ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНО-ПОБУТОВИХ ВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА УМОВИ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ

summary

У першому розділі “Історико-гносеологічний аналіз розвитку сімейно-побутових відносин в суспільстві” розглядаються основні тенденції зародження й зміни такого суспільного інституту як сім’я, а також специфічні закономірності становлення сучасної форми шлюбно-сімейних відносин.

Теоретичний аналіз розпочато з вивчення першоджерел – древніх текстів, які представляють собою відображення дійсності у свідомості первісних людей та впродовж усієї історії людства (міфів, релігійних та філософських текстів, інших добутків давньої літератури). Автором були проаналізовані основні напрямки еволюції сімейних відносин і репродуктивної діяльності людства.

Психологічні особливості сучасної сім’ї представлені розглядом основних функ­цій сім’ї; структури сім’ї; системи сімейних взаємин; сімейних ролей; сімейних під­систем; стадій становлення сім’ї; циклів і фаз сімейного життя; мотивацій взяття шлюбу; задоволеності шлюбом; факторів стабільності сім’ї; рівнів психологічного здоров’я сім’ї; готовності до створення сім’ї.

Дослідження сучасної сім’ї свідчать про недостатній рівень готов­ності подружжя до шлюбу. Це спричинюється багатьма факторами: завищеними очікуваннями від шлюбу, особистісною незрілістю подружжя, комунікативною некомпетентністю та ін.

На успішність підготовки до шлюбу і корекції психологічних проблем сімейного життя, безумовно, впливають політика держави щодо соціального захисту сім’ї та взаємодія соціальних інститутів (громадських орга­нізацій тощо). Тому крім стихійного формування готовності до шлюбу як складової загального процесу становлення особистості, актуальною є спеціальна підготовка до сімейного життя.

Таким чином, вивчення науково-літературних джерел дозволило зробити наступні висновки:

1.  Сімейні відносини – це складний феномен, складна психічна реальність, котра включає і міфологічні, і релігійні, і філософські, і сучасні рівні свідомості, індивідуальні й колективні, онтогенетичні, соціогенетичні і філогенетичні підстави. Сімейні стосунки несуть на собі ознаки народного світогляду різних епох - від слідів міфологічної свідомості, виявлених у поетичних метафорах, від ремінісценцій соціальних інститутів первісно-родового суспільства до відображення людських взаємин доби феодалізму та пізніших епох. Ці уявлення створюють органічну цілісність, переконливість зображення стосунків між людьми різного сімейного статусу, їх складності, драматизму або довірливого вираження глибоко особистих, мало не потаємних почуттів та переживань.

2.  На сьогоднішній день можна навести велику кількість вітчизняних і зарубіжних дослідників, які займаються проблемами сім’ї і шлюбу. У більшості монографій знайшли відображення мотиви вступу в шлюб, функції сім’ї, причини сімейних конфліктів і розлучень, методи сімейної терапії. Але коло психологічних робіт, у яких предметом вивчення є еволюція сім’ї, її структура, специфіка відносин, як подружніх, так і дитячо-батьківських, істотно обмежене. З відомих робіт можна навести праці А. Г. Харчева, Л. Б. Шнейдера і В. М. Дружиніна.

3.  Причина недостатнього вивчення психологічних проблем родинного існування, очевидно, полягає в тому, що поглиблені дослідження сімейних відносин і процесу виховання дітей у сім’ї почалися лише в кінці XIX на початку XX ст. Кількісна й якісна еволюція сім’ї вивчалася, з одного боку, на основі даних етнографії, відомостей про життя народів і племен, що збереглися на первісному рівні розвитку, а з іншого боку, за допомогою аналізу древніх письмових джерел. Були розпочаті цікаві спроби простежити розвиток типів, моделей сім’ї на основі порівняння світових релігій (В. М. Дружинін), біблійних текстів (Д. Ларю) тощо.

4.  Можна погодитися з твердженням, що кожна культура, кожний етап розвитку суспільства породжує певну нормативну модель сім’ї, точніше, групу моделей. Структура нормативної моделі містить у собі елементи нормативних членів сім’ї, кожний з який характеризується певним статусом, тобто позицією з визначеними правами й обов’язками, з якими пов’язана відповідна поведінка.

