КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО МІСТА ЛЬВОВА XVI–XVIII ст. (за матеріалами війтівсько

Актуальність теми. Процес утвердження компетентного, незалежного й безстороннього суду як гаранта прав і свобод людини та громадянина є історично тривалим та складним. Проблеми, які виникають у сфері правосуддя, часто помилково вбачають у діяльності судів. Недотримання усталених принципів побудови судової влади в Україні, в контексті функціонування державної влади в цілому, з урахуванням історичних типів та систем права, що діяли на українських землях, національних традицій; відсутність цілісності, прозорості, раціональності юридичних процедур, однакового та коректного застосування правових приписів з урахуванням загальнолюдських цінностей, глобальних цивілізаційних процесів та економічних відносин на конкретному етапі суспільного розвитку – суть низького рівня довіри громадян до судової влади в Україні.

Одним із системних правових елементів при розв’язанні існуючих у сфері правосуддя проблем, а також з’ясування причин вчинення злочинів на певних історичних етапах розвитку українського суспільства, є дослідження історії судочинства на українських землях. Отримані наукові висновки сприятимуть уникненню спірального повторення системних упущень в питаннях організації та функціонування незалежної судової влади, неупередженості суддів, як складової громадянського суспільства. Кримінальне судочинство – один із найдавніших історичних видів судової діяльності. Разом з тим в історико-правовій науці дана проблематика не знайшла достатнього відображення. Дослідники обійшли увагою історію судочинства Львова, який одним із перших міст на українських землях у 1356 р. одержав право на міське самоврядування та судочинство, долучившись до європейського процесу розвитку місцевих демократій. У XVI–XVIII ст. організація та діяльність його органів влади врегульовувались правовими нормами, що творили цілісну муніципальну систему права. Актуальність дослідження зростає, коли врахувати, що суд Львова був апеляційною інстанцією для всіх судів міст Руського і Белзького воєводств держави Річ Посполита, утвореної 1569 р., а з приєднанням цих територій у 1772 р. до складу Австрійської імперії – судів усієї Галичини.

Хронологічно робота охоплює середину ХVІ cт. – першу половину ХVІІІ ст.

Стан наукової розробки проблеми. Питання історії кримінального судочинства України знайшли відображення у загальних працях, в яких фрагментарно розкриваються питання судоустрою та судочинства окремих міст без врахування станових, регіональних та місцевих особливостей. Винятком є публікації В.С.Кульчицького, Я.Р.Дашкевича, М.С.Демкової, А.Карпінського, в яких висвітлюються окремі питання організації судової влади міста Львова XVI-XVIII ст. Такі питання, як джерела міського судового права, організація судової влади Львова, порядок розгляду кримінальних справ у війтівсько-лавничому суді, причини, види злочинів та їх кримінально-правова кваліфікація, покарання за них, не знайшли належного висвітлення в історико-правовій науці.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в межах наукової теми кафедри “Актуальні проблеми історії держави і права України, політичних, правових вчень та зарубіжної історії”, затвердженої наказом ректора ЛНУ імені Івана Франка №Н-239 від 16.04.2003 (номер державної реєстрації 0103U005943).