ОСОБЕННОСТИ ТОЛЕРАНТНОСТИ К СТРАХУ У ВОЕННОСЛУЖАЩИХ В ПРОЦЕССЕ НАЧАЛЬНОЙ ПАРАШЮТНОЙ ПОДГОТОВКИ

summary

У вступі міститься обґрунтування актуальності теми дослідження, її зв'язку з науковими програмами і планами, визначення мети і задач дослідження, об'єкта та предмета, теоретико-методологічної основи і методів дослідження, розкривається наукова новизна, практична значущість дослідження, апробація результатів, структура й обсяг роботи.

У першому розділі: “Проблема толерантності до страху в психологічних дослідженнях” розглянуті основні теоретико-методологічні підходи до дослідження толерантності до страху у військовослужбовців. Різноманітні аспекти цієї проблеми відображені в наукових працях В.К. Вілюнаса, П.В. Симонова, В.В. Суворової, М.М. Русалової, А. Бандури, Дж. Вольпе, Е. Гельгорна, Дж. Грея, М. Джонс, К.І. Ізарда, О. Кондаша, А.Р. Лурії, Я. Рейковського, С. Речмена, Дж.Б. Уотсона, С.С. Томкінса, З. Фрейда та ін. Аналіз літератури, присвяченої вивченню проблеми толерантності до страху, дозволив визначити різні підходи до її дослідження. Проте, загальною рисою усіх досліджень, присвячених вивченню толерантності до страху, є те, що вона розглядається в рамках проблеми емоційної стійкості. Застосування рівневого підходу (В.Е. Чудновський) дозволило визначити розуміння поняття толерантність стосовно психічного стану особистості.

Аналіз вітчизняних та закордонних досліджень дозволив визначити найбільш прийнятний підхід щодо дослідження толерантності до страху, який полягає у розгляді її як психічної властивості особистості, що забезпечує подолання страху й адекватну поведінку в екстремальній ситуації на основі зниження сприйняття подразника.

Досліджено змістову сторону поняття “толерантність до страху”. Аналіз робіт П.В. Симонова, А. Бандури, Е. Гельгорна, Дж. Грея, М. Джонс, О. Кондаша, Дж. Луфборроу, О.Г. Маурера, У. Мак-Доугалла, Д. Мак-Клеланда, К.І. Ізарда, Л.А. Орбеллі, Я. Рейковського, С.С. Томкінса, Дж.Б. Уотсона, З. Фрейда, та ін. дозволив визначити структурні компоненти, що є визначальними щодо толерантності до страху: емоційний, мотиваційний, інтелектуальний, сила нервової системи, баланс вегетативного регулювання. У дослідженнях даних авторів визначені наукові підходи щодо підвищення рівня толерантності особистості до страху.

Вивчення досвіду поведінки людей в екстремальних ситуаціях (Ю.О. Александровский, Л.Г. Дікая, В.І. Лебедєв, О.О. Леонов, І.І. Ліпатов, К.К. Платонов, О.В. Тімченко, З.Р. Шайхлісламов), умов діяльності військовослужбовців у процесі парашутної підготовки (А.В. Барабанщиков, М.А. Бєлоусов, Л.П. Гримак, М.І. Д’яченко, В.В. Сисоєв, В.Г. Романюк та ін.) свідчить, що військовослужбовці під час підготовки і виконання парашутних стрибків знаходяться під впливом різнобічних, часто небезпечних для життя стрес-факторів, визначними з яких є такі, що впливають на: інформованість  військовослужбовців перед і в процесі стрибка з парашутом, дефіцит часу на виконання необхідних дій, загрозу життю і т.д. Толерантність до страху у військовослужбовців зменшує вплив стрес-факторів, що викликають страх, сприяє підвищенню готовності до виконання стрибка з парашутом.

Проведений у першому розділі аналіз літератури дозволив зробити висновок, що проблема толерантності до страху в екстремальних умовах діяльності досліджена недостатньо; задача формування й розвитку толерантності до страху як професійно важливої властивості психіки військовослужбовців у процесі парашутної підготовки залишається до кінця невирішеною.

Другий розділ: “Дослідження толерантності до страху у військовослужбовців у процесі підготовки і проведення стрибків з парашутом” присвячений дослідженню динаміки компонентів толерантності до страху у військовослужбовців на різних етапах підготовки і проведення стрибків з парашутом. Крім того, здійснено аналіз можливостей формування толерантності до страху з використанням існуючої системи психологічної підготовки, викладена програма дослідження динаміки толерантності до страху у військовослужбовців, які виконують перші стрибки з парашутом. Обґрунтовано доцільність застосування використаних методик, наведена характеристика груп обстежених. Визначена сила зв’язку між толерантністю до страху у військовослужбовців та її структурними компонентами.

Проведений аналіз існуючої психологічної підготовки, що входить до складу системи навчання стрибкам з парашутом, дозволив зробити висновок, що вона не повною мірою відповідає формуванню толерантності до страху у військовослужбовців у процесі підготовки і виконання стрибків з парашутом, тому що застосовані в ній способи, методи та прийоми не дозволяють достатньо ефективно боротися з емоцією страху. Для подолання емоції страху, як свідчать теоретичні і практичні дослідження, необхідне застосування спеціалізованих методів та прийомів.

Для підтвердження результатів зробленого нами теоретичного аналізу проведено констатуючий експеримент, що дозволяє дослідити динаміку формування толерантності до страху з використанням існуючої психологічної підготовки.

Дослідження проводилося в три етапи. Перший етап - до початку виконання стрибків з парашутом, другий - в ході проведення стрибків з парашутом, і третій - після закінчення стрибків з парашутом. Найбільш складним і специфічним був другий етап, тому що саме під час виконання стрибків з парашутом військовослужбовці відчували надмірну психічну напруженість, тривогу, емоцію страху, які були зумовлені одночасно дією “набору” стрес-факторів екстремальності, серед яких визначальними були непривітний вигляд землі і об'єктів на ній, необхідність залишити відносно надійну опору, якою є кабіна літального апарату, і свідомо піддати себе небезпеці. Такі умови призводили до проявів у військовослужбовців різної за формами емоції страху (побоювання, острах, переляк, власне страх, жах), яка призводила до зниження якості виконання стрибків з парашутом. Зміна рівня толерантності до страху в екстремальних умовах діяльності проявлялася в особливостях динаміки її структурних компонентів у військовослужбовців.

Дослідження толерантності до страху припускало оцінювання рівня її розвитку у військовослужбовців. Для цього застосовувався метод експертної оцінки, з використанням прямих показників – індивідуальних оцінок, що характеризували якість дій, психічний стан під час підготовки і здійснення парашутного стрибка. Оцінка толерантності до страху у військовослужбовців розрахована за прямими показниками за чотирибальною шкалою згідно з вимогами “Методичних вказівок з організації та проведення перевірок повітряно-десантної підготовки”. На цій підставі обстежувані були розподілені на три групи: 1 група - з високим рівнем (15% обстежуваних); 2 група - із середнім рівнем (56% обстежуваних); 3 група - з низьким рівнем толерантності до страху (29% обстежуваних).

Розподіл обстежуваних військовослужбовців на групи з різним рівнем толерантності до страху дозволив дослідити особливості динаміки структурних компонентів на основі їхньої діагностики.