Спільна навчальна робота молодших школярів як чинник їх розумового та соціального розвитку

summary

У Вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання,  розкрито методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, розкрито форми апробації основних результатів наукової роботи; наведено відомості про публікацію матеріалів дослідження та структуру дисертації.

            Перший розділ “Спільна навчальна робота учнів як предмет психолого-педагогічного вивчення” включає три підрозділи, в яких міститься аналіз наукових підходів до вивчення роботи учнів у групі над розв’язанням учбової задачі та вплив такої роботи на розвиток дитини.

В. М. Бехтерєвим був розроблений принцип порівняльного аналізу розвитку психічних процесів в умовах ізольованої діяльності індивіда та в ситуації спілкування з партнером.

Л. С. Виготський трактував процес переходу зовнішнього у внутрішнє як перехід вищих психічних функцій з зовнішнього соціального плану до внутрішнього індивідуального плану їх здійснення, тобто як перехід від спільної діяльності до її індивідуального виконання. О.М. Леонтьєв також розкривав фундаментальне значення колективної діяльності як первинної для виникнення індивідуальної діяльності людини.

Значення спілкування як одного з чинників ефективності діяльності людини обгрунтовано у працях О.О. Бодальова, Б.Ф.Ломова, О.О.Леонтьєва та ін. Показано, зокрема, що саме спілкування зі значущими дорослими й ровесниками є провідним джерелом становлення особистості, формування важливих  властивостей її моральної сфери, світогляду.

Дослідження спільної діяльності дітей дошкільного віку ( М. І. Лісіна, Т. В. Дуктевич, Е.О. Смирнова, Т.В. Гуськова) показали, що спеціально організоване дорослим спілкування дитини з ровесниками позитивно впливає на її пізнавальну активність.  Діти виявляли ініціативу,  націлену на демонстрацію перед товаришами своїх умінь, знань, намагались викликати інтерес у дорослого, ровесників, з’являлась готовність досягнення спільної думки з групою ровесників.

Фундаментальні психолого-педагогічні дослідження спільної навчальної роботи школярів розгорнулися у 70-і­ – 80-і роки ХХ століття. Результати досліджень показали, що вплив на психічний розвиток дитини має не лише взаємодія з дорослим, а й з ровесниками.

Ряд дослідників вивчали різні аспекти, умови і ефекти спільної навчальної роботи школярів. Так, З. Г. Кісарчук показала, що успішність спільної діяльності молодших школярів залежить від характеристик, зокрема  мовленнєвих, їхнього діалогу.

В.В.Рубцовим досліджено роль кооперації та координації предметних дій у становленні структур мислення дитини в умовах спільної навчальної роботи.

             Під керівництвом Г.С. Костюка ( В.В. Андрієвська, Г. О. Балл, З. Г. Кісарчук, С.О. Мусатов, Т.К. Чмут ) проводились порівняльні дослідження індивідуального та спільного розв’язування розумових задач молодшими школярами. Виявилось, що успішність розв’язування задач молодшими школярами, а також ступінь інтелектуальної активності в умовах спільної роботи у дітей в середньому вище, ніж в умовах індивідуальної роботи. Переваги спільної навчальної роботи виявлялись більш чітко при зовнішній регламентації ролей, які виконують учні, працюючи в групі, а також коли стихійно встановлені ролі знаходились у відповідності з інтелектуальними можливостями партнерів.

            Було показано ( В.М. Виноградовим та І.Б. Первіним), що групові заняття дають високі результати в практичному оволодінні математичними уміннями та навичками. Ці заняття сприяють розвиткові у школярів математичного мислення та підготовляють їх до самостійної пошукової роботи, сприяють активній позиції учнів у навчально-пізнавальному процесі.

             В системі розвивального навчання, яка побудована на основі принципів змістового узагальнення навчального матеріалу, спільна навчальна робота набуває особливого значення. Введення учбової задачі вимагає самостійного пошуку учнями, а вчитель лише організовує його.

            Здійснюване учнями дослідження передбачає критичне зіставлення різних підходів, зіткнення різних точок зору, тобто діалог дослідника з опонентами. Таким опонентом може бути не тільки вчитель, але й інший учень.

             У системі розвивального навчання оптимальною формою навчального процесу є діалог, в ході якого визначається зміст учбової задачі та шляхи її розв’язання. Автори системи надають  спільній навчальній роботі молодших школярів великоі ваги у вирішенні проблеми формування навчальної діяльності. Зокрема, як показали дослідження Г. А. Цукерман, спільне розв’язування учбової задачі  істотно сприяє розвиткові рефлексивних дій учнів.

Відзначаючи важливі результати досліджень впливу спільної навчальної роботи на психічний розвиток молодших школярів, маємо водночас констатувати, що узагальнених даних систематичного тривалого застосування групових форм навчання учнів досі не отримано, недостатньо досліджено розподіл навчальних дій при спільному розв’язуванні учнями учбової задачі, функції вчителя у керуванні цим процесом. Потребує  впорядкування й застосовувана термінологія.

             У другому розділі дисертації “Психолого-педагогічне дослідження ефективності спільної навчальної роботи школярів ” обґрунтовується класифікація форм організації навчального процесу, із виділенням  фронтальної, індивідуальної та групової форм.

