ІНТЕРВ\'Ю В СИСТЕМІ ЖАНРІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНОМОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

summary

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання, аргументовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення дослідження, визначено методологію, методи лінгвістичного аналізу і принципи добору ілюстративного матеріалу.

У першому розділі «Інтерв'ю в мас–медійному просторі сучасної україномовної комунікації: актуальна лінгвістична проблематика» подано теоретичне обґрунтування проблеми в контексті сучасної лінгвостилістичної проблематики: розглянуто інтелектуальні виміри сучасного масового мовно–культурного простору, тенденції розвитку мови та проблеми жанрової диференціації; обґрунтовано поняття мовного жанру, проаналізовано принципи діалогізації суспільного простору, визначено лінгвостилістичні особливості жанрової домінанти інтерв'ю та схарактеризовано систему мовних відношень в інтерв'ю на рівні діалогічної єдності автора й реципієнта.

Інтелектуальні виміри сучасного суспільства, що позначене розвитком інформаційних технологій, зумовили активне становлення сфери масової культури. Йдеться про функціональність інформаційного, а не художнього мислення, перевагу усних або електронних видів зв’язку й інтерактивних форм спілкування, комерційну зумовленість створення й розповсюдження інформації в системах засобів масової інформації, багатократне репродукування і стереотипізацію культурних концептів і мовних форм, визначальність модних тенденцій, естетичний та мовний плюралізм, інтелектуалізацію й водночас вульгаризацію мови, короткометражність жанрових форм, психологічну маніпулятивність тощо.

Під впливом змін у масовій комунікації стиль масової інформації як функціональна сфера літературної мови зазнав перетворень, і вони потребують глибокого лінгвістичного осмислення. Внаслідок виникнення й домінування усних й електронних засобів масової інформації, таких, як радіо, телебачення й Інтернет, відбувся перехід з винятково публіцистичних основ функціонування стилю на інформаційно–публіцистичні. Як результат, змінилася й назва самого стилю: замість „публіцистичний стиль” в сучасній лінгвостилістичній науці актуалізовано термін „стиль масової інформації”.

Лінгвостилістичне дослідження проблеми жанрової диференціації стилю масової інформації та аналізу мовного жанру інтерв'ю дозволяє зробити висновок про те, що традиційний трихотомічний розподіл жанрів за рівнем суб'єктивізації (вияву в тексті модальності мовного суб'єкта, здебільшого автора) не узгоджується з лінгвостилістичними засадами жанрової диференціації. Більш оптимальним і з мовознавчого погляду системним є класифікаційний принцип поділу на жанри М. Черепахова, що потребує уточнень, коли йдеться про жанрову специфікацію. Жанри стилю масової інформації логічно аналізувати як інформаційний і публіцистичний види, тоді як у класифікаціях журналістів розглядаються також аналітичні жанри як окрема група. Аргументація такої позиції спирається на те, що аналітичність і публіцистичність є нетотожними поняттями й відповідають різним підходам: перший належить до вимірів журналістики, другий – лінгвостилістики. Окрему групу становлять міжвидові жанри, до яких належать інтерв'ю й коментар.

Лінгвостилістичний аналіз сутності діалогізму доводить, що жанр інтерв'ю завдяки системі мовних міжсуб'єктних стосунків «Я як Інший» відображає мовну практику впливу на побудову єдиного інформаційного простору й діалогізацію цього простору в умовах глобальної суспільної комунікації.

Інтерв'ю як мовний жанр зумовлює диференціацію на інформаційний та публіцистичний жанрові різновиди, передбачає побудову мовної структури тексту за темо–рематичним принципом, визначає розгортання міжсуб'єктних мовних відношень між авторською мовою і мовою реципієнта, детермінує головні тенденції і принципи формування лінгвостилістичних параметрів мовного оформлення текстів жанру інтерв'ю, формує масовий мовно–інформаційний дискурс через посередництво засобів мас–медіа тощо.

Дослідження міжсуб'єктних мовних відношень у жанрі інтерв'ю дозволяє говорити про те, що мовний суб'єкт автора має домінантний характер, впливає на мовний суб'єкт реципієнта і може аналізуватися як мовна категорія. Окрім того, вияв модальності мовного суб'єкта в мовній структурі текстів жанру інтерв'ю здійснюється як на рівні змісту, так і на рівні лінгвостилістичних параметрів тексту.

