ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПОБУДОВИ ІНШОМОВНОГО ПИСЬМОВОГО ТЕКСТУ (на матеріалі дослідження студентів філологічних спеціальностей)
Тип:
synopsis
summary:
У Вступі обґрунтовується актуальність теми і загальні напрямки дослідження, формулюється мета і завдання, визначається наукова новизна, теоретична і практична важливість роботи, дається коротка характеристика використаних у роботі методів.
У першому розділі "Теоретичні аспекти розвитку іншомовного писемного мовлення у студентів мовних спеціальностей" розглядаються засади
розвивального навчання, специфічні особливості діяльності писемного мовлення рідною та іноземною мовами, а також психологічні механізми породження мовного висловлювання.
Наукове обгрунтування теорії розвивального навчання здійснено у працях Л.С. Виготського, Л.В. Занкова, Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова, Г.С. Костюка, С.Д. Максименка, І.С. Якіманської та ін. В їх концепціях навчання та розвиток представлені як система діалектичне взаємопов'язаних сторін одного процесу. Навчання розглядається як основна рушійна сила психічного розвитку того, хто навчається, у всій сукупності якостей його особистості.
Що стосується писемного мовлення, то воно визначається дослідниками як найбільш свідомий вид мовленнєвої діяльності, що потребує від того, хто пише, високого ступеня абстрагування в умовах відсутності співрозмовника і загальної для обох комунікантів ситуації спілкування (Л.С. Виготський, П.П. Блонський, Ш.А. Амонашвілі, М.І. Жинкін та ін.). Положення, сформульовані Л.С. Виготським і розвинені згодом у працях А.Р. Лурії, М.І. Жинкіна та ін., стали теоретичною основою для розробки нової системи навчання писемного мовлення (В .Я. Ляудіс, І.П. Негуре; 1.0. Синиця, С.П. Тищенко, Т.В. Глазунова, М.Р. Львов, В.М. Плахотнік та ін.). В останніх психологічних дослідженнях спостерігається стійка тенденція до розробки і впровадження розвивального підходу до навчання як писемного мовлення, так і іноземної мови загалом ( Н. М. Токарева, Ю.А. Самсонов, В. С. Савєльєв,. 0.0. Гулієв, Т.Б. Тихонова, А.Ф. Бурляєв та ін.).
Для найбільш повного розуміння психологічної сутності писемного мовлення та розумових процесів, які відбуваються під час породження письмового тексту, були розглянуті загальнофункціональні мовні механізми, які беруть участь у формуванні та формулюванні усного (М.І. Жинкін, 1.0. Зимня) і письмового висловлювання (М.І. Жинкін, В.Л. Ляудіс, І.П. Негуре). Компаративний аналіз механізмів мовлення дозволив визначити спільне та відмінне у процесах породження усного висловлювання та письмового тексту.
У якості підсумку до першого розділу, були сформульовані психологічні засади формування у студентів іншомовного писемного мовлення за принципами розвивального навчання.
1. Формування іншомовного писемного мовлення як виду мовленнєвої діяльності у студентів мовних спеціальностей повинно відбуватись у єдності її мотиваційних, змістових та операційних аспектів.
2. Оскільки писемне мовлення є, з одного боку, засіб спілкування, а з другого -спосіб самореалізації та самовираження мовця, то формування відповідних вмінь та навичок повинно будуватись за принципами особистісно-діяльнісного підходу, спиратися на особистісні характеристики кожного студента.
3. Формування навичок та вмінь іншомовного писемного мовлення, згідно з принципами розвивального навчання, повинно здійснюватись як цілеспрямована діяльність, у якій студент свідомо ставить перед собою цілі і досягає їх шляхом розв'язання задач у спеціально створених навчальних ситуаціях.
4. В умовах розвивального навчання іншомовного писемного мовлення необхідно широко використовувати прийом моделювання денотатної схеми тексту при роботі над його змістом, що дозволяє екстеріоризувати внутрішні процеси, які мають місце при виконанні даного виду діяльності, з метою управління ними.
5. Навчальна ситуація побудови іншомовного письмового тексту моделює ситуацію побудови тексту в реальних життєвих умовах, що активізує психологічні механізми іншомовного писемного мовлення у всій їх сукупності.
6. Така форма навчання реалізується в умовах творчого співробітництва навчальної
групи та викладача шляхом організації індивідуальної роботи та роботи в малих
групах.
У другому розділі "Принципи організації експериментального дослідження психологічних чинників побудови іншомовного письмового тексту" розглядаються механізми іншомовного писемного мовлення та дається обгрунтування моделі породження іншомовного письмового тексту. Окрім того, описується процедура, методи та результати проведення діагностичного експерименту.
