Законодавче та нормативно-правове забезпечення рекреаційно-оздоровчої діяльності

summary

-        Природнокліматичні ресурси як база рекреаційно-оздоровчого комплексу

-         

-        Рекреаційно-оздоровча діяльність - явище давнє, яке своїми початками сягає первіснообщинного ладу. В першу чергу це стосується використання лікувальних властивостей мінеральних вод та грязей. Примітивні побудови для лікування в місцях виходу мінеральних вод були свого роду прототипами бальнеологічних курортів. Властивості лікувальних мінеральних вод та грязей, їхні цілющі фактори ставали основою лікувальних таємниць храмів, нерідко являлись предметом релігійного культу. Найдревніші писемні пам'ятки, такі як "Рігведа", Біблія, подають відомості про священні купелі при храмах, в які занурювали хворих людей. Серед них можна згадати Сілоамську купальню, священне озеро Бетесида під Єрусалимом, які користувались великою популярністю серед єврейського населення [16].

-        Проте рекреаційно-оздоровча діяльність особливо широкого поширення набула в Древній Греції і Римі. В творах Гомера, Арістотеля, Плутарха, Страбона, Геродота та інших античних авторів згадується використання лікувальних мінеральних вод з лікувальними цілями. Особливою популярністю користувались гарячі джерела на о. Євбея: тут вперше появився звичай будувати житла для здачі у найм приїжджим. На сучасному етапі цей вид діяльності перетворився на потужний вид економічної діяльності з розвинутою інфраструктурою.

-        Рекреаційно-оздоровча діяльність належить до найстаріших видів економічної діяльності, адже потреба в лікуванні і оздоровленні, а також цікавість до нового, ознайомлення із звичаями, традиціями та визначними місцевостями різних народів закладена в генетичних особливостях людини. Перші згадки про рекреаційні ресурси України стосуються V століття до нашої ери (у творах Геродота, згодом Страбона, Птолемея та інших давньогрецьких та римських авторів). Проте як наука рекреація починає розвиватись на наших землях на початку XIX століття, коли вперше були описані на науковому рівні рекреаційно-оздоровчі ресурси Криму та Карпат.

-        Як масове явище, рекреаційно-оздоровча діяльність починає виступати після другої світової війни. Основний стимул для такого якісного кроку - розвиток комунікацій, зростання матеріального рівня населення, збільшення вільного часу, підвищення освітнього рівня, розвиток радіо, телебачення.

-        Рекреаційно-оздоровча діяльність - надзвичайно складне явище. Дослідження основних галузей рекреаційно-оздоровчого господарства необхідно проводити з урахуванням природних умов, заселення території, обслуговуючих галузей господарства виробничої і невиробничої сфер, інфраструктури території і т.д.

-        В післявоєнний період, і особливо у 60-х роках, починає розвиватися рекреаційна наука. В цей час з'являються праці В.С. Преображенського, Веденіна Ю.А., Мироненка Н.С., Твердохлєбова І.Т. та інших вчених, в яких розглядаються дані питання. В 70-х роках у Львові досліджують рекреаційні ресурси ряд вчених, у першу чергу у Львівському державному університеті ім. І.Франка (Недашківська Н.Ю., Шаблій О.І.), у Львівському лісотехнічному інституті (Генсірук С.А.), в Інституті регіональних досліджень НАН України (колишнє Львівське відділення Інституту економіки АН УРСР - Бачинський Г.С., Жук П.В., Кравців В.С., ГринівЛ.С.) [6; 11; 19; 37; 53]

-        Питаннями рекреаційно-оздоровчої діяльності активно займаються вчені Києва, Одеси, Сімферополя, Ужгорода, Чернівців та інших наукових центрів України.

-        Рекреаційно-оздоровча діяльність є однією з умов відтворення трудових ресурсів. Людині необхідно відновлювати своє здоров'я та сили - лікуватися і відпочивати. Тим більше, що в останні роки в умовах економічної кризи та надмірного впливу суспільства на природне довкілля в Україні спостерігається швидке зростання захворювань та значне зниження показників природного приросту населення. Особливо загострилася ситуація після Чорнобильської катастрофи. Тому проблеми лікування, реабілітації й оздоровлення населення надзвичайно актуальні. Одним із шляхів їх вирішення є задоволення зростаючих суспільних потреб у рекреації, оздоровчому відпочинку, зокрема в бальнеолікуванні (лікуванні мінеральними водами і пелоїдами). Оздоровчий відпочинок – це комплекс умов і заходів, що забезпечують охорону здоров’я, профілактику захворювань, поточне медичне та санітарно-гігієнічне обслуговування, режим харчування і відпочинку, заняття фізичною культурою і спортом, туризмом. Оздоровчі заклади – центри, санаторії, бази та інші заклади незалежно від організаційно-правових форм, форм власності, розташовані в екологічно безпечній місцевості, які функціонують у літній період або протягом року, що устроєні із дотриманням санітарних, протипожежних, технічних норм і вимог, що забезпечують безпеку життя і здоров’я. Для лікування хворих переважно природними лікувальними факторами (мінеральні води, лікувальні грязі, клімат) створюються такі заклади, як санаторії, пансіонати, курортні поліклініки та бальнеогрязелікарні. Ці заклади організуються переважно на курортах. Курортами вважаються місцевості, які мають природні лікувальні фактори.

-        В Бердянську як і в Україні сформувалися в залежності від лікувальних факторів слідуючі курорти:

-        грязеві;

-        бальнеологічні;

-        кліматичні;

-        змішані.

-        В Україні є великі рекреаційні ресурси, які мають міжнародне значення. Уся територія України характеризується виключно сприятливими природно-кліматичними умовами та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку й лікування населення, проведення різних видів туристичної діяльності. Виділяються три типи рекреаційних ресурсів: природні, історико-культурні і соціально-економічні. До природних ресурсів відносяться лікувальні і оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних охоронних територій. [51]

-        Історико-культурні рекреаційні ресурси - це пам'ятки культури, створенні людиною, які мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані для задоволення духовних потреб населення. [50]

-        Соціально-економічні рекреаційні ресурси включають матеріально-технічну базу рекреаційних об'єктів, частину матеріального виробництва, яка безпосередньо забезпечує потреби рекреації, об'єкти інфраструктури. [50]