Класифікація витрат як основа організації управлінського обліку

summary

Одним із найважливіших аспектів організації управлінського обліку на хлібопекарних підприємствах споживчої кооперації є розробка класифікації витрат, здатної задовольняти інформаційні потреби системи управління.

Практичне значення класифікації витрат підприємства переоцінити не можливо. По-перше, вона забезпечує групування та систематизацію даних про витрати, які виступають основним об’єктом управлінського обліку, у різних обліково-аналітичних розтинах залежно від цільової спрямованості їх використання. По-друге, класифікація витрат значною мірою визначає основні напрями організації управлінського обліку на прикладному рівні, оптимальний ступінь співвідношення та взаємозв’язку окремих його елементів, вибір відповідних методів обліку, планування, контролю, аналізу і моделювання управлінських рішень.

Однак, на нашу думку, традиційні підходи до класифікації витрат підприємства, сформовані вітчизняною обліковою теорією і практикою впродовж минулих років, не достатньо відповідають сучасним вимогам управлінського обліку і системи управління, оскільки орієнтуються значною мірою на калькулювання фактичної собівартості готової продукції з метою визначення фінансових результатів діяльності підприємства. Інші ж важливі завдання управлінського обліку – використання облікової інформації про витрати для прийняття управлінських рішень; організація поточного контролю витрат за місцями їх виникнення та центрами відповідальності з метою встановлення причин відхилень та їх винуватців; прогнозування та регулювання витрат – на основі такої класифікації вирішуються досить складно або не вирішуються взагалі.

Доказом цього є результати проведеного автором дослідження змісту чинних нормативно-правових актів, що визначають методологічні засади ведення бухгалтерського обліку витрат в Україні, та практичні спостереження.

Так, П(С)БО 16 „Витрати” [135] в силу своєї концептуальної спрямованості на розкриття інформації про витрати у фінансовій звітності з метою задоволення потреб зовнішніх користувачів взагалі не містить системної класифікації витрат, а передбачене ним групування витрат має надто узагальнений вигляд і здійснюється за окремими розрізненими ознаками: видами діяльності, функціональним призначенням, економічними елементами, способом перенесення вартості на продукцію, ступенем впливу обсягу виробництва і статтями. До того ж такі класифікаційні ознаки можна виділити лише шляхом ґрунтовного дослідження, осмислення і узагальнення змісту стандарту, так як вони чітко не виокремлені розробниками.