Перед тим, як перейти до викладення моделі функціонування іншомовного писемного мовлення та її обгрунтування, нами був зроблений детальний аналіз психологічних механізмів, які беруть участь у породженні іншомовного письмового тексту. Аналіз здійснювався з урахуванням двох підходів до вивчення механізмів мовлення. Перший дав змогу виділити та розглянути взаємозв'язок механізмів писемного мовлення на різних рівнях породження тексту: загальнофункціональні розумові операції (мнемічні операції, операції аналізу, зіставлення, узагальнення та ін.), механізми внутрішнього лексико-граматичного оформлення висловлювання, механізми зовнішнього оформлення письмового висловлювання. Другий підхід дозволив розглянути механізми писемного мовлення з точки зору їх ролі у породженні та вираженні смислового змісту письмового тексту.
Аналіз специфічних особливостей пребігу діяльності побудови іншомовного письмового тексту в реальних життєвих умовах став підставою для припущення, що механізм упереджувального синтезу при породженні письмового висловлювання реалізується не на трьох, як при усному спілкуванні, а на чотирьох рівнях (рівень словесної стереотипії, рівень лінгвістичних зобов'язань у реченні, рівень смислових зобов'язань розкриття змісту у тексті, рівень міжсмислових зобов'язань -відповідності змісту тексту, який породжується, особистісному смислові реципієнта). Якщо реалізація упереджувального синтезу на перших трьох рівнях відбувається відповідно з лінгвістичними законами побудови письмового висловлювання, то на четвертому рівні відбувається залучення екстралінгвістичних правил організації спілкування між співбесідниками - що сказати, яким чином та за яких умов. На третьому рівні реалізації упереджувального синтезу відбувається об'єднання лінгвістичних законів породження тексту з метою вираження його смислового змісту, тобто головна задача комуніканта полягає у вираженні власних думок, тобто самовираженні. На четвертому рівні головна мета комуніканта - не
просто висловити свої думки, самовиразитись, але й вчинити вплив на реципієнта, тобто змінити характер взаємодії з ним. В ситуації усної комунікації при безпосередній наявності обох комунікантів проблема змісту висловлювання та форми його вираження існує, але є не настільки суттєвою, як у писемному мовленні. Оскільки усне спілкування відбувається в системі обміну репліками, які містять одне або декілька простих речень, співбесідники можуть спрямовувати діалог, оцінюючи ситуацію розвитку бесіди за допомогою засобів екстралінгвістичного характеру (жести, міміка, вигуки та ін.). При породженні ж письмового тексту комунікант має постійно утримувати в пам'яті об'єктивні та суб'єктивні характеристики реципієнта, його психологічну готовність сприйняти зміст тексту. Ситуація ускладнюється, якщо писемна комунікація відбуваються між представниками різних мовних культур. Саме інформація про партнера по спілкуванню є первісною і визначає зміст письмового висловлювання, спосіб його вираження та успішність комунікативного акту загалом.
На базі систематизації результатів досліджень мовленнєвих механізмів та процесів породження мовного висловлювання ми розробили модель фукціонування іншомовного писемного мовлення, яка відбиває особливості перебігу процесів породження та вираження смислового змісту письмового тексту іноземною мовою. Даний вид мовленнєвої діяльності розглядався нами як складне системне утворення, психологічні механізми якого утворюють дві групи - породження смислового змісту тексту та його вираження. Ця діяльність реалізується на трьох рівнях: рівень спонукання - рівень розгортання програми висловлювання у внутрішньому мовленні - виконавчий рівень (див. Схему 1). Модель функціонування іншомовного писемного мовлення як виду мовленнєвої діяльності характеризується такими ознаками:
1. Аналітичний підхід до вивчення психічної діяльності породження письмового тексту засобами іноземної мови та її внутрішніх процесів у напрямку від загального до окремого, від зовнішнього результату до внутрішньої першопричини.
2. Актуалізація всіх рівнів та планів породження смислового змісту письмового тексту та його вираження як наслідок виникнення мовленнєвого наміру.
3. Взаємодія всіх рівнів та планів мовленнєвих механізмів (компоненти одного процесу одночасно беруть участь у реалізації другого).
4. Відповідність кінцевого продукту діяльності іншомовного писемного мовлення первісному задуму та комунікативному наміру мовника. Вона реалізується шляхом залучення механізму контроля, який виконує функцію зіставлення графічного втілення задуму та внутрішньої програми.
Особливу роль при побудові іншомовного письмового тексту відіграє зворотний зв'язок, який реалізується на декількох рівнях. На першому рівні, який має місце на етапі породження та вираження смислового змісту тексту у внутрішньому мовленні, функціонує пропріоцептивний зворотний зв'язок, призначення якого полягає у спрямуванні висловлювання. Крім цього, слід припустити існування іншої його функції — це контроль перекладу внутрішньої програми висловлювання з рідної мови на іноземну. Другий рівень зворотного зв'язку реалізується за допомогою зорових аналізоторів і являє собою більш складне та комплексне утворення, основна мета якого полягає у співвіднесенні кінцевого результату - тексту - з комунікативним наміром того, хто пише, а також суб'єктно-об'єктним характеристиками реципієнту. Саме на цьому рівні відбувається остаточне забезпечення контекстності письмового тексту іноземною мовою.
