьох досліджень свідчать про широку розповсюдженість насильства у кінофільмах. Насильство на екрані часто застосовується у крайніх формах, навмисно та із знецінюванням його наслідків. Насильство зустрічається у всіх популярних жанрах кіно.

Слід констатувати труднощі у розробці вичерпної типології екранного насильства. Причиною цього є величезна різноманітність останнього. Адже автори фільмів, бажаючи завоювати глядача, прагнуть запропонувати йому щось нове, несподіване, відійти від кліше.

Звідси випливають труднощі в емпіричному дослідженні сприйняття насильства у кінокартинах. Виявляється, що важко відібрати типові сцени для вивчення їхнього сприйняття. За великим рахунком кожний епізод є чимось унікальним. Отже, при проведенні емпіричного дослідження слід демонструвати глядачам відмінні за багатьма параметрами сцени та виділити інваріантні від специфічних особливостей цих епізодів закономірності їхнього сприйняття.

Існує ряд теорій, що пояснюють механізм впливу екранного насильства на глядача: теорія моделювання, катарсису, культивації, посилань до агресії, когнітивних неоасоціацій, переносу збудження, агресивних сценаріїв тощо. Проте ці теорії зосереджуються на поведінкових наслідках перегляду і майже не приділяють уваги самому сприйняттю сцен насильства у художніх фільмах.

Багатьма лабораторними та природними експериментами, кореляційними та лонгітюдними дослідженнями доведено, що перегляд насильства збільшує рівень агресивності поведінки як у короткостроковому, так і в довгостроковому плані. Проте залишаються недостатньо вивченими фактори, що пояснюють, чому насильство на екрані збільшує агресивність одних глядачів значно більше, ніж інших.

Утім, деякі з цих факторів уже описані в публікаціях зарубіжних науковців. Зокрема, досить добре досліджені такі детермінанти: об’єктивні особливості самого художнього фільму як продукту кіно індустрії (Р.Берон, Д.Річардсон, Т.Ю.Латинова, Б.Крейхі та ін.), такі фактори ситуації перегляду як фрустрованість глядача та вплив аудиторії (C.Бургграф, Н.Мандорф, Дж.Мандорф, Д.Зілльманн, А.Апанович та ін), вікові (Т.Ю.Латинова, Дж.Фанк, Л.Джексон та ін.) та статеві ознаки глядача (М.Олівер, Т.Хесс, М.Беррі, Г.Герра, І.Кукунас, М.Мак-Кейб).

У проведених дослідженнях встановлено, що до особистісних властивостей, які визначають реагування на сцени насильства, належать: агресивність (Б.Бушман, С.Андерсен, А.Пеннелл, К.Браун, С.Блек, С.Біван, О.В.Гордякова), прагнення до гострих відчуттів, макіавеллізм (Р.Тамборіні, Д.Зілльманн, Б.Меде), емпатійність (Р.Тамборіні). Агресивність створює передумову підвищеного інтересу до екранного насильства, більшого задоволення від його перегляду, зростання агресивності поведінки після перегляду. Крім того, високій рівень прагнення до гострих відчуттів та макіавеллізму та низький рівень емпатійності обумовлюють загальне позитивне ставлення до зображення насильства.

Зазначені властивості важливі для пояснення сприйняття екранного насильства. Проте вони є окремими рисами, одними з багатьох особистісних властивостей, що не дозволяє повною мірою визначити особистісну обумовленість сприйняття насильства на екрані. Залишається недослідженою роль тих особистісних структур, що мають безпосереднє відношення до соціального сприйняття та соціальної поведінки особистості. В першу чергу це ціннісна та мотиваційна сфера, самосвідомість, особистісні властивості, по-перше, ті що є компонентами найбільш загальної структури особистості, по-друге, ті, що можуть бути причиною дезадаптивних проявів.

У другому розділі “Структура та індивідуально-психологічні особливості сприйняття епізодів насильства у художніх фільмах” описано результати емпіричного дослідження: структури сприйняття насильства у кінофільмах, зокрема  типологічних, статевих та вікових особливостей сприйняття сцен кінонасильства.

Вибірка складалась із 233 студентів вищих навчальних закладів Києва. Збір даних проводилось у два етапи. Вибірка першого етапу дослідження налічувала 87 осіб (41 чоловік та 46 жінок, вік досліджуваних варіювався в межах 17-21 років, середній вік – 18,9 років), вибірка другого етапу - 146 осіб (63 чоловік, 83 жінки, вік досліджуваних дорівнював 17-20 рокам, середній вік – 18,6 років).

Процедура дослідження передбачала демонстрацію за допомогою відеомагнітофона семи епізодів з художніх фільмів, що містять насильство.

