ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСІБ З РІЗНИМ РІВНЕМ СТРЕСОСТІЙКОСТІ (на прикладі працівників стресогенних професій)

summary

У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначено предмет, об'єкт, мету та завдання дослідження, розкрито  методологічні засади та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Наведені дані про апробацію роботи, впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження стресостійкості особистості" викладено та проаналізовано основні підходи до вивчення стресу та стресостійкості як психологічних феноменів, уточнений зміст основних понять, пов'язаних з проблемою дослідження, розглянуті зв'язки стресостійкості з іншими властивостями особистості, обґрунтований та описаний комплекс якостей особистості, пов'язаних із стресостійкістю.

Аналіз наукової літератури з теми дослідження показав, що в сучасній психологічній науці існують різні підходи до визначення поняття "стресостійкість" й сьогодні, незважаючи на велику кількість праць з даної проблематики, немає «ясності в розумінні суті стресостійкості, її структури, ролі психіки в її забезпеченні» (В.О.Бодров). Так, під терміном "стресостійкість" розуміють такі окремі його складові, як емоційна стійкість, стрес-резистентність,  фрустраційна толерантність та ін.

Узагальнення теоретичних аспектів досліджуваної проблеми дозволило нам виділити декілька основних підходів, які мають суттєве значення для вивчення феномена стресостійкості та складають методологічну основу розуміння особливостей прояву даного психологічного явища.

Згідно з основними положеннями суб'єктно-діяльнісного підходу, викладеними в роботах К.А.Абульханової-Славської, Б.Г.Ананьєва, А.В.Брушлінського, Л.С.Виготського, Є.А.Клімова, О.Н.Леонтьєва, Б.Ф.Ломова, С.Л.Рубінштейна, психіка людини формується і виявляється в ході діяльності, яка розуміється як цілеспрямована, свідома, практично перетворююча активність людини по відношенню до зовнішнього світу та до самої себе. Включаючись у процес цілеспрямованої діяльності, людина набуває специфічні властивості та якості самоорганізації, саморегуляції, самоконтролю, які в свою чергу складають основу ефективного або неефективного функціонування в різних умовах, зокрема стресогенних.

З позиції системного підходу (В.А.Ганзен, Е.П.Геньковська, В.М.Ільїн, Б.Ф.Ломов, В.І.Медведєв та ін.), стресостійкість є системою, яка включає певні компоненти та засіб їх організації, що відкриває можливості для дослідження різних параметральних характеристик щодо елементів даної системи. З іншого боку, даний підхід дозволяє розглядати стресостійкість також як елемент системи «Особистість», в яку включені і в якій знаходяться у взаємозв'язку властивості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини.

Особистісний підхід у вивченні феномена стресостійкості передбачає аналіз особливостей когнітивної, емоційно-вольової, мотиваційної, характерологічної, темпераментальної, психомоторної сфер особистості в контексті нестандартних, напружених ситуацій (Ю.А.Александровський, В.О.Бодров, Г.С.Борісова, Л. П.Грімак, М.І.Дьяченко, В.Д.Небиліцин, Л. А. Кандибовіч, А.А.Реан, Г.І.Сидоренко, С.Кларк, Д.Уотсон та ін.). Особливу увагу привертає концепція особистості В.С. Мерліна, перш за все його погляди на розуміння властивостей особистості, що характеризується узагальненим, відносно стійким та сталим відношенням свідомості до об’єктивної дійсності. Основні положення даної концепції дозволяють розглядати стресостійкість як багаторівневу систему взаємопов'язаних психологічних характеристик особистості, що демонструють відношення свідомості до зовнішніх та внутрішніх стимулів різної інтенсивності.

Проведений аналіз наукової літератури з даної проблематики продемонстрував необхідність комплексного підходу у вивченні стресостійкості, яку можна розглядати як властивість особистості, що характеризується відносною стійкістю компонентного складу, залежить від індивідуально-особистісних особливостей психічної організації людини, поєднання природних та надбаних властивостей та забезпечує певний якісний рівень життєдіяльності людини. Встановлено, що дослідники, розглядаючи проблему індивідуальних особливостей стресостійкості пов’язують рівень розвитку даного психологічного феномену з широким колом психологічних характеристик особистості, а саме  з тривожністю (Б.Г.Ананьєв, Ф.Б. Березін, Н.Д.Левітов, В.Е.Мільман, М.І.Наенко, та ін.); агресивністю (Т.МКурбатова, А.А.Рєан, В.І. Хаснулін та ін.); локусом суб’єктивного контролю (С.І.Абрамовіч, Я.Л.Коломинський, Л.А.Китаєв-Смик, та ін); мотиваційною спрямованістю особистості (О.М.Кретчак, О.Н.Устінов, З.Р.Шайхлисламов, О.І.Черкашин та ін.). Взаємозв’язки стресостійкості та таких когнітивних процесів як память, увага, сприйняття, формування суджень розглядаються  в дослідженнях Г.Айзенка, А.Бека, С.Доннеллана, Дж.Хейли, В.Мак-Леода, М.Холодної, Д.Эмери и др. На підставі теоретичного аналізу першоджерел нами був виділений комплекс психологічних особливостей, який включає взаємозв'язані когнітивно-інтелектуальний та емоційно-особистісний блоки (підсистеми) психологічних якостей особистості, пов'язаних із стресостійкістю; описані їх змістовні характеристики. Когнітивно-інтелектуальний блок якостей представлений у виділеному комплексі особливостями й стильовими характеристиками сприйняття, пам'яті, уваги, мислення. Емоційно-особистісний - рівнем емоційної стійкості, рівнем тривожності, рівнем агресивності, домінуючим емоційним фоном настрою, локусом контролю, спрямованістю особистості, рівнем поведінкової активності.

