Теоретичні основи функціонування національних інноваційних систем

summary

Уже досить давно в усьому світі системні підходи надають можливість на основі нових методів глибше вивчити інноваційні та економічні характеристики держав. Традиційний технологічний аналіз фокусує свою увагу на оцінці витрат на НДДКР і вже готової продукції у вигляді патентів. Але взаємодія учасників, які беруть участь у технологічному розвитку, є не менш важливою, ніж будь-яка оцінка інвестицій у НДДКР. У більшості випадків саме скоординована взаємодія акторів трансформує витрати у готову продукцію. Йдеться про НІС, у яких основну увагу зосереджено на взаємозв’язках або інфраструктурі взаємодії в межах цілісної ІС.

Розуміння таких систем може допомогти політикам конструювати й вдосконалювати  підходи до зміцнення інноваційних характеристик країни.

Безперешкодне функціонування ІС залежить, здебільшого, від плинності потоків знань – серед підприємств, університетів і науково-дослідних установ. І так звані «мовчазні знання» або («ноу-хау», що перетікають інформаційними каналами), і «кодифіковані знання» або( інформація, що зашифрована у публікаціях, патентах та інших джерелах), спрямовані у потоки і мають надзвичайно важливе значення. В ІС механізм плинності знань поєднує виробничі дослідження, державні та приватні компанії, дифузію технологій та рух персоналу [33].

Концепція НІС чітко встановлює, що потоки технологій та інформації серед людей, підприємств та інститутів є джерелом ІП. Інноваційний і технологічний розвиток є результатом комплексу зусиль взаємовідносин між акторами в середині системи, що складається з підприємств, університетів і державних дослідних інститутів. Усередині цієї системи існують взаємозв’язок і взаємозалежність між інститутами та державною політикою, яка, як правило, або підтримує, або блокує розвиток технологій та інновацій. По суті, найціннішими надбаннями теорії НІС є формування такої коректної політики, яка буде спрямована на підтримку та поліпшення роботи інфраструктури серед акторів і підприємств, нарощування інноваційної місткості компаній, їх здатність ідентифікувати і поглинати технології [34].

Як вже зазначалось у попередніх главах цього розділу, пріоритетність інноваційного розвитку як нового напряму розвитку економіки – це відносно нове поняття. Воно було сформульовано тільки в середині 90-х років, тому й досі дуже багато методичних понять, які належать до сфери ІД, не дістали єдиного трактування серед світових і вітчизняних вчених.