Як випливає з результатів досліджень, описаних у першому розділі, а також наших спостережень, групова робота учнів  дає можливість активізувати мовлення й мислення дитини, позитивно впливає на засвоєння знань. Діти частіше висловлюються, задаючи одне одному запитання, відповідаючи на них, висловлюючи свої сумніви, передбачення. Пояснюючи вголос навчальний матеріал, дитина ще раз повторює його, уточнює, закріплює. Учень, який слухає, критично ставиться до того, що говорить товариш, аналізує, запитує, а не запам’ятовує пасивно, як це найчастіше відбувається при роботі з вчителем.

Характеризуються обов’язкові ознаки спільної навчальної роботи, а саме :

 а) наявність спільної мети роботи;   б) розподіл праці (функцій); в) обмін думками, результатами праці, взаємодопомога учнів; г) взаємоконтроль, взаємооцінка при розв’язуванні учбової задачі; д) безпосередній міжособистний контакт.

            Спільна навчальна робота в нашому дослідженні була представлена в двох формах: робота в парі (діаді), робота в більшій групі (по чотири, п’ять учнів).

             В дослідженні використані такі  форми роботи учнів у групах: а) паралельно-спільна (кожний член групи розв’язує одну із підзадач, що входить до складу загальної учбової задачі); б) власне спільна (одну задачу розв’язують всі разом).

            Передбачалось вивчення впливу спільної навчальної роботи протягом навчального року на розумовий розвиток молодших школярів, на їхню задоволеність шкільним життям, а також на соціально-психологічні показники: ступінь згуртованісті  колективу та рівень конфліктності у ньому.

   Конкретними завданнями були :

- визначення впливу групових форм організації навчального процесу на якість засвоєння знань молодшими школярами та їх інтелектуальний розвиток;

- визначення умов ефективного застосування групових форм роботи учнів у навчальному процесі;

- визначення впливу спільної навчальної роботи учнів молодших класів на ступінь задоволеності шкільним життям і вказані вище соціально-психологічні показники.

            Рівень успішності засвоєння програмного матеріалу ми з’ясовували через проведення контрольних робіт з української мови (диктант і граматичне завдання)  та математики; інтелектуальний розвиток – за допомогою розробленого Ю. З. Гільбухом комплексу тестоподібних завдань для відстежування розумового розвитку молодших школярів. Комплекс включає випробування: короткочасної пам’яті, рівня розвитку словесних асоціацій, зорової пам’яті на предмети, розвитку мислення та мовлення.

             Ступені задоволеності учнів шкільним життям, згуртованості класного колективу і конфліктності в ньому вимірювались за допомогою методики “Мій клас”. Крім того, учням та їх батькам пропонувались анкети, які включали запитання на з’ясування ставлення учнів до роботи в групі.

            Для вивчення впливу спільної навчальної роботи на розвиток учнів та засвоєння ними знань були обрані два третіх класи школи №254 міста Києва, один клас – експериментальний, другий – контрольний (в кожному по 28 учнів). Успішність навчання на кінець другого навчального року в обох класах була майже однаковою. Крім того, передтест розумового розвитку та з’ясування розвитку класного колективу учнів не показали суттєвої різниці між двома класами.

            Протягом усього навчального року в експериментальному класі, поруч з фронтальними та індивідуальними формами організації навчального процесу, застосовувались групові форми (робота учнів у парі або групі). На етапі формуючого експерименту застосовувались соціометричні методи, методика “Мій клас”, безпосереднє спостереження експериментатора за взаємодією дітей  протягом уроку та в позаурочний час, бесіди з вчителями.

            Зміст навчання в обох класах був однаковий, але в контрольному класі не використовувалась спільна навчальна робота, в експериментальному класі вводилась групова робота учнів з дотриманням певних психолого-педагогічних умов, найважливіші полягали в наступному:

          а) підготовка учнів до спільної роботи – уміння вести діалог (ставити питання, слухати товариша, доповнювати, коректувати відповіді інших);

          б) враховування психологічної сумісністі та рівень навчальних можливостей учнів;

          в) підготовка вчителя: знайомство його з теорією та практикою організації спільної навчальної роботи молодших школярів;

          г) розподіл ролей в групі та усвідомлення учнями мети роботи.

          Наші спостереження показали, що застосування групової роботи учнів можливе на уроках різних типів, вибір форми організації навчального процесу залежить від мети, яку ставить вчитель.

            Після роботи учнів у групі оцінювалась не тільки правильність виконання завдання, але й злагодженість праці  у групі чи парі, розподіл ролей в групі та усвідомлення учнями мети роботи.

В нашому експерименті ми дотримувались принципу поступового введення групових форм у навчальний процес (робота в парі, потім – в групі) та відповідно -  зменшення контролю за роботою учнів у групі з боку вчителя.

            Експеримент тривав протягом навчального року. Контрольний клас  дозволив розвести ефекти часу та застосування спільної навчальної роботи.

            Експериментальне дослідження включало попереднє випробування ( у вересні місяці), основний експеримент та заключне випробування (у березні). При проведенні заключного випробування текст завдань у тестах розумового розвитку був змінений.