5.  Поряд з нормативною моделлю сім’ї існують і відхилення від норми, викликані неповторністю й часто-густо несполучністю людських характерів, складністю життєвих психологічних колізій, тиском непереборних обставин, в тому числі й економічних, соціальних, психологічних тощо.

У другому розділі “Психологічні аспекти сімейно-побутових проблем і конфліктів у родинах працівників міліції” був проведений аналіз того соціального середовища, у якому існує сім’я. Було виявлено, що найбільш типовою формою сімейно-побутових розладів є конфлікти. По оцінках фахівців у 80–85% сімей відбуваються конфлікти, а в інших 15–20% виникають сварки за різними приводами. Унікальність сімейних відносин обумовлює не тільки специфіку психологічної діагностики виникнення й протікання конфліктів у родині, але й особливим чином відображається на соціальному й психічному здоров’ї всіх її членів.

Особлива роль була відведена психологічній діагностиці сімейно-побутових дисгармоній працівників міліції. З урахуванням специфіки професійної діяльності в системі МВС, були проаналізовані сімейні конфлікти працівників міліції з метою виявлення різних психологічних проблем родинного життя. Зокрема, нами на базі Національної академії внутрішніх справ України у 2001–2002 роках була розроблена і застосована діагностична процедура у вигляді опитування щодо виникнення, запобігання та вирішення сімейно-побутових конфліктів у працівників міліції. Загальна кількість обстежених працівників міліції становила близько 500 осіб, що, враховуючи загальну чисельність особового складу (генеральна сукупність), дозволяє визнати вибірку достатньо репрезентативною. Отримані первісні емпіричні дані було піддано математико-статистичній обробці з обрахуванням середніх, дисперсії та t-критерію Стьюдента.

Диференційні характеристики масиву обстежених розподілилися за їх спеціалізацією (службою), віком, стажем роботи в правоохоронних органах України, ознаками сімейного стану тощо. Була отримана наступна картина тематики конфліктів у сім’ях працівників міліції:

1.  Матеріальна забезпеченість (рівень заробітної плати, економічний внесок кожного з членів сім’ї, розподіл грошей, контроль сімейного бюджету) – 32,1% відповідей опитаних респондентів.

2.  Характерологічні особливості членів сім’ї (індивідуальна поведінка членів родини, емоційне тло стосунків, статус у парі, проблеми розуміння, гідності, поваги, вірність) – 26,6%.

3.  Побутові умови (відсутність власного житла, невпорядкованість побуту, недостатня кубатура приміщення, відсутність належних комунальних послуг, проживання з іншими родичами або сусідами) – 17,4%.

4.  Виховання дітей (розподіл батьківських ролей, ставлення до дітей, розходження в стилях виховання) – 9,6%.

5.  Особливості професійної діяльності (нездорова атмосфера в трудовому колективі, складні умови праці, погані взаємини з керівництвом, нервові перевантаження під час виконання професійних обов’язків) – 6%.

6.  Партнерські відносини (інтимно-статеві стосунки, відсутність гармонії в інтимній сфері) – 1,4%.

7.  Інші причини (6,9%), серед яких особливо часто зазначалися наступні:

–     ведення спільного господарства (розподіл обов’язків, побутове навантаження, уявлення про побутові взаємини і т. п.).

–      культура спілкування (розбіжності через різні оцінки подій, людей, життєвих ситуацій, різні життєві цілі та цінності, погляди на життя, невміння чи небажання бути терпимим до думки іншого, відсутність стриманості, делікатності, уважності, нездатність поступитися ближньому і т. п.).

–      проведення дозвілля (проведення вільного часу, переважання позасімейних форм дозвілля).

–     шкідливі звички (пияцтво, азартні ігри, уживання медичних та інших заспокійливих препаратів тощо).

–     взаємини з родичами, батьками подружжя тощо.