У другому розділі «Лексико–фразеологічний рівень мовної організації жанру інтерв'ю: типологічні лінгвостилістичні особливості» досліджено природу, лінгвістичний статус і функціональні можливості лексико–фразеологічного потенціалу текстів мовного жанру інтерв'ю з огляду на визначені тенденції розвитку мови в умовах сучасної україномовної  комунікації: визначено лінгвостилістичну мотивацію використання розмовної лексики в текстах жанру інтерв'ю, проаналізовано функціональний рівень лексичних засобів вираження модальності, досліджено лінгвостилістичну функціональність лексики різного походження на позначення актуальних суспільних реалій нового часу, лексичні засоби вираження полісемії в публіцистичному різновиді жанру інтерв'ю, а також розглянуто лінгвостилістичний статус фразеологічних одиниць у текстах жанру інтерв'ю.

Лінгвостилістичний аналіз лексико–фразеологічного рівня організації текстів мовного жанру інтерв'ю інформаційного та публіцистичного різновидів базувався на комплексному дослідженні типологічних особливостей функціонування лексичних та фразеологічних одиниць в межах жанрово-стильових параметрів інтерв'ю, відповідно до сучасних тенденцій розвитку мови та суспільства. Зокрема, виявлено, що під впливом дії загальностилістичної тенденції розмовності в текстах інтерв'ю активно використовуються розмовні лексеми. Їх вживання можна диференціювати за чотирма групами: перша – універби, віддієслівні іменники та новостворені фемінітиви (– Це правда, що кредитки для банків шалено вигідні? (кредитні картки) (ГПУ, 17.08.07, ст. 12); – Це доводить, що українці не такі дурні, як вони про себе думають, і в чому їх постійно переконує наша телевізійка (ГПУ, 25.01.08, ст.24) тощо); друга група– професіоналізми (– Ваш фільм називають бойовиком, екшном (ГПУ, 06.02.06, ст. 11) та ін.); третя – діалектизми (– Гірчу працю Тимошенко прем'єр–міністром уся країна вже бачила (наполегливу) (АВ, 10–16.02.06, ст. 3) та ін.) й четверта – сленгізми ( – Піар–пропозиція чи, як там кажуть, «замануха» для журналістів (ДЧ, № 2 2008, ст. 4) тощо). Усі розмовні лексеми функціонують у текстах інтерв'ю як еклектичні мовні елементи, увиразнюючи комунікативну лінгвостилістичну домінанту.

Лексичний рівень організації мовної структури інтерв'ю характеризується спрямованим вираженням суб'єктивної модальності, яку більшою мірою формує мовний суб'єкт автора, меншою – реципієнта. Модальними лексемами в інтерв'ю виступають займенникові іменники, прикметники та відмінкові парадигми граматичних форм дієслів, використання яких залежить від чинників з різною лінгвостилістичною мотивацією (жанровий різновид інтерв'ю, тематика тексту, сема концептуального змісту займенникового іменника, сформоване кліше, парна кореляція тощо): – Серед українських виконавців друзів маєте (Ви)? – Тільки з Андрієм Данилком дружу (я) (ГПУ, 13.10.06, ст.9); – Як часто ти відчуваєш страх перед сценою? (ГПУ, 12.05.06, ст. 12) та ін.

Завдяки тенденції індивідуалізації мовної свідомості автора в тексті інтерв'ю відбувається формування неформального мовного контексту, що призводить до функціонального заміщення лексеми «ми» лексемою «я» в обох різновидах жанру інтерв'ю: – Ви слухняний актор? – Знімаюся (я) тільки у тих, кому довіряю (ГПУ, 13.10.06, ст.9) тощо. Відповідно у зв'язку зі стійкою традицією ввічливого та офіційного представлення в інтерв'ю особи реципієнта, яка в соціальному плані посідає вагоме місце, займенниковий іменник «Ви» часто заміняє лексему «я» і помилково заміщується лексичним варіантом «ви» в багатьох періодичних виданнях.

