ВОГНЕБІОЗАХИСТ ТКАНИН І ПАПЕРУ ПРОСОЧУВАЛЬНОЮ КОМПОЗИЦІЄЮ

summary

у вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, сформульовано мету роботи, задачі досліджень, відзначено наукову новизну, особистий внесок здобувача та практичне значення роботи.

у першому розділі викладено результати аналізу літературних даних, пов’язаних з проблемою вогнезахисту текстильних матеріалів та паперу.

Аналіз пожежної небезпеки целюлозовмісних матеріалів свідчить про те, що при нагріванні їх до високих температур, високомолекулярні речовини (целюлоза, лігнін, пентозани, гексозани), які входять до складу таких матеріалів, розкладаються. Розклад проходить у напрямку утворення більш простих і стійких речовин. Полуменеве горіння целюлозних матеріалів обумовлене виділенням горючих газів в такій кількості, яка відповідає нижній концентраційній межі запалення. Полум’я, яке утворюється при цьому, випромінює досить велику кількість енергії, що відіграє важливу роль у поширенні вогню. 

В цьому розділі викладено результати аналізу ефективності захисту целюлозовмісних матеріалів із застосуванням вогнезахисних засобів. Ефект від дії вогнезахисту визначається за проходженням фізичних  процесів у захищеному матеріалі. Під впливом нагрівання складові засобу випаровуються або дисоціюють із поглинанням тепла, достатнім для попередження можливості підвищення температури захищеного матеріалу до температури загоряння. Негорючі гази, що виділяються при нагріванні, розбавляють горючі газоподібні продукти до незаймистого стану. При температурі, нижчій за температуру горіння, складові вогнезахисних засобів плавляться, утворюючи повітронепроникний шар, який перешкоджає доступу повітря до поверхні матеріалу. Описані процеси не дають можливості повністю пояснити дію вогнезахисту та визначити ефективність захисту штучних, синтетичних та напівсинтетичних тканин.

Для комплексного захисту целюлозних матеріалів від загоряння і біологічного руйнування пропонують використовувати такі препарати: суміш сульфату амонію, діамонійфосфату і фтористого натрію або ортоборату натрію і борної кислоти та суміш карбонату натрію і борної кислоти та інші. Але окремі засоби вміщують високо небезпечні речовини, зокрема фтористий натрій, що зменшує перспективу їх використання для вогнезахисту. Також для вогнезахисту текстильних матеріалів використовують засоби “Т-2” та “Probanfinish-210” недоліком яких є висока димоутворювальна здатність та токсичність продуктів горіння. На сьогоднішній день існують ефективні просочувальні засоби, одним з яких є суміш антипірену (фосфати та сульфати амонію) з полімерним антисептиком “Гембар”.

Вогнезахисне оброблення тканин і паперу такими засобами призводить до утворення на поверхні солей, втрати матеріалом захисних властивостей у часі, погіршення естетичних показників. Застосування сучасних вогнебіозахисних сумішей, таких як ДСА-1 та ДСА-2,  незручно в технологічному аспекті.

У зв’язку з розглянутими проблемами та для підвищення ефективності вогнезахисту тканин і паперу запропоновано застосовувати просочувальну композицію на основі фосфату сечовини з полімерним антисептиком полігексаметиленгуанідинфосфатом.

На підставі проведеного літературного аналізу сформульовано мету і задачі досліджень та  визначено основні напрямки їх розв’язання.

Другий розділ присвячено теоретичним та аналітичним дослідженням умов вогнезахисту тканин і паперу із застосуванням вогнезахисних речовин.

                Швидкість тепловиділення при горінні матеріалів впливає на показники пожежної небезпеки. Поширення полум’я при горінні природних та синтетичних матеріалів є чинником, що визначає інтенсивність і динаміку розвитку пожежі та залежить від ефективності вогнезахисту та масової швидкості вигоряння зразків в процесі полуменевого горіння.