При цьому виявилося, що зони конфліктів змінюються в залежності від стажу подружнього життя. Молоді пари найчастіше мають конфлікти в наступних зонах: взаємини з родичами (28,6%), побутова сфера (22,9%), проведення дозвілля (15,7%). Конфлікти в цих зонах значно зменшуються із збільшенням стажу сімейного життя. У подружжя із стажем більше десяти років спільного життя значимими зонами стають фінансові проблеми (38,7%), міжособистісні відносини (24,3%), виховання дітей (15,4%). Однак одна галузь конфліктів актуальна практично на будь-якому етапі життя сім’ї – це міжособистісні відносини подружжя.

Цікавий і той факт, що тематика ситуативних і хронічних конфліктів різна. Ситуативні зіткнення виникають у більш очевидних і безпечних сферах (шкідливі звички, ведення господарства), тоді як тематика хронічних конфліктів торкає більш принципові зони (інтимні або партнерські відносини, відносини з родичами, виховання дітей тощо).

Перевага тих або інших моделей поведінки респондентів у сімейному конфлікті  відображає установки членів родини на його динаміку й спосіб вирішення. Нами було з’ясовано, що більшість працівників міліції обирають конструктивний шлях при вирішенні сімейно-побутових конфліктів. При цьому способи поведінки в конфлікті, які найчастіше використовує подружжя, залежать від орієнтації учасників конфлікту на свої інтереси й інтереси протилежної сторони. Виявилося, що перевага віддається таким: взаємне переконання та взаємні поступки (компроміс) – 43,8% відповідей респондентів, усунення причини конфлікту (співробітництво) – 25,4%, емоційно-бурхлива реакція (конфронтація) – 9,4%, погодження та задоволення висунутих претензій (поступка або пристосування) – 9%, просторове припинення контакту (відхід або відхилення) – 7,5%, погроза застосування психологічного чи фізичного впливу (примушення) – 1%.

Також було виявлено, що в сім’ях працівників міліції існує стабільна тенденція відособлення конфліктних стосунків: зокрема, в більшості випадків респонденти нікого не залучають із метою посередницького вирішення міжособистісних  проблем – 68,2% відповідей. В інших випадках вони залучають до конфлікту батьків, друзів та знайомих – по 9,7% відповідей; інших родичів і дітей – по 1,3%.

Отже, у конфліктних взаєминах велике значення мають загальний рівень конфліктності й спосіб поведінки в конфлікті. При цьому не стільки рівень конфліктності створює тип конфліктної сім’ї, скільки тенденція конфліктів до хронічного перебігу через неконструктивну поведінку при виникненні розбіжностей.

У нашому дослідженні також виявилося, що конфліктуючі сім’ї потребують допомоги сторонніх осіб, спеціалістів або служб, тому що найчастіше самостійно важко знайти вихід із конфлікту. Разом із тим, за нашими даними, по допомогу до спеціаліста-психолога для вирішення внутрішньосімейних конфліктів працівники міліції звертаються дуже рідко. Відсутність контактів із психологом пояснюється або переконанням респондентів у необхідності самотужки вирішувати власні сімейні конфлікти, або відсутністю справжнього фахівця по місцю служби, що слід віднести саме до недоліків в організації діяльності служби психологічного забезпечення в системі МВС.

У третьому розділі “Шляхи та напрями вирішення сімейно-побутових проблем працівників міліції” були визначені труднощі, котрі виникають при вирішені сімейних проблем. Вони, в першу чергу, пов’язані з: а) проблемою розробки й упровадження методичного інструментарію, який би не шкодив респондентам і їхнім сімейним відносинам; б) впливом самого факту участі піддослідних у дослідженні на їхні взаємини й психічний стан; в) характером впливу експериментатора на спосіб життя в сім’ї, близькість і інтимні відносини.

Отже, методологічні підходи до проблеми практичної роботи з нормалізації сімейно-побутових відносин у дисертаційному дослідженні представлені наступним чином. Керуючись основними завданнями служби психологічного забезпечення в системі МВС, роботу практичних психологів щодо надання допомоги сім’ям працівників міліції доцільно, на нашу думку, організувати по трьом основним напрямкам:

1.  Навчання й консультація, головна сутність якого полягає у підготовці працівників міліції, які вступають у шлюб, до наступного сімейного життя.

2.  Безпосередня робота з особистістю працівника міліції, членами його сім’ї або з сім’єю у цілому.