На першому етапі у відповідності з існуючими вимогами конструювався семантичний диференціал. Під час другого етапу дослідження вивчався власне характер сприйняття опитаними насильства на екрані. З цією метою досліджуваних просили оцінити за допомогою шкал семантичного диференціала кожну з семи сцен насильства, відповісти на опитувальник сприйняття епізодів насильства. Останній містив сімнадцять запитань, що стосувались виділених у літературі ефектів перегляду екранного насильства.

Першим кроком в аналізі даних стало виділення факторної структури, що описувала сприйняття всіх семи епізодів. Після її виділення відкрилась можливість для порівняння з нею факторних структур сприйняття окремих епізодів насильства. Результати порівняння свідчать про схожість цих структур і, отже, існування відносно незалежних від змісту оцінюваної сцени вимірів сприйняття епізодів насильства у художніх фільмах.

До виділених психосемантичних вимірів, що можуть розглядатись як компоненти структури сприйняття насильства в художніх фільмах, належать: жорстокість сцени; осмисленість сцени; реалістичність сцени; містичність сцени; провокована агресія; емпатійне співпереживання жертві; формування насильницької картини світу; задоволення від цікавої сцени; задоволення від перегляду недозволеного; задоволення від прийняття насильства

            На підставі результатів факторного аналізу сконструйовано шкали, призначені для фіксації показників за кожним з названих компонентів. Надійність шкал підтверджується достатнім розміром коефіцієнтів a. Крім того, коефіцієнт кореляції кожного пункту з загальним показником за шкалою, що розраховувався без врахування балів за даним пунктом, у всіх випадках суттєво перевищував мінімальне необхідне значення 0,20.

            Конструктна валідність шкал також обґрунтована психологічно змістовними інтеркореляціями між ними, кореляціями з показниками частоти перегляду художніх фільмів зі змістом насильства, показниками загальної привабливості такої продукції для досліджуваного.

Встановлено, що чоловіки порівняно з жінками значно частіше (р<0,01) за останній рік дивились (за результатами опитування) кінофільми, де зображувалось насильство. В середньому на тиждень юнаки переглядали 3,3 таких стрічки, дівчата - 1,5. Крім того, чоловікам більше ніж жінкам подобаються такі стрічки.

Порівнювались також показники чоловіків та жінок за шкалами оцінки сприйняття екранного насильства. Встановлено, що статистично значущими на рівні 0,01 відмінностями є такі:

1)Чоловіки більшою мірою сприймають екранне насильство як реалістичне, таке, що провокує до агресії, надає задоволення.

2)Жінки більшою мірою сприймають сцени насильства як жорстокі, в них яскравіше виявляється співпереживання жертві, проте жінки отримують більше задоволення від перегляду недозволеного.

З метою виділення типів сприйняття сцен насильства в художніх фільмах було використано кластерний та дискримінантний аналіз. Процедура неієрархічного кластерного аналізу передбачала групування досліджуваних у кластери, спираючись на їхні оцінки за пунктами семантичного диференціала та опитувальника сприйняття епізодів насильства на екрані. В якості міри схожості при групуванні спостережень використовувався квадрат евклідової відстані. Початковими центрами кластерів вважались найбільш віддалені між собою спостереження. Далі для кожного спостереження розраховувались його відстані до центрів кластерів, на підставі отриманого показника приймалось рішення щодо включення об'єкта до одного з кластерів. Після включення кожного нового об'єкта знову розраховувались координати центрів кластерів. Цей процес багатократно повторювався й призупинявся, коли координати центрів кластерів переставали суттєво змінюватись.

Число кластерів та достовірність кластерного рішення встановлювались на підставі результатів дискримінантного аналізу. Йдеться про можливість точно й диференційовано описати відмінності між кластерами за допомогою системи дискримінантних функцій. Так, послідовно для 2-, 3-, 4-, 5-, 6-, 7-, 8-кластерних рішень проводився дискримінантний аналіз. Останній здійснювався за допомогою методу Вілкса, що передбачає поетапний відбір змінних для включення до дискримінантної функції. Для змістовної інтерпретації обиралось кластерне рішення, на підставі якого можна було побудувати систему дискримінантних функцій, що давала найбільший виграш при прогнозуванні. Останній оцінювався як перевищення відсотка случайних прогнозів, зроблених за допомогою системи дискримінантних функцій, над відсотком правильних прогнозів за умов випадкового розподілення опитаних за типами. Для визначення відсотка вірних прогнозів, що можна зробити за допомогою системи дискримінантних функцій, вибірка ділилась на дві частини, за даними однієї частини (70% від загального обсягу) будувались дискримінантні функції, на даних іншої частини вибірки (30% від загального обсягу) розраховувався відсоток правильних класифікації досліджуваних, дані яких не використовувались при побудові даної системи рівнянь. Відсоток вірних класифікацій при випадковому розподіленні об'єктів за типами без звернення до системи дискримінантних функцій дорівнює одиниці, поділеній на число класів.

