У вступі обґрунтовано актуальність теми, виділено об’єкт і предмет дослідження, визначено його мету, сформульовано гіпотези та завдання, розкрито методологічні й теоретичні засади, висвітлено теоретичну та практичну цінність роботи.
Перший розділ “Теоретичне дослідження феномену агресивної поведінки молоді“ присвячений загальному теоретичному аналізу феномену молодіжної агресії. В розділі міститься історіографічний аналіз вивчення проблеми агресивної поведінки зарубіжними та вітчизняними дослідниками на протязі останніх століть; аналіз різних визначень поняття “агресія”, що існують в сучасній психологічній науці та існуючих типологій агресивної поведінки. Наводяться основні положення сучасних теорій етіології агресії. Висвітлюються особливості прояву агресії серед осіб підліткового та юнацького віку та система соціально-психологічних факторів агресивної поведінки сучасної молоді.
Перші спроби вивчення проблеми людської агресії та агресивності робились спочатку в рамках філософії. В рамках психологічної науки феномен агресії почали досліджувати з кінця ХІХ ст. Значного успіху у вивченні проблеми агресії було досягнуто в другій половині ХХ ст.
У сучасній психологічній науці відсутнє єдине тлумачення феномену агресії. Більшість дослідників визначають агресію, як поведінку, що націлена на заподіяння шкоди будь-кому (Е.Аронсон, Л.Берковітц, Д.Майерс та ін.). Говорячи про феномен агресії, деякі дослідники (А.Реан) відокремлюють його від феномену агресивності. Зазначається, що агресія – це дія (поведінка), в той час як агресивність - це властивість (риса) особистості, яка виражається в готовності до агресивних дій.
Ряд дослідників вказують на існування двох основних типів агресії – ворожої (агресія-самоціль) та інструментальної (агресія, як засіб досягнення певної мети). Поширення набула і типологія Е.Фромма, за якою всі агресивні дії поділяються на дві категорії: “доброякісна” (реакція на загрозу вітальним інтересам, потребам індивіда) та “злоякісна”(не виконує ніяких біологічно адаптивних функцій, приносить лише шкоду та руйнування і притаманна лише людині). Більш докладна типологія агресивних дій була розроблена А.Бассом. Згідно ньому, будь-який агресивний акт можна описати за допомогою трьох шкал - фізична-вербальна, активна-пасивна, пряма-непряма, що, в свою чергу, дає можливість виділити 8 варіантів агресивної поведінки. Поряд зі згаданими класифікаціями в психології існує і використовуються багато інших типологій.
На даний момент в науці існує чотири основних методологічних напрямки щодо вивчення етіології агресії. Один з них розглядає агресію як вроджений інстинкт (З.Фрейд, К.Лоренц). Другий обумовлює агресію спадковістю, рівнем гормонів або специфікою функціонування ЦНС людини, тобто біохімічними факторами. Третій напрямок пов’язує агресію зі станом фрустрації (Д.Доллард, Н.Міллер, Л.Берковітц). Четвертий вважає її продуктом соціального навчання (А.Бандура). В останній час все більше вчених пропонують розглядати агресію, її витоки з урахуванням різних теоретичних підходів.
Специфіка агресивної поведінки молоді обумовлюються рядом вікових особливостей підліткового та юнацького віків. До основних особливостей молодіжної агресії можна віднести імпульсивність та неадекватність агресивних реакцій, поширеність групових форм агресії, “немотивованість” агресивних вчинків. При цьому одні дослідники (Л.Семенюк, Д.Неміровський) вважають, що з віком рівень фізичної агресії підлітків зростає, а інші фахівці ведуть мову про протилежну тенденцію (В.Журавльов, В.Попов, М.Яремчук).
Виходячи з теорій соціального навчання та “фрустрації-агресії”, були виділені та проаналізовані наступні соціально-психологічні фактори агресивної поведінки молоді: виховання в сім’ї та інших інститутах соціалізації (система освіти, армія), вплив групи однолітків та молодіжних субкультур, засобів масової комунікації, комп’ютерних ігрових технологій, “соціальних фрустраторів” (соціально-економічні чинники, які є перепонами в досягненні людиною важливих життєвих цілей) та конкретні соціальні ситуації у вигляді різних міжособистісних конфліктів та провокацій (Н.Алікіна, Ю.Антонян, Е.Аронсон, А.Бандура, І.Башкатов, Р.Берон, Л.Берковітц, Н.Грішина, С.Єнікоплов, С.Кудрявцев, Т.Курбатова, Д.Майерс, Р.Мертон, С.Мілгрем, Д.Річардсон, Л.Семенюк, Р.Уолтерс, І.Фурманов та ін.).
В другому розділі “Емпіричне вивчення факторів агресивної поведінки молоді” описані мета, гіпотези, завдання, методики та процедура комплексного емпіричного дослідження, а також серії пілотажних та додаткових емпіричних досліджень, отримані результати, їх математико-статистичний та якісний аналіз.
Комплексне емпіричне дослідженняпроводилось в два етапи. На першому етапі (1998-1999 рр.) відбувалась загальна перевірка двох перших висунених гіпотез. В цей період у дослідженні брали участь 355 осіб (205 чоловіків та 150 жінок) віком 15 - 25 років. Загальна вибірка була побудована за принципом стратифікації таким чином, щоб відобразити весь спектр основних соціальних груп сучасної молоді. Умовно вся вибірка поділялась на дві групи – “А” та “В”. Групу “А” (делінквентна група) складала молодь, засуджена за різні насильницькі злочини. Група “В” (контрольна група) складалась з наступних груп молоді: учні старших класів шкіл та ПТУ м. Чернігова, студенти історичного факультету Чернігівського педуніверситету, учні духовного училища, курсанти училища МВС, військовослужбовці строкової служби. Всім піддослідним пропонувались авторська анкета на виявлення соціально-психологічних факторів агресії, проективна методика “Тест Руки” Вагнера (на виявлення рівня агресивності) та опитувальник Голланда (на виявлення типу особистості – реалістичного, інтелектуального, соціального, конвенціонального, підприємницького та артистичного). Дослідження проводилось анонімно.
Для виявлення зв’язку особистісних характеристик з соціально-психологічними факторами агресивної поведінки використовувався метод кореляційного аналізу результатів анкетування піддослідних груп “А” та “В”. Було з’ясовано, що дія таких факторів агресії, як часті конфлікти між батьками, стиль виховання та “соціальні фрустратори”, корелює з такою характеристикою індивіда, як стать. Відносно незалежним від статі є дія такого фактору, як зловживання батьками алкоголем. Тип особистості, в свою чергу, корелює з дією наступних факторів: часті конфлікти між батьками, зловживання батьками алкоголем, стиль виховання, телефільми, яким надається перевага, наявність “соціальних фрустраторів”. Отримані результати не дали, однак, можливості встановити точний характер зв’язку ряду інших соціально-психологічних факторів агресії з особистісними та демографічними факторами, що обумовило необхідність проведення другого етапу дослідження.