3.  Психологічний захист та допомога сім’ям працівників міліції.

Для реалізації першого напрямку роботи із сім’ями працівників міліції практичні психологи мають змогу використовувати багатий арсенал цілеспрямованих методів: бесіду, групові й індивідуальні консультації, обговорення книг, статей, фільмів, організацію й проведення диспутів і т. п. Зокрема, дієвим засобом підготовки до сімейного життя є проведення занять за курсом “Етика й психологія сімейного життя”, на яких, поряд із питаннями про міжособистісні відносини, психологічний клімат сім’ї, особлива увага повинна приділятися наслідкам порушення сімейних відносин (можливі джерела порушень сімейних відносин, типові “зони” конфліктів у різні роки сімейного існування тощо).

Другий напрямок – безпосередня робота з сім’ями працівників міліції здійснюється у наступних формах: індивідуальна психотерапія з окремим членом сім’ї, групова психотерапія з окремими членами або з усією сім’єю в цілому. При цьому використовуються різні психотерапевтичні техніки: директиви, сімейна дискусія, обумовлене спілкування, техніки, котрі формують уміння й навички, програвання сімейних ролей та інші. Психологічна допомога сім’ям працівників міліції складається з наступних етапів: знайомство з сім’єю, входження в сім’ю, вивчення сім’ї, аналіз інформації, корекція сімейних відносин, вихід із сім’ї. При цьому використовуються наступні методи: соціальний патронаж, консультування, тренінгові групи для членів сімей тощо.

Згідно третього напрямку працівники міліції та члени їх сімей потребують психологічного захисту та допомоги. Це пов’язано, в першу чергу, з професійними обов’язками, які виконують правоохоронці, і особливостями умов виконання службових завдань: ситуаціями професійного ризику, впливом екстремальних чинників, агресивністю середовища, психічними та фізичними перевантаженнями тощо.

Таким чином, психологічна допомога сім’ї передбачає вивчення нагальних потреб працівників міліції і членів їх сімей та виявлення потенціалу служби психологічного забезпечення, який міг би задовольнити ці потреби у відповідності з науково обґрунтованими нормативами і діючим законодавством. А від якості організації психологічної допомоги сім’ям працівників міліції значною мірою залежить вирішення психологічних проблем працівників міліції, їх самопочуття, соціальна захищеність, що у свою чергу впливає на виконання ними основних професійних завдань, пов’язаних з охороною правопорядку та боротьбою із злочинністю.

У висновках проведеного теоретичного та експериментального дослідження, результати якого відповідають поставленій меті та сформульованим задачам, представлені підсумки та визначені перспективи подальшої роботи. У роботі наведене наукове узагальнення психологічних проблем у сфері сімейно-побутових відносин працівників міліції та викладено авторське бачення умов оптимізації сімейних відносин зазначеної категорії осіб. Отримані дані дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1.  Велика кількість тенденцій, виявлених у процесі теоретичного аналізу шлюбно-сімейної сфери людства, розмаїтість припущень, котрі породжують спектр концептуальних моделей міжособистісних відносин, свідчать про актуальність психології сімейних відносин. На сьогоднішній день психологія сімейних відносин склалася як наука, що вивчає об’єктивні закономірності, прояви і механізми сімейних стосунків. Отже, питання психології сімейних стосунків виникають в плані реалізації життєвої й особистісної ідеології людини, становлення сімейного сценарію й реалізації цілей сімейного життя.

2.  Соціально-побутове середовище, в якому існує сім’я, характеризується переліком специфічних рис, які відрізняють його від інших сфер життя людини, і визначає ряд типологічних якостей особистості. Побутова діяльність, спрямована на виконання сімейних обов’язків, сприяє появі в структурі особистості як позитивних рис, так і негативних якостей: споживчої спрямованості, пияцтва, насильства й ін. Виділення типологічних якостей особистості, породжуваних соціально-побутовим середовищем, допомагає визначити задачі психопрофілактики сімейно-побутових розладів у цій сфері.