Вагомою складовою частиною лексичної організації текстів мовного інтерв'ю є вживання лексем на позначення актуальних суспільних реалій нового часу, оскільки використання цих лексичних одиниць свідчить про становлення інформаційного суспільства та новітньої мовної свідомості в Україні, а також про економічну та мовно–культурну глобалізацію світу на основі міжсуб'єктної мовної взаємодії представників різних культурних конгломератів. Представлені вищеозначені лексеми в інтерв'ю обох різновидів неологізмами (– Яка ціна кліпів в Україні? (ГПУ,10.11.06, ст. 9); – Вірите у смс–голосування? (ГПУ, 24.11.06, ст.1) та ін); іншомовними словами (– З усіх страв я дуже люблю ясай–сарад. А з напоїв, мабуть, фреш (УМ, 21.02.06, ст.13) тощо); актуалізованими архаїзмами (– Здається, уже ніхто в Україні не вірить у воістину чесну передвиборчу кампанію (Д, 06.02.06, ст. 5) та ін.); екзотизмами та варваризмами (– І часто у вашій творчості трапляються такі дежавю? (К, №2 2004, ст. 1); – Це привілей тих, хто любить малювати на стінах будинків love і fuck (К, №2 2004, ст. 5) та ін.), що у процесі залучення в мовну структуру зазнають активної семантичної та словотвірної адаптації, оказіональної трансформації та сленгізації.

Публіцистичний різновид мовного жанру інтерв'ю на лексико–фразеологічному рівні засвідчує виразний вияв емоційно–експресивної образності. Це зумовлює в текстах інтерв'ю цього різновиду появу великої кількості різних лексичних засобів вираження полісемії (тропи (– З якої „чистої совісті” допомагати сьогодні бідним? (Д, 05.12.07, ст. 7); – Хіба закон у нас є гарантією його виконання? (ГПУ, 23–24.08.07, ст. 13) тощо); синонімія та антонімія (– Ви звикли до сільської праці, чи робота не землі вже не поєднується зі сценою? (ГПУ, 13.10.06, ст. 28); – Тобто угору по сходах, що ведуть вниз? (ГПУ, 27.07.07,ст. 12) та ін.), а також почасти омонімія та паронімія ( – «Це глина чи цеглина?» (СВ, 16.04.03, ст. 5) та ін.).

У зв'язку з процесами індивідуалізації мовної свідомості автора та реципієнта, інтелектуалізації сучасної української мови й переформатування суспільних світоглядних концептів відбулася зміна лінгвостилістичної мотивації використання лексичних засобів вираження полісемії, що призвело до появи емоційно–експресивної образності, часом виразного іронічного підтексту в текстах публіцистичного різновиду інтерв'ю.

Фразеологічний рівень організації мовної структури текстів, здебільшого публіцистичного різновиду жанру інтерв'ю, представлений одиницями різної семантичної структури, різного походження та стилістичного значення, що внаслідок активізації в певних контекстах мовної ситуації, під впливом індивідуалізованої мовної свідомості автора та реципієнта, а також актуальних тенденцій розвитку мови набувають різних трансформованих форм і контекстуальних значень.

Лінгвостилістичний аналіз інтерв'ю виявив, що за рівнем функціональності в текстах інтерв'ю переважають фразеологізми вільної семантичної сполучуваності, трансформовані до повної зміни семантики та структури (– А що потойбічного в тому, що я не вірю в смерть? (УП, 30.05.04), а також фразеологічні одиниці з розширеною кількістю компонентів (.– Коли програв Люстерові, американська преса спустила усіх підступних собак (ГПУ, 20.04.07, ст. 9). Окрім того, залежно від тематики, когнітивного рівня автора та реципієнта, а також стилю певного видання, функціонально валентними в текстах мовного жанру інтерв'ю виявляються фразеологізми як зі стилістичною функцію книжності (– Чи не нагадує вам нинішня економічна ситуації в Україні Діогена в бочці? (УП, 13.10.04), так і з народнопоетичною мотивацією (– Як ви думаєте, крісло спікера матиме того самого господаря, що й зараз? (СВ, 06.04.06, ст. 2).

Загалом досліджено 3525 лексичних і 452 фразеологічних одиниць різного мовностилістичного характеру.

У третьому розділі «Синтаксичні особливості архітектоніки жанру інтерв'ю: лінгвостилістичні параметри» із погляду сучасної функціональної стилістики визначено загальні лінгвостилістичні закономірності архітектонічної побудови текстів жанру інтерв'ю, обґрунтовано синтаксичний статус запитань у мовній структурі текстів визначеного жанру, сформульовано темо-рематичний принцип побудови мовної структури текстів інтерв'ю в аспекті лінгвостилістичної зв'язності запитань і відповідей, досліджено лінгвостилістичну специфіку модальних конструкцій в інтерв'ю, проаналізовано лінгвостилістичну мотивацію використання розмовних елементів на синтаксичному рівні мовної організації текстів, а також проведено аналіз когнітивно-змістових сутностей інтерв'ю та художнього діалогу в порівняльному аспекті.

