Сухаренко О.І. Вплив антиоксидантних препаратів на обмін речовин, перетравність кормів та продуктивність качок

summary

Дослідження проводились протягом 1998-2001 рр. у птаховідділенні СВК “Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка” Мелітопольського району, Запорізької області на качках пекінської породи з добового до 10- або 52-тижневого віку за планом і методиками, затвердженими науково-технічною радою Таврійської державної агротехнічної академії. Були проведені сім науково-господарських дослідів, два наукових (фізіологічних) та один виробничий.

  Експерименти проводились у двох повторностях методом груп. Групи каченят формували в добовому  або тижневому віці за принципом аналогів, по 50-100 голів у кожній. При проведені дослідів дотримувалися технологічних параметрів утримання птиці, раціонів і режимів годівлі. Каченятам піддослідних груп згодовували повнораціонні розсипні комбікорми власного виробництва з вмістом обмінної енергії 288 ккал/100 г і сирого протеїну 18,0% (1-20 дн.), 16,2% (21-70 дн.), збагачені вітамінами і мікроелементами (досліди 3,5,7). В дослідах 1, 2, 4, 6, використовували комбікорми, дефіцитні на 10-15% за обмінною енергією і протеїном. Каченятам дослідних груп у різні вікові періоди додавали до основного комбікорму антиоксиданти дистинол, стибіл і стибіл в комплексі з диметилсульфоксидом, згідно зі схемою дослідів (табл. 1).

При використанні добавок стибілу комбікорм дослідних груп вирівнювали за обмінною енергією і протеїном відносно контрольної групи.

Збереженість поголів’я та споживання комбікормів, по групам визначали щоденно. Визначення живої маси каченят проводилось щотижня індивідуальним зважуванням. На основі динаміки живої маси розраховували середньодобовий приріст та інтенсивність росту за формулою Броді.

М’ясні якості качок оцінювали за методикою Т.М. Поливанової шляхом забою трьох голів птиці з кожної групи у 70-денному віці.

Перше бонітування ремонтного молодняку качок проводили у віці 56 днів, а друге при переведенні птахів в цех батьківського стада (120 днів) за  загальноприйнятою методикою. Для племінної птиці, окрім загальної несучості, визначали вік досягнення 50% несучості. В період найвищої несучості були проведені два закладання яєць на інкубацію. Перед інкубацією визначали морфологічні та біохімічні показники якості яєць: масу яєць шляхом зважування з точністю до 0,01 г; висоту повітряної камери – вимірюванням штангенциркулем у попередньо зварених яйцях; вміст каротиноїдів у жовтку за оптичною густиною гексанових екстрактів (=440 нм), вміст вітаміну А в жовтку – за оптичною густиною його комплексу з трьоххлористою сурмою.