Сучасні підходи до визначення понять „конкурентоспроможність” та „конкурентостійкість” підприємства

summary

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається із значної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на фоні системи правових норм господарювання та поєднані єдиним поняттям - ринок. Для успішної комерційної діяльності підприємства на ринку необхідно проводити продуману політику і послідовно реалізовувати обґрунтовану стратегію, які забезпечать прибуток, завоювання нових ринкових сегментів а також можливості підприємства конкурувати як за ціною, так і за якістю.

Забезпечення конкурентостійкості українських підприємств у сучасних ринкових умовах функціонування є як критерієм (на поточному рівні), так і основою ефективності їхньої діяльності (на стратегічному рівні).

Дослідження механізму забезпечення конкурентостійкості підприємства доцільно починати з вивчення основних теоретичних положень щодо еволюційного розвитку поглядів на конкуренцію та підходів до визначення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання.

Р. Строуп, Дж. Гвартні розглядають конкуренцію як один з 7 джерел економічного прогресу [1]. У складі цих джерел вчені виділяють наступні: приватна власність; свобода обмінів; ринок капіталу; фінансова стабільність; низькі податки; свобода зовнішньої торгівлі; конкуренція.

Як явище конкуренція не нове, але різноманіття її проявів потребує постійного дослідження, яке містить оцінку динаміки або інтенсивності [2]. Тому автор вважає за необхідне приділити увагу вивченню даного поняття з метою з’ясування його сучасних особливостей.

В науковій літературі конкуренція (від лат. concurere – зіштовхуватись) розглядається як економічний процес взаємодії, взаємозв’язку та боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. Конкуренція є головною рушійною силою ринку, а сама продукція є знаряддям конкурентної боротьби [3]. 

Тобто, конкуренція є об’єктивним економічним законом розвинутого товарного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем заробітної плати тощо. Дія багатьох законів відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, в результаті чого конкуренція виступає важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського механізму [4].

При цьому конкуренція може трактуватися як „ситуація, коли існує кілька альтернативних напрямків використання рідкісного блага, у якому зацікавлені різні групи людей, що борються між собою за право розпоряджуватися цим благом” [5, c.16].

В економічній науці виділяють декілька підходів щодо трактування поняття конкуренції [6-9]: 1) поведінковий; 2) структурний; 3) функціональний.