| summary: | У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, окреслено об’єкт, предмет, визначено мету й завдання наукового пошуку, сформульовано гіпотезу, презентовно базові методологічні та теоретичні положення, з’ясовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації результатів дослідження та структури роботи.
У першому розділі − “Системно-структурний підхід до цілісного феномену психіки в контексті категорії переживання” − висвітлено результати аналізу літературних джерел із проблеми переживань, що засвідчують увагу українських та зарубіжних дослідників у галузі психології до цього феномену (Р. Ассаджолі, Л. І. Божович, Г. М. Бреслав, О. А. Будницька, Ф. Є. Василюк, Л. С. Виготський, В. К. Вілюнас, К. Е. Ізард, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн, О. П. Саннікова, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, Т. С. Яценко та інші).
Аналіз наукових підходів до проблеми переживання дозволяє констатувати, що тривалий час у психології поняття переживання не було включеним в наукову термінологію і вивчалось у контексті емоцій та емоційних станів суб’єкта. У вітчизняних та зарубіжних дослідженнях (Г. М. Бреслав, К. Е. Ізард, О. М. Леонтьєв, А. Ліндслі, О. П. Саннікова, В. Томкінс та ін.) підкреслюється, що емоція насамперед характеризується внутрішнім станом суб’єкта – переживанням. При цьому розрізняють процес переживання - психічну діяльність, пов’язану з його виникненням і перебігом, та зміст переживання, у якому відображається його соціальна зумовленість.
У розділі розглянуто провідні тенденції вивчення категорії переживань у філософії (А. Бергсон, Е. Гуссерль, В. Дільтей, У. Джемс, М. М. Троїцький, С. Франк, К. Ясперс та ін.), у яких взаємозв’язок феномену переживань із несвідомою сферою психіки представлений через метафізичне розуміння буття людини та сфери несвідомого. Проблема зв’язку переживань із сферою несвідомого опосередковано представлена у дослідженнях російських філософів Н. Я. Грота, П. Л. Лаврова, К. Д. Кавєліна, В. Кандинського та інших.
З’ясовано, що у контексті системно-структурного підходу до вивчення психіки особистості в психології (Б. Г. Ананьєв, Б. Ф. Ломов, В. І. Слободчиков, Б. М. Теплов та ін.) категорія переживання вивчається як форма вияву ставлення до ситуації, форма емоційного відображення, як цілісний психічний акт, що включає всі аспекти психіки й відображає усю повноту буття індивідуальності.
У розділі здійснено аналіз категорії переживання в контексті теорії функціональних систем П. К. Анохіна, який тлумачить емоції як фізіологічні стани організму, що мають суб’єктивне забарвлення і охоплюють усі види почуттів та переживань людини - від глибоко травмуючих страждань до високих форм радості і соціального життєвідчуття. У контексті дослідження окресленої проблеми виявлено, що значущі переживання набувають статусу системоутворювального фактора. Це поглиблює розуміння їхньої ролі у формуванні тенденції запобігання травмівному досвіду в майбутньому, яка супроводжується соціально-перцептивними викривленнями, і, як наслідок, спричиняє закритість для нового досвіду.
Висвітлено провідні тенденції вивчення категорії переживання у контексті діяльнісного підходу (Ф. Є. Василюк, В. К. Вілюнас, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн та ін.). Зокрема, досліджуючи особливості процесу переживання, Ф. Є. Василюк розглядає свідомі аспекти даного феномену. Переживання трактується в даній концепції як певна форма психологічних захистів, особлива форма діяльності психіки, специфічна робота перебудови “життєвого світу”, основною метою якої є підвищення осмислення життя. При цьому поза дослідженнями залишалося несвідоме як внутрішній феномен, що не вписувався у зовнішньо детерміновану категорію психічного. Загалом аналіз наукових підходів до проблеми переживань дозволяє зробити висновок, що вивчення цього феномену відбувалося переважно в контексті функціонування свідомої сфери психіки. Відкритим залишається питання впливу переживань на структурування системних характеристик цілісної психіки суб’єкта.
У розділі представлено вивчення феномену переживань у розрізі психодинамічного підходу (Т. С. Яценко). Доведено, що важливу роль у формуванні несвідомої сфери психіки відіграють інфантильно значущі переживання, сформовані в едіповий період розвитку суб’єкта, і пов’язані як із взаєминами зі значущими людьми (первинними лібідними об’єктами), так і з загальним емоційним фоном розвитку. Значущі люди визначаються наявністю до них первинних лібідозних потягів (або мортідіозних відштовхувань), які невидимо програмують актуальну поведінку. Для несвідомого значущість переживання події є вагомішою, ніж кількісні чи статеві параметри, які набувають сили у процесі соціалізації. Найбільшу дієвість має переживання, яке є значущим для суб’єкта з внутрішньо зумовлених причин, якщо воно відповідає тенденціям захисної системи, особливо базовим захистам.
Інфантильні переживання зазнають витіснення, при цьому за витісненим змістом завжди стоїть енергія, яка зберігає тенденцію до прояву у свідомості та поведінці суб’єкта. Процеси витіснення та опору зумовлюють необхідність опосередкованої реалізації заблокованої енергії в замаскованому вигляді. Можливість прояву змісту несвідомого в поведінці забезпечує процес символізації.
За такого підходу до вивчення психіки в центрі уваги постає значущість переживання певної події суб’єктом, а не її статистичний показник, що відповідає вимогам екологічної валідності. При цьому значущість пізнається крізь призму внутрішніх механізмів поведінки та її емоційного сприйняття суб’єктом.
У другому розділі − “− досліджено глибинно-психологічну сутність феномену значущих переживань, яка полягає в здатності останнього впливати на структурування цілісної психіки суб’єкта, визначаючи домінантність неусвідомлюваних тенденцій поведінки.
Розглянуто поняття значущих переживань у психологічних концепціях Ф. В. Бассіна, М. О. Котіка, Р. Мак Маліна, А. С. Прангішвілі та ін. Дослідження Ф. В. Бассіна дозволили поглибити розуміння категорії значущих переживань. Зокрема, вивчення феномену відтіснення уможливило розкриття окремих аспектів значущих переживань: чим менш значущим для суб’єкта є переживання, тим легше воно відтісняється і тим менший опір воно чинить змісту свідомого, що його відтісняє. Феномен “відтіснення” є однією з форм потенційно несвідомого, який щільно пов’язаний із захисним механізмом витіснення. Відтіснення у певній мірі усвідомлюваний і керований процес. На відміну від відтіснення, механізм витіснення є глибинним процесом. Витіснені переживання продовжують діяти як неусвідомлювані визначаючі фактори поведінки.
Загалом у дослідженнях закцентовано увагу на впливі досвіду емоційного переживання на формування готовності до сприйняття та інтерпретації суб’єктом конкретних подій. Значущість переживання окреслює його цінність для суб’єкта та свідчить про вплив певного переживання на формування та структурування цілісної психіки.
У розділі представлено вивчення умов формування феномену значущих переживань у контексті психодинамічної теорії, що дозволило виокремити їхні різновиди: первинні (інфантильні) та вторинні (рис. 1). За мірою усвідомленості суб’єктом визначено приховану (неусвідомлювану) та виразну (усвідомлювану) значущість переживання щодо певного об’єкта. На емпіричному матеріалі доведено, що у формуванні значущих переживань суб’єкта важливу роль відіграє ставлення значущих людей до нього. |