Таким чином, стресостійкість ми розуміємо як складну інтегральну властивість особистості, взаємопов’язану з системою елементів, представлених комплексом інтелектуальних, когнітивних, емоційних, особистісних якостей, що забезпечують можливість індивіду переносити значні розумові, фізичні, вольові та емоційні навантаження, зберігаючи при цьому ефективність функціонування.

У другому розділі "Методи і умови проведення емпіричного дослідження" обґрунтована програма дослідження, послідовність її реалізації, обґрунтована вибірка дослідження. Емпіричне дослідження включало три етапи: підготовчий, діагностичний і аналітичний. На першому етапі були відібрані методичні та інструментально-діагностичні прийоми, сформована репрезентативна вибірка. Дослідження стресостійкості як характеристики особистості, на наш погляд, було доцільно проводити в умовах, що моделюють ситуацію дії на людину реальних стрес-чинників. Професійна діяльність працівників недержавних підприємств безпеки відноситься до ряду професій, де обов'язковою характеристикою діяльності є фізичний та психологічний ризик, тобто - постійний вплив стрес-чинників: зовнішніх й внутрішніх подразників різної інтенсивності. Структурно-функціональний аналіз діяльності недержавних підприємств безпеки дозволив виділити основні посади та описати посадові обов'язки працівників недержавних підприємств безпеки з метою визначення умов даної професійної діяльності як моделюючих стресогенну ситуацію, під якою ми розуміємо ситуацію, що інтелектуально осмислюється  та емоційно відчувається людиною як загрозлива вітальним інтересам. На підставі даних структурно-функціонального аналізу діяльності й була сформована первинна вибірка респондентів, загальна кількість яких склала 280 чоловік. Як метод первинної діагностики рівнів стресостійкості особистості був використаний порівняльний аналіз результатів експертної оцінки та самооцінки рівня стресостійкості. До репрезентативної вибірки увійшли 200 осіб, чиї показники самооцінки стресостійкості співпали з показниками експертної оцінки, з них були сформовані три групи респондентів: з високим (64 особи), середнім (82 особи) і низьким (54 особи) рівнями стресостійкості. На другому етапі було проведено психодіагностичне дослідження за допомогою обраних методик, кількісний та якісний аналіз його результатів. На третьому етапі дослідження була розроблена й апробована система тренінгових занять для працівників недержавних підприємств безпеки, після чого було проведене контрольне діагностичне дослідження.

У третьому розділі "Аналіз результатів дослідження психологічних особливостей осіб з різними рівнями стресостійкості " надані результати дослідження комплексу різнорівневих якостей особистості, пов’язаних зі стресостійкістю.

В результаті кореляційного аналізу встановлено взаємозв’язки показників стресостійкості і показників когнітивних, інтелектуальних, емоційних, особистісних якостей. Значущі коефіцієнти кореляцій продемонстрували наявність зв’язків, що зосередилися на двох полюсах і умовно утворили два взаємозв'язані блоки: зв’язки стресостійкості з показниками когнітивно-інтелектуальних якостей й зв’язки стресостійкості з показниками емоційно-особистісних якостей (див. рис. 1).

На позитивному полюсі виявилися зв’язки стресостійкості з когнітивно-інтелектуальними характеристиками, що представлені показниками об'єму оперативної зорової пам'яті (Оозп), продуктивності зорового сприйняття (ЗС), продуктивності опосередкованого запам'ятовування (Поз), показниками елементів абстрактного мислення (АМмс - метафоричні і АМгс - геометричні символи), показниками поленезалежності (ПНЗ), пластичності мислення (Пр); а також зв’язки стресостійкості з емоційно-особистісними характеристиками, що представлені показниками загальної інтернальності (Іо), інтернальності у галузі невдач (Ін), інтернальності у галузі здоров'я (Із), інтернальності у галузі досягнень (Ід), інтернальності у галузі виробничих відносин (Ів), інтернальності у галузі сімейних відносин (Іс), інтернальності у галузі міжособових відносин (Ім), спрямованості на завдання (СЗ). На негативному полюсі сконцентровані зв’язки стресостійкості з показниками емоційно-особистісних якостей особистості: іпохондрії (Hs), психопатії (Pd), психастенії (Pt), шизофренії (Sc), параної (Рa), гіпоманії (Ма), схильності до відкритої агресивної поведінки (Свап).