3.  Психологічні проблеми у сфері сімейно-побутових відносин працівників міліції є складним, багатогранним та суперечливим соціальним явищем, зумовленим комплексом різноманітних діючих обставин, як правило, в сукупності доповнюючи та посилюючи один одного. Постановка проблеми психології сімейно-побутових відносин працівників міліції, визначення підстав її розуміння й вивчення виявили нерозробленість гносеологічного поля в цій сфері. Це пояснюється тим, що експериментальні методи у вивченні сім’ї важко застосовуються на практиці, особистий досвід не є об’єктивним, а опитувальні методи не завжди достовірні. Отже, розуміння психологічної сутності сімейних проблем має велике теоретичне і практичне значення в плані досягнення благополуччя й стабільності сімейних відносин.

4.  Кризове становище сімей працівників міліції на сьогоднішній день є домінуючим і поки що важко вирішуваним. Це підтверджується результатами проведеного дослідження за авторською методикою. Узагальнення одержаних даних дозволило сформувати окремі групи чинників, які суттєво впливають на загострення сімейно-побутових стосунків. Зокрема: чинники впливу зовнішнього середовища на сімейно-побутові стосунки (умови професійної діяльності, забезпеченість житлом, санітарно-гігієнічні умови тощо); характеристики сутності конфліктних стосунків (періодичність виникнення, тривалість, типовість, ініціативність, динаміка і т. д.); особливості конфлікту (гострота перебігу, психоемоційні переживання, шляхи та засоби вирішення конфлікту, засоби зняття психоемоційного напруження); психологічна характеристика конфліктуючих сторін (негативні психологічні якості, цінності та орієнтації, наміри щодо перспективності подальшого подружнього життя тощо). Зазначені групи чинників були в подальшому ретельно досліджені за допомогою математико-статистичних методів. Отримані результати після їх обробки набули вигляду для можливої якісної інтерпретації.

5.  Результати вивчення міжособистісних конфліктів у родинах працівників міліції свідчать, що соціально-психологічні особливості життєдіяльності сімей працівників міліції викликають міжособистісні протиріччя та зіткнення її членів, порушення стабільності, а досить часто – дестабілізацію та розпад сім’ї. Крім цього, внутрішньосімейні суперечності призводять до виникнення негативних станів і деструктивно впливають на поведінку та службову діяльність працівників міліції.

6.  Звертає на себе увагу вкрай невисока дієвість служби психологічного забезпечення МВС України, незважаючи на декларований напрям психологічного патронування особистих проблем працівників міліції. По допомогу до професійного посередника – медіатора для вирішення внутрішньосімейних конфліктів працівники міліції звертаються дуже рідко. Навіть враховуючи певний суб’єктивізм в обґрунтуванні причин відсутності взаємодії з психологами, більшість із них слід віднести саме до недоліків в організації діяльності служби психологічного забезпечення. На нашу думку, вони зумовлені недосконалим рівнем фахової підготовленості практичних психологів до вирішення сімейно-побутових та інтимних проблем працівників, недостатнім інформаційним та методологічним забезпеченням діяльності психологів.

7.  Оптимізація та покращення міжособистісних стосунків у сім’ях працівників міліції потребує здійснення психодіагностичної, психопрофілактичної та психокорекційної роботи, за допомогою якої можна попередити виникнення внутрішньосімейних конфліктів, не допустити міжособистісних зіткнень і зберегти сімейно-шлюбну гармонію. Зокрема ефективність психопрофілактичних та психокорекційних заходів обумовлюється системним підходом до організації індивідуальної та групової роботи з сім’ями працівників міліції. Індивідуальна робота застосовується у тих випадках, коли із суб’єктивних чи об’єктивних причин надання групової форми психологічної допомоги є неможливим, тобто характер проблематики вимагає анонімності. Головною метою групової психопрофілактики шлюбних конфліктів є проведення комплексу заходів, які б сприяли психологічній просвіті членів сімей, регуляції їх взаємовідносин та формуванні у них психологічної готовності до конструктивного вирішення конфліктних ситуацій у сім’ї.

8.  Результати проведеного дисертаційного дослідження можуть бути використані в практиці правоохоронної діяльності у вигляді пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення професійної діяльності фахівців служби психологічного забезпечення та кадрових апаратів у системі МВС.