Лінгвостилістичне дослідження синтаксичного рівня мовної організації текстів жанру інтерв'ю спиралося на вивчення жанрово-стильової зумовленості використання найтиповіших синтаксичних конструкцій в текстах жанру інтерв'ю, відповідно до визначених тенденцій еволюції сучасної української мови та суспільства. Зокрема, виявлено, що архітектонічна побудова текстів жанру інтерв'ю зумовлена діалогічною єдністю запитань та відповідей на рівні зв'язності та цілісності, а також системою мовних міжсуб'єктних відношень. Функціонально архітектонічна схема набуває лінгвостилістичного розгортання на етапі перекодування інформаційного матеріалу в цілісний текст, оформлений за регламентом інтерв'ю як жанрової форми. У мовно–структурному плані вона представлена такими складовими елементами: заголовок, вступ, анонс інтерв'ю, основний виклад, висновки та коментарі. У процесі авторської лінгвостилістичної практики складові елементи архітектонічної схеми зазнають постійних варіативних змін, що призводить до творення різних архітектонічних варіантів мовної структури інтерв'ю.

На синтаксичному рівні для текстів жанру інтерв'ю характерним є функціонування авторських питальних речень у єдності з репліками–відповідями реципієнта. Питальні конструкції представлені широким спектром різних синтаксичних конструкцій: двоскладних (– Ви брали участь у створенні Конституції 1996 року? (Х, 13.05.04, ст. 9) та ін.); односкладних (– А як зараз дивишся на дебати у суспільних верхах? (ГПУ,11.05.06, ст. 12)тощо); парцельованих (– Мороз ніколи не стояв на українських позиціях. Ні тоді, ні тепер. Яка ж цьому причина? (ГПУ, 12.03.05, ст. 12) і т.п.) та спонукально–розповідних (– Але українські композитори мюзикли пишуть років, здається, з тридцять[…] (Х, 07.08.04, ст. 8) та ін.). Завдяки чіткій моделі міжсуб'єктних мовних відношень у контексті синтаксичної цілісності запитань та відповідей, в інтерв'ю активно діє темо–рематичний принцип текстової побудови, який реалізує механізм лінгвостилістичної зв’язності мовної структури інтерв'ю і функціонує за умов правильно побудованої схеми запитань, що стимулюють реципієнта до відповідної смислової реакції, із залученням різних семантико–синтаксичних засобів: – Чому люди, які нині становлять основу “Пори”, зокрема і львівської, не знайшли для організації місця в уже створених передвиборних блоках, наприклад, у “Нашій Україні”? – Та тому, що ми від самого початку декларуємо свою опозиційність (СВ, 28.02.03, ст. 10) та ін.

Функціонально валентною в синтаксичному плані для текстів жанру інтерв'ю є наявність модальних конструкцій, що представлені двома класами синтаксичних сполук – вставними та вставленими. Вставні конструкції спрямовані на створення в текстах інтерв'ю супровідного емоційно–експресивного враження, що зумовлює масштабний спектр семантичних відтінків вираження їх модального значення (– Певно, ви маєте на увазі насамперед президента? (ГПУ, 13.07.07, ст. 5) та ін.), а вставлені синтаксичні конструкції, формують в інтерв'ю додатковий інформаційний контекст, завдяки чому їх функціональне навантаження актуалізується здебільшого в таких складниках архітектонічної будови текстів інтерв'ю, як анонс, вступ та заголовок (– Актор Богдан Ступка, 65 років, зіграв головну роль у фільмі «Два в одному» режисера Кіри Муратової (з цього приводу ходило чимало чуток). Незабаром він з'явиться на українських екранах (коли саме, актор не знає). Театр імені Франка, яким керує Ступка, зараз поїхав у Севастополь на гастролі (ГПУ, 22.06.07, ст. 24) тощо).

На синтаксичному рівні в текстах публіцистичного різновиду жанру інтерв'ю характерним є також вираження полісемічних значень та створення емоційно–експресивної образності з відтінком суб'єктивної модальності за допомогою синонімічних (– Із села Воютичі Самбірського району Львівської області написали 12 читачів. Скаржаться, що зникли зі списків зареєстрованих (ГПУ, 29.02.08, ст. 9) тощо); антонімічних та паронімічних синтаксично–семантичних зв'язків, які в різних контекстах виявляють різну лінгвостилістичну мотивацію (–Ви представляєте в Євросоюзі державу, яка не є його членом. Різниця у ставленні існує? (ГПУ, 20.07.07, ст. 5); – Президент підніс Україні цінний презент (СВ, 12.03.04, ст. 5) та ін.). Здебільшого – це увиразнення змістової домінанти конкретного інформаційного повідомлення, нівелювання тавтології та створення зумовленого модальною позицією автора або реципієнта аналітичного контексту.

