ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ НОРМАТИВНИХ СИСТЕМ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ УКРАЇНИ : Организационно-экономические основы ФОРМИРОВАНИЕ И РАЗВИТИЯ нормативных СИСТЕМ В АГРОПРОМЫШЛЕННОМ ПРОИЗВОДСТВЕ УКРАИНЫ

summary

У першому розділі “Теоретико-організаційні засади формування та розвитку систем норм і нормативів” досліджено теоретичні і практичні аспекти формування і розвитку нормативних систем у агропромисловому комплексі.

Сучасні умови функціонування галузей АПК впливають на стан і розвиток нормативної системи підприємств. З одного боку, загальні умови, пов’язані з демократизацією, відкрили перед ними можливість самостійно вирішувати всі питання формування власної нормативної системи господарювання, а з другого - підприємства не готові до такої самостійності. Більшість з них через економічні умови найближчим часом не зможуть самостійно налагодити власну нормативну базу, яка б відповідала сучасним виробничим відносинам.

Значне місце в роботі відведено адаптації централізовано-планової нормативної системи до ринкового середовища. Удосконалено класифікацію норм і нормативів для організації і управління, визначені поняття “норма” і “норматив” як економічні категорії. Особливу увагу приділено класичним теоріям, що стали науковою основою для формування концепції розвитку економічних норм і нормативів у ринкових умовах.

На рівні суспільства норми проявляються як пропорції, кількісні співвідношення між різними частинами сукупного суспільного продукту, сукупною суспільною працею і сукупними потребами, між галузями, тери­торіями тощо, на рівні підприємства - між економічним середовищем і виробництвом, природою і вироб­ництвом, його галузями й елементами, між учасниками виробничого процесу та ін.

Уявлення про норму було б не повним без з’ясування її ролі і значення. Крім того, що норми є техніко-еконо­мічними показниками, необхідними при виконанні різних розрахунків, во­ни функціонально мають організуюче, регулююче, контролююче і стимулю­юче начало. Саме тому норми виступають сполучною ланкою між виробниц­твом та його ефективністю, виконують економічну роль.

Значення норм визначається не тільки їх економічною, а й політичною та соціальною роллю. Політична роль проявляється в мобілізаційній і організаційній частині їхньої участі в реалізації економічної полі­тики держави. Соціальна роль пов'язана з проведенням через норми вимог соціального характеру - умов і охорони праці, її мотивації тощо.

В економічній літературі недостатньо висвітлена юридична функція НіН у відтворювальному процесі. Водночас вони часто виступають у ролі правових актів, формуючи і регулюючи зв'язки, взаємовідносини в процесі планування виробництва, розподілу, перерозподілу і споживання продуктів праці. Вищевикладене дозволяє уточнити застосовуване в економіці поняття "норма", сформулювавши його таким чином.

 Норма, використовувана в економіці, це - економічна категорія, що виражає відношення людей до матеріального сенсу відтворення і взаємини між людьми в його процесі; кількісна міра чогось, зумовлювана інтересами людей, загальноекономічним законом норм і пропорцій, іншими законами та закономірностями природи і суспільства, умовами виробництва; техніко-економіч­ний показник, необхідний для виконання різ­них господарських і економічних розрахунків, а також для організації праці та виробництва. Визначе­н­е поняття "норма" ці­лком придатне для поняття "норматив", оскільки вони виражають організуючі, регулюючі, мотивуючі, контролюючі і соціальні функції управління.

Однак розбіжності між ними існують: норми виражають пропорції приватного конкретного характеру, тобто є одиничним вираженням пропорції, а нормативи - загальним її вираженням. 

Стосовно агропромислового виробництва нами пропонується класифікація норм і нормативів, яка наведена на рис. 1. Під вихідною класифікаційною безліччю розуміється вся сукупність норм і нормативів, використовувана в АПК, чи її частина, що має самостійне застосування, наприклад, у галузі, на підприємстві тощо.

У дисертації розглядається нормативна система агропромислового комплексу, яка від­різняється за складом елементів від нормативної системи суспільства, але, безумовно, пов'язана з нею. Така система може існувати на рівні держави, будь-якої галузі економіки, окремого підприємства.