Для подальшого аналізу було залишено трикластерне рішення, оскільки на його підставі можна було побудувати найбільш прогностичну систему дискріманантних функцій.

Вся система, що складалася з двох функцій, у 89,5 % випадків правильно класифікує досліджуваних, дані яких не використовувались у конструюванні самих функцій.

Психологічний зміст першої дискримінантної функції визначається шкалою жорстокості. Тобто першим, найважливішим параметром, що описує відмінності між виділеними кластерами є сприйняття рівня жорстокості сцени. Для представників першого порівняно з представниками другого та третього кластерів більшою мірою властиве сприйняття показаного насильства як жорстокого, його загальна негативна емоційна оцінка.

Психологічний сенс другої дискримінантної функції приблизно рівною мірою визначається шкалами провокації агресії, задоволення від перегляду цікавої сцени, жорстокості. Таким чином, другим параметром, що описує відмінності між кластерами, є позитивна оцінка епізоду, що супроводжується агресивними переживаннями. Високі показники за цією функцією властиві представникам третього кластера, а низькі – другого.

Отже, представникам першого кластера (59 осіб) властива підвищена чутливість до насильства, негативне ставлення до нього. Вісімдесят відсотків цього кластера складають жінки. Для представників другого кластера (71 особа) характерна відносно слабка емоційна реакція на насильство. Воно не пробуджує в них сильних позитивних чи негативних емоцій, прагнення наслідувати. Цей кластер є найбільшим і в ньому рівною мірою представлені чоловіки та жінки. Третій кластер (16 осіб) значно менший за обсягом порівняно з першим або другим, на 87% складається з чоловіків, його представники відрізняються низькою емоційною чутливістю до жорстокості, дуже вираженим позитивним ставленням, інтересом до насильства, схильністю переживати задоволення та агресивно реагувати у відповідь на демонстрацію кінонасильства. Ймовірно, саме для цих осіб перегляд забарвленої насильством екранної продукції є особливо небезпечним.

У третьому розділі “Особливості особистості як чинники сприйняття сцен насильства у кінострічках” викладено результати дослідження: зв'язків особистісних характеристик та особливостей сприйняття кінонасильства у представників трьох вище описаних типів сприйняття кінонасильства.

У результаті статистичного аналізу зв'язків показників сприйняття сцен кінонасильства зі шкалами особистісних методик встановлено численні статистично значущі кореляції. Узагальнення цих результатів відкриває можливість визначення особистісних чинників сприйняття кінонасильства. Зокрема, встановлено, що характер сприйняття насильства у художніх фільмах залежить від мотивації перегляду, ціннісних орієнтацій, ставлення до себе,  властивостей п`ятифакторної моделі особистості та акцентуацій особистості.

         Головними мотивами перегляду художніх фільмів, що містять  насильство є (у порядку зменшення значущості): цікавість як привабливість показаного насильства, відсутність вибору, привабливість не пов'язаного з насильством змісту стрічки, бажання подивитись на улюблених акторів та героїв, бажання якимось чином заповнити вільний час, бажання познайомитись з невідомим фільмом, бажання познайомитись з чимось новим під час перегляду, випадковість, емоційне захоплення, задоволення від переживання негативних емоцій під час перегляду, вплив оточення, реклама та поради інших, видовищність таких фільмів та прагнення до різноманітності.

         Бажання дивитись художні фільми, що містять насильство пов'язано з потенційно небезпечним сприйняттям останнього: зниженням чутливості до жорстокості, зменшенням співпереживання жертві, провокованої переглядом агресії та задоволення від перегляду.

         Такі мотиви перегляду художніх фільмів із змістом насильства, як цікавість, захоплення, прагнення до різноманітності, що у цілому відображають безпосередню емоційну привабливість зображеного насильства, пов'язані зі збільшенням привабливості та бажання переглядати зазначену кінопродукцію, її потенційно небезпечним сприйняттям: зниженням чутливості до жорстокості та страждань жертви, схильністю до провокованої переглядом агресії, переживанням задоволення від перегляду.

Привабливість улюблених акторів, героїв як мотив перегляду стрічок, що містять насильство, пов'язана з чутливістю до жорстокості, зниженим рівнем реалістичності сприйняття сцен насильства, зменшенням  провокованої переглядом агресії та задоволення від перегляду.

Характер сприйняття сцен насильства у художніх фільмах пов'язаний з визнанням глядачем широкого кола соціально позитивних цінностей: в першу чергу моральних цінностей, що визначають етику спілкування, повагу та значущість особистості інших, а також цінностей саморегуляції, самоорганізації, продуктивної діяльності. Особи, що орієнтуються на ці цінності, відрізняються чутливістю до жорстокості, схильністю до співпереживання жертві насильства, низьким рівнем задоволення та спровокованої побаченим агресії.

Характер сприйняття насильницьких сцен у кінострічках залежить також від інтегрального ставлення до себе та багатьох його складових, в першу чергу від очікуваного ставлення з боку інших, інтересу до себе. Особи, що відрізняються позитивним ставлення до себе, чутливі до жорстокості, не схильні реалістично сприймати екранне насильство, отримувати задоволення від нього, ототожнювати себе з агресором та мати агресивні думки, переживання, фантазії внаслідок перегляду.

Поміж базових властивостей особистості, що утворюють п'ятифакторну модель, статево інваріантним чинником реагування на сцени насильства у художніх фільмах є схильність до згоди (альтруїзм). Особи, що мають високий рівень прояву цієї властивості, рідше дивляться стрічки насильницького змісту, чутливі до жорстокості, схильні співпереживати жертві та не схильні отримувати задоволення від перегляду.

Серед акцентуацій особистості універсальними для обох статей чинниками сприйняття насильства у художніх фільмах є емотивна, застрягаюча та тривожно-боязка акцентуації. Найбільший вплив на обговорюване сприйняття справляє емотивна акцентуація, яка обумовлює загальну непривабливість відповідної відеопродукції, чутливість до жорстокості, співпереживання жертві, зниження задоволення від перегляду. Застрягаюча та тривожно-боязка акцентуації спричиняють чутливість до жорстокості.

Виникнення провокованої переглядом агресії як найбільш небезпечного наслідку перегляду кінофільмів, що містять насильство зворотним чином залежить від ряду особистісних характеристик. По-перше, від прийняття широкого кола цінностей, переважно тих, що визначають ставлення до інших: любові, щасливого сімейного життя, дружби, суспільного визнання, пізнання, продуктивного життя, вихованості, акуратності, старанності, чесності, чуйності, відповідальності, твердої волі, раціоналізму, життєрадісності, освіченості. По-друге, від загального позитивного ставлення до себе, від окремих, переважно глибоко емоційних його складових: очікуваного позитивного ставлення від інших, інтересу до себе, прийняття себе, сприйнятої послідовності власної поведінки. По-третє, від рівня прояву емотивної акцентуації.

Встановлено також, що вплив мотивів перегляду, ціннісних орієнтацій, ставлення до себе, властивостей п`ятифакторної моделі особистості та акцентуацій особистості на характер сприйняття насильства у художніх фільмах опосередковується статтю, ймовірно, засвоєною моделлю статево-рольової поведінки.

Отримані результати узгоджуються з результатами типологічного аналізу. За допомогою однофакторного дисперсійного аналізу встановлено, що на рівні статистичної значущості 0,05 представники трьох описаних вище типів сприйняття кінонасильства відрізняються один від одного за цілим комплексом особистісних характеристик. Встановлено, що за особистісними характеристиками протилежними є перший (чутливий до жорстокості) та третій (зацікавлений в екранному насильстві) тип. Проміжне між ними становище посідає другий (байдужий до екранного насильства) тип.

У представників першого типу, чутливих до кінематографічного насильства, присутні особистісні характеристики, що детермінують негативне ставлення до жорстокості, співпереживання жертві. На противагу цьому, третій тип відрізняється рисами, що спричиняють реалістичність сприйняття насильства, схильність до спровокованої переглядом агресії, переживання задоволення від побаченого.

Для представників чутливого до жорстокості типу є характерними: низька частота, привабливість та мало виражене бажання перегляду забарвлених насильством художніх фільмів; мала представленість емоційних мотивів перегляду екранного насильства, виражена орієнтація на ряд цінностей (моралі, любові та сім'ї, комунікативного успіху тощо), екстравертованість, відкритість досвіду, альтруїзм, позитивне ставлення до себе, інтерес до себе, прийняття себе, очікування позитивного ставлення до себе з боку інших, емотивна та тривожно-боязка акцентуації.

  Представникам типу з потенційно небезпечним сприйняттям кінонасильства властиві: висока частота, привабливість, помірне бажання перегляду стрічок насильницького характеру; представленість емоційних мотивів перегляду екранного насильства, порівняно низька значущість цінностей моралі, любові та сім'ї, комунікативного успіху, інтровертованість, закритість досвіду, егоцентризм, порівняно негативне ставлення до себе, низький рівень інтересу до себе, неприйняття себе, очікування негативного ставлення до себе з боку інших, несхильність до емпатії.