Завдяки активізації сленгової традиції усного мовлення для текстів інтерв'ю характерним є активне вживання синтаксичних одиниць розмовного або сленгового типу. Серед них парцельовані речення (– Значить, ви впевнені? Політика для вас вже не терра інкогніта? (УМ, 12.18.06, ст.1) тощо); сленгові модальні конструкції (– Якщо говорити відверто, на чистоту, то, що такого особливого трапилося на вашому останньому концерті? (УМ, 12. 08.06, ст.6) і т.п.); мовні штампи (– Тобто пишіть листи динамівці, і все? (ГПУ, 06.02.06,ст. 13) та ін.); спрощені описові конструкції або універби (– Там буваєте? (ГПУ, 22.06.07, ст. 24); – Мирно? (Д, 13.11.06,ст. 8) та ін.), а також інверсовані висловлювання з порушеною лінгвостилістичною зв'язністю компонентів (– Будемо говорити, що це була помилка вашого оточення? Оточення помилка, чи вашого помилка оточення? (К, лютий 2004,ст. 8) тощо). Усі вищеозначені синтаксичні елементи унаочнюють розмовну традицію в писемних текстах інтерв'ю й відтворюють стилістичні параметри мови автора та реципієнта, актуалізовані в процесі усного спілкування під час застосування інтерв'ю як методу.

Головною диференційною ознакою інтерв’ю в порівнянні з художнім діалогом є жанрово регламентована лінгвостилістика тексту, що працює не на художнє вираження внутрішнього світу персонажів, а на передачу інформаційних полів. Мовна структура тексту інтерв’ю зберігає темо-рематичний зв’язок реплік, тоді як художній діалог у мовно–структурному плані детермінований багаторівневими синтаксичними конструкціями наративного плану, які не виявляють змістової та лінгвостилістичної взаємозалежності на рівні актуального членування тексту.

Загалом у процесі лінгвостилістичного аналізу досліджено 2150 синтаксичних одиниць різного мовностилістичного характеру.

Здійснене дослідження лінгвостилістичного статусу жанру інтерв'ю в системі жанрів сучасної україномовної дозволило зробити такі висновки:

Параметри впливу на тенденції розвитку сучасної української мови нової сфери мовно–культурної комунікації, що внаслідок зміни комунікативно–інтелектуальних вимірів сучасного суспільства ствердила домінантні позиції, визначає функціональність інформаційного, а не художнього мислення, перевага усних або електронних видів зв’язку й інтерактивних форм спілкування, визначальність модних мовленнєвих тенденцій, психологічну маніпулятивність, а також інтелектуалізацію й водночас вульгаризацію мови тощо.

Домінантні мовні закономірності розвитку функціонального стилю масової інформації й системи його жанрових форм виявляються в переході з виключно публіцистичних основ функціонування стилю на інформаційно–публіцистичні, зміні назви стилю (замість „публіцистичний стиль” постав термін „стиль масової інформації”), в заміні традиційного трихотомічного розподілу жанрів аналізованого стилю за рівнем суб'єктивізації (вияву в тексті модальності мовного суб'єкта, здебільшого автора) на диференціацію згідно лінгвостилістичної практики функціонування жанрів у стилі масової інформації, що передбачає виділення інформаційного і публіцистичного видів мас–медійних жанрів без врахування рівня аналітизму як окремого критерію розподілу.

Внаслідок активної творчої практики жанри стилю масової інформації починають взаємовпливати, що спричиняє до гібридних текстових структур, які різняться за домінантними лінгвостилістичними типологічними характеристиками. До таких гібридних або міжвидових мас–медійних жанрових структур належить інтерв'ю.

Із погляду формування лінгвостилістичних параметрів, специфіка функціональних особливостей жанрової домінанти інтерв'ю передбачає тісний взаємозв'язок у функціонуванні інтерв'ю як методу і як жанру. Взаємозв'язок цей полягає, в першу чергу, в поетапній побудові мовної діалогічної структури (запитання–відповідь) і системи мовних відношень (автор–реципієнт).

Явище діалогізму завдяки наявності в текстах жанру інтерв'ю системи мовних міжсуб'єктних стосунків «Я як Інший» полягає у створенні мовної практики впливу на побудову єдиного спільного інформаційного простору й діалогізацію цього простору в умовах глобальної мовно–суспільної комунікації.

Система міжсуб'єктних мовних відношень в інтерв'ю визначає домінантний характер мовного суб'єкта автора, що впливає на мовний суб'єкт реципієнта і має категоріальне представлення. Вияв модальності мовного суб'єкта як автора, так і реципієнта в мовній структурі текстів жанру інтерв'ю здійснюється як на рівні змісту, так і на рівні лінгвостилістичних параметрів тексту.

У мовно–структурному плані архітектонічна схема інтерв'ю зумовлена діалогічною єдністю запитань та відповідей, що формують зв'язність та цілісність тексту, і представлена такими складовими елементами: заголовок, вступ, анонс інтерв'ю, основний виклад, висновки та коментарі. Під дією тенденцій становлення інформаційного суспільства, індивідуалізації мовної свідомості та інтелектуалізації мови, у процесі авторської лінгвостилістичної практики складники архітектонічної схеми зазнають постійних варіативних змін, що призводить до творення архітектонічних варіантів мовної структури інтерв'ю.

На лексико–фразеологічному рівні в текстах інтерв'ю активно виявляються тенденції становлення інформаційного суспільства, інтелектуалізації та водночас вульгаризації мови, індивідуалізації мовної свідомості, функціонування жанру інтерв'ю як інформаційно–публіцистичного, що виявляється в широкому використанні розмовних лексем різних груп (універби, віддієслівні іменники, новостворені фемінітиви, професіоналізми, діалектизми й сленгізми), займенникових іменників на вираження суб'єктивної модальності («я», «ти», «Ви», «він», «вона» та ін.), слів на позначення суспільних реалій нового часу (неологізми, запозичені іншомовні слова, актуалізовані за рахунок певного стилістичного контексту архаїзми, екзотизми та варваризми, що в процесі залучення в мовну структуру інтерв'ю обох різновидів зазнають семантичної та словотвірної адаптації, оказіональної трансформації та сленгізації), лексичних засобів вираження полісемії і створення емоційно–експресивного забарвлення (тропи, синонімія, антонімія, а також почасти омонімія та паронімія), а також фразеологізмів, що під впливом тенденції індивідуалізації мовної свідомості автора та реципієнта, набувають різних трансформованих форм і контекстуальних значень.

Типологічні особливості синтаксичного рівня організації текстів жанру інтерв'ю також виявили функціонально–валентний вплив тенденцій інтелектуалізації та водночас вульгаризації мови, індивідуалізації мовної свідомості, а також міжвидовий інформаційно–публіцистичний і домінантний лінгвостилістичний статус інтерв'ю.

Серед найбільш функціонально валентних синтаксичних форм, засвідчених в текстах інтерв'ю, слід відзначити двоскладні синтаксичні одиниці, односкладні питальні речення, парцельовані та спонукально–розповідні репліки. А також – вставні та вставлені модальні конструкції; синтаксичні засоби вираження полісемії, представлені винятково синонімічними, антонімічними та паронімічними синтаксично–семантичними зв'язками; мовні одиниці сленгового типу, серед яких – парцельовані речення, сленгові модальні конструкції, мовні штампи, спрощені описові конструкції або універби, а також інверсовані висловлювання з порушеною лінгвостилістичною зв'язністю компонентів тощо.

Діалогічний текст жанру інтерв'ю слід розглядати за темо–рематичним принципом на рівні актуального членування тексту, оскільки наявність чіткої моделі міжсуб'єктних мовних відношень зумовлює синтаксичну взаємозалежність і цілісність запитань та відповідей.

Головною диференційною ознакою інтерв’ю в порівнянні з художнім діалогом є жанрово регламентована лінгвостилістика тексту, що не художньо відображає внутрішній світ персонажів, а на передає інформаційні поля автора та реципієнта.

Лексико–фразеологічні та синтаксичні параметри жанрової форми інтерв'ю потребують подальшої перспективи лінгвостилістичного вивчення, оскільки мовна специфіка текстів жанру інтерв'ю обох різновидів постійно перебуває під активним впливом різних тенденцій розвитку сучасної української мови, що позначають широкий спектр лінгвостилістичної мотивації використання відповідних